Образотворчого мистецтва у початковій школі

 

Розуміючи важливість естетичного виховання учнів – майбутніх творців суспільства і велике прагнення самих учнів реалізувати свої бажання, своє обдарування, була розроблена інтегрована програма „Мистецтво” (1– 4кл., авт. Масол Л.М.), затверджена Міністерством освіти і науки України (від 29 травня 2001 року). У програмі органічно поєднано інформаційний та чуттєвий простір. Національна ментальність українця містить величезний пласт дохристиянського світовідчуття, який, можливо, вагоміший і значніший за вс надбання цивілізації і новітнього суспільства. Синкретизм сприйняття і творчості, гармонійне вплетення “Я” в оточуючі обставини, театральність-обрядовість усього способу життя – сутнісні риси українця. Саме ці риси покладені в основу інтегрованого курсу „Мистецтво”, який містить в собі цілісний духовний компонент, що дає дитині уявлення про світобудову, його закономірності. За допомогою саме цього компоненту здійснюється цілеспрямований розвиток дитини, формується її духовний світ.

В останній період в Україні з’явилися нові програми з образотворчого мистецтва для початкової школи та рекомендації щодо їх втілення в практику (С.Коновець, Л.Любарська, М.Резніченко, О. Протопопова, В.Тименко, В.Вільчинський). Вони присвячені проблемі міжпредметних зв’язків, на яких можна будувати процес формування у дитини здатності спостерігати, знаходити зв'язки між явищами, розуміти єдність цілого і частини, аналізувати й синтезувати, бачити порядок світобудови, вміти відокремлювати істотне від неістотного, виявляти винахідливість, здатність варіювати, логічно мислити, розуміти проблему, порівнювати, концентрувати свою увагу на певній проблемі.

Як зазначає С.Коновець, цьому сприяє розширення кола уроків образотворчого мистецтва в загальноосвітніх школах за рахунок їх якісно-змістовної перебудови [3, с.6]. У контексті розвитку методики навчання образотворчого мистецтва, „методики „поліхудожньої освіти” через інтеграцію мистецтв слід розглядати як ефективний шлях до зміни формальної взаємодії дитини та мистецтва, активізації справжньої дитячої творчості у школі”[3, с. 21].

У програмі, підготовленій Л.Любарською, М.Резніченко та О.Протопоповою зазначається, що заняття образотворчим мистецтвом повинні бути організовані за законами мистецтва, що передбачає: нестереотипність, структурну різноманітність, структурну режисуру [6, с.5]. У зв’язку з цим вони обґрунтовують, що інтеграція, як взаємопроникнення різних видів мистецтв, базується на провідному освітньому компоненті „образотворче мистецтво”.

В інтегрованому курсі, розробленому В.Тименко, поєднання трудового навчання з різними мистецтвами ґрунтується на тому, що предмет „Художня праця” не вирішує усього комплексу дидактичних завдань, спрямованих на вивчення образотворчого мистецтва [10, с.8], але окреслює проблему інтегрування різних видів мистецтв на базі будь-якого одного мистецтва.

На підставі проаналізованих програм та методичних рекомендацій можемо зазначити, що методологічний аспект проведення уроків у світі нової інтегрованої програми „Мистецтво” має суттєво відрізнятися в поурочному структуруванні подачі матеріалу та нових методів викладання.

Як ми розуміємо, що таке інтеграція? Словник іншомовних слів за редакцією Академіка АН України О. С. Мельничука дає таке визначення поняттю „ інтеграція” (від лат. іntegratio) – поповнення, відновлення) – об’єднання в ціле раніше ізольованих частин. Зближення й поглиблення взаємодії, формування глибоких і стійких зв’язків між ними, подальший розвиток, переплетіння різнорідних елементів в єдину структуру, уніфікація різних моральних норм і цінностей для створення більш сприятливих можливостей їх функціонування в умовах історичного індивідуального розвитку живих систем різного рівня організації [9, с.85]. Тому це не просто міжпредметний зв’язок, як було прийнято у 80-90 роки, коли вчитель для пояснення якогось явища чи предмета, і спирався на знання учнів, які ті здобували на інших предметах, або на їх життєвий досвід. Інтеграція будується на універсальності мистецької мови (термінах, поняттях), спільності тем і змісту, на порівнянні та протиріччях, однакових чи протилежних відображеннях подій і явищ, має однакову чи протилежну характеристику дій та рухів, несе в собі спільну або діаметрально протилежну суть, має нюанси, набуваючи при цьому інших значень (переносних у тому числі). В інтеграції предмет розглядається з усіх сторін (як із зовні, так і із середини): сукупність впливу на нього усіх явищ оточуючого середовища, космічних зв’язків, єдності усього того, що знаходиться навколо нього, з тим, що на нього діє, з чого він складається.

Інтегрований курс „Мистецтво” передбачає інтеграцію міжвидову, мистецьку, яка може розвинути творчий потенціал, зробити особистість духовно збагаченою і зрілою, бо передбачає функціональне об’єднання усіх сенсорних систем дитини: зір, слух, нюх, тактильні відчуття, рухові механізми.

