Правове виховання військовослужбовців

 

Необхідними умовами рішення задач виховання дисциплінованості військовослужбовців, суворого дотримання ними законів і статутів є особистий приклад керівника в особі командира і начальника, його педагогічна і професійна майстерність, висока моральна і правова культура. Виховне значення високої правової культури та особистої поведінки командира дуже велике і відповідальне. Йому довірено особисто керувати військовим колективом, віддавати обов'язкові для виконання підлеглими накази, направляти їх на виконання службових задач, а якщо необхідно вести в бій. Він несе повну відповідальність за бойовий вишкіл, соціально-психологічний і політико-моральний стан, дисципліну особового складу, мобілізаційну і бойову готовність підрозділу. У той самий час зразковий зовнішній вигляд, внутрішня зібраність, приклад командира в обов'язковому виконанні правових і моральних норм викликає в особистого складу впевненість у своїй справі, виховує повагу до закону, статуту, дисципліни, непримиренність до різного роду порушень.

Виходячи з цього, можна дати таке визначення:

Правова культура військовослужбовців - це сукупність надбаних ними соціально значущих і корисних властивостей, що знаходять своє втілення у всіх сферах військової і повсякденної діяльності, що ґрунтується на знанні законодавства, статутів, повазі до них, на їхньому правильному розумінні, виконанні і застосуванні відповідно до передбачених у законах і статутах норм. На правову культуру військовослужбовця неоднозначно впливають процеси в духовній сфері суспільства, що мають правовий аспект. Це - протиріччя між існуючою і перспективною системами законодавства (військовими статутами) і потребами суспільного розвитку Збройних сил, правового забезпечення життєдіяльності воїнів:

- протиріччя між існуючим, сформованим рівнем правової культури суспільства, громадян і необхідним її рівнем, що забезпечує найменш болісне входження суспільства і людини в нову систему світоглядних, соціальних, моральних, цінностей;

- протиріччя між необхідністю мати правову культуру особистості, що ґрунтується на високих моральних, правових основах, що відповідають військовій дисциплінованості воїнів в несприятливій суспільній службовій ситуації;

- протиріччя між необхідністю наявності високої правової культури у більшості людей і сформованими стереотипами ставлення до держави, її законів, Збройних Сил, як державного інституту.

З огляду на ці проблеми, а також труднощі, що з’являються в Збройних Силах у зв’язку з проведенням заходів зі зміцнення військової дисципліни воїнів, підвищення відповідальності посадових осіб за стан справ у військових колективах, необхідно сформулювати вимоги до правової культури військовослужбовців, у тому числі і керівного складу, що випливають з наказів Міністра оборони і відповідних посадових осіб. Це знання своїх обов'язків і обов'язків підлеглих, їхніх прав і відповідальності перед державою, суспільством, Збройними Силами України; високий рівень знань законів і військових статутів, нормативних документів, обов'язків і прав відповідно до посади, що займає людина; володіння навичками й уміннями проведення виховної роботи з підлеглими; відповідна гнучкість права усвідомлення, що обумовлюється визначеними змінами в правовій суспільній ситуації і правовому забезпеченні; компетентність в оцінці правомірності поводження підлеглих і застосуванні профілактичних заходів щодо запобігання їхніх протиправних дій; забезпечення виховного впливу на підлеглих особистим прикладом, високим рівнем володіння правовими знаннями і правомірним поводженням; наявність аналітико-пропагандистських здібностей у розкритті особовому складу воєнно-ідеологічних основ державних законів; мобільність правосвідомості, її здатність швидко орієнтуватися в законах і відповідно до них координувати правомірність свого поводження і підлеглих; висока військово-правова компетентність.

У змістовному плані правову культуру військовослужбовця можна визначити, як сукупність правових знань, правових переконань, правомірного поводження, що ґрунтується на вірності військовому боргу, моральній відповідальності, чесноті і достоїнстві, совісті, дисциплінованості. Правові знання можна розглядати, як знання законів, військових статутів, інших нормативних документів, як засіб пізнання правової інформації. У залежності від рівня відповідності вимогам законів, військовій присязі, військовим статутам правові знання воїнів можна класифікувати за такими рівнями:

Перший. Правові знання воїнів, як правило, безсистемні, вони розуміють правові положення поверхово, неглибоко, мають помилкове розуміння чи повну відсутність уявлення про деякі положення статутів і законів.

Другий. Формальні правові знання. Воїни в конкретній життєвій чи службовій ситуації не можуть застосовувати, використовувати визначене правове положення для рішення правової колізії, мають багато недоліків у правовій підготовці.

Третій. Аналітичні правові знання. Для воїнів, що їх мають, характерними є вміння аналізувати і свої вчинки, і товаришів, співвідносити їхній характер і наслідки з вимогами і положеннями законів і статутів. Але часто бачимо пасивне відношення до правової самоосвіти, як засобу розширення правового світогляду.

Четвертий. Активні правові знання. Воїни, що мають такий рівень, керуються ними у своїх відносинах з товаришами по службі, командирами. Вони позитивно відносяться до процесу поглиблення своїх правових знань, приймають вірні рішення в складних, конфліктних ситуаціях.

