Особливості використання казки на заняттях з іноземної мови у дошкільних навчальних закладах

 

Вікові особливості дітей дошкільного віку, їх мовленнєвий розвиток обумовлює специфіку раннього навчання іноземній мові, а також характер професійної діяльності педагога. Дослідження Л. Виготського, І. Зимньої, В. Давидова, О. Леонтьєва, Ш. Амонашвілі, З. Футерман сконцентровані на центральних проблемах дошкільного віку: психологічному і особистісному розвитку, процесі оволодіння мовленням, засвоєнні соціальної дійсності, культури, в тому числі нерідної. У сучасних дослідженнях та експериментальному навчанні іноземній мові дошкільників існує ряд позитивних результатів, які досягнуті засобами іноземної мови [1].

До них належать такі: забезпечення загально-психологічного розвитку (в тому числі мовлення); формування таких якостей, як цілеспрямованість, активність; розвиток мовлення рідною та іноземною мовами.

Також сумніву не підлягає такий факт: безумовний розвиток мовлення рідною мовою в залежності від оволодіння іноземною. Так, рідна мова стає багатшою та правильнішою, відзначається розвиток мовленнєвих можливостей та психічних функцій, пов’язаних з мовленнєвою діяльністю. Відзначається вплив іноземної мови на особистість дитини в цілому: ігровий характер процесу навчання дозволяє розкрити індивідуальні творчі можливості, сформувати навички спілкування, встановити довільне спілкування (в контексті ситуації) і зробити якісний стрибок в розвитку самооцінки (дитина виділяє себе як суб’єкта діяльності, як особистість).

Безумовно, існує певна специфіка раннього навчання іноземній мові, яка полягає у відмінності від процесу оволодіння рідною мовою та від навчання іноземній мові в цілому.

Передусім, відмінна сама стратегія оволодіння мовою: у дітей відсутнє будь-яке мовне знання (запас), крім того, навички користуватися даною мовою у спілкуванні, і, як наслідок, немає природних вимог для внутрішньої роботи над мовою (що має місце при роботі над вивченням рідної мови), котрі дитині потрібно виробити, щоб спілкуватися з дорослими, передавати за допомогою мови свої бажання. Звідси постає проблема формування свідомої мотивації (ігрової, а потім і пізнавальної) як мети і результату навчання: через різні засоби навчання (перш за все гру), комунікативну спрямованість навчання формується інтерес і позитивні емоції, забезпечується процес засвоєння іноземної мови. При засвоєнні рідної мови – ми виділяємо необхідність у спілкуванні як життєво необхідний засіб комунікації, пізнання і, нарешті, самопізнання.

Видатний психолог О. Леонтьєв наголошував: «…Не тільки в молодшому шкільному віці, але й у дошкільному, дитині властиве аналітичне, свідоме оперування мовою. Таке оперування, як спосіб засвоєння іноземної мови взагалі, є характерним не менше, ніж у 30% учнів» [за 2, 78].

І. Зимня також виділяє відмінності у засвоєнні рідної та іноземної мов: засвоєння іноземної мови починається з усвідомлення і намагання оволодіння нею (мотивація ставиться на перше місце), тобто будуються шляхом «зверху - вниз»; міцність спілкування іноземною мовою нижче: звужуються сфери спілкування, зменшується кількість партнерів для спілкування, воно проходить недостатньо вільно (у силу обмеженості засобів комунікації); іноземна мова не може бути в повній мірі засобом засвоєння досвіду: використовується або як засіб вираження думки, або для задоволення навчально-пізнавальної потреби і поза чуттєвого компоненту – в абстрактно-логічній, понятійній формі [за 2, 87].

Таким чином, можна говорити і про різницю функцій іноземної і рідної мов в період раннього навчання. Мова у функції засобу спілкування і залучення до культури характерна для рідної та іноземної мов. Але мова у функції засобу включення в мовленнєве суспільство і засвоєння досвіду характерна лише для рідної мови. Мова як засіб формування «мовної свідомості»: для обох мов характерне функціонування як засобів співвідношення особистості з предметною дійсністю, розвиток пізнавального інтересу, задоволення пізнавальних і комунікативних потреб. Але функції рідної мови значно ширші – засіб спілкування, розширення і диференціація категорій, опосередковування вищих психічних функцій. Мова як засіб пізнання «Я» і рефлексії (що відбивається у самовираженні, самоактуалізації) більш характерна для рідної мови (і для іноземної мови це характерно, але на більш пізніх етапах навчання).

У психології навчання іноземної мови (взагалі) виділяють в якості психологічних принципів такі аспекти: мотивація (особиста значимість предмету спілкування); та чи інша установка; ставлення людини до мови; позитивна чи негативна установка на іноземне мовлення; самоактуалізація і самоствердження засобом мови; активна особистісна позиція, творче начало, самостійність; рефлективність того, кого навчають (довільне керування).

