Інтеграція мистецтв у системі підготовки вчителя

 

Провідною тенденцією і пріоритетним напрямом розвитку сучасної освіти є забезпечення її культуровідповідності. З цією метою до структури освітньої системи введено новий компонент — галузь “Культурознавство: мистецтво, художня культура, етика та естетика”. В основу проектування змісту даної галузі покладено принцип інтеграції різних видів мистецтв та комплексного використання їх у навчально-виховному процесі на основі педагогічно доцільної взаємодії.

Водночас слід зазначити, що принцип інтеграції мистецтв є одним з провідних у хореографії, оскільки танець є синтетичним за своєю природою. Він органічно поєднує у собі пластичний рух, візерунок (малюнок танцю), музику, а часто-густо й слово (пісні-танці, хороводи) та драматургію (у сюжетних танцях, балеті тощо).

Ця особливість хореографічного мистецтва зумовлює специфічність професійної підготовки майбутніх фахівців, вимагає пошуку таких її форм і методів, які були б адекватні синтетичній природі танцю, мали інтегративний, комплексний характер.

Впровадження у практику вузівської хореографічної підготовки комплексу мистецтв має практику має сприяти реалізації у навчально-виховному процесі естетичного принципу калогатії, що полягає у гармонійності розвитку сенсорної, емоційної та інтелектуальної сфер особистості студентів і, що надзвичайно важливо, дозволяє сформувати у їхній свідомості цілісну художню картину світу, виробити уявлення про взаємозв’язок і взаємозумовленість художніх явищ.

Доцільність застосування інтегративних підходів до підготовки майбутніх викладачів дисциплін художньо-культорологічного циклу обґрунтовується також тим, що кожному з різновидів мистецтва притаманні одночасно і загальні, й специфічні якості ат особливості. Отже, у ході їх взаємодії види мистецтва не дублюють одне одного, а навпаки — доповнюють і збагачують за допомогою лише їм властивих засобів художньої виразності, завдяки чому здійснюють більш сильний емоційний і морально-естетичний вплив на особистість. Діалектика загального та особливого у процесі взаємодії різновидів мистецтва уможливлює обґрунтування педагогічного значення художнього синтезу на основі визначення його концептуальних засад.

Сутність останніх, за концепцією відділу мистецької освіти Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України, полягає в тому, що будь-який вид мистецтва, що використовується як окремий, не може повною мірою забезпечити вирішення методичних завдань освітньої галузі “Культурознавство”. Лише сукупність мистецтв сприяє повному розвиткові внутрішнього світу особистості, розкриває цілісну художню картину світу, і в такий спосіб впливає на формування світогляду, що фокусує у собі інтегровані зв’язки мистецтва, художньої культури, етики та естетики — складових освітньої галузі “Культурознавство”.

Впровадження у практику нового базового навчального плану, що ґрунтується на розширенні видів мистецтв, які вивчають в школі, та збагаченні форм і методів їх інтегрованого викладання, зумовлює актуальність проблеми підготовки фахівців нового типу.

Забезпеченню ефективності цієї підготовки сприятиме дотримання ряду умов:

- виявлення загальних і специфічних рис різних видів мистецтва, що створюють передумови щодо їх інтегрування;

- розкриття психологічних механізмів комплексного впливу мистецтв на особистість;

- визначення основних принципів, типів і видів інтеграції мистецтв у системі професійно-педагогічної підготовки студентів мистецьких спеціалізацій у педвузах;

- методично доцільного добору організаційних форм і методів підготовки, які б відповідали її принципам, меті й змісту та забезпечували адекватність навчальної й позанавчальної діяльності студентів їхній майбутній професійно-педагогічній діяльності.

