Та судівництво Запорозької Січі

1. Виникнення Січі. 2. Самоврядування на Запорожжі. 3. Соціальна диференціація. 4. Право та судівництво.

 

 

З поширенням козацького руху ватаги козаків почали селитися і робити невеликі укріплення – “ засіки ” та “ січі ” нижче дніпровських порогів – за порогами. Небезпека спонукала їх до об’єднання в єдиний укріплений військовий табір – козацький Кіш. Згодом кошем стали звати і орган самоврядування. Разом з дрібними “засіками” почали будувати головні укріплення для розміщення Коша – Січі. Першу Січ засновано 1552 р. на острові Мала Хортиця Д. Байдою-Вишневецьким. Усього за історію Запорожжя відомо кілька місць розташування Січей (Томаківська, Микитинська, Стара та Нова). Вона поділялася на 38 куренів на чолі з курінними отаманами. У ХVІІІ ст. територію Вольностей Запорозьких Кіш розділив на 8 військово-територіальних та адміністративних одиниць – паланок (Кодацька, Самарська, Бугогардівська, Інгульська тощо) на чолі з полковником, якому підпорядковувалися сотники та канцелярія.

Верховним органом управління Запорозької Січі вважалася загальна військова рада (або коло), котра збиралася на Різдво, Покрову а при потребі й частіше. Вона обирала орган самоврядування козаків – Кіш, який складався із кошового отамана, що керував козацькою територією і командував військом під час походу; писаря, який вів діловодство й зовнішні зносини; Обозного – керівника артилерії й обозу. На допомогу їм настановляли також осавулів (заступників кошового у військовій справі), бунчужного (оберігача бунчука), хорунжого (оберігача хоругви, прапора) та суддю, який очолював козацький суд. Голосували, схвально підкидаючи догори шапки, або заперечуючи голосним криком. Кандидатури виставляли курені, окремі групи козаків чи шляхом самовисунення. На радах нижчого рангу теж демократично обиралися полковники, сотники, курінні отамани. Керівні органи поєднували в собі як військову, так і місцеву громадську адміністрацію.

Під час виборів старшині вручалися символи влади – клейноди. Кошовому отаману – булаву, або пернач, писарю – каламар, судді – печатку з гербом, на якому був зображений козак з мушкетом, бунчужному – бунчук, хорунжому прапор – хоругву. Обрану вільними голосами старшину могли в будь-який час позбавити влади, якщо того зажадає більшість козаків.

На Січі не було соціальної рівності. Керівні посади займала заможна старшина, котра володіла майном, землею і мала великі господарства – зимівники. Сірома складала рядовий загал запорожців. А голота використовувалася як військова прислуга та наймити у старшини.

Судові функції на Запорожжі виконувала адміністрація – курінний отаман, паланковий полковник, військовий суддя, кошовий отаман, загальновійськова рада. Записувати вироки почали лише з середини ХVІІІ століття. Писаних норм права, законів на Січі не було. Джерелом права вважався головним чином правовий звичай та визнане на його підставі звичаєве право. Суд мав змагальний характер, з процесуальних дій відомі допити, слідство, свідчення свідків, доказова процедура. В галузі цивільно-правових норм поширювалося право власності на майно, речі, зброю, одяг, худобу, зобов’язальні дії – купівля-продаж, позика, оренда. В кримінальному праві існувала досить розвинена система класифікації злочинів та видів покарань. Найтяжчими визнавалися вбивство, побої, пиятика в поході, крадіжка, приведення на Січ жінки, дизертирство, зухвалість щодо командирів, гайдамацтво тощо. Від характеру вчиненого злочину (умисно чи ні, групою осіб, у стані сп’яніння, професійно, рецидив) залежали і кари: шибениця, гак, паля, відсічення голови, утоплення, закопування в землю, побиття киями, каліцтво, таврування, штраф, конфіскація і заслання в Сибір (в кінці ХVІІІ ст.). Існував звичай відкупу смертника жінкою, шляхом одруження з ним.

 

Кіш, рада, отаман, паланка, старшина, голота, сірома, клейноди.

 

 

1552 р. – заснування першої Січі

на о. Мала Хортиця.