В підготовці вчителів трудового навчання

 

Головною рушійною силою технічного прогресу було прагнення створювати такі засоби виробництва, які б більш продуктивніші, надійніші, довговічніші, економічніші. Створюючи засоби виробництва, людина прагнула створити їх максимально зручними та красивими, бо прагнення до красивого невід’ємне від людини.

Тому в процесі розвитку продуктивних сил, естетизація предметного середовища набуває все більшого значення. Зараз естетичний облік виробу став атрибутом сучасної промислової продукції. Створення, конструювання виробу, яке відповідало б сучасним вимогам, передбачає творчу працю та поєднання знань конструктора і художника вчителем трудового навчання. Його діяльність в сфері технічної естетики покликана нести людям радість спілкування з плодами його співпраці, сприяючи облагороджуванню предметного середовища та процесу праці, благородно впливати на підвищення продуктивності праці. Естетизуючи предметне середовище, вчитель трудового навчання виховує художню основу, і цим допомагає формуванню моральних ідеалів людини. Художнє конструювання — це процес творення виробів на основі законів технічної естетики — науки про красу в техніці.

Зробимо короткий історичний огляд становлення художнього конструювання та технічної естетики.

За кордоном технічна естетика і художнє конструювання позначається англійським терміном «індастріал дизайн». В основу естетичних концепцій художнього конструювання (дизайну) як науки лежать програми і розробки двох шкіл — Вищих державних художньо-технічних майстерень (Радянський Союз) і Баухауза (Німеччина) [4].

В дизайні є такі напрямки: дійсний дизайн, функціоналізм, стилізація та стайлінг.

Дійсний дизайн — створення виробів на основі ергономіки, функціонального і композиційного аналізів, передових технічних вимог. Форма виробу в цьому випадку найбільш точно відображає функцію. В цьому виробі всесторонньо і найкраще задовольняє потреби людини. При освоєнні нового виробу використовуються передова технологія та устаткування найбільш досконалої конструкції.

Функціоналізм — формоутворення виробу на основі покращення функції, тобто, в основі створення виробу в першу чергу лежить відпрацювання функції, якій надається перевага перед формою.

Стилізація — конструювання зовнішнього виробу по існуючому зразку. Стилізація сприяє розповсюдженню сучасних форм виробів та модернізації виробництва.

Стайлінг — конструювання виробів, які відрізняються від своїх аналогів лише зовнішнім виглядом. Конструктивна переробка виробу на змінює функцію виробу. Виробництво змінюється мало, що обґрунтовується швидким моральним старінням виробу та пристосувань його форми до постійного змінювання моди. Таким чином, постійна модернізація виробу істотної модернізації виробництва. Стайлінг кон’юктурне знаряддя отримання прибутків.

Америка — це перша країна, де уже в 20-ті роки минулого століття дизайн впроваджувався в виробничій сфері. Це надало можливість економіці США успішно конкурувати на світовому ринку. Широка спеціалізація та відносна незалежність дизайнерів від роботодавця надавали можливість знаходити кращі рішення по гармонізації та естетизації промислових виробів та виробничого середовища. Художня школа в Лос-Анжелесі на той час готувала дизайнерів-стилістів, які здатні пристосовувати нові форми до старих функцій. Чикагські та Сіракузькі художні школи готували дизайнерів широкого профілю, які здатні враховувати потреби людини при конструюванні виробів та виробничого середовища.

Японія після Другої світової війни швидко завоювала міцні позиції в торгівлі на світовому ринку. Дизайнерів в Японії готують на художньо-конструкторських факультетах[5].

Уряд Японії створює умови для вивчення закордонного досвіду. Стилізація проявляється в підхожості японських промислових товарів з американськими, побутових (взуття, одяг) — з французькими. Японські дизайнери цілеспрямовано створюють свій творчий напрямок на базі органічного пов’язання художніх традицій японського побуту і кращих досягнень західноєвропейського дизайну, що помітно проявляється в конструюванні меблів, домашнього устаткування і побутового інтер’єру. Японські дизайнери створили портативні радіоприймачі, телевізори, магнітофони, стереосистеми, які відзначаються надійністю, зручністю в експлуатації і художньою формою. Технічні та естетичні якості продукцій електронної промисловості Японії відомі всьому світові.