П'ятий. Знання - правові переконання. Правові знання, що відповідають цьому рівню, виражаються в зразковій дисципліні воїнів, їхньому сумлінному виконанні службових обов'язків; є прикладом для товаришів по службі у виконанні статутного порядку.

На підставі твердих знань проводиться організований і систематичний вплив вихователів на свідомість і поводження військовослужбовців, спрямований на те, щоб сформувати в них суспільну правосвідомість, повагу до закону, військового порядку, розвивати у кожного військовослужбовця якості особистості необхідні для точного і неухильного виконання Конституції України, законів держави, Військової присяги і військових статутів, дотримання прийнятих у суспільстві правил поведінки.

Головне завдання правового виховання - досягти перетворення правових знань, ідей державного права України в особисті переконання кожного військовослужбовця, створити внутрішню потребу завжди в усьому діяти відповідно до законів, Військової присяги, військових статутів.

Правове переконання функціонує в системі правової культури як механізм застосування правових норм, як особистий спосіб правової орієнтації, поваги до закону.

Повага до закону - міцне переконання в його високій цінності для всіх членів суспільства, військовослужбовців, що виражається в установці орієнтації даної особистості на безумовне правомірне поводження.

Повага до закону - міцне переконання в його високій цінності для всіх членів суспільства, військовослужбовців, що виражається в установці орієнтації даної особистості на безумовне правомірне поводження.

Щира повага до закону, військових статутів характеризується, як правило, такими ознаками:

- базування на усвідомленому, раціонально аргументованому судженні, що закон, військові статути необхідні, корисні, мають цінність, як для всього суспільства, Збройних Сил, так і для кожного воїна; тому у випадку розбіжності інтересів, у тому числі і для конкретного воїна, необхідно діяти відповідно до законів, статутів;

- вироблення в процесі взаємодії раціональної та емоційної оцінки, що подібно будь-якому переконанню, являє собою «сплав» єдності переживання (почуття впевненості) і думки (судження) щодо значимості права. Неповним буде як сугубо раціональне розуміння закону, статутів, так і одне лише емоційне, імпульсивне відношення до нього;

- повага до законів, статутів у вузькому, спеціальному розумінні як до нормативних актів вищого представницького органа державної влади, а не тільки, як до закону в широкому розумінні, як до будь-якого нормативно-правового акта. Мається на увазі повага до всіх державно-правових явищ: державних юридичних актів, органів держави і посадових осіб, їхньої діяльності з видання, застосування, реалізації, охорони юридичних норм, будь-яких суб'єктивних прав і обов'язків особистості, законності і правопорядку, соціально схвалюваних поглядів і почуттів всіх учасників правового спілкування.

Це, насамперед, особиста ціннісно-правова орієнтація, що виховується в процесі переживання, безпосереднього реагування людини на правові інститути, на основі того, наскільки вони необхідні, корисні для неї, для її життя, виконуваних нею соціальних обов'язків і ролей. Об'єктивним критерієм щирості, реальної поваги до закону виступає не стільки його вербальний прояв, скільки практика правового спілкування його носія, рівень правомірності здійснюваних ним юридично значущих дій. У практиці правового спілкування, що проходить у звичайних, не екстремальних умовах не може бути такої цінності, яка б настільки «переважувала» діючий закон, загальновійськові статути, що примусило б віддати перевагу неправомірному поводженню.

Розглянута характеристика поваги до закону дозволяє трактувати його, як найвищий рівень оціночно-засновницької частини правосвідомості, як складової правової культури воїна.

Правомірне поводження воїнів - це поводження воїнів відповідно до вимог військових статутів, норм моралі, що ґрунтуються на поняттях військового обов'язку і честі, власного достоїнства, поваги до військової справи і товаришів по службі, виконанні норм суспільного порядку, шанобливого відношення до жінок, людей старшого віку.

У структурі правової культури велике значення має оцінка відношення до діючого і бажаного права, правових знань, що засвоєні і засвоюються. Вони здатні вразити мету, використовувати її як регулятори правомірного поводження воїнів. Оціночне відношення військовослужбовців до власних правових знань при сформованій переконаності переходить у відношення до вчинків через акт цілеспрямованості. В залежності від того, як воїн застосовує правові знання на практиці, вони виконують роль світоглядної спрямованості чи служать особистості засобом утаювання несформованої правосвідомості. Механізм, що регулює структуру, цілісність всіх елементів правової культури - правові установки, що показують відношення воїна до правових норм, що діють у державі і Збройних силах. В залежності від особливостей створення механізму правової установки, можливо, виділити два різновиди правосвідомості: репродуктивну і творчу. Репродуктивна правосвідомість є результатом створення зовнішнього стереотипу: «так вимагає закон», «так роблять усі». Творча правосвідомість виступає як результат свідомо прийнятих правових норм, що стали дійсними регуляторами поводження військовослужбовця.

Таким чином, правова культура військовослужбовця не абстрактне поняття, а необхідна і важлива складова частина його успішної службової діяльності. Висока правова культура - це тверде знання правових норм, повага до них, глибоке переконання в їхній справедливості і доцільності, суворе їхнє виконання і дотримання.