При виконанні колажу в 5 -7 класах

 

“Колаж - найвиразніша техніка,

у якій мені доводилось працювати.

Я використовую багато фактур та

робочих основ, і це дає можливість

відобразити будь-яке навколишнє

середовище та створити необхідний

настрій”

Майкл Девід Браун

 

На сучасному етапі розвитку освіти велика роль відводиться формуванню творчої особистості на основі загальнолюдських цінностей. У загальному русі гуманізації системи освіти неухильно зростає роль мистецтва, як виховного потенціалу. Образотворче мистецтво є унікальним у розв’язанні завдань як художнього, так і особистісного розвитку учнів, а образотворча діяльність становить одну з найдоступніших емоційно-захоплюючих форм творчості.[1., с.3, 161]

Отже, проблема радикального поліпшення емоційно-естетичного й духовно-морального виховання зумовлює такий розподіл акцентів завдань у викладанні образотворчого мистецтва, серед яких виховні та художньо-розвивальні були б провідними стосовно навчальних.

Проблему активізації креативних можливостей учнів у процесі навчання образотворчому мистецтву вивчали ще за давніх часів й розв’язували ії різними шляхами.

Колаж – один з найпопулярніших та поширених технік образотворчого мистецтва. Завдяки своїм композиційним можливостям колаж користується надзвичайною популярністю серед інших видів зображень[10.]. Саме слово “колаж” запозичене з французької мови (collage - наклеювання). Це техніка наклеювання на будь-яку основу матеріалів, які відрізняються від неї фактурою та кольором. Роботи, виконані в такий спосіб, теж називають колажем. Колаж більше використовують у графіці, щоб підсилити емоційну виразність фактури картини, несподівані співвідношення різноманітних матеріалів[3.,c.348]. Використання цього технічного способу на уроках образотворчого мистецтва сприяє розвитку образного мислення й активізації креативних можливостей учнів. Видатний педагог і вчитель Ш. Амонашвілі писав, що у всіх творах мистецтва відображено чуттєве емоційне ставлення до людей, природи, до себе й життя в цілому [2.,с.100]. Як формальний експеримент колаж був уведений представниками кубізму, футуризму та дадаїзму [3.,c.348]. Представляють цю галузь відомі художники: Майкл Девід Браун, Сергій Параджанов, І.Н.Шеремета, О.Даєн, Ф.Кубарєв, Ю.Ємельянов, Г.Жаворонков, С.Бордачев та інші. Видатний психолог Л.С. Виготський писав, що дитячий малюнок іноді не має певного естетичного вигляду, але навчає дитину володіти системою своїх почуттів, переборювати та переробляти їх. [4., c.480] При цьому основними педагогічними вимогами виступають психологічність дитячого малюнка, перевірка та контроль переживань, які призводять до його появи, а не об’єктивна оцінка штрихів та ліній. [5., c.93] Дитина, яка не володіє основними законами малюнка та живопису, може втілити свій задум у нескладних формах. Задача педагога – розбудити в кожному вихованцеві прекрасне, добре, гарне різними методами, беручи до уваги вікові особливості школяра, його неординарне сприйняття навколишнього світу, казкове мислення. Колаж – це найпростіша техніка серед усіх існуючих. [6., c.34], яка допомагає педагогам активізувати креативні можливості учнів.

Результатом багаторічної роботи над темою “Колаж” стала серія уроків для учнів 5 – 7 класів, на яких діти знайомляться з основами побудови композиції в цій техніці та практично втілюють свої творчі задуми. Вироблено й методичні рекомендації для проведення таких уроків.

Учні 5 класів ознайомлюються з поняттям “колаж”. На відміну від аплікації, ця техніка допускає можливість використовувати об’ємні елементи в композиції, причому як цілих об’єктів, так і їх фрагментів (платівок, віял, капелюшків, годинників, рукавичок тощо.) Найбільш яскраво ілюструють це роботи, виконані видатним режисером та художником Сергієм Параджановим. Використовуючи репродукції його картин і полотен відомих художників, діти виконують на їх основі колажі, самостійно підбираючи потрібні матеріали.

У 6 класі учні виконують пейзажі в техніці колажу. Причому вони можуть комбінувати різні художні техніки, змішувати аплікацію та колаж. Для наочності й активізації креативних можливостей учнів на таких уроках демонструємо роботи художника-колажиста Майкла Девіда Брауна.

