Українських земель у складі Австро-Угорщини

1. Центральні органи влади. 2. Адмінустрій Галичини. 3. Адмінустрій Буковини. 4. Адмінустрій Закарпаття.

 

 

Західноукраїнські землі потрапили під владу монархії Габсбургів після поділу Речі Посполитої (1772 р. – Галичина) та Османської імперії (1774 р. – Північна Буковина). Державний та адміністративний лад українських земель у складі цієї держави хронологічно можна поділити на два періоди – до і після революції 1848 року. Центральні органи влади розташовувалися в столиці Австрії Відні. Уся повнота законодавчої, виконавчої, судової та військової влади належала імператору з династії Габсбургів. З 1867 р. держава стала дуалістичною монархією – Австро-Угорщиною. В управлінні строкатою імперією король і цісар спиралися на уряд – кабінет міністрів на чолі з президентом міністрів, придворні ради, головні управління, надвірні канцелярії. Дорадчим органом була Державна рада. Діяв і парламент – рейхстаг, котрий поділявся на дві палати – верхню (палату панів) та нижню (палату послів). Опорою монархії на місцях була аристократична олігархія – австрійського та місцевого (польського, угорського, румунського) походження. Силовими структурами слугували поліція, жандармерія, армія. Означена центральна система управляла провінціями, серед яких українськими (руськими) вважалися Галичина, Буковина та Закарпаття.

Галичина з 1774 до 1849 року називалася “королівством Галіції та Лодомерії” на чолі з призначеним цісарем губернатором. Поділялася на 6 (потім 18) циркулів (округ) з окружними старостами на чолі та 59 дистриктів (районів). Діяли міські магістрати (ради), яких призначав губернатор. Після революції край став намісництвом на чолі з призначеним імператором – намісником (штатгальтером), а територію розділили на 74 повіти (староства) зі старостами на чолі та на гміни (сільські громади) на чолі з війтом (старостою). Діяв галицький крайовий сейм, яким керував крайовий маршалок.

Буковина у 1849 році виділилася зі складу Галичини в окремий коронний край з 9 повітів на чолі з крайовим президентом (ландшефом). Йому підпорядковувалося крайове правління та крайовий сейм, керований крайовим маршалком.

Закарпаття, яке ще в ХІ ст. захопила Угорщина, вважалося її невід’ємною частиною і не виділялося в окрему провінцію. Воно поділялося на 4 жупи (області) на чолі з жупаном та його помічниками – наджупаном та піджупаном. Області мали господарсько-територіальні одиниці домінії, що належали великим землевласникам, та райони – комітати, на чолі з окружним начальником журатом. Села (громади) очолювали старости. Уся система влади в усіх трьох частинах Західної України була строго централізованою і бюрократизованою. Велику допомогу владі в управлінні надавала християнська церква різних конфесій, яка теж мала адмінподіл на єпархії, очолювані єпископами.

 

цісар, провінція, губернатор, намісник, президент, сейм, гміна, жуп, комітат, домінії, журат, жупан.