ТОП 10:

Психологія військового колективу



 

Під колективом у психологічній науці розуміється високоорганізована спільність людей, об'єднаних єдністю світогляду, суспільно-корисної діяльності, їх цілей і засобів, організації, поглядів та інтересів, норм і правил поведінки, близькістю взаємовідносин, єдністю волі і суспільним керівництвом.

Колектив постійно впливає на кожного члена колективу. В свою чергу кожний член колективу здійснює вплив на своїх товаришів, колектив в цілому. Цей взаємний вплив проявляється в психології колективу. Різновидом колективу є військовий колектив. Це - організоване відповідно з військовими статутами об'єднання військовослужбовців військового підрозділу, частини на основі єдності ідейних та моральних позицій, спільної служби і військової діяльності, що виконується за допомогою майстерного використання зброї і бойової техніки під керівництвом авторитетного командира і характеризується високою згуртованістю, дисципліною, боєготовністю, боєздатністю. Військовому колективу притаманний ряд специфічних особливостей:

- наявність цілей і задач високої значимості: перед військовослужбовцями Збройних Сил України стоїть завдання збройного захисту суверенітету і територіальної цілісності України;

- свої задачі військові колективи виконують із застосуванням зброї та бойової техніки;

- життя військового колективу підпорядковане статутам, нормам і правилам поведінки, чіткій регламентації взаємовідносин між військовослужбовцями, начальником і підлеглим, на основі вимог загальновійськових статутів;

- військовим колективам притаманна чітка, відповідна способам застосування техніки і зброї у бою, продумана до деталей організаційна структура, сувора узгодженість, що забезпечується командиром;

- своєрідність військового побуту: індивідуального споживання, умов організації дозвілля, трудової діяльності, спілкування, побутових умов;

- є особливості і в комплектуванні військових колективів, підрозділів і частин.

Існує декілька видів груп (колективів):

1. Випадкова група. Люди пов'язані лише єдністю території. Це дуже слабкий зв'язок, і він не породжує ніяких моральних потенцій. По мірі того, як люди продовжують знаходитися разом, між ними встановлюються контакти. Але психологічних ресурсів явно не вистачає.

2. Неорганізована група. Тут більша кількість з'єднуючих чинників. Тут людей пов'язує:

1) єдність території;

2) міжособистісний контакт на базі спільних інтересів;

3) певна спільність емоційних станів.

Це говорить про деяке згуртування групи. Та група малопридатна до ефективної сумісної діяльності. Щоб групу зробити організованою треба:

1) визначити керівника групи;

2) поставити завдання;

3) організаційно її сформувати.

3. Організована група. Перераховані вище зв'язки забезпечують додаткові моральні ресурси, які роблять групу боєздатною.

4. Військовий колектив - це найвища форма об'єднання військовослужбовців. Для цього характерні вищеназвані ознаки. Крім того він має психологічний потенціал. В колективі не просто існує спільна ціль діяльності, а всі його члени зжилися, колектив став частинкою серця кожного.

Колектив складається з:

- спільності ідей, переконань;

- спільності моральних норм, якими люди керуються у своїй поведінці.

Колектив характеризується не тільки спільною діяльністю, а й наявністю у всіх його членів військової майстерності.

Військові колективи, створені відповідно до штатно-організаційної структури називаються основними колективами. Крім них існують колективи спортивні, художні, різні гуртки.

Стан військового колективу характеризується рівнем соціального сприйняття і мірою задоволення його членів різними сторонами спілкування і взаємодії.

Соціальне сприйняття, в свою чергу, залежить від рівня свідомості, моральної та ідеологічної зрілості військового колективу. Сприйняття складається з окремих відчуттів, емоцій і вражень військовослужбовців як реакція на подію, або вплив командира, в результаті чого виникають індивідуальні і групові почуття, оцінки і настрої.

Суттєвий вплив на психологічні явища у військовому колективі здійснює управлінська діяльність командира, стиль керівництва підлеглими.

Таким чином, психологія військового колективу - це складна сукупність внутрішньо-колективних процесів і явищ, сторона його духовного життя, групової, суспільної свідомості, що характеризує його зміст і стан.

Психологію колективу не можна відривати або протиставляти індивідуальній психології. Психологія кожного військовослужбовця і соціально-психологічні явища військового колективу знаходяться в нерозривному діалектичному зв'язку.

Найважливішими компонентами структури психології колективу є:

- міжособистісні взаємовідносини, спілкування, взаємні оцінки, вимоги;

- колективна думка, колективні погляди;

- колективні настрої, соціальні почуття;

- колективні традиції, навички і звички.

Ці компоненти, будучи наділеними конкретним змістом, складають у своїй сукупності його внутрішньо-колективний соціально-психологічний клімат (атмосферу).

Напрямки роботи командира взводу зі зміцнення військового колективу.

- виховний вплив керівника повинен бути високоідейним, вимогливим згідно статутам;

- керівник повинен всім підлеглим приділяти постійну увагу, що потребує індивідуального підходу і правильного розподілу людей на посадах;

- застосовувати міри з попередження виникнення негативних груп, нездорових настроїв, помилкових оцінок та думок;

- цілеспрямовано впливати на суспільну думку, психологію колективу з метою створення здорової атмосфери;

- керівник повинен враховувати соціально-психологічні явища в колективі.

Розглядаючи питання роботи зі зміцнення військового колективу, необхідно, перед усім, сказати з чого складається методика цієї роботи. Вона включає в себе три чинники (складові частини):

а) зміст;

б) методи;

в) форми.

До змісту методики належать:

- формування ядра військового колективу;

- вивчення особистих якостей військовослужбовців;

- визначення і підтримка настрою військового колективу;

- створення нормального морально-психологічного клімату;

- регулювання взаємовідносин між членами колективу.