Семикласники виконують творчу роботу на тему “Зимові розваги. Колаж”. Зупинимось на цьому більш детально.

Метою уроку є:

1. Навчити дітей виконувати творчу роботу в техніці колаж,

активізувати їх креативні можливості.

2. Сприяти розвитку уяви, умінню бачити у звичайних предметах

матеріал для своїх майбутніх робіт.

3. Закріпити поняття про колаж, знання про перспективу, композицію,

пропорції людини.

Відпрацьовувати навички роботи з ножицями, клеєм, підручним матеріалом.

Виховувати інтерес до нетрадиційних технік образотворчого мистецтва та охайність при виконанні роботи.

А. Підготовча робота

На попередньому уроці діти отримують завдання підібрати основні матеріали для майбутнього колажу (тканину, фольгу, нитки різної фактури, вату чи ватин, мереживо, клаптики хутра, шматки шнурів, дерево, пір’я, свої фотокартки чи фото відомих артистів, і все, що може знадобитися для роботи). Тут можливе використання різноманітних фактур і робочих основ, щоб можна було відобразити будь-який образ та створити необхідний настрій. Комбінуючи різні матеріали, художник може вийти за межі двовимірної роботи й досягти нових візуальних висот. У роботі над колажем підійде практично будь-який матеріал, однак слід пам’ятати про недовговічність деяких з них [6., c. 34]

Б. Організація робочого місця

Поверхня парт повинна бути накрита клейонкою або обгортковим папером, щоб захистити її від клею та інших матеріалів.

Має бути спеціально відведене місце для інструментів, пов’язаних із різьбою й наклеюванням. Можна приготувати дощечки, щоб не пошкодити і не забруднити робочу поверхню. Для зберігання тканин та інших матеріалів використовуємо окремі комірки, щоб речі не змішувались і можна було швидко знайти необхідне. Робоча зона, на якій буде знаходитись сам колаж, повинна бути обов’язково вільна від зайвих предметів та деталей і мати достатньо великий розмір порівняно з місцем, відведеним для інструментів.

При проведенні цього уроку доцільним є використання комп’ютера для демонстрації репродукцій картин і поетапного виконання колажу.

В. Вступна бесіда

З давніх часів однією з найбільш поширених розваг для дітей було катання на ковзанах. Спочатку це були дерев’яні дощечки, прибиті або прив’язані до взуття, пізніше – металеві.

Які ще зимові розваги ви знаєте? (Діти називають катання на санках, лижах, ігри в сніжки та інше).

Художники зверталися до цієї теми у своїх творах. Один із них “Взяття сніжного містечка” Василя Івановича Сурікова (репродукція на екрані комп’ютера). Погляньте, як художник показав веселощі, радість людей. А наша мета зобразити зимові розваги в нетрадиційній техніці колажу.

Г. Робота над колажем

Перш ніж ми перейдемо безпосередньо до виконання роботи, необхідно пригадати, що ж таке колаж, його відмінність від аплікації. На прикладі робіт нашого співвітчизника Сергія Параджанова (на екрані), розглянемо, які матеріали використав художник у своїх роботах [7.,8.,9.,].

Звертаємо увагу на те, що все це робиться для створення неповторного художнього образу, для вміння знайти найбільш доречні засоби, щоб втілити свій задум.

Цей етап уроку також сприяє активізації креативних можливостей учнів.

Деякі художники, які працюють у техніці колажу, на початку роботи надають перевагу попередньому малюнку, інші обходяться без нього. Матеріали колажу швидко закривають будь-який малюнок. Якщо ви плануєте використовувати малюнок, зробіть його на аркуші прозорої плівки і закріпіть одну з його сторін на основі за допомогою клейкої стрічки, щоб можна було в процесі просування роботи відкидати малюнок, а потім знову для перевірки накладати його на колаж. [6., c. 35].

Д. Побудова колажу

1. Робота над будь-яким колажем починається з вибору його основи. Щоб продовжити життя твору, вибирайте міцну основу, яка не деформуватиметься при потраплянні на неї клею, фарби, а також під вагою самих елементів колажу.

2. Виконання заднього плану.

Можна залишити колір і фактуру основи, а можна застосувати

шар кольорового паперу (на екрані).

