Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Методика роботи з гуманітарних питань↑ Стр 1 из 26Следующая ⇒ Содержание книги
Поиск на нашем сайте
МЕТОДИКА РОБОТИ З ГУМАНІТАРНИХ ПИТАНЬ (для студентів які навчаються за програмою офіцерів запасу)
Навчальний посібник
Донецьк-2013 І-98 УДК 355.133.4 Методика роботи з гуманітарних питань: Навчальний посібник / Під загальною редакцією професора П.В. Стефаненка – Донецьк: ДонНТУ, 2013 – 229 с.
Метою даного посібника є надання узагальненого матеріалу про систему виховання у ЗСУ, форми та засоби психологічного впливу на особовий склад, організацію виховної роботу у підрозділі, методи та засоби формування суспільної думки у військових колективах усіх рангів. Матеріал посібника розроблений з урахуванням можливості самостійного освоєння матеріалу студентами, що навчаються на кафедрі військової підготовки ДонНТУ за всіма військово-обліковими спеціальностями.
Укладач: С.А. Іщенко, ст. викл.
Рецензент: І.І. Черненко, ст. викл.
Підготовлено кафедрою Військової підготовки.
Відповідальний за випуск С.А. Іщенко, ст. викл.
“ Рекомендовано Вченою радою Донецького національного технічного університету як навчальний посібник для студентів всіх військових спеціальностей. ”
(протокол № ___ від ____ _______ 2013 р.) Зміст Зміст…………………………………………………………………………........3 Вступ………………………………………………………………………….......5 I. Система виховання, психолого-педагогічні проблеми особистості і колективу у ЗС України……………………………………………..………..........6 Виховний процес у Збройних Силах України як система……………………..6 1. Законодавчі акти України, що стосуються ЗСУ……………..…………...…...6 2. Концепція виховної роботи в Збройних Силах та інших військових формуваннях України та її методологічне значення. ……………………….............12 3. Структура виховної роботи в частині, підрозділі……………………….......18 Особистість військовослужбовця та його індивідуальні особливості….……21 1. Психологічна структура особистості, як основа індивідуальної роботи з військовослужбовцями. …………………………………………………………………......21 2. Військовослужбовець як об'єкт вивчення. …………………………………....…29 3. Основні етапи вивчення індивідуальних особливостей воїна…………….…. 33 Психологія військового колективу, її вплив на боєздатність військових підрозділів. ……………………………………………………………….…………..36 1. Психологія військового колективу. …………………………………………….....36 2. Колективна думка і її особливості. …………………………………………........42 3. Колективні настрої та традиції. …………………………………………..….....44 Дослідження суспільної думки в підрозділі. ……………………………….….48 1. Рада офіцерів, як виразник суспільної думки. Основні положення, склад і структура. …………………………………..……...........................................................48 2. Вимоги до організації і здійснення психологічних досліджень..………...…54 3. Правове виховання військовослужбовців …………………………………....57 Питання до самоконтролю………………..….………………………………....65 II. Командир - організатор виховної роботи у підрозділі………………....67 Єдиноначальність та культура взаємовідносин військовослужбовців……....67 1. Єдиноначальність – один з головних принципів будівництва ЗСУ…..….…67 2. Кодекс честі офіцера і вимоги до офіцерських кадрів……………....…....….72 3. Конфліктні ситуації і шляхи їх подолання. ……………………………………..75 Індивідуально-виховна робота, її планування та проведення…..……......…..77 1. Індивідуальний підхід у вихованні військовослужбовців…………...….….….77 2. Складові системи індивідуально-виховної роботи…………………….……...80 Питання до самоконтролю……………………………………………………...90 III. Організація виховної роботи у підрозділі. ………………………..…….91 Система виховної роботи у підрозділі. ……………………………………..….91 1. Методологічні основи виховної роботи у Збройних Силах України….........91 2. Закономірності, принципи та основні напрямки виховної роботи, її сутність і зміст.. ………………………………………………………………………..….…93 3. Поняття норми міжнародного гуманітарного права про ведення війни... 99 Організація та проведення воєнно-ідеологічної підготовки у підрозділі….105 1. Організація воєнно-ідеологічної підготовки у Збройних Силах України…………………………………………………………………………….