Надзвичайно ефективним методом навчання майбутніх вчителів хореографії, застосування якого зумовить значне підвищення якості їх фахової підготовки, є встановлення міжпредметних зв’язків між танцювальним, музичним та образотворчим мистецтвом, літературою і театром, естетикою як наукою про прекрасне тощо. Ці зв’язки можна реалізувати через створення інтегрованих теоретичних і практичних занять (бінарних, комплексних тощо), побудову позанавчальної діяльності студентів на засадах інтеграції різних видів мистецтва, поєднання їх на міжпредметній основі з матеріалом навчальних дисциплін не мистецьких циклів і т. ін.

Найголовнішим очікуваним результатом опанування майбутніми педагогами-хореографами комплексу мистецтв є не лише набуття ними певних знань, умінь та уявлень, необхідних для успішної майбутньої професійної діяльності, але й — головне — загальний духовний розвиток їхньої особистості, зокрема творчих здібностей, вироблення гуманістичної світоглядної позицій, прагнення до морально-естетичного самовдосконалення.

Працюючи над проблемою інтеграції мистецтв у підготовці вчителя, відділ мистецької освіти ІПППО АПН України проводить значну науково-дослідну роботу щодо визначення методологічних та теоретичних засад підготовки майбутнього фахівця-хореографа до комплексного використання різновидів мистецтво у педагогічній діяльності, стимулювання їх культуротворчого впливу на особистість тощо.

На основі опрацювання теоретичного аналізу фольклористичної, етнографічної та мистецькознавчої літератури науковцями виявлено національні особливості українського танцювального мистецтва, досліджено специфічні художні засоби їх втілення: лексику, пластичні інтонації, структурну й композиційну побудову, тематику і образний зміст хореографічних творів, оригінальну манеру їх виконання тощо.

Аналіз літератури з історії, теорії та методики хореографії дозволив визначити основні етапи розвитку танцювального мистецтва, виконавства та хореографічної освіти в Україні, виявити специфіку творчої й освітньої діяльності різних національних танцювальних шкіл, особливості різних жанрів українського хореографічного мистецтва.

Узагальнення наукової літератури з проблем підготовки вчителя хореографії до професійно-педагогічної діяльності та література з проблем застосування інтегративного підходу до навчально-виховного процесу загальноосвітній та вищій школі дозволяє стверджувати, що у сучасній психолого-педагогічній науці фактично не розроблені теоретичні та методичні засади інтегрування різних видів мистецтв у системі підготовки вчителя хореографії до навчально-виховної роботи у загальноосвітній школі.

Результати аналізу стану підготовки діяльності на засадах комплексного використання різновидів мистецтв засвідчили фактичну відсутність системи такої роботи та її необхідного теоретичного й методичного забезпечення, наслідком чого є переважаючий низький рівень готовності педагогів до цієї діяльності.

Певні потенційні можливості для формування означеної готовності містять навчальні плани і програми зі спеціальності 7.010104 “Початкове навчання і хореографія”, проте цього явно недостатньо. Необхідна цілеспрямована, спеціально організована робота щодо створення повноцінного методичного забезпечення даного процесу.

Таким чином, перед педагогічною наукою постають нагальні завдання:

- виявлення та обґрунтування художньо-специфічних, естетико-психологічних умов інтеграції мистецтв у процесі професійної підготовки роботи в школі на засадах комплексного використання різновидів мистецтв;

- розробка та експериментальна перевірка моделі підготовки, яка забезпечить підвищення її ефективності.

На розв’язання цих завдань і спрямовує свою творчу діяльність відділ ІПППО АПН України на сучасному етапі науково-дослідної роботи. 928: 377.1

 

Вуттке Е.

ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ „ХУДОЖНЯ ЕДУКАЦІЯ” В ГУРНОШЛЬОНСЬКІЙ ВИЩІЙ ПЕДАГОГІЧНІЙ ШКОЛІ ЇМ. КАРДИНАЛА АВГУСТА ХЛЬОНДА В МИСЛИВИЦЯХ

 

Мистецтво і пов'язана з ним художня діяльність є необхідними складовими загальної освіти, інтегрованої з наукою, технікою і суспільним життям. Чинником, що поєднує мистецтво з іншими елементами едукації, стає експресія. Включення грона педагогів до перебудови традиційної шкоди в школу майбутнього побудоване, на педагогіці творчості. Сьогодні освіта потребує більше і по-іншому підготовлених учителів, кваліфікація і компетенції яких будуть явно збагачені під час навчання. Однією зі спроб оновлення засобів, форм і методів, якими користується творчий педагог, стає стимуляція активності молодого споживача мистецтва у площині його інтеграції з вільною експресією. Остання, будучи виражена в мелодії, звуках, русі і танці, кольорі й фактурі, може природно відображати і розв'язувати дитячі проблеми.

У відповідь на виклики сучасності в Гурношльонській вищій педагогічній школі імені кардинала Августа Хльонда, що розташована в Мисливицях, уже кілька років існує трирічне навчання на професійному (ліценціатському) рівні зі спеціальності художня едукаиія (освіта). Предмети в навчальному плані розподілено на 4 блоки. У перший з них включені загальні дисципліни: вибрані філософські проблеми, вступ до соі{іології, методи педагогічних досліджень, професійна етика, іноземна мова, предмет до вибору, фізичне виховання, інформатика, дипломний семінар. У другому, базовому блоці знаходяться такі предмети: біомедичні основи розвитку, історія виховання, вступ до педагогіки, теоретичні основи виховання, основи загальної дидактики, вступ до психології, психологія розвитку і особистості, соціологія виховання, соціальна педагогіка, педагогіка праці. У третій блок включено оздоровчу освіту, соціальну патологію та медіа в освіті.

Останній блок спеціальних предметів містить дисципліни художнього циклу, на які відведено 670 годин. Предмет основи знань про мистецтво знайомить студентів з основними проблемами історії мистецтва і культури та вибраними елементами естетики. У рамках дисципліни пластична (образотворча) форма і уява майбутні педагоги вивчають теоретичні основи художньої творчості, її психологічні особливості. Техніки вибраних пластичних дисциплін знайомлять студентів з теоретичними і методичними особливостями народного мистецтва: гончарства, гаптування, графіки, різьби, малювання на склі тощо. Студіум візуальних мистецтв формує уміння спостерігати, аналізувати і знаходити взаємні пропорції предметів у площині і просторі та компонувати обсервовані елементи в авторські «висловлювання» за допомогою відповідних засобів виразності малярства, рисунку, графіки та скульптури. Курс .•'мистецтво в освіті містить методику виховання школярів через пластичне мистецтво. Візуальні структури є курсом, який систематизує можливості образотворчого мистецтва від створення простих двовимірових композицій, ощадливих щодо кольору, до багатовимірних і різнокольорових композицій. Предмет вимагає від студентів концентрації аналітичного мислення, пов'язаного з опануванням геометрії, оптики, психофізіології тощо. Мультимедіа в мистецькій освіті знайомить студентів з можливостями комп'ютерної графіки, з використанням мультімедіа в шоу-бізнесі та рекламі.

Предмети освітні проекти і творче устаткування та перетворення оточення і ужиткових форм готують майбутніх учителів до проведення занять у сфері мистецької освіти. У рамках ліценціатської художньої майстерні у студентів формуються уміння самовиражатися мовами різних видів мистецтва і організовувати творчу роботу в групах.

Цикл інших предметів стосується музичного мистецтва. Музична література формує музично-педагогічні компетенції студентів, їх здатність сприймати і естетично переживати музичні твори. У рамках курсу основи гри на інструментах майбутні учителі ознайомлюються з вибраними інструментами, які використовуються для акомпанування (гітара, піаніно, кепборд), і засвоюють засади гри на прямій флейті та ксилофоні. Основи історії музики знайомлять студентів з Ганезою музичного мистецтва, її основними стилями і течіями. У процесі опанування предмета танець з елементами хореографії студенти вивчають різноманітні народні танці, формують музично-рухову пам'ять й естетику руху, знайомляться з методикою проведення музично-рухових занять. У рамках курсу засоби музичної творчості майбутні вчителі занурюються в процес створення музики, а під час вивчення методики і теорії музичної едукації опановують засади музичного виховання. На методиці проведення музичних аудицій студенти вивчають психологічні і педагогічні особливості організації слухання музики як класичної, так і сучасної.