3. Після того, як ви зробили задній план, переходимо до переднього, тобто починаємо виконувати композиційний центр.

Наприклад, нам потрібно зобразити дівчинку, яка катається на ковзанах. Згідно виконаного попереднього ескізу, лекала, підібраного заздалегідь матеріалу ми починаємо роботу в послідовності, що залежить від того, які предмети або частини одягу будуть перекривати один одного(на екрані).

а) Виготовляємо ковзани (санчата, лижі тощо). Для зображення

металевих частин предметів можна використати фольгу. Для

дерев’яних або пластикових частин – тканину, нитки чи інші,

придатні для створення даного образу, матеріали. Щоб зобразити

ковзани, використовуємо фольгу.

Зверніть увагу дітей на те, що клей наноситься на картон у невеликій кількості, а матеріал прикладається зверху і розгладжується тканиною.

б) Далі підбираємо матеріали для взуття, брюк, рукавичок, светра,

який перекриває брюки та рукавички.

в) Переходимо до верхньої частини створюваного образу –

обличчя дівчинки. На цьому етапі роботи цікавим є

використання своєї фотокартки або відомого артиста.

г) Хутро можна використовувати для виготовлення таких

елементів композиції: шапки, рукавичок, шуби чи

для обробки светра.

д) Спочатку розміщуємо елементи навушників, далі - волосся й

закінчуємо навушники. Саме така послідовність забезпечить

правильне розташування елементів цього колажу відносно

один одного.

Композиційний центр зроблено.

Необхідно звернути увагу дітей на те, що цей прийом ефектний тим, що можливі різні варіанти застосування одного й того ж матеріалу, а у випадку відсутності якого-небудь матеріалу, його можна замінити іншим, зберігаючи при цьому сутність художнього образу.

4. Починаємо рівномірно заповнювати площину навколо композиційного центру: розміщуємо й наклеюємо зображення дерев, снігу, силуети будинків, фрагменти одягу тощо. При цьому необхідно враховувати цільність композиції, щільність групування її частин. На екрані комп’ютера колаж виконано повністю.

5. Далі втілюють свої задуми діти. Вони захоплені своєю роботою. Але

коли творчий процес наближається до завершення, необхідно зорієнтувати дітей подивитись на свою роботу здалеку, внести в неї при потребі корективи.

6. При підведенні підсумків уроку бажано готові роботи, іноді лише фрагменти, продемонтструвати класу для детального розгляду,обговорення й оцінювання.

 

У техніці колажу невибагливі вимоги до матеріалів поєднуються з необхідністю планування роботи. Колаж змушує спочатку мислити, обдумувати, а потім діяти. Це дозволяє створювати яскраві, свіжі образи, у яких не тільки відбиваються мотиви натури, але й відчувається індивідуальність автора. [6.,с.37]

 

Учні настільки захоплюються цією технікою, що навіть не помічають, яка це кропітка, часом важка праця, що потребує максимальних зусиль, творчої наснаги. На думку спадають слова Ш. Амонашвілі про те, що діти, відкриваючи світ, засвоюють різну мову, яка його зображує, тому краще пізнають себе, а самовираження стає для них процесом естетичної насолоди, радості сприйняття оточуючого.[2.,c.100]. Отже, це ще раз підтвержує, що колаж сприяє всебічному розвитку дітей.

 

Література

1..Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Образотворче мистецтво 5-7 класи. – К.: Шкільний світ. – 2001. – С.3, 161.

2..Амонашвили Ш.А. Здравствуйте, дети! – М.: Просвещение. – 1988. – С. 100.

3..Популярная художественная энциклопедия: «Архитектура.Живопись. Скульптура.Графика.Декоративно-прикладное искусство/ Гл. ред. В.М.Полевой – М.: «Сов. Энциклопедия». Книга I. А-М. — 1986. – С.348

4..Выготский Л.С. Педагогическая психология под ред. В.В.Давыдова.– М., 1991. – С.480

5. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте – М., 1991. – С.93

6. Журнал «Художественный Совет». — № 6 (34). — М., 2003. – С.34-37

7. Http://moon.yerphi.am/~parm/home.htm

8. Http://www.russkialbum.ru/r/catalog/other/pers145.shtml

9. Http://www.parajanov.camo.ru/gallery/htm

10. Http://design.zt.ua/art24.shtml.htm

 

 

Гнидіна О.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ НОВІТНІХ ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

НА УРОКАХ ОБРАЗОРВОРЧОГО МИСТЕЦТВА ПО ТЕМІ “КСЕРОГРАФІЯ”

 

У сучасному світі ідеї і технології швидко змінюються. Будь-яка модернізація потребує революційних змін, які зумовлені не тільки застосуванням новітньої техніки, а й нових підходів до її використання [4, с.1]. ми знаходимось на порозі перетворень в освіті. Вони повинні реконструювати не тільки навчання студентів, а й педагогів. У першу чергу, оновлення стосуються самих вчителів.