Для раннього етапу навчання, який розуміється нами як процес формування основ мовленнєвої та комунікативної компетенцій, як початковий етап (підготовка до навчання в школі) подальшого вивчення іноземної мови, це трансформується в комунікативну спрямованість процесу навчання, стимулювання пізнавальної (свідомої) мотивації і формування позитивного ставлення до мови, яка вивчається та іноземної культури, що виступає ціллю і засобом навчання.

Основними цілями є виховання, навчання і розвиток дитини засобами іноземної мови [4, 24]: гуманістичний розвиток особистості; формування позитивного ставлення до вивчення іноземної мови, людям-носіям даної мови та їх культури.

У діяльності і спілкуванні реалізуються виховна, розвивальна та навчальна мета раннього навчання іноземній мові.

Як же виглядає психологічний портрет дітей середнього дошкільного віку? До чотирьох років більшість із них майже повністю засвоюють звукову систему рідної мови, основні категорії та їх синтаксичне вираження.

П’ятий рік життя – час появи активного словотворення. Мовлення дитини характеризується мимовільною виразністю стилістичних форм емоційного характеру. При цьому найбільш використовувані такі виразні засоби, як емоційна інтонація, словесні повтори, дієслівність, інверсія, переривані конструкції, гіперболи; у мовленні починають з’являтися епітети. Виразність висловлювань також посилюється за рахунок широкого використання невербальних комунікативних засобів (жестів, міміки тощо) [3].

У середньому дошкільному віці збільшується коло конкретних уявлень дитини, розширюються її знання про різні явища та їх взаємозв’язки. Діти більш осмислено сприймають літературні твори – виокремлюють події і встановлюють найпростіші зв’язки між ними у контексті розповіді. Як правило, вони виділяють одну або декілька характеристик, які визначають все подальше сприймання літературного твору.

Літературні твори є своєрідними і доступними дитині «акумуляторами» їх розвитку. У ході їх сприймання дитина створює особливу систему образів, які дозволяють їй схоплювати індивідуальність і самобутність явищ дійсності у деякому цілісному художньому контексті. Крім цього, сприйняття літературних творів може бути побудоване як синтетична форма засвоєння дитиною світу художньої культури. Воно здатне включити в себе найрізноманітніші художні види діяльності – малювання, пантомімічні рухи, слухання музики тощо. Нарешті, літературний твір у силу своєї специфіки може стати «ідеальним» приводом і предметом для змістовного діалогу дитини з дорослим і дітей один з одним.

Необхідно зауважити, що питанню використання казки у навчанні іноземної мови дітей дошкільного віку приділяється недостатня увага. Хотілось би зупинитися на методичних рекомендаціях до проведення заняття з іноземної мови з використанням казки у дошкільному навчальному закладі.

На нашу думку навчання іноземної мови необхідно поєднувати з методичними рекомендаціями казкотерапевтів, зокрема, фахівця у цій галузі Н. Погосової. Вона рекомендує проводити такі заняття з казкотерапії один раз на тиждень. Їх тривалість може бути різною: 25 хвилин і більше. У цьому випадку слід зважати на вік дітей та їх психологічні особливості.

У випадку непередбачуваної втомлюваності дітей заняття можна повільно зупинити, пояснивши, що “чарівна сила” вичерпалась і немає можливості сьогодні продовжувати мандрівку казкою, що наступна зустріч із казковими героями відбудеться іншого разу. Її заняття ми взяли за основу використання казки на заняттях з іноземної мови у дошкільному навчальному закладі. Нами було відібрано три казки зарубіжних авторів (“Дюймовочка“, “Снігова королева“ – Г.-К. Андерсена; “Попелюшка“ – Ш. Перро,) для того, щоб практично представити, якою мусить бути робота над казкою у дошкільному навчальному закладі під час навчання дошкільників іноземної мови. Даної кількості казок вистачить для роботи у першому півріччі (з розрахунку 2 заняття з іноземної мови на тиждень, одне з них – заняття з використанням казки). На нашу думку, не слід перенасичувати роботу з дітьми казками, оскільки використання казкового сюжету може дуже швидко набриднути дітям, і вони втратять інтерес до вивчення іноземної мови засобами казки.

Перед використанням казки у вивченні іноземної мови дошкільниками необхідно значної уваги приділяти попередній роботі з вивчення нових лексичних одиниць, граматичних структур та виготовлення разом з дітьми обладнання для розігрування інсценізацій тощо.

Попередню роботу виконує також і вихователь для себе: перед читанням казки дошкільникам потрібно казку поділити на логічно завершені частини, а якщо казка досить велика у об’ємі, то варто їй присвятити два заняття. У кожній логічно завершеній частині повинно бути не більше 10 речень та відповідно до цього – не більше 5-8 нових лексичних одиниць. Деякі лексичні одиниці засвоюються на заняттях і без використання казки.

Наведемо приклад структури заняття з іноземної мови. Зауважимо, що виключення будь-якого структурного елементу не матиме такого ефективного впливу на процес виховання та навчання дітей дошкільного віку.

