ТОП 10:

Сутність принципу єдиноначальності.



Сучасна єдиноначальність не може існувати інакше, чим у виді демократично-підконтрольного єдиновладдя, що законодавчо закріплено в Статутах Збройних Сил України. Саме завдяки єдиноначальності, що несе в собі авторитетний суспільний початок, сучасна Українська армія перетворюється в організовану силу. Історичний досвід свідчить, що втрата єдиноначальності може привести армію і країну до загибелі. Тому керівництво держави робить усе, щоб згуртувати демократичні і здорові сили країни, молодих синів України навколо ідеї державності, прищепити їм любов до рідної землі, українського народу, навчити їх захищати його із сучасною зброєю в руках.

Що ж таке єдиноначальність у Збройних Силах Ук­раїни та в чому полягає суть принципу єдиноначаль­ності?

Спочатку нагадаємо, що саме поняття принцип (від лат. - початок, основа) означає основне, вихідне поло­ження будь-якої теорії, вчення, науки, світогляду, по­літичної організації або внутрішні переконання людини, які визначають її ставлення до дійсності, нор­ми поведінки.

Щоб з'ясувати сутність єдиноначальності взагалі як поняття, звернемося до енциклопедичного словника: «Єдиноначальність - принцип управління, який озна­чає надання керівнику будь-якого органу, закладу, підприємства широких повноважень, необхідних для виконання його функцій, а також встановлення його персональної відповідальності за результати роботи».

Це визначення дає розуміння того, що принцип єди­ноначальності є універсальним принципом управління у будь-якій сфері людської діяльності, в тому числі й у військовій справі.

Єдиноначальність у Збройних Силах - принцип військового керівництва, за яким командири (началь­ники) різних ступенів наділені всією повнотою розпо­рядчої влади по відношенню до підлеглих і несуть повну відповідальність за всі сторони життя і діяль­ності військ. Єдиноначальність виражається в одноосібному прийнятті рішень, віддаванні відповідних на­казів, розпоряджень і організації роботи з їх виконан­ня.

 
 

 


Від того, як здійснюється принцип єдиноначальнос­ті, залежить не тільки

якісне функціонування Збройних Сил України як централізованого організму, поєднан­ня в них навчання й виховання, стан організованості та дисципліни особового складу, а й перш за все - ви­сока бойова готовність та боєздатність військ, частин і підрозділів.

Командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки, відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень (ст. 36 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).

Згідно зі статтею 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, «командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологіч­ний стан особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння та боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості».

Єдиноначальність у Збройних Силах забезпечує максимальну гнучкість і оперативність у керівництві ними. Дає змогу командирові (начальникові) діяти ініціативно, рішуче, сміливо. Водночас єдиноначаль­ність є неодмінною умовою підтримання міцної військової дисципліни, організації та проведення ви­сокоякісного навчання та виховання особового скла­ду частини й підрозділу, забезпечення постійної боєготовності військ.

Особливістю єдиноначальності в Збройних Силах є її правова основа, яка базується на Законах України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і пра­вовий захист військовослужбовців та членів їх сі­мей», «Про військовий обов'язок та війсь­кову службу», статутах Збройних Сил України.

Політичними основами єдиноначальності у Зброй­них Силах є те, що вони будуються і функціонують на принципах національно-державницької ідеї, покли­каної консолідувати народ України на захист терито­ріальної цілісності та недоторканності кордонів Батьківщини, а також забезпечити права і свободи людини та гідні умови для життя.

Командир спільно із заступниками, використовую­чи морально-психологічний потенціал військового ко­лективу, виступає в армії провідником національної незалежності, сприяє відродженню національної свідо­мості та самобутності особового складу. Виховує з під­леглих громадян-патріотів, які готові, зокрема, стати на захист країни, покласти життя, забезпечуючи мирну працю українського народу.

Іншою особливістю єдиноначальності є те, що вона в певних ланках військового керівництва поєднується з колегіальністю, має певні аспекти демократичності. Так на рівні видів Збройних Сил, оперативних коман­дувань і об'єднань - військові ради, на рівні з'єднань, частин і підрозділів - наради керівного складу, офіцерських, сержантських колективів. Колегія Міністерства оборони, військові ради мають право обгово­рювати і вирішувати найважливіші питання життя і діяльності військ, несуть відповідальність перед держав­ними органами за стан бойової готовності.

У більшості з'єднань, частин і підрозділів плідно ви­користовуються наради з різними категоріями офіце­рів, прапорщиків, сержантів, що дає можливість більш об'єктивно аналізувати стан справ з різних питань життєдіяльності військ та приймати обґрунтовані рі­шення, які реалізуються у відповідних наказах коман­дирів.

В Законі України «Про Збройні Сили України» визначено: «Збройні Сили України провадять свою діяльність на засадах поєднання єди­ноначальності і колегіального розроблення найбільш важливих рішень».

Єдиноначальність, як один із принципів Збройних Сил, регулюється одночасно як правовими, так і морально-етичними нормами.

В нашій державі, як і у будь-якому цивілізованому суспільстві, вироблена і постійно удосконалюється певна система морально-етичних норм і правил пове­дінки, яку називають етикетом. Є також і військовий етикет, що має певну специфіку. Основні положення військового етикету, визначені в статутах Збройних Сил, мають національне походження. Зокрема, слід підкреслити, що у взаємовідносинах єдиноначальника з підлеглими і навпаки мають панувати статутні норми поведінки, повага до особи військовослужбовця, ви­могливість як до підлеглих, так і до себе особисто, військова витримка, честь, ввічливість і культура, що виходять із особливостей військової служби.

Визначальними щодо цього мають бути вимоги, права та обов'язки, визначені військовими статутами та морально-етичними нормами суспільного життя.

Командир-єдиноначальник повинен будувати свою поведінку відповідно до норм загальнолюдської мора­лі. Його особистий авторитет базується на держав­ницьких, політичних, професійних, моральних та діло­вих якостях.

Він проводить політику держави в Збройних Силах України, є військовим керівником, духовним настав­ником воїнів.

Єдиноначальність у Збройних Силах України має свою історію, політичні, правові, морально-етичні ас­пекти і особливості. Вона є важливим принципом побу­дови, керівництва та розвитку Збройних Сил нашої держави.

Практика показує, що успішне впровадження у життя принципу єдиноначальності залежить в першу чергу від самих єдиноначальників, їх авторитета, стилю й методів праці з підлеглими, ступеня ідейної зрілості, ділових, етичних та бойових якостей. Не менш важливі також висока дисциплінованість воїнів, повага до командирів.







Последнее изменение этой страницы: 2016-08-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.8.46 (0.006 с.)