Італійці вважають, що дизайнеру-архітектору машини також потрібна різностороння технічна підготовка.

Завдяки великому досвіду в області архітектури та образотворчого мистецтва Італія в короткий термі підготувала багато висококваліфікованих дизайнерів. Італійські дизайнери, стоять на позиціях проектування комплексного навколишнього середовища людини в часі, тобто дизайнери повинні передбачати зміни предметного середовища в часі.

В становленні і розвитку дизайну в Німеччині виникнули теоретичні і практичні роботи, які були створені в Баухаузе. В цій країні дизайнерів готують художні школи. Характерною рисою діяльності дизайнерів художньо-конструкторських бюро.є універсальність та широкий діапазон виконуваних заказів. На фоні загальної маси товарів західно-германських фірм вигідно відрізняються вироби фірми "Браун". Розроблені радіокомплекси по типу блочних систем, які дозволяють розміщувати їх серед меблів, підвішувати на стінках. Слід відзначити, що фірма з метою рекламування фарбує вироби в світлі тони незалежно від функціональної характеристики кожної моделі.

В 1930 дизайн став важливим явищем в екномічному житті Англії. В 1944р. в Англії була створена Рада, завданням якої було допомагати британській промисловості в створення високоякісної продукції. Постійна виставка кращих зразків товарів шмрокого вжитку (Дизайн-центр) покращувала роботу Ради по технічній естетиці. Рада надсилала рекомендації фірмам про кращих дизайнерів. Великий вплви на підвищення якості виробів проявляе експертиза, яку регулярно проводить спілка грмадських споживачів.

Дизайнерів в Англії готували в вищих спеціальних художніх школах, художників-констркуторів для промисловості — Королівський коледж.

У Франції є інститут промилововї естетики і об'єднання дизайнерів "Корисні форми", які займаються проектуванням інтер'єрів тв виставок. Вони прагнуть охопити більшість вмиог, які ставить людина до предметного середовища. Підготовку дизайнерів у Франції ведуть "Школа декоративного мистецтва" в Парижі та дворічні курси.

Про значення художнього конструювання та створення естетичних виробів говорить такий приклад.одна із французьких торгових фірм купила ліцензію на електорімпульсний копіровально-промисловий станок і дала заказ дизайнеру відпрацювати його форму. Пізніше французька фірма вийшла зі "своїм" варіантом на світоий ринок і стала успішно протавати станок.

Із соціалістичних країн в дизайні займала ведуче місце Чехословаччина. Це дякуючи двом великим вченим Зденеку Коваржу та Петру Тучному, які внесли великий вклад в теорію та практику дизайну. Вони врахували "людський фактор" при створенні предметного середовища. Дизайнерів готували в Чехословаччині в вищих навчальних закладах та в середніх школах. Досвід Чехословакії в області дизайну широко впроваджувався в інших соціалістичних країнах.

Витоками радянського дизайну були вищі державні художньо-технічні майстерні, які були створені в 1920р. для підготовки художників-майстрів вищої кваліфікації для промисловості. Пізніше пройшли великі реорганізації і на базі їх були створені в 1930р. Московські інститути: архітектурний, текстильний, поліграфічний, художній, прикладного мистецтва. Елементи дизайну пізніше використовувались для розробки засобів залізничного транспорту, тракторів та літаків[3].

3 1962 по 1970 рр. була проведена велика робота по організації та становленню дизайну в конструкторському бюро, підготовці художників-конструкторів та розвитку теорій радянського дизайну.

Художники-конструктори науково-дослідних інститутів і конструкторів бюро заводів за цей період провели велику творчу роботу по проектуванню та модернізації нових промислових та побутових інтер'єрів. З 1964р. видавався бюллетень "Технічна естетика", в якому висвітлювались теоретичні положення та досвід роботи дизайнерів СРСР та інших країн. З 1967р. Комітетом стандартів, мір та вимірювальних приладів при Раді Міністрів СРСР були затверджені положення про атестацію продукції та Знак якості.