………….105 2. Організація інформаційно-пропагандистського забезпечення у Збройних Силах України………….... ………………………………………………………….………109 Технічні засоби виховання та їх використання у Збройних Силах України……………………………………………………………………..…….....118 1.Матеріальне забезпечення виховної роботи……………………..…………… 118 2. Технічні засоби виховання. ……………………………………………..………….125 Виховання в процесі навчання та при несенні служби……………..…….....136 1. Виховання у процесі навчання як найважливішого виховного засобу,виховна робота при вирішенні завдань спеціальної, вогневої підготовки, експлуатації озброєння і техніки, несення вартової і внутрішньої служби та бойового чергування. …….....….……………...136 2. Виховна дія на воїнів військового побуту та культурно-просвітницька робота. ……………………………………………………………………..……………..….146 Виховна робота у бойовій обстановці. …………………………..…………....151 1. Вимоги сучасного бою до якостей воїна. ……………………….….............151 2. Основні напрямки планування та організації виховної роботи по підтриманню високої бойової готовності підрозділу. …………………..………….154 3. Морально-психологічне забезпечення підрозділу під час ведення бою …...158 Питання до самоконтролю………………..….……………………………………………………………..165 Додатки………………..….……………………………….....................................................................................169 Список використаних джерел ………....……………………….…………...224
Вступ
Підготовка офіцерів запасу на кафедри військової підготовки багато в чому обумовлена характером і перспективами розвитку професійної діяльності офіцерського складу Збройних Сил України, що визначаються:
· соціально-економічними умовами; · науково-технічним прогресом; · станом і розвитком військової справи.
Усе це вимагає формувати в майбутніх офіцерів поряд із загальними якостями, властивим усім фахівцям, ще не мало іншою, обумовленою специфікою їхньої службової діяльності. Предметом курсу «Методика роботи з гуманітарних питань» є вивчення педагогічних закономірностей впливу на воїнів і військових колективів з метою формування в них високих морально-бойових якостей, бойової майстерності усього того, що необхідно для підтримки високої бойової готовності, успішного виконання військового боргу. Методика роботи з гуманітарних питань - це сукупність форм, способів і прийомів, застосовуваних у визначеній логічній послідовності для найбільш ефективного рішення поставленої проблеми. У ході навчання Ви отримаєте знання по особливостях психологічних властивостей особистості військовослужбовця, психології військового колективу, практичні навички й уміння в організації виховної роботи в підрозділі. Навчальний план побудований так, що представляє можливість Вам одержати не тільки знання, необхідні для організації і проведення виховної роботи, але і придбати під час навчальних зборів визначені практичні навички. З погляду військової психології і педагогіки виховання і навчання воїнів - це складний і тривалий процес, що вимагає від військових керівників високої культури, величезних зусиль, різноманітних знань, навичок, великого такту, уміння керувати діяльністю людей. I. Cистема виховання, психолого-педагогічні проблеми особистості і колективу у ЗС України Виховний процес у Збройних Силах України як система Законодавчі акти України, що стосуються ЗСУ КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ Розділ 1. Загальні засади Стаття 17. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. На території України не допускається розташування іноземних військових баз.
Розділ 2. Розділ 4. Верховна Рада України
Стаття 85. До повноважень Верховної Ради України належить: 9) Оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України. 22) Затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України. 23) Схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України. 31) Затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації.
Стаття 92. Виключно законами України встановлюються: 2) порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав; порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України.