Спеціальність художня едукація (освіта) на напрямі навчання педагогіка покликана до життя потребою нового бачення художнього виховання як формування практичного досвіду і емоційної сфери особистості в безпосередньому контакті з творами мистецтва. Значну роль відіграє вразливість дитини на почуттєві збудники, світ барв і звуків. Результатом цього стане уміння молодих людей прозирати у твори музичного та образотворчого мистецтва, а також тлумачити їх специфічну мову, причому потреба такої інтерпретації буде з'являтися спонтанно.

 

Кайдановська О.

ПЛЕНЕРНИЙ РИСУНОК У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ АРХІТЕКТОРІВ

Важливим напрямком у системі професійної підготовки архітекторів є орієнтування провідних дисциплін на вивчення і аналіз сучасного архітектурного середовища, дослідження композиції міського простору. Вагомою складовою курсу «Рисунок» є виконання пленерних композицій на основі перспективних зображень композиційно-просторових зв’язків елементів архітектурних ансамблів та натурних зарисовок об’єктів.

Метою роботи на пленері є розвиток у студентів професійного сприйняття архітектурного оточення, розширення та поглиблення знань, одержаних у процесі вивчення історії архітектури та архітектурного проектування, опанування пластичної мови архітектури та знайомство з основними архітектурними стилями засобами рисунку.

Цілі архітектурного рисунку на пленері:

- відтворення образних особливостей певного історичного архітектурного стилю, виявлення естетичних якостей архітектурних мотивів;

- вивчення взаємозв’язків між лінійною та повітряною перспективою при зображенні архітектурних об’єктів;

- передача масштабних співвідношень архітектурних об’єктів відносно міського простору;

- розвиток якостей зорового сприйняття у зображенні архітектурних форм.

Цикл завдань з архітектурного рисунку враховує професійну специфіку майбутніх архітекторів, акцентуючи увагу на зображенні архітектурних об’єктів та ансамблів, міського простору та ландшафту, малих форм. Робота виконується на основі попередніх вмінь і навичок: академічний рисунок, конструктивно-аналітична побудова форми, образне художнє мислення, базові графічні вміння. У структурі дисципліни передбачено кілька завдань: «Архітектурний об’єкт» (2 курс), «Архітектурний стиль» (3 курс), «Архітектурний ансамбль» (4 курс).

Задачі роботи над архітектурним рисунком:

- ознайомитись з історичною інформацією щодо зображуваного об’єкту та його стильових особливостей;

- вивчити композиційно-художні особливості об’єктів, принципи організації зовнішнього та навколишнього простору, ритм і масштаб архітектурних форм, закономірності перспективної побудови зображення міського пейзажу;

- навчитися обирати найбільш виразні і цікаві ракурси, передавати стильові особливості зображуваного об’єкту;

- засвоїти творчі професійні методи моделювання зображення, опанувати образотворчі прийоми зображення архітектурного простору;

- вміти виконувати короткочасні лаконічні рисунки, зарисовки, начерки узагальнюючого характеру;

- засвоїти графічні навички і можливості різних технік і матеріалів рисунку.

Основною задачею роботи на пленері стає зображення об’єктів (споруд, природних форм, елементів ландшафту) на площині з урахуванням основних принципів та законів побудови рисунку. Важливим є визначення масштабного співвідношення більш близьких та віддалених зон, окремих частин споруди між собою, фрагментів та деталей фасаду у відношенні до цілого. Також необхідно навчитись передавати особливості освітлення та загальний тоновий рівень пейзажного фрагменту.