Орієентиром на Україні в цьому питанні є:

· Київський національний університет технологій та дизайну;

· Київський національний університет будівництва і архітектури;

· Харківський державний інститут мистецтв імені М.П. Котляревського;

· Українська інженерно-педагоічна академія;

· Львівська академія мистецтв;

· Українська академія дизайну;

· Всеукраїнська державна вища школа художнього моделювання.

Аналіз сучасної практики показує, що у державі відстуня налагоджена система профорієнтації довузівської підготовки майбутніх дизайнерів [2]. Знайомство широкого зопалу школярів з художньо-проектною діяльністю часто носить епізодичний, випадковий характер. У вітчизняній педагогіці достатньо вивчені питання змісту про дизайн серед учнівської молоді, але літератури з даної проблеми надруковано мало[6].

Робота на педгогічно-індустріальному факультеті спрямована на формування національної свідомості, людської гідності, любові до рідної землі, українського народу. Традиційними є тиждень факультету, виступи "Театру мод" із демонстрацією національного одягу, виробів українських народних ремесел. За останні роки студенти виконали багато яскравих дипломних робіт. Студентами спеціалізації "прикладна творчість" виготовлені костюми для художніх колективів університету "Калина", "Кредо", "Грація", "Ананас", КВК "Фіма", "Чебрець" та хору "Просвіта". Художній світогляд є специфічною формою емційно-ціннісного ставлення до буття, що фокусує смисложиттєві установки й орієнтири людини, виражені у творах мистецтв.

Ідеї, основи яких закладені К. Ушинським, В. Сухомлинським, Д. Кабалєвським та іншими видатними педагогами, про те, що першоджерелом розвитку людини є краса оточуючого світу і людська творчість не втратили своєї актуальності і сьогодні.

При тих великих досягненнях факультету не всі студенти вивчали курс "Художнє конструювання та технічна естетика", але елементи з нього чули як і теми ряду дисциплін.

З лютого 2005 року педагоічно-індустріальний факультет Полтавського державного педагогічного універститету перейменували на факульете технологій та дизайну. По навчальній програмі спеціаліста слід передбачити не тільки "графічний дизайн", а в першу чергу "Художнє конструювання та технічна естетика".

Освітня практика сьогодні потребує певного переосмислення, так і з боку розвитку гуаністичних і демократичних засад навчання. Уже недостатньо і хибко орієнтуватись в процесі навчання на "середнього" студента. Сьогодення вимагає орієнтацій на кожну окрему особистість, яка навчається, щоб у відповідності іх своїми можливостями вона могла досягти успіхів у навчанні і формувати на цій основі своє власне "я".

З метою поліпшення професійної підготовки спеціалістів передбачається перебудуватись з входженням в Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи.

Сучасний випуск факультету технологій та дизайну повинен проводити красиве, привабливе в техніку. Тому завданням є навчити студентів закономірностей технічної естетики та художнього конструювання, правильно розуміти канони художнього конструювання, професійно граомтно створювати промислову продукцію та виробниче середовище високих технічних та естетичних якостей.

"Технічну естетику та художнє конструювання" бажано вивчати студентам факульету технологій та дизайну на старших курсах, коли вони вже мають достатній об'єм знань по спеціальним дисциплінам, що дозволить глибше зрозуміти взаємозв'язок техніки і естетики та успішно засвоїти методику художнього конструювання.

Специфіку викладання курсу визначають рівень художньої підгтоовки студентів та лабораторна база для проведення занять.

Художня підготовка студентів факультету технологій та дизайну обмежена навиками малювання, отриманими в школі. На другому курсі їм викладається технічне малювання, отриманими в школі. З поняттями та термінами промислового мистецтва вони знайомі. Тому це слід врхаувати раніше, ніж викладати основні положення курсу.

Основні принципи художньго конструювання, які будуть засвоювати студенти факультету технологій та дизайну, такі:

1. При розробці промислового виробу вирішується комплекс утилітарно функціональних, конструкторсько-технлогіних "економічних" ергономічних та естетчиних питань [1].

2. Художнє конструювання покликане забезпечити єдність форми та змісту, тобто, образність. Форма повинна народжуватись на основі функції, кращим шляхом віповідати їй, володіти естетичними якостями. При збереженні цих уомв форма буде існувати до тих пір, поки їй на зміну не прийде більш досконала по функції та естетичності.