Розділ 5. Президент України
Стаття 106. Президент України: 17) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави; 18) очолює Раду національної безпеки і оборони України; 19) вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та приймає рішення про використання Збройних Сил України у разі збройної агресії проти України; 20) приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України; 24) присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини. Розділ 13. Розділ 15. Перехідні положення Використання існуючих військових баз на території України для тимчасового перебування іноземних військових формувань можливо на умовах оренди в порядку, визначеному міжнародними договорами України, ратифікованими Верховною Радою України.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» Цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв’язку з виконанням ними конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни. Стаття 1. Військовий обов'язок
2) Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. 3) Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. 4) Громадяни України мають право на заміну виконання військового обов'язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією України та Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу». Стаття 2. Військова служба і виконання військового обов'язку в запасі
6. Виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період. Стаття 11. Військова підготовка громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу
1. Військова підготовка громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу проводиться у вищих військових навчальних закладах та у військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. 2. Військову підготовку за програмою підготовки офіцерів запасу на добровільних засадах проходять студенти вищих навчальних закладів III або IV рівня акредитації з денною формою навчання, придатні до військової служби за станом здоров'я та морально-діловими якостями. 4. Військова підготовка за програмою підготовки офіцерів запасу включається до навчальних планів вищого навчального закладу як окрема навчальна дисципліна. Програми військової підготовки розробляються згідно з вимогами кваліфікаційних характеристик офіцерів запасу за відповідною військово-обліковою спеціальністю. Порядок розроблення та затвердження кваліфікаційних характеристик офіцерів запасу та програм військової підготовки офіцерів запасу визначається Міністерством оборони України. 5. Громадянам України, які здобули вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче бакалавра, пройшли повний курс військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу, склали встановлені іспити та атестовані до офіцерського складу, присвоюється відповідне первинне військове звання офіцера запасу. У разі потреби вони за наказом Міністра оборони України можуть бути призвані для проходження військової служби осіб офіцерського складу. 6. Громадяни України, які не атестовані для присвоєння військового звання офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу і не пройшли строкової військової служби, підлягають призову на строкову військову службу з урахуванням, за можливості, фаху, який вони здобули у вищому навчальному закладі, або за спорідненими військово-обліковими спеціальностями. 10. Під час навчальних зборів,передбачених програмами підготовки офіцерів запасу, на громадян України,які проходять таку підготовку,поширюються права та обов’язки,встановлені актами законодавства для військовозобов’язаних, призваних на збори.
Стаття 15. Призовний вік. Призов громадян України на строкову військову службу
1. На строкову військову службу в мирний час призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку). 2. Громадяни призовного віку в добровільному порядку можуть бути прийняті на військову службу за контрактом на умовах, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, та в порядку, визначеному положеннями про проходження військової служби громадянами України. 10. У разі неявки призовника без поважних причин за викликом районного (міського) військового комісаріату на призовну комісію він несе відповідальність, установлену законом. 