Право УРСР у роки Другої світової війни

1. Джерела права. 2. Адміністративне право. 3. Цивільне право. 4. Кримінальне право.

 

 

У період війни продовжували діяти норми кодифікованого у 20-х роках права. Зміни і доповнення у відповідні галузі вносилися розпорядженнями та постановами РНК, директивами, рішеннями, указами, наказами, роз’ясненнями та деклараціями Ставки, ДКО, ВР. Окрім норм загальносоюзного законодавства, діяли і нормативні акти республіканського значення.

Для адміністративного права в цілому стало властиве розповсюдження адміністративної влади надзвичайних (військових) органів, розширення предмета правового регулювання, підвищення санкцій за невиконання розпоряджень. Норми набули конфіскаційного та репресивного характеру. До воєнного стану долучався стан облоги та стан прифронтової смуги. Адмінзаходом репресивного характеру стала депортація в Сибір кримських татар у травні 1944 року.

Норми цивільного права продовжували захищати державну власність, охороняли інститут соціалістичної власності. Але в умовах війни виникла необхідність законодавчого захисту приватної власності громадян – житла, худоби, майна, котрих захоплювали сторонні особи. Директивою “Про повернення власникам худоби та іншого майна” врегульовувалося вирішення цих проблем, які превалювали в судах. Директивами ж заборонено виселяти з житла військовослужбовців та їхні родини, встановлено, що повідомлення військових органів про смерть чи безвісну пропажу є підставою для визнання особи такою. Розширено коло спадкоємців – батьки, брати і сестри спадкодавця. А при їх відсутності – можна було заповідати майно стороннім особам. У сімейному праві радянський законодавець кількома указами збільшив матеріальну допомогу вагітним жінкам, багатодітним та одиноким матерям, посилив охорону дитинства і материнства, організував допомогу дітям-сиротам, спрямував адміноргани на боротьбу з дитячою бездоглядністю та безпритульністю. Встановлено також порядок усиновлення, ускладнено процедуру розірвання шлюбу тощо.

Радянське кримінальне право часів війни стало особливо репресивним щодо захисту держави. Посилено відповідальність, аж до вищої міри, за ухилення від військового обліку, від призову в армію, за невиконання військової служби і дезертирство. Суворе покарання передбачалося за розповсюдження паніки, пліток, чуток, за втрату військових документів, за розкрадання пального з МТС у радгоспах, за крадіжки майна під час пожежі, нападів авіації. Як покарання застосовувалися умовне засудження, відстрочка виконання вироку з направленням у штрафні батальйони, а також помилування та амністії. Гітлерівцям за вчинені звірства встановлювалася смертна кара або каторга від 15 до 20 років. У процесі найсуттєвішим стали скорочені терміни досудових дій та швидкість судового розгляду справи.

предмет правового регулювання, право власності, охорона материнства та дитинства, репресивний характер законодавства.