Основне призначення автомобіля — рух, тому форма його повиння бути диначміна, обтічна. Основне призначення більшості металорізальних станків — обробка деталей в межах заданої точності

3. Художнє конструювагння враховує навколишнє середовище та конкретні умови в яких буде знаходитись даний вироб.

В процесі навчання студент повинен виконувати практичні роботи в лабораторії з ергономіки (антрометрію, інженерну психологію, фізіологію, гігієну праці), кольору (теорії динамічних, оптимальних і узгоджених кольорів) та функціональному фарбуванню, композиційний та конструкторський аналіз.

Композиційний аналіз — мистецтво згрупувати елементи та властивості об'єкту з метою досягнення цілісної форми. Однією із умов виникнення художніх якостей форми є просторове поєднання всіх його елементів, які створюють цілісне сприйняття форми. Просторове поєднання форми досягається такими закономірностями: відношенням, пропорціями та ритмом ввсіх елементів(ліній, поверхонь, фактури, маси, кольору), які створюють форму. Одним із важливих відношень, яким широко коментуються в художньому конструюванні принцип "золотого перерізу", але в рахуванням інших показників.

Обов'язковою умовою в створенні виробів, які відповідали б сучасним технічним та естетичним вимогам, є проведення художньо-конструкторського аналізу, який складається з таких етапів. Спершу проводиться збір інформації з виявленням нових данних про аналоги створюваних виробів, за якими встановлюється конструкція та експлуатаційні властивості; встановлюється різниця між виробами шляхом виокнання опису малюнків та фотографій. Далі проводиться підбір діючих аналогів по призначенню потужності, точності, подібності типів. Вивчення естетичних та функціональних якостей виробів проводять з аналізом процесу користування виробами, визначенням стадій процесу та оптимальних умов користування та відпрацьованням вимог до виробу. Основна вимога — це врахування "людського фактору", тобто, все, що визначає зручність користувань виробами ступень досконалості зв'язків "людина-предмет". Оцінку нових якостей виробів виокнують шляхои виміру та досліджень або з безпосередньою присутністю людини, як допопміжного об'єкту аналізу, включаючи при цьому всі суб'єктивні оцінки. В аналізі важливо виявити зв'язок "вироб-середовище", тобто, здатність його форми та стилева направленість вписуватись в інтер'єр.

За останній час "дизайн" міцно ввійшов в наше життя. Відомо, що він здатний активно впливати на естетичні почуття і конфортність існування кожної людини.

Дизайн може одночасно виконувати кілька функцій: відображуючу, виховну, пізнавальну, комунікативну і стає школою творчого та ділового мислення.

Треба сказати, що і дотепер більшість спеціалістів вважають дизайн чимось другорядним і, відповідно, йому надається незначне місце в навчальних планах, а педагогічних навчальних закладах часом і цього місця на знаходиться взагалі. Це призводть до того, що нерідко вчитель опиняється в скруті під час оформлення виставок та інтер'єрів навчальних кабінетів[7].

Дизайн — це вимога часу та інструментарій для розв'язання багатьох проблем народної освіти, але це розуміння приходить в освіту дуже повільно.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Антонович Є.А. та інші. Декоративно-прикладне мистецтво.— Львів: світ, 1993 — 272 с.

2. Анохина Г.М. Технология личностно-адаптированной системы обучения // Школьные технологии — 2003 — №3, — с. 45-49.

3. Вакс Н. Художник в промышленности. М., "Искусство", 1965 — 177 с.

4. Краткая методика художественного конструирования М., Изд. ВНИПЭ, 1966. — 57с.

5. Устинов А.Г. Дизайн в японской школе // Техническая эстетика — 1988.— № 6 — С. 11

6. Сидоренко В.О. Пути перестройки образования // Техническая эстетика — 1990. №1 — С.6

7. Савенко І.В. Ззасади довузвської дизанерської освіти./сучасні освітні технології та напрямки підготовки майбутнього вчителя трудового навчання. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 25-річчю педагогічно-індустріального факультету — Полтава, 2003 — С. 206-207.

Гриценко Л.

Григор¢ єва О.

Писанкарство