11. Поважними причинами неприбуття призовників до призовних дільниць у строк, установлений військовим комісаріатом, які підтверджені відповідними документами, визнаються: - перешкода стихійного характеру, хвороба призовника або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у зазначені пункт і строк; - смерть його близького родича (батьків, дружини, дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини. Закон України «Про альтернативну (невійськову) службу» Цей Закон визначає організаційно-правові засади альтернативної (невійськової) служби (далі - альтернативна служба), якою відповідно до Конституції України має бути замінене виконання військового обов'язку, якщо його виконання суперечить релігійним переконанням громадянина. Стаття 2. Право на альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов'язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю. Стаття 5. Альтернативну службу громадяни проходять на підприємствах, в установах, організаціях, що перебувають у державній, комунальній власності або переважна частка у статутному фонді яких є в державній або комунальній власності, діяльність яких у першу чергу пов'язана із соціальним захистом населення, охороною здоров'я, захистом довкілля, будівництвом, житлово-комунальним та сільським господарством, а також у патронажній службі в організаціях Товариства Червоного Хреста України. Стаття 6. Строк альтернативної служби у півтора рази перевищує строк військової служби, встановлений для солдатів і сержантів, які проходять строкову військову службу в Збройних Силах України та інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях. Для осіб, які мають вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем підготовки спеціаліста або магістра, строк альтернативної служби у півтора рази перевищує строк військової служби, встановлений для осіб, які мають відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень. Стаття 15. Громадянин, який проходить альтернативну службу, не може призначатися на посади, що передбачають виконання функцій представників органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків. Стаття 26. Контроль за організацією альтернативної служби здійснюється комісіями у справах альтернативної служби. Стаття 27. Контроль за додержанням власниками підприємств, установ та організацій або уповноваженими ними органами законодавства про працю під час проходження громадянами України альтернативної служби здійснюється спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю. 2. Концепція [1] виховної роботи в Збройних Силах та інших військових формуваннях України та її методологічне значення
Реалізація Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил потребує наявності осіб (в першу чергу, серед військових фахівців) із сформованою готовністю до переходу на нові принципи військового будівництва. Тобто сьогодні набуває значної ваги людський фактор: моральний дух війська, висока дисциплінованість, згуртованість та керованість частин та підрозділів тощо. Гарантом успішної реалізації головної функції армії - захисту Батьківщини, суверенітету держави, цілісності та недоторканості її кордонів - можуть виступати лише морально здорові, патріотично орієнтовані, психологічно загартовані, професійно підготовлені люди. Першим значним кроком на шляху наукового супроводження реформування Збройних Сил України стала Концепція виховної роботи в Збройних Силах та інших військових формуваннях України, яка набула чинності з виданням Указу Президента України від 4 вересня 1998 року. Вона є свого роду «конституцією» процесу реформування Збройних Сил, виступає як «основний закон» у галузях термінології, предмету, мети та завдань виховної роботи. В ній затверджено думку про значне зростання ролі та впливу виховної роботи в Збройних Силах на успішність процесу реформування військового будівництва. Це обумовлено цілою низкою об'єктивних та суб'єктивних факторів та причин: - по-перше, зростання ролі та вагомості виховної роботи викликано підвищенням загальних вимог суспільства та державних інститутів влади стосовно удосконалення соціальної політики в армії, підвищенням питомої ваги психології та педагогіки в процесі управління військами, дієвістю методик навчання та виховання воїнів на всіх соціальних щаблях, ступенем соціальної активності всіх верств населення; - по-друге, необхідність підсилення виховної ролі військової служби, роботи командних та інших управлінських кадрів щодо мобілізації воїнів на якісне виконання урядових бойових завдань обумовлена значним зростанням впливовості та актуальності