Завдання «Архітектурний об’єкт» орієнтовано на оптимальний вибір композиції, тобто кадрування певної частини міського пейзажу. Провідну роль у виборі вдалого композиційного рішення відіграє найвиразніший ракурс архітектурного об’єкту. Образ міста створюється завдяки поєднанню сучасного та художньо-історичного середовища, що необхідно відтворити у графічних роботах. Вибір точки зору повинен відтворювати характер забудови площі або вулиці міста. У зображенні чітко фіксується певне положення відносно лінії горизонту та характер перспективних скорочень.

Головним у завданні «Архітектурний стиль» є відтворення окремих будівель та куточків міста. У забудові Полтави різних періодів можна спостерігати відомі історико-архітектурні стилі, які і є предметом зображення. Задачею студентів є закомпонувати і виконати лінійно-конструктивну побудову перспективного зображення архітектурної споруди відносно заданої точки зору, виявити стильові особливості об’єкту, передати пропорційні співвідношення основних членувань і деталей.

Завдання з архітектурного рисунку для студентів старших курсів максимально наближені до майбутньої професійної діяльності архітекторів та дизайнерів. Передбачено поєднання рисунку з натури із самостійним моделюванням архітектурного середовища (рисунок за уявленням). Завдання «Архітектурний ансамбль» формує професійне сприйняття композиції міста, вчить розуміти закони формотворення у архітектурі та цільність архітектурного простору.

У ході роботи над завданням формуються аналітичні вміння (вивчення структури і системи підпорядкування елементів міського ансамблю, принципів створення архітектурної композиції), виховуються навички вибору оптимального варіанта компоновки і масштабу зображення на основі лаконічного використання образотворчих засобів.

Об’єктами зображення є площі та вулиці міста, пам’ятки архітектури різних історичних періодів, сучасні архітектурні комплекси. На основі натурних зарисовок виконується перспективне зображення міського простору відносно заданої точки сприйняття. Композиція може створюватись шляхом певних просторових трансформацій об’єкта – зміна точки зору, перспектива з «пташиного польоту», широко кутова перспектива. Також можливо змінити характеристики сучасного середовища, відтворивши у рисунку образ минулих часів із відповідним зображенням міського простору та антуражу тієї чи іншої епохи.

Завдання «Архітектурний ансамбль» базується на основі попередніх вмінь і навичок: натурний рисунок, конструктивно-аналітична побудова форми, композиційні та графічні вміння. Передбачено поєднання натурної роботи на пленері під керівництвом викладача та самостійної роботи студента.

Згідно поставлених задач, графічне зображення архітектурного ансамблю повинно бути виконане у оптимальному масштабі, виразному ракурсі, мати чітку конструктивну побудову відносно обраної точки зору. Рисунок має відображати просторові особливості забудови міста, передавати характерні риси архітектурного стилю ансамблю і окремих деталей будинків.

Основними етапами виконання завдань з архітектурного рисунку є:

1. Композиція рисунка. Вибір точки зору за допомогою кількох швидких зарисовок з різних положень. Порівняння варіантів. Наступна просторово-композиційна трансформація форми відповідно обраній точці сприйняття.

2. Визначення масштабу і формату зображення. Відтворення характеру просторових планів. Розміщення основних об’єктів у форматі.

3. Конструктивна побудова. Визначення пропорцій, узагальнення основних форм, виділення суттєвих деталей. Перспективна побудова архітектурних форм і елементів.

4. Тонове рішення. Узагальнене моделювання об’ємної форми в умовах заданого освітлення, виявлення основних світлотіньових контрастів з урахуванням повітряної перспективи.

5. Завершення роботи. Остаточне виявлення головного і другорядного у рисунку, підкорення всіх частин зображення цілому, підсилення першого плану за тоновою насиченістю.

Робота над архітектурним рисунком надає і закріплює вміння та навички, які необхідні у навчальному процесі та успішній подальшій професійній роботі архітектора. Збільшення ролі пленерного рисунку сприятиме розвитку просторового мислення студентів, формуванню індивідуального авторського стилю та творчих графічних умінь.

Рудич О.