Заняття з англійської мови з використанням світової літературної казки у дошкільному навчальному закладі повинні мати такі структурні елементи:

1. Вступна частина.

2. Основна частина.

3. Заключна частина.

Основна частина повинна містити у собі такі методи та засоби, як бесіда, розповідь вихователя, розгадування загадок, запитання іноземною та рідною мовами, словникова робота (пояснення незрозумілих слів), релаксаційні вправи, уявний діалог з героєм тощо. Наприклад:

Вступна розповідь.

· Сьогодні ми з вами вирушимо до казки, де головною героїнею є маленька дівчинка.

«Маленька» англійською мовою буде little. «Дівчинка» – Girl. «Маленька дівчинка» англійською мовою буде - little girl. Повторіть, будь-ласка.

Дюймовочка, героїня нашої сьогоднішньої казки, була на зріст не менше дюйма, тобто приблизно 2,5 сантиметри (вихователь показує смужку паперу відповідного розміру). Тому її називали Дюймовочка. Отже, казка називається «Дюймовочка», а написав її Г.-К. Андерсен.

Релаксаційні вправи

· Сили на мандрівку нам подарує чарівна квітка (вихователь демонструє велику красиву квітку). Подивіться на цю квітку дуже-дуже уважно і відчуйте, як її краса, сила переходить у ваше тіло: голову… шию… руки… живіт… ноги…

Основна частина, як ми вже наголошували, повинна складатись із логічно завершених частин казки та таких структурних компонентів (методів та прийомів), як:

Входження у казку:

· Зараз я вас усіх запрошую у казку Ш. Перро «Попелюшка». Англійською мовою вона називається «Cinderella». Заплющіть очі і чекайте, доки я до вас доторкнусь. Той, до кого я доторкнусь, одразу ж сідає на килимок і чекає початку казки (Вмикається легка музика і «фея» ніжно торкається кожної дитини).

Читання казки вихователем:

· “… Жила на світі одна жінка – women. У неї не було дітей – children. Їй дуже хотілось мати маленьку дівчинку – little girl. Тоді вона вирішила піти до старої чаклунки – old witch.

- Твоєму горю можна допомогти, - сказала чаклунка. – Ось тобі ячмінне зерно – barley corn. Посади його у квітковий горщик – vase, а потім побачиш, що буде.” (За мотивами казки Г.-К. Андерсена «Дюймовочка»)

Уявного діалогу з героєм:

· Вихователь бере ляльку-чарівницю, і кожна дитина, розповідаючи про свої негаразди (українською мовою), говорить: “Help me good witch!”.

Чаклунка дає зернину кожній дитині. Діти саджають зерно у горщик і поливають (Казка “Дюймовочка“);

Пальчикової гімнастики:

· До казки Г.-К. Андерсена «Дюймовочка» можна підібрати таку пальчикову гімнастику: «Діти складають долоні разом, зображуючи стебло, потім розкривають центральні частини долоні, формуючи “бутон”. І нарешті, розкриваються пальці - квітка розквітла»;

Імпровізаційних танців; рухливих ігор мовленнєвого спрямування:

· Вихователь вибирає із присутніх дівчат Дюймовочку і її саджають на стільчик посередині кімнати. Кожен “жук” повинен “підлетіти” до неї і сказати, яка вона гарна (You are very beautiful або You have beautiful hair, face, smile, eyes shoulders etc.);

Завершення заняття (заключна частина) відбувається у формі підведення підсумків, визначення того, чи зрозуміли діти зміст казки (вихователь у бесіді ставить запитання дітям), мотиви дій персонажів, моделюють діалоги.

Отже, вивчення іноземної мови в дошкільний період позитивно впливає на загальний розвиток дитини, зокрема, розвиток її рідної мови. У цьому відношенні необхідно звернути увагу на казку як засіб навчання іноземної мови дошкільників. При її використанні варто поєднувати різні види мистецької діяльності, психотерапевтичний потенціал та основні етапи, методи й прийоми роботи.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Английский язык в детском саду // Дошкольное воспитание. – 2003. - № 11, 12.

2. Вронская И. Английский язык в детском саду. Старший дошкольный возраст // Дошкольное воспитание. – 2003. — № 11. – C. 76-79

3. Рудич О.О. Навчально-тематичний план і програма спецкурсу «Педагогічні технології використання сучасної дитячої англомовної літератури у процесі навчання молодших школярів» Для вищих педагогічних закладів освіти. – К.: Видавництво «АСМІ», 2003. – 64с.

4. Шкваріна Т.М. Заняття з англійської мови у дошкільному навчальному закладі: Теорія і практика. Навч. посіб. для вчителів раннього навчання іноз. мови, студентів вищ. педагог. навч. закладів. – Умань: Видавничо-поліграф. підприємство, 2003. – 250с.

 

Дмитрієнко І.