психологічних рухів (течій, напрямків). Значно посилюється психологічний тиск на військовослужбовців, призовну молодь, населення держави в цілому. Ці тенденції вимагають кардинального підсилення військово-патріотичного виховання, формування у кожного громадянина, насамперед, військовослужбовця, внутрішньої готовності до можливих суворих випробувань у справі захисту Батьківщини та її народу; - по-третє, характер сучасного бою відзначається великим числом стрес-факторів підвищеної інтенсивності, їх наявність потребує від воїнів високого морального духу, всебічної вихованості, мужності, організованості, дисциплінованості, емоційно-вольової стійкості, високого рівня розвитку всіх інших особистих якостей та властивостей. Ці вимоги, в свою чергу, також обумовлюють зростання значення виховної роботи, професійного підходу до її організації з боку командирів будь-якого рівня; - по-четверте, необхідність переорієнтування та підсилення виховної роботи диктується змінами у якісному складі призовного контингенту. Зниження питомої ваги призовників із середньою освітою, руйнування ідеалів, трансформація шкали соціальних та індивідуальних цінностей, соціальні «втечі» до пияцтва, наркоманії, токсикоманії, зростання пацифістських, навіть антисуспільних настроїв серед призовної молоді - все це спонукає делегування армії з боку суспільства соціальної функції перевиховання; - по-п'яте, соціально вимушена функція перевиховання потребує впровадження до управлінської діяльності військових керівників будь-якого рівня ефективних та дієвих заходів впливу на військовослужбовців. Це обумовлює зростання в структурі виховної роботи ролі та значення інформаційно-пропагандистської, культурно-освітньої та історико-патріотичної роботи. Отже, сьогодні військові фахівці озброєні науково обґрунтованою програмою формування особистості воїна згідно з соціальним замовленням - Державною програмою реформування та розвитку Збройних Сил України. Керівні документи останнього часу зобов'язують до участі у виховній роботі всі ланки військового управління. Так, на командирів покладено керівництво виховною роботою у підпорядкованих частинах (підрозділах), штаби разом з органами виховної роботи займаються її поточним та перспективним плануванням. Безпосередня ж організація та проведення виховної роботи в підрозділах є прерогативою заступників командирів з виховної роботи (із залученням до проведення конкретних заходів командирів всіх ступенів). Все це потребує від посадових осіб володіння єдиною термінологією, розуміння сутності та значення структури виховної роботи. На жаль, і сьогодні ця проблема залишається невирішеною. Саме тому доцільно ще раз звернутися до Концепції, визначити її головні положення. Виховна робота в Збройних Силах України - це система організаційних, морально-психологічних, інформаційних, педагогічних, правових, культурно-просвітницьких та військово-соціальних заходів, спрямованих на формування і розвиток у воїнів професійно необхідних психологічних якостей, моральної свідомості, що мають забезпечити високу бойову і мобілізаційну готовність органів управління, з'єднань і частин, зміцнення військової дисципліни і правопорядку, згуртування військових колективів. Продуктивність або ефективність виховної роботи на місцях забезпечується створеною в частині або підрозділі СИСТЕМОЮ ВИХОВНОЇ РОБОТИ. Система виховної роботи - це упорядкована сукупність суттєвих і особистісно-педагогічних явищ, елементів і процесів, що відповідають сучасним вимогам суспільства та здійснюють оптимальний вплив на формування у особового складу соціально-замовлених індивідуальних якостей захисника Батьківщини. Система виховної роботи являє собою багато структурне утворення. До цієї структури входять: цілі виховання, суб'єкти та об'єкти виховання, завдання, зміст, напрями виховання, принципи, методи, форми організації виховання, система стосунків, впливів та критерії визначення результатів. Коротко охарактеризуємо кожний з елементів наведеної структури. ГОЛОВНА МЕТА ВИХОВАННЯ воїна полягає у формуванні його як громадянина, патріота своєї держави, який на основі набуття життєвого, соціального та професійного досвіду, фізичного удосконалення, успадкування історичних, культурних та духовних надбань українського народу досягне достатнього рівня особистого розвитку для відстоювання національних інтересів України. СУБ'ЄКТИ ВИХОВАННЯ - це сили, що здійснюють цілеспрямований вплив на воїнів з метою формування у них соціально-замовлених якостей. До суб'єктів виховання можна віднести: 1. Командирів та начальників; 2. Органи виховної роботи; 3. Громадські організації (крім політичних партій та рухів, чия діяльність у військовому середовищі обмежується Конституцією України); 4. Військові колективи; 5. Актив підрозділу (частини). ОБ'ЄКТИ ВИХОВАННЯ - це окремі військовослужбовці та громадяни, чия діяльність сприяє або забезпечує реалізацію армією своїх соціальних функцій, військові або виробничі колективи, соціальні групи, на які спрямовано виховний вплив. ГОЛОВНІ ЗАВДАННЯ виховної роботи - це система проміжних цілей (етапів), поступовість просування до яких обумовлена характером наявних сил та засобів і сприяє досягненню головної мети виховання. Головні завдання виховної роботи на сучасному етапі будівництва та розвитку Збройних Сил полягають у: 1. Згуртуванні особового складу навколо ідеї державної незалежності та усвідомлення кожним військовослужбовцем постійної високої відповідальності за забезпечення бойової та мобілізаційної готовності. 2. Зміцненні військової дисципліни та правопорядку у Збройних Силах України. 3. Засвоєнні та розумінні кожним воїном закономірностей становлення української державності, формуванні у них готовності до свідомого виконання норм Конституції України та Законів України. 4. Формуванні у кожного військовослужбовця зрілого світогляду, громадської свідомості, любові до України, її народу, культури, традицій, звичаїв. 5. Створенні у частинах та підрозділах здорового морально-психологічного клімату, сприятливих обставин для всебічного гармонійного розвитку особистості. 6. Всебічному зміцненні єдиноначалля. ЗМІСТ виховання - це сукупність чіткого та зрозумілого ідейного наповнення конкретних цілей та завдань виховної роботи, вміло обраних її напрямів, вдало обраних ефективних форм та методів роботи для досягнення головної мети виховання. НАПРЯМИ виховної роботи кваліфікуються у відповідності з нормами життя та структурою суспільної свідомості. Серед них вирізняють: 1. військово-професійне виховання; 2. правове виховання; 3. військово-патріотичне виховання; 4. естетичне виховання; 5. релігійне виховання; 6. економічне виховання; 7. екологічне виховання; 8. фізичне виховання. Кожний з цих напрямів передбачає ПСИХОЛОГІЧНУ ПІДГОТОВКУ, яка пронизує їх усі та має на меті вироблення у воїнів психологічної стійкості й готовності до дій в складних ситуаціях служби, бойового чергування та іншої бойової діяльності. Разом з напрямами виховання змістовну сторону процесу відображають СКЛАДОВІ ВИХОВНОЇ РОБОТИ: - морально-психологічне забезпечення бойової і мобілізаційної готовності військ (сил), бойового чергування, бойової служби, оперативної та бойової підготовки, специфічної діяльності військових формувань; - морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактика правопорушень; - інформаційно-пропагандистське забезпечення; - культурно-виховна і просвітницька робота; - військово-соціальна робота. Виховному процесу притаманні свої специфічні, визначені правила, які називаються принципами. ПРИНЦИПИ ВИХОВАННЯ — це вихідні, найбільш загальні наукові чи моральні правила, що визначають зміст та організацію виховної роботи. Загальну систему принципів виховання складають: - державна і національно-патріотична спрямованість виховного процесу (принцип ідейності); - принцип єдності виховання та навчання; - принцип взаємодії та узгодженості змісту, форм і методів виховної роботи; - принцип демократизації і гуманізації виховного процесу; - об'єктивно науковий підхід до планування, здійснення та оцінки результатів виховної роботи (принцип науковості); - принцип єдності, високої вимогливості до підлеглих з повагою до їх особистої гідності та турботою про них; - системний підхід до організації та здійснення виховного процесу; - опора на позитивне у воїні та військовому колективі; - принцип виховання у колективі та через колектив; - індивідуальний та диференційний підхід у вихованні воїнів; - принцип безперервності та спадкоємності у виховній роботі; - принцип єдності, послідовності та узгодженості виховних впливів; - принцип зв'язку виховання з реаліями військового та соціального життя. Виховання особового складу вимагає всебічного, комплексного підходу до вирішення цієї