Самоосвіта, реалізація власних здібностей, розширення кордонів для поповнення багажу знань – це є необхідністю кожної людини. Мета педагога – направити, добитися вищого розвитку задатків, сформувати висококультурну, освічену, грамотну людину, яка б змогла висвітлити свої прекрасні якості, закладені природою і своє внутрішнє “я”.

Особливий статус в навчальних закладах має зайняти мистецтво. Це універсальний суспільний феномен, що сприяє глибокому усвідомленню людства. Мистецтво виступає для дитини засобом пізнання самої себе і навколишнього середовища [3, с.24]. Справжнє мистецтво заряджає вкладеними в нього почуттями і енергією. Геніальний поет і художник Тарас Шевченко писав

”Високе мистецтво (як я думаю) сильніше діє на душу людини, сильніше, ніж сама природа” [3, с.25].

Тому дуже важливого значення набуває формування функціональних органів естетичного сприймання різних форм мистецтва, особливо образотворчого.

Характер навчання образотворчого мистецтва повинен змінюватися разом із життям. Педагог має іти разом із сучасністю, удосконалюватися, надихатись і надихати нові сили в своїх вихованців.

Кожна дитина – це окремий світ зі своїми правилами поведінки, своїми почуттями. І чим різноманітніше життєві враження дитини, тим яскравіше, неординарніше його уява.

Малювання популярне серед дітей шкільного віку. Малюючи, дитина виявляє своє прагнення до пізнання навколишнього світу: по малюнкам деякою мірою можна з’ясувати рівень цього пізнання.

Дитячі малюнки індивідуальні. Навіть якщо це символи предметів і явищ. І необов’язкова точна схожість, подібність на об’єкт зображення. Головне передати свій емоційний стан, виразити себе. це необхідно для налагодження стосунків зі світом, щоб зайняти в ньому визначене місце.

Образотворча діяльність вивчається педагогами і психологами з різних сторін. Тому що саме у малюнку дитина може себе приховати і, водночас, розкрити і виразити.

Звичайно, деякі школярі мають у своєму розпорядженні природний дарунок, що дозволяє їм безпосередньо спілкувати з реальністю. Саме таких дітей називають творчими особистостями. Вчитель образотворчого мистецтва повинен розвивати творчу уяву і фантазію у дитини з будь-якими здібностями, прививати любов до прекрасного, відчувати і розуміти його.

Зараз намагаються навчити творчому мисленню по спеціальних методиках, більшість з яких засновано на грі, у ході якої учні конструюють свої власні моделі і образи.

Головне для творчого мислення – нешаблонність, уміння схопити дійсність у всіх відносинах і не тільки в тих, котрі закріплені в звичайних поняттях і представленнях. Щоб виконати творче завдання, необхідно створити умови, що вимагатимуть творчого мислення.

Навчальний процес – тривалий і потребує багато зусиль і терпіння. Іноді у дитини не вистачає сил, вона втрачає інтерес до школи. Уроки образотворчого мистецтва здатні відродити бажання працювати, полегшити навчання і викликати до нього інтерес.

Фантазія вчителя мистецтва, як і дитини, безмежна і яскрава. Із загального шквалу інформації вона здатна відокремити те, що зручно і корисно для учня.

На уроці не завжди можливо використати технічні засоби, тому виконання отриманого завдання найкраще розпочати заздалегідь, вдома. У кожного знайдуться на столі “не потрібні”, давно прочитані журнали і газети. Їх можна використати для роботи, головне, підійти творчо і проявити фантазію.

На останньому уроці учні отримують тему “Створення портрету людини через художній образ професії”. Вона буде спонукати дітей зайнятися пошуками. Тому спробуємо поділити роботу дослідників і експериментаторів на три частини.