Основними домінуючими лініями в інтегрованому курсі є музика та образотворче мистецтво, плюс синтетичні види мистецтва: театр, кіно. Навіть цього достатньо для того, щоб дитина пізнала закон єдності всесвіту, де за межами трьохвимірності поєднується в єдину синтетичну цілісність колір, звук, аромат, дотик, слово, пластика руху, елементи сценографії. На це вказує універсальність мистецької мови, якою користуються не лише люди, що ним займаються, а й інші, які використовують мистецькі поняття і терміни для визначення та характеристики своєї діяльності. Окрім того, універсальність мистецької мови в тому, що зображення образів, предметів та явищ і їх відтворення на площині, у просторі та часі, зумовлює нетрадиційний підхід до пізнання оточуючого світу з усім його наповненням. Розглядаючи предмет з усіх сторін, виконуючи з ним дії, ототожнюючи його із собою або сприймаючи світ через „погляд” із середини предмета, дивлячись на світ „його очами”, сприймаючи світ „його відчуттями”, дитина розвивається усестороннє, гармонізується у єдності із собою та всесвітом. Таким чином, ознайомлюється із світобудовою, не відділяючи себе від неї. І в той же час формує в собі індивідуальність, неповторність себе як особистості, бо вивчаючи предмет, розуміє відмінності між ними, які і створюють різноманітність світу, у результаті чого дитина пізнає світ у всій багатогранності, єдності та неподільності. Інтеграція передбачає цілісне сприйняття інформації одночасно через усі чуттєві рецептори. Увага не фіксується на конкретних моментах. Тоді дитина зможе одночасно сприймати різні впливи як цілісну картину. Сукупність компонентів інтеграції (площина, об’єм, рух, час, слово, музика, ароматизація) розвиває дитину і надає їй можливість виразити себе як особистість, бути вільною, розкутою, у незвичайних ситуаціях уміти швидко орієнтуватися, не розгублюючись, знайти вірне, найкраще рішення, самостійно думати, вирішувати, допомагати тим, хто поруч, вміти донести свою думку до інших, відстояти її. Виробити ставлення до світу як до естетичного явища, вміння відсторонитися від прагматичності, відчувати більше, розширити свої можливості відчуття, розуміння, інтуїції, нестандартного впливу на оточуюче, вміння прислухатися до себе і творити в собі нове. Навчитися бачити несподіване у звичайному, із звичайного, побутового зробити те, що потрібне саме в цю мить для чуда, тобто розвинути нестандартність при вирішенні питань.

Інтеграція дає великий простір для розкриття образів незвичайних картин упорядкування й узгодження в процесі виховання. При цьому використовуються різні засоби і методи, різні форми втілення, нескінченні можливості фантазії в напрямку незвичних поєднань і ефектів, гротеск, ігрове відтворення подій, інтелектуальні „вправи”, гра світла, ароматів, площин і просторових форм у русі.

Будь-яка тема на уроці образотворчого мистецтва несе в собі зміст такого поняття як національна культура та свідомість. Починаючи від зображення пейзажів рідного краю, закінчуючи створенням філософських композицій з відображенням ментальності української нації, дитина в ході роботи над малюнком та проникненні в суть зображуваного, збагачує свій внутрішній світ – духовні начала. Естетичне виховання наповнює особистість дитини нетрадиційним мисленням, рішенням життєвих ситуацій, новим поглядом на навколишній світ.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Вільчинський В.М. Структура уроків з образотворчого мистецтва і методика їх проведення // Навчання і виховання шестилітніх першокласників. Збірник статей. – К., 1990.– С. 197.

2. Коновець С.В. Образотворче мистецтво в початковій школі.– К., 2000.–С.79.

3. Коновець С.В. Підготовка вчителя образотворчого мистецтва.–Рівне, 2002.– С. 74.

4. Коновець С.В. Програма „Образотворче мистецтво”(1–4 класи). – К., 1996.–С. 23.

5. Любарська Л.М. Підручник „Образотворче мистецтво”(2 класи). – К., 2004.– С. 135.

6. Любарська Л.М. Програма „Образотворче мистецтво”(1–4 класи). – К.: Перун, 1996. –С. 45.

7. Масол Л.М. та ін. Мистецтво// Програми для середньої загальноосвітньої школи. (1–2 класи). – К.: Початкова школа. – 2001. –С.201-223.

8. Масол Л.М., Бєлкіна Е. В. Підручник „Мистецтво”(2 клас). – К., 2004.–С. 75.

9. Словник іншомовних слів за ред. Академіка АН України О. С. Мельничука.–К.: Українська радянська енциклопедія, 1985. –С. 967.

10. Тименко В. Програма „Художня праця”(1–4 класи). – К., 2001.–С. 52.

11. Український педагогічний словник – К.: Либідь, 1997.–С. 309.

 

Павлюк Р.