проблеми. КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД у вихованні означає: - по-перше, поєднання воєнно-ідеологічного, правового та інших напрямів виховної роботи в єдиний, нерозривний процес; - по-друге, чітке розмежування діяльності кожної категорії вихователів у цьому процесі; - по-третє, врахування всіх особливостей служби воїнів: соціально-демографічних, соціально-освітніх, соціально-професійних, індивідуально-психологічних тощо; - по-четверте, доцільний вибір методів, прийомів і засобів педагогічного впливу з урахуванням визначених ознак та умов ситуації, що складається. Важливе місце в структурі виховної роботи посідають методи виховання. МЕТОДИ ВИХОВАННЯ - це сукупність засобів та прийомів виховного впливу на суб'єкти виховання з метою формування в них соціально-замовлених якостей та звичок поведінки. До методів виховання належать: - особистий приклад; - переконання; - примус; - стимулювання (заохочення або стягнення); - особисті вправи; - критика; - змагання; - психокорекція. Серед названих методів чільне місце посідає метод особистого прикладу. Розвинене почуття обов'язку, високий професіоналізм, відповідальність за результати своєї роботи та діяльність підлеглих, ініціатива і дисциплінованість - всі ці якості вихователя знаходять відгук у душі воїна, формують у нього прагнення (мотиви) до набуття схожих якостей. Психокорекція, як самостійний метод виховної роботи, досить наповнена. Головна мета його застосування - позбавлення психіки воїнів наслідків негативних впливів численних стрес-факторів військової діяльності - як повсякденної, так і бойової. Важливою складовою виховної роботи є самовиховання воїнів. САМОВИХОВАННЯ - це мотивована, активна, цілеспрямована діяльність особистості щодо формування соціально-замовлених якостей відповідно до державних потреб, умов військової служби та особистої програми розвитку. Мета самовиховання полягає у досягненні особистістю виховного ідеалу, що формується особисто на підставі засвоєних та усвідомлених цінностей, потреб та інтересів (або пропонується через суспільну думку чи виховний вплив керівників). ДІЄВІСТЬ (або ж ефективність) виховної роботи забезпечується за рахунок її визначеності, цілеспрямованості та систематичності. ВИЗНАЧЕНІСТЬ досягається обґрунтованим вибором мети, завдань та засобів виховання в залежності від умов і характеру проблем, що потребують вирішення. ЦІЛЕСПРЯМОВАНІСТЬ передбачає наявність ясної, чітко визначеної мети, підпорядкування їй відповідного змісту, методів і засобів впливу. СИСТЕМАТИЧНІСТЬ вимагає постійності, організованості та безперервності виховного процесу. Крім того, успішність виховної роботи в значній мірі залежить від настрою об'єкта. Саме тому керівники-вихователі мусять бути постійно орієнтовані на формування у своїх «вихованців» позитивного психологічного настрою на сприйняття та засвоєння виховних впливів, реалізацію їх через особисту поведінку - інакше кажучи, на забезпечення педагогічного «взаємотяжіння» - гармонійне поєднання виховання, самовиховання та перевиховання. Елементи змісту особистості - знання; - уявлення; - погляди; - переконання. Зміст особистості тісно пов'язаний з її структурою.
Психічні процеси - це динамічне відображення дійсності в нашій свідомості. З їхньою допомогою відбувається пізнання навколишнього світу, навчання професії, здійснюється трудова діяльність. Психічні процеси поділяються на пізнавальні й емоційно-вольові. До пізнавальних відносяться процеси одержання і переробки інформації про явища дійсності: відчуття, сприйняття, пам'ять, мислення, уява, мова, увага; до емоційних - переживання людиною свого відношення до того, що вона пізнає і робить, тобто різні почуття; до вольових - вибір способів дії, ухвалення рішення і приведення його у виконання, тобто стимули діяльності. Усі психічні процеси невід`ємні один від іншого, взаємозалежні і взаємообумовлені. Пізнавальні процеси: Відчуттям називається відображення у свідомості окремих властивостей чи предметів, явищ при їхньому безпосередньому впливі на органи почуттів. Усі відчуття можна розділити на дві групи. Перша дає дані про властивості предметів і явищ поза людиною. До неї відносяться зорові, слухові, шкірні, нюхові і смакові від
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-08-26; просмотров: 257; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.142.255.23 (0.016 с.) |