Історії держави і права України

1. Визначення науки. 2. Предмет ІДПУ. 3. Принципи науки ІДПУ. 4. Методика і методологія. 5. Періодизація ІДПУ.

 

 

Історія держави і права України (ІДПУ) є нормативною історико-юридичною наукою, яка вивчає генезу, становлення та еволюцію різних державних і правових систем, які існували в Україні в певні історичні епохи – від найдавніших часів до сьогодення. За предметним спрямуванням ІДПУ є, по-перше, історично-науковою, бо вивчає державно-правові явища в їхній історичній ретроспективі, по-друге, юридичною наукою, позаяк досліджує державні та правові аспекти життя суспільства і, по-третє – суспільно-політичною, оскільки держава і право є феноменом розвитку суспільства і політики.

Об’єктом науки ІДПУ є минуле держави і права на території сучасної України різних епох і різних суспільних формацій та політичних утворень. Предметом – органи влади та управління, органи юстиції, правоохоронні системи, адміністративний устрій та адміністрації, джерела права, кодифікаційні процеси, галузі та норми кримінального, цивільного й адміністративного права, процесуальні дії, окремі юридичні категорії – як злочини, кара, власність, спадщина, шлюб, арешт, ув’язнення тощо. Структурно ІДПУ тісно пов’язана з такими юридичними науками, як теорія держави і права, історія політичних і правових учень, галузеве правознавство (кримінальне, цивільне, адміністративне) та з історією України.

Провідними принципами (або методологією) ІДПУ є: а) історизм (розгляд явищ у їхньому історичному розвитку і в конкретних історичних умовах); б) об’єктивність (правдиве, неупереджене відображення минулого); в) системність (формування цілісного уявлення про певну державно-правову систему); г) плюралізм (урахування багатовекторності й багатогранності при формуванні та функціонуванні тої чи іншої державно-правової системи); д) розвиток чи еволюціонізм (розгляд систем у розвитку від примітивних і простих до більш складних і досконалих, зміна однієї іншою). Функції ІДПУ можна окреслити як: а) навчально-пізнавальна (пізнання і пояснення історії державно-правових явищ); б) прогностична (прогнозування стійких тенденцій подальшого державно-правового розвитку); в) наукова (формування ґрунтованих на наукових досягненнях знань про минуле держави і права); г) виховна (виховання національно-державницької свідомості у молоді).

Серед провідних методів, які використовує дана наука, можна назвати історико-хронологічний, проблемно-тематичний, порівняльно-історичний, статистичний, формально-логічний та інші. Періодизація пов’язана з тими епохами, які пройшов наш народ і наша земля в своєму розвитку. Ми виділяємо античний, князівський, литовсько-польський, козацький та імперський періоди, час національної революції 1917-1920 рр., час існування радянської України та сучасну незалежну державу українського народу.

об’єкт науки, предмет науки, методика і методологія, функції, історизм, об’єктивність, плюралізм, прогностика, еволюціонізм, генеза.