Принципат у Римській державі: зміни в суспільному ладі та державному устрою.

У 36 р. до н.е. Октавіан одержав довічну владу народного трибуна. З 31 р. до н.е. він щороку обирався консулом, а в 29 р. дістав ще й цензорські повноваження. В січні 27 р. до н.е. Октавіан хотів скласти всі повноваження. Проте вірні сенатори"умовили" Октавіана залишитися при владі. Того ж дня Октавіану присвоїли почесне ім'я Августа (звеличений божеством), титул голови сенату — першого сенатора (ргinceрз senatus). Звідси і пішла назва форми правління — принципат. Не обмежений ні місцем, ні часом, цей вищий імперіум давав Августові такі повноваження: 1) командувати усіма збройними силами і мати особисту військову охорону; 2) укладати міжнародні угоди, приймати і посилати послів; 3) розв'язувати питання війни і миру; 4) безпосередньо управляти імператорськими провінціями; 5) видавати загальнообов'язкові рішення і тлумачити закони; 6) чинити вище цивільне і кримінальне судочинство; 7) голосувати в сенаті й рекомендувати кандидатів на посади магістратів; 8) верховні релігійні та жрецькі права; 9) звільнення з-під дії деяких законів і звичаїв; 10) на нього не поширювалось вето жодних магістратів.

Старі римські державні установи формально не зазнали істотних змін. Сенат вважався найвищим органом управління державою. Крім цього, до нього переходять деякі функції Народних зборів, у нього з'являється законодавча і судова влада. Була поділена і державна скрабниця та фінанси загалом. Поряд зі старою скарбницею — аерарієм, яким розпоряджався сенат, створюється окрема імператорська скарбниця — фіск. В аерарій надходили кошти з сенатських провінцій, у фіск — з імператорських. Зі складу сенату при принцепсі створено дорадчий орган — раду, що обиралася жеребкуванням. Народні збори (коміції) продовжували скликатися. На них приймалися закони, запропоновані Августом. Інститут магістратури хоч і зберігся, але втратив попереднє державно-політичне значення. Магістрати поступово перетворились у помічників принцепса, виконавців його розпоряджень. Згодом їх ліквідовано зовсім. На найвищі посади Август в основному призначав осіб, що належали до вищих станів; платня залежала від посади. З цих чиновників при принцепсі утворилася прибічна рада, до неї ввійшли і юристи. На засіданнях обговорювались важливі питання внутрішньої і зовнішньої політики держави. Спочатку консиліум не був офіційним державним органом, але вже при принцепсі-імператорі Адріані (117-138 рр.) став державною установою. З'явилась посада префекта м.Рима, який насамперед забезпечував охорону порядку, відповідав за забезпечення міста продуктами харчування та ін. З часів встановлення принципату війни припиняються, упорядковується система управління. У провінціях відособлені раніше римські поселення зливаються з місцевою верхівкою, яка засвоїла латинську мову і римську культуру. У новозавойовані землі ввозять італійські товари, а звідти поступає сировина. Утворюється єдиний політико-економічний організм, єдине ціле. Характерна й розважлива політика Августа лавірування між різними соціальними верствами населення. Август остаточно затвердив для сенаторів майновий ценз в 1 млн сестерціїв. Він особисто тричі складав нові списки сенаторів.За прикладом Цезаря Август збільшив кількість патриціанських родів. Він надавав матеріальну допомогу збіднілим аристократам. Водночас Август щедро надавав сенаторські звання "новим людям", переважно з італійських колоній і муніципій. Другий привілейованиий стан після сенаторського і далі займали вершники. Август встановив для них ценз у 400 тис. сестерціїв. У складі вершництва можна виділити дві частини: стару, "спадкову", пов'язану з римською аристократією, і нову, що склалась з вислужених легіонерів, найвидатніших представників італійської муніципальної знаті, розбагатілих вільновідпущеників. Ставлення Августа та інших принцепсів до римського плебсу характерне тим, що він довів до логічного завершення систему хлібних й інших роздач, початок якої поклали Гракхи. Понад 200 тис. найбідніших громадян щомісяця безкоштовно одержували зерно. Август, крім того, досить часто роздавав їм гроші, причому кожен діставав по 400 сестерціїв. Підтримувала Августа і італійська муніципальна знать, оскільки в часи принципату вона зберегла привілейоване становище. Одним з головних завдань у політиці принципата було забезпечити покірність рабів. Август провів чимало заходів, які й надалі повинні були засвідчувати принципову відмінність між вільними і рабами. Август розшукав і повернув господарям близько ЗО тис. рабів-утікачів; провів ревізію кількості державних рабів; обмежив відпуск рабів на волю.