ЧАСТИНА І. ПІДГОТОВЧА

Дитина сама обирає уявну професію: “Модельєр”, “Лікар”, “Кулінар”, “Військовий”, “Режисер” і починає підбір образів у вигляді вирізок, пов’язаних з однією з цих спеціальностей. Всі елементи необхідно розмістити і закріпити вгорі і по краям аркуша. Існує сучасний, чудовий технічний засіб – копіювальний апарат, на якому діти в позаурочний час і відзнімуть створені образи. Такий різновид ксерографії відноситься до технічного мистецтва [1, с. 27 ]. Термін давно відомий, але цікавий. Він споріднений з електрографією – способом фотографічного відтворення зображень.

ЧАСТИНА ІІ. СТВОРЕННЯ ХУДОЖНЬОГО ОБРАЗУ

Тепер шлях до школи стає нестерпно довгим. Кожен захоче дізнатися “завершення казки” і робота на уроці стає бажаною. Учні обмінюються з сусідом чи сусідкою по парті ксеретворінням і продовжують роботу індивідуально. Почати можна олівцем, а остаточні лінії завершити чорною ручкою. В центрі аркуша пусте місце залишається для прояву фантазії. Діти повинні створити малюнок людини, яка б увібрала в себе оточуючі предмети разом з образом професії, котру побачить і поміте дитяче око. Подібний підхід до навчання можна використовувати під час вивчення теми “Графіка”.

ЧАСТИНА ІІІ. ОГЛЯД РОБІТ

Цей дивний світ перетворень завершуємо оглядом робіт, де кожний учень може розказати про свого персонажа. З’являються серйозні, ділові, а іноді, кумедні образи.

На завершення уроку у всіх учнів залишаються гарні спогади, веселий настрій і приємні почуття. Поєднання малювання і ксерокопіювання викликає інтерес, бажання працювати і відійти від традиційних форм навчання.

Таким чином, уважно розглянувши дитячий малюнок, можна довідатися багато чого з того, що приховано у внутрішньому світі дитини.

На подібних заняттях образотворчого мистецтва, де робота розпочинається задовго до початку уроку, формуються і закріплюються уміння і навички, необхідні в навчальній діяльності: уміння слухати і запам’ятовувати завдання, виконувати його у визначеній послідовності, укладатися у визначений відрізок часу, уміння оцінити свою роботу, знайти помилки і виправити їх, планувати свою діяльність, уміння довести справу до кінця.

Характерна риса образотворчої діяльності дитини по темі: “Ксерографія” – велика сміливість і впевненість в своїх силах. Такий різновид роботи привчає маленького художника до думки, що навколишній світ постійно змінюється і містить нескінченно багато всілякої інформації.

Методологія малювання потенційно містить у собі всі ті компоненти діяльності, що і визначають шляхи, пошуки потрібних рішень у всіляких ситуаціях.

ЛІТЕРАТУРА

1 Давидов В.В., Драгулів Т.В., Ітельсон Л.Б. та ін. Вікова педагогічна психологія: Підручник /під. Ред. Петровського А.В. — М.:Освіта, 1979, с.5-6.

2 Єршова А.П., Захарова Є.А., Пеня Т.Г. та ін. Мистецтво в житті дітей: Досвід художніх занять з молодшими школярами – М.:Освіта, 1991. с. 24-25, 26-29.

3 Лещенко М.П. Щастя дитини – єдине дійсне щастя на землі: До проблеми педагогічної майстерності. Навчально-методичний посібник – К.: АСМІ, 2003. – Ч.1. – 304 с.

4 Сененко С., Степанюк О. Булонська угода: Кому це потрібно? Шкільний світ. – 2004. - №47 (грудень). – с. 1-3.

5 Словарь иностранных слов. - 16-е изд., испр. — М.: Рус. Яз., 1988.- 624 с.

6 Степанов С. Таємниця дитячого малюнка // Нянька.-1997. №9. — с. 18-20.

7 Учитель: Статьи. Документы. Педагогический поиск. Воспоминания. Страницы литературы / Ред. – сост. Д.Л. Брудный. – М.: Политиздат, 1991.- 350 с.

8 Фолькельт М. Експериментальна психологія дошкільника. М. — Л.: Гос. Изд-во, 1930.-с. 8-10.

 

Руденко І.