Суспільний лад Франків. Реформи Карла Мартелла 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Суспільний лад Франків. Реформи Карла Мартелла



Вже у VI ст. основна маса орних земель стає у франків вільно відчужуваною власністю - «аллодом». Земля починає зосереджуватися у руках невеликої кількості осіб. Бідняк отримував від покровителя, до якого звертався за захистом та допомогою, ділянку землі на умовах безтермінового спадкового тримання. Натомість він був зобов'язаний сплатити за землю і відробляти панщина чи оброком. Ці ж умови поширювалися на нащадків залежного общинника.

Проте покровительства часто шукали і заможні члени суспільства. Земля передавалася «добровільним» актомновому власникові (графу чи монастирю) і поверталася попередньому уже в якості тримання, із зобов'язанням виконувати повинності. У більшості таких випадків, крім підтримки і захисту, тримач до своєї ділянки отримував ще й додатковий наділ. Ділянка у спадковому триманні називалася «прекарій».

За втратою землі йшла втрата особистої свободи. Розпочалося з безнадійних боржників або повністю безземельних, які були готові взяти прекарій на будь-яких умовах. Згодом, цей процес розвинувся, і вже у VIII—IX ст. королі забороняють перехід від одного феодала до іншого. Поширюється правило: «нема землі без сеньйора», а людину без «покровителя» можна пограбувати, убити тощо. Тому вільні люди, з остраху шукають собі сеньйора.

Землевласники-феодали поступово захоплювали судову і адміністративну владу в межах своїх володінь. Для захоплення феодали добивалися від короля особливої грамоти – імунітетної, яка визнавала за ними право на те, що вони захопили. Власник такої грамоти мав право самочинно здійснюти судову і адміністративну владу в межах своїх володінь, а часто і поза ними.

В таких умовах необхідні були зміни, які б зв’язали нову соціальньну структуру франкського суспівльства з політичними інститутами. Таку реформу здійснив Карл Мартелл, який походив з багатого та знатного роду, був майордомом (прем'єр-міністром при кількох франкських королях у першій половині VIII ст.). Реформа мала важливе значення для закріплення феодальних відносин і дозволила франкам узяти під свій контроль численні германські племена - після неї держава франків була міцнішою за сусідів, а феодальний розвиток суспільства випереджував оточення.

Суть цієї реформи – від імені короля значні земельні ділянки (бенефіції) давались у довічне користування з умовою, що їх володар зобовєязаний до військової служби. У випадку невиконання умови служби земля відбиралась і передавалась іншому.

Наслідки реформи:

1) перебудова військової організації шляхом створення чисельного кінного війська. Влада Мартелла дозволила йому створити якісно нове військо.

2) між монархією та основною масою привелійованого та вільного населення встановлено реальний служило–політичний зв’язок, заснований на ієрархії земельної власності. У церкви і монастирів було відібрано частину земель і роздано воїнам у вигляді бенефіціїв (земля за службу). Була впроваджена ієрархієя: король роздав бенефіції герцогам і графам, ті - баронам, барони – рицарям. Власник бенефіція мусив на першу вимогу свого сюзерена з'являтися для несення військової служби важкоозброєного кіннотника. Увесь обладунок шевальє мав придбати за власний рахунок - доходи з бенефіція. Таким чином, король чи інший феодал ставав сеньйором, а його бенефіціарій – васалом. Сформувалася феодальна драбина сюзеренітету - васалітет. В разі смерті васала його бенефіцій і обов'язки переходили до старшого сина (майорат), у разі відсутності синів - до зятя або іншого власника чоловічої статі, який міг виконувати військовий обов'язок. За відсутності такого спадкоємця бенефіцій передавався новому власнику.

3) Син Карла Мартелла у 751 році скинув короля з династії Меровінгів і був проголошений знаттю королем франків.

Тенденціям децентралізації намагалася протистояти сильна королівська влада. Найближчим оточенням короля стала королівська р ада, до якої входили вищі світські чиновники і єпископи. На місцях управління округами здійснювали графи і герцоги. Крім адміністративних і судових функцій, у їх обов'язки входив збір податків, частина яких призначалася для державної скарбниці.

Державний устрій Франків

В процесах становлення і розвитку державних органів у франків м. Виділити 3 основні напрямки:

1) переродження органів племенної демократії франків в органи нової публічної влади, власне у державні органи;

2) розвиток органів вотчинного управління;

3) перетворння державної влади франкських монархів у «приватну» владу господарів-сеньйорів. Це сприяло формуванню сеньйоріальної монархії.

Король Хлодвіг з воєначальника перетворився у монарха і став першим франкським королем, який утвердив своє виключне становище одноосібного правителя. Зміцненню позиції держави Франків послужило прийняття християнства.Церква стала потужним чинником зміцнення королівської влади.

Король виступав як «охоронець миру», виконавець судових рішень общини. Його слуги – графи – виконували в основному фіскальні та поліцейські функції. Спочатку королівські розпорядження стосувались незначного кола державних справ, а потім влада короля посилилась. Він прямо втручався у внутришньообщинні справи, її поземельні відносини. Влада королів стала передаватись у спадщину. Основною роллю короля була роль воєначальника, охоронця порядку, підкоренню бунтівної знаті.

Державний апарат характеризувався відсутністю чітко розмежованих посадових обов’язків та повноважень. Управління зосереджувалось в руках королівських слуг та наближених до короля осіб. Такими управлінцями були: палацевий граф - виконував судові функції; референдарій - хранитель королівської документації; камерарій - стежив за надходженнями у державну скарбницю; майордом - головний управитель королівського палацу.

Водночас з др. половини VII ст.. почала складатися нова система політичного управління, яка передбачала особисту участь верхівки класу феодалів в управлінні державою. Велику владу зосередила в своїх руках Королівська рада, яка складалась з представників служилої знаті і вищого духовенства. Таке розширення участі знаті в управлінні державою призвело до втрати королем тієї відносної самостійності, яка була раніше: без згоди ради король фактично не міг прийняти жодного серйозного рішення.

Ключові позиції знаті в управлінні переходили не лише в центрі, але і на місцевому рівні. Послаблення влади короля вело до більшої незалежності графів, герцогів, епископів, абатів. Вони почали привласнювати податки, мита, судові штрафи тощо. В королівстві почали чітко виокремлюватися окремі області, які різнилися складом населення, ступенем феодалізації, адміністративним ладом. Наприкінці VII ст.. влада перейшла до рук майордомів.

Найбільшого розквіту держава Франків досягла за правління імператора Карла Великого. Проте єдність його держави була досить умовною. Зміцнілим великим феодалам була не потрібна сильна єина держава. Тільки церква відстоювала збереження єдності імперії. Проте після смерті Карла Великого навіть вона не змогла стримати процесу розпаду. У 843 році сини Карла після довгих суперечок підписали Верденський договір, який передбачав розподіл імперії між трьома братами.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-05; просмотров: 350; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.57.9 (0.018 с.)