Відповідно до змісту методики вибираються різні методи проведення цієї роботи. Метод - це сукупність засобів і прийомів педагогічного впливу на воїнів і військовий колектив з метою формування якостей.

До основних методів, які використовуються в роботі зі зміцнення і згуртування військового колективу належать:

- метод переконання;

- метод тренування;

- метод заохочення;

- змагання як метод згуртування.

Що стосується третьої складової методики - форм роботи зі зміцнення і згуртування військових колективів, то до них належать:

- вивчення положень загальновійськових статутів;

- показові заняття;

- інструктажі;

- обмін передовим досвідом;

- проведення загальних зборів військовослужбовців;

- правове інформування всіх членів військового колективу:

- підвищення професійного рівня.

В роботі зі зміцнення і згуртування військового колективу важливе місце належить створенню керівного ядра військового колективу, тобто найбільш активних членів, які об'єднують навколо себе весь особовий склад.

Досвід проведення виховної роботи показує, що можна визначити 5 основних ознак нормального настрою військового колективу. До них належать:

1.Прояв внутрішнього спокою у військовому колективі, впевненість у своїх силах;

2.Згуртованість колективу, дружня єдність його членів;

3.Існування в колективі твердо визначеного, гарантованого захисту;

4.Активність всіх членів колективу, їх постійна готовність до корисної праці;

5.Уміння всіх членів колективу бути стриманими не тільки у діях і вчинках, але й у словах.

Взаємовідносини

Взаємовідносини між людьми є показником їх згуртованості, тому що, по-перше, в них зафіксований характер об'єктивних, соціально обумовлених міжособистісних зв'язків. Люди впливають один на одного, на колектив і навпаки.

По-друге, взаємовідносини складають систему складних зв'язків особистості з колективом. Тому у взаємовідносинах відображається сумарний вплив багатьох людей на одну людину.

По третє, характер взаємовідносин прямо впливає на:

- думку колективу;

- настрої колективу;

- формує традиції колективу.

В структурі взаємовідносин можна виділити такі сфери:

- службові відносини;

- міжособистісні відносини.

Службові відносини закріплені в організаційній структурі будь-якого військового колективу, в низці офіційних документів, в загальновійськових статутах, настановах. Вони виступають керівними правилами і нормами поведінки, що спонукають воїна до вольової мобілізації: самоконтролю, самонаказу. Службові відносини досить легко контролюються.

Міжособистісні відносини (дружба та неприязнь, симпатії та антипатії і ін.) складаються стихійно, не оформлені організаційно, важче спостерігаються і контролюються. На міжособистісні відносини впливають суб'єктивні, психологічні чинники - незрілі погляди окремих людей, риси характеру, темперамент, рівень культури військовослужбовців. Міжособистісні відносини впливають на службові відносини. Міжособистісні відносини в розвинутому колективі об’єднують всіх воїнів, але деякі воїни слабко пов`язані з колективом.

Тому положення воїна в системі міжособистісних відносин характеризується певною мірою впливу, можливістю ефективно впливати на поведінку своїх товаришів.

Такий соціально-психологічний вплив однієї людини на інших людей (керівників на підлеглих, командира на солдата, колективу на особистість) отримав назву авторитету.

В авторитеті існує декілька складових:

1. Авторитетність статутів.

2. Авторитетність посади.

3. Авторитетність військового звання.

4. Авторитетність особистості військовослужбовця.

Авторитет має силу навіювання. Разом з тим при наявності декількох авторитетів в колективі можуть виникнути і нездорові явища, пов'язані з хибними авторитетами.

Офіцери повинні відстежувати взаємовідносини між військовослужбовцями в колективі. На основі взаємовідносин виникає явище наслідування. Вплив наслідування залежить від того в яких умовах воно здійснюється, які ідеали - взірці для наслідування - формують суспільство, державу відповідно своїм економічним, політичним, соціальним потребам, орієнтаціям, професійним цілям.

- Командир повинен створювати взірці для наслідування.

- Визначити ідеал для наслідування, що виникає в підрозділі.

- Розвінчувати негативні для наслідування авторитети.

Змагання, суперництво.

Воно стимулює активність особистості, збільшує індивідуальну дієздатність.

- Командири повинні направляти змагання.

- Не допускати змагання на нездоровій основі, в негативних формах.

Самоствердження особистості.

Це намагання зайняти і утримувати в системі психологічних відношень в колективі певну позицію, яка забезпечувала б даній особистості повагу, визнання чи довіру, схильність чи підтримку, допомогу чи захист і тим самим сприяла б задоволенню потреб спілкування з іншими людьми, прояву індивідуальності особистості, розкриттю її найбільш сильних сторін.

Самоствердження особистості - активний процес усвідомлення людиною себе серед інших людей, оцінки своїх переваг серед переваг інших, щоб не розгубити свою індивідуальність, розкрити можливості, проявити себе, відігравати в колективі значну роль.

Самоствердження виникає на основі потреби особистості в спілкуванні з іншими, в самопізнанні, одночасно воно є одним з психологічних важелів самовдосконалення, розвитку особистості.

- Офіцер повинен допомагати підлеглим знайти своє місце в колективі, надавати підтримку у встановленні лідерів, сержантів.

Умови формування статутних взаємовідносин:

- активна, вміла організована вихована робота, спрямована на ідейне та моральне виховання;

- цілеспрямована роз'яснювальна робота, що озброює військовослужбовців розумінням принципів статутних взаємовідносин, їх реалізації в конкретних умовах;

- практична організація життя і діяльності особового складу відповідно до вимог статутів;

- індивідуальний підхід до воїна, врахування особистостей кожної категорії військовослужбовців.

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-08-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.209.80.87 (0.013 с.)