Злочини і покарання в законах Хаммурапі. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Злочини і покарання в законах Хаммурапі.



Злочини проти держави. Згадується тільки про покарання за надання притулку злочинцям та за недонесення про змовників проти держави. У такому випадку власника будинку чи корчми, де збираються змовники, страчували. Коли жриця відкриває свою корчму або хоч би увійде в будь-яку корчму для випивки, то її слід спалити. Відомо, що під страхом смерті забороняється воїнам наймати заступника, котрого можна було б послати замість себе, якщо наказ влади іти в похід. Антидержавним злочином є випадок, коли суддя змінить свій винесений і задокументований вирок: тоді він повинен сплатити вартість позову у 12-кратному розмірі і буде позбавлений посади без права обіймати її у майбутньому.

Передбачені також покарання за неправдиві свідчення у суді і без-доказні звинувачення. За бездоказне звинувачення у справі, де йдеться про життя людини, лжесвідка належало стратити. Якщо людину звинувачували у чародійництві, то звинувачений мусив очиститися водо. Виправдавшись, він не ніс ніякого покарання, а наклепника карали стратою. Виправдана людина за моральну шкоду одержувала ще й будинок наклепника

Злочини проти особижиття, здоров'я, честі, гідності. Вбивство (навмисне чи необережне) неодмінно каралось смертю. Окремо зазначене у законодавстві вбивство чоловіка дружиною. За це її саджали на палю. Передбачені конкретні випадки необережного вбивства. Так, у випадку смерті господаря будинку, спричиненої обвалом, карали смертю будівельника; якщо загинув син господаря, то страті підлягав син будівельника, а за раба будівельник віддавав господареві свого раба. Пошкоджене майно відшкодовувалось майном. Законом передбачалось покарання жінки-годувальниці, котра без згоди батьків дитини, що її найняли, взяла годувати ще іншу дитину (одну чи більше).

Зі злочинів проти особи, крім вбивства, законодавство передбачало різні тілесні пошкодження, каліцтво тощо. Так, якщо хворий став калікою з вини лікаря-хірурга або в результаті операції хворий помер, то лікарю належало відрізати руку. Коли ж від операції помирав раб, то лікар відшкодовував його вартість, а за скалічення платив половину його вартості. Інші види тілесних пошкоджень, каліцтв карали за принципом таліону. Характерно, що цей принцип таліону застосовували тільки між рівними за соціальним станом людьми, інакше – жорстокіше покарання.

У числі злочинів проти особи законодавство передбачало покарання за поширену тоді крадіжку малолітніх дітей у вільних людей — злочинця належало вбити. Передбачалося також покарання за поранення вільних людей, їх побиття. Характерно, що тут вже враховують ступінь вини: чи зроблено це навмисно, чи з необережності.

Звертає на себе увагу і така обставина: у деяких випадках відповідальність за злочин несуть не прямі винуватці, а їх рідні, зокрема діти за батьків.

Злочини проти власності ( царської, храмової, общинної чи приватної) карались з усією безоглядністю і жорстокістю. За крадіжку царського чи храмового майна загрожувала страта, причому не тільки злодія, а й особи, яка переховувала або купувала з його рук крадене. Іноді, коли об'єкт крадіжки був незначним, то злодій повинен був повернути вартість краденого у 30-кратному розмірі, в іншому випадку його чекала смертна кара. Смерть загрожувала навіть тому, хто купував від вільної людини чи раба будь-яку річ або тільки брав на зберігання без свідків і без укладення відповідного договору. За крадіжку під час пожежі злодія кидали у вогонь. Особливо енергійно захищали власність на рабів: крадіжку раба карали смертю. Смертю карали і того, хто допомагав рабові втекти. Лікареві, котрий видалив рабу його тавро, відрізали пальці.

Пастуха карали за зміну тавра на довіреній йому худобі або за продаж чужої худоби — він повинен повернути власникові худобу або її вартість у десятикратному розмірі.

Крім крадіжки, законом передбачувалось покарання за грабунок — винних засуджували на смертну кару. Якщо ж пограбований був вбитий, то община сплачувала одну міну срібла його родині.

Суворо охороняли інтереси і майно воїнів, які користувалися наділами. Командира, який присвоював собі майно воїна чи змушував його працювати безоплатно за наймом, карали смертю.

Високі штрафи були встановлені за порубку дерев у чужому саду за потраву полів та ін.

Злочини проти сім'ї і моралі. Покаранню підлягали подружня зрада (щоправда, тільки з боку дружини), статеві зносини з близькими родичами, гомосексуалізм, скотолозтво та ін. Карали також за повторний шлюб (без дозволу суду) вдови.

За подружню зраду дружину та її співучасника зв'язували і кидали у воду — топили. За безпідставне звинувачення чужої дружини у ганебній поведінці винного судили і, крім того, на знак безчестя остригали волосся. Дружина, не спіймана на "гарячому", але звинувачена кимось у ганебній поведінці чи зраді, повинна була виправдатись, піддавшись випробуванню водою: її зв'язаною кидали у воду, якщо жінка тонула, то її витягували, вважаючи невинною, не тонула —була вина і каралась. Коли ж у статеві зносини зі стороннім чоловіком вступала не дружина, а наречена, то карали смертю тільки чоловіка. Для чоловіка подружня зрада не вважалась злочином.

Закон карав також за^статеві зносини між близькими родичами. Так, за зв'язок сина з матір'ю після смерті батька карали смертю — обох спалювали. Проте за інтимний зв'язок батька з дочкою карали лише вигнанням його з даної місцевості. Значно суворіше карали зв'язок батька з дружиною сина: смертною карою (втопленням) для батька якщо мало місце насильство, чи втопленням обох, якщо зв'язок був за'взаємною згодою. Зв'язок батька з нареченою сина карали сплатою штрафу в розмірі півміни срібла, а також слід було повернути нареченій посаг.

Закон суворо карав за злочини та проступки дітей у сім'ї. Чітко охороняли владу і авторитет батька. Синові, котрий підняв руку на батька, відрубували руку. Батько за певні ганебні вчинки сина міг позбавити його права спадкування. Усиновленим за відречення від названих батьків у деяких випадках загрожувало відрізання язика, а за втечу до віднайдених справжніх батьків (без дозволу суду) — втрата ока.

Покарання. Закони царя Хаммурапі за різні злочини передбачали різні види покарань (залежно від їх тяжкості, від суб'єкта і об'єкта злочину): смертну кару, тілесні та чле-нопошкоджувальні кари, накладання знаку безчестя, штрафи, вигнання з рідної місцевості, звільнення з посади тощо.

Смертну кару застосовували часто — більш ніж у 30 випадках. Крім простої (відрубання голови, втоплення, повішання), широко застосовували й кваліфіковану, пов'язану з попереднім катуванням, зокрема спалювання, посадження на палю.

Членопошкоджувальні покарання — це відрубування рук, ніг, випалювання очей, відрізання пальців, вух, язика та ін.

Тілесні покарання — побиття палицями, канчуками з волової шкіри тощо; зганьблення — обрізання волосся, гоління голови та ін.

У законах Хаммурапі нічого не сказано про криваву помсту. Очевидно, її не застосовували. Проте були інші пережитки первіснообщинного ладу, а саме: 1) таліон — "рівним за рівне" (серед рівних за соціальним станом); 2) відповідальність за злочин усієї територіальної общини, якщо не встановлена особа, що скоїла злочин; 3) відповідальність дітей за злочини батьків; 4) вигнання злочинця з даної місцевості.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-05; просмотров: 354; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.237.0.123 (0.006 с.)