Австрія: утворення держави, суспільний лад, державний устрій ( X-XVII).

З розпадом Франкської держави (843р.) територія Австрії опинилась у складі Східно-франського королівства (згодом – Німеччини), ставши частиною Баварського герцогства. У першій половині X т. ці землі захопили угорці, 955 р. Їх відвоював німецький імператор Оттон І, утворивши баварську Східну марку, за якою невдовзі закріпилась назва Маркграфство Австрія. У 1156 р. воно було перетворено в герцогство, яке остаточно відокремилось від Баварії. Тут утвердилась самостійна правляча династія Бабенбергів.

Суспільний лад. Панівним, привілейованим станом були феодали: світські та духовні. Світські феодали – дворянство – не були однорідними. Сюди належали князівські або графські роди, що на праві власності володіли великими маєтностями, палацами, містами і селами. Вони обіймали і найвищі посади в державі.Духовенство становило другу велику групу феодалів. Чітка організація церкви, інтелектуальна перевага духовенства над неграмотними верствами населення, великі матеріальні багатства – сприяли зростанню його впливу та авторитету. Духовенство звільнялось від сплати державних податків, данин, мит.

Міське населення не було однорідним. Існувала багатша, патриціанська верхівка, середня верства (купців, торговців, багатших ремісників) і міське плебейство – біднота, низи. Селянство було окремим селянським станом – найнижчою, найбезправнішою соціальною верствою населення. Більшість селянства потрапила у залежність до феодалів, спочатку економічну, потім особисту. Це узаконювалося у формі акту доручення. Згідно з ним, щоб захистити себе і родину, селяни передавали право власності на свою землю феодалам, ставали його людьми. Вони отримували свою колишню землю для користування, сплачуючи феодалові за це повний чинш. Це селяни-чиншовики. Значний прошарок становили селяни-кріпаки, наділені невеликими земельними ділянками.. Вони зобов’язані були сплачувати податки, виконувати панщину. Пан розпоряджався і їхньою особою і їх майном. Їх називали селянами цензуальними. Згодом, обидві згадані категорії селян-землеробів злилися в одну – селян-кріпаків, або підданих людей.

Державний устрій. Характерною рисою був принцип особистої, одноособової влади правителя. Він зосереджував право вирішувати всі найважливіші спори стосовно землі. Йдеться про курфюрста, що мав титул маркграфа. Влада була спадковою.

Всі вищі урядовці входили до складу Прибічної ради, яку маркграф іноді скликав, щоб порадитись про вирішення важливих справ. В 1251 р. утворилась постійно діюча Земська рада. Вона складалась з найвидатніших духовних і світських феодалів. Її рішення мали для маркграфа рекомендаційний характер. У другій половині XV ст. із Прибічної та Земських рад почав формуватися новий орган – Таємна рада, до котрої знову ж таки підбирав членів маркграф. Чітко визначеної компетенції вона не мала, як і права самостійно вирішувати справи. На місцях у землях Австрії функції державного управління виконували земські старости, яких призначав маркграф. Вони безпосередньо підпорядковувалися земському маршалкові, котрий виконував також функції судочинства.

Фінансові питання належали до компетенції палати фінансів з генеральним скарбником на чолі. Землі зазвичай поділялись на округи, центрами останніх були міста. Управляли округами бургграфи, яких призначав маркграф.

З поч. XV ст. встановилось правило, що правителі земель повинні у кожному важливому випадку скликати представницький орган усіх станів вільних людей – земельний (крайовий) сейм. До його складу входили представники духовенства, дворянства, міщан. Сейм поділявся на курії. Сейм обговорює та приймає закони; розв’язує питання бюджету та податків, має судові функції. Контролювали виконання сеймом рішень, надходжень податків та ін. – постійно діючий орган виділів.

Ситуація інколи змушувала правителів скликати загальнодержавний сейм, хоча це траплялось рідко.