Державний устрій Афін: народні збори.

Найважливішими органами державної влади й управління в Афінах були: 1) Народні збори; 2) Рада 500 — буле; 3) виборні службові особи — стратеги, архонти та ін. Брали участь у державному управлінні також ареопаг і геліея.

Народні збори — еклезія. Це юридично і фактично найважливіший орган Афінської держави, який вирішував найважливіші справи країни. В засіданнях Народних зборів мали право й обов'язок брати участь тільки повноправні громадяни Афін чоловічої статі, які до-сягли 18 років, але фактично — з 20 років. Не мали права участі в зборах позбавлені політичних прав громадяни, жінки, метеки, чужинці та раби. Був встановлений кворум — 6 тис. осіб. З меншою кількістю громадян збори не проводились. При потребі відбувалися позачергові, надзвичайні збори. Скликала збори урядова колегія Ради 500 — притани. Вона складала й порядок денний Народних зборів, який вирішувала за чотири дні до скликання зборів.

Збори скликали спеціальні герольди. Перші збори кожного місяця (пританії) вважалися головними. На них приймали найважливіші закони і загальнодержавні рішення, проводили перевірку діяльності вищих службових осіб. Кожне з питань, яке виносили на Народні збори, попередньо обговорювали у Раді 500, яка пропонувала свій проект рішення. Голосування в Народних зборах проводилось у давні часи криком, згодом — піднесенням рук (хейротонія). Таємне голосування іноді також мало місце (білими і чорними камінцями) — у справах, що стосувалися окремих громадян. Остракізм проводили шляхом таємного голосування глиняними черепками, де писали ім'я людини, яку вважали за потрібне вигнати з Афін.

Компетенцію Народних зборів не було чітко визначено. Вони могли розглядати будь-які питання, що стосувалися як внутрішнього життя, так і зовнішньої політики Афін, як загальнодержавних, суспільних справ, так і справ окремих громадян. Компетенція Народних зборів постійно розширювалась паралельно з демократизацією афінського суспільства та політичного ладу. Народні збори передусім були законодавчим органом, а також найвищою інстанцією у сфері політичній, адміністративній і судовій. Вони ж обирали всіх службових осіб.

У законодавчій сфері розрізняли загальнообов'язкові закони, а також постанови, що торкалися конкретних справ чи осіб. Прийняття законів становило собою демократичну, проте складну процедуру. Щорічно на перших Народних зборах нового року можна було висувати питання про зміну існуючих законів чи видання нових. З процесом законодавства пов'язана ще одна цікава процедура: на будь-якій стадії проходження законопроекту, навіть у колегії номофетів, проти нього міг виступити кожен громадянин, заявивши під присягою, що впродовж року порушить проти ініціатора законопроекту судову справу.

Народні збори розглядали також питання про війну чи мир, фінансові питання (накладання податків, встановлення зборів, мит), питання заборони чи дозволу ввозити чи вивозити певні товари, культові справи, обрання державних урядовців, а у військовий період — військового командування.

Народні збори виступали і як найвища судова інстанція. Вони розглядали справи про антидержавні злочини (зрада, перехід на бік ворога, видача державної таємниці, спроба повалити існуючий лад, бунт) і будь-які інші справи, розслідуючи їх від початку і до кінця, або тільки в принципі висловлювали думку стосовно винного з тим, щоб детальніше цю справу розглянув суд. Народні збори розглядали скарги громадян з приводу хабарництва, зловживань державних урядовців владою, на зловмисних донощиків.

У Народних зборах проводився і остракізм. Для законності рішення на зборах мав бути встановлений кворум — не менш 6 тис. громадян. Засуджений остракізмом повинен був упродовж десяти днів залишити Афіни. Остракізм тривав десять років, згодом — п'ять. Засуджений не позбавлявся ні громадянських, ні інших прав, майно теж не конфісковувалось.