Утворення станово – представницької монархії Франції . Характерині риси.

Станово – представницька монархія являє собою феодальну монархію, в якій формально воановладний монарх, здійснюючи владу, змушений був залучати для вирішення важливих питань дорадчі органи – збори представників різних станів. Ознаки:

1) очолює державу монарх, якому цілком підпорядковувався строго централізований, розгалужений апарат центральної і місцевої виконавчої влади. Навколо королівської влади згуртувались основні групи середнього і дрібного дворянства, яких король наближувава до себе, роздаючи землю для отримання аввід них підтримки своєї влдаи.

2) влада монарха обмежується станово-представницьким органом, який виник у результаті розвитку товарно-грошових відносин і подолання феодальної роздробленості.

Причини:

1) зміцненя соц-екносічних основ союзу королівської знаті і міст. Зростання міської промисловості і торгівлі, яке дало монархам більше допомоги, ніж раніше.

2) Згрупування навколо корля та середнього та дрібного дворянства дозволилв королю укріпити свою владу, а дворянам захиститися від антифеодального руху селян. Монархія давала їм до того нові джерела прибутку від служби в армії та державному апараті.

Сильна королівська влада була потрібна для боротьби з зовнішніми ворогами.

Стани:

Першим станом було духовенствотво. Король до XIV в. отримала принципово важливу перемогу в боротьбі з папством. Було визнано, що французьке духовенствотв повинно жити за законами королівства і розглядатися як складова частина французької нації. Зі встановленням єдиного правового статусу духовенства зміцнилися його найважливіші станові привілеї. Воно, як і раніше, мало право на отримання десятини, різних пожертвувань, зберігало свій податковий і судовий імунітет. Воно звільнялося від будь-яких державних служб і повинностей. Останнє не виключало того, що окремі представники духовенство притягувалися королем до рішення важливих політичних питань, виступали як його найближчі радники, займали високі пости в державній адміністрації.

Другий стан – дворянство об'єднало всіх світських феодалів, які розглядалися тепер як слуги короля. Дворянство було замкнутий і спадковий стан. Найважливішим привілеєм дворянства залишалося його виняткове право власності на землю з передачею по спадку всієї нерухомості та рентних прав. Дворяни мали право на титули, герби і інші знаки дворянської гідності, на особливі судові привілеї. Вони звільнялися від сплати державних податків. По суті єдиним обов'язком дворянства стає несення військової служби королю.

Її благополуччя безпосередньо зв'язувалося з посиленням експлуатації селян. Тому дрібне і середнє дворянство енергійно підтримувало королівську владу, бачивши в ній головну силу, здатну тримати «в шорах» селянські маси.

У XIV-XV ст. в основному завершилося формування і третього стану, який об'єднав в собі трудове населення міст і буржуазію, що формується. Члени цього стану розглядалися як "неблагородні", не мали яких-небудь особливих особистих або майнових прав. Вони не були захищені від свавілля з боку королівської адміністрації і навіть окремих феодалів. На нього лягав весь тягар сплати державних податків. В цей час не виникла ще ідея рівності і загальності інтересів членів третього стану, воно не усвідомило себе єдиною загальнонаціональною силою.

В даний період починають скликатися збори представників від станів - Генеральних штатів. Зборам пропонувалося для обговорення найівжливіші питання внутрішньої та зовнішньої політики, зокрема, введення податків. Виникнення Генеральних штатів поклало початок зміні форми держави у Франції - перетворенню його в станово-представницьку монархію