Різноманітні аспекти модернізації

ЗМІСТУ І МЕТОДИКИ

ПРОФЕСІЙНО-ХУДОЖНЬОЇ ОСВІТИ

 

Ігнатович О.

Мотиваційно-смислова культура практичних психологів як інтегрована сукупність особистісних властивостей

 

У сучасній психологічній науці вбачається перспективним дослідження мотиваційно-смислової культури особистості. Вивчення даної проблеми, зокрема питань розвитку мотиваційно-смислової культури особистості практичних психологів як інтегрованої сукупності особистісних властивостей, дозволить визначити психологічний механізм формування в них здатності до саморозвитку й удосконалення системи суб’єктивних оцінок та критеріїв, необхідних для аналізу процесу, змісту та результатів творчої професійної самодіяльності.

У теоретичній спадщині представників гуманістичного напрямку в психологічній науці, які вбачали джерело життєдіяльності людини у мотивації особистісного зростання, що не підкоряється гомеостатичному принципу задоволення, особливе значення надається таким особистісним властивостям, як самовпевненість, сміливість, свобода, спонтанність, визнання себе, незалежність, відкритість розуму, толерантність до невизначених ситуацій і конструктивна активність у них, розвинуте естетичне чуття тощо. Ці властивості виникають, формуються і розвиваються завдяки наявності потреби особистості у повній і вільній реалізації своїх спроможностей і життєвих можливостей – самоактуалізації [1;2].

На основі цього однією з провідних цілей творчої професійної самодіяльності практичних психологів є процес розвитку у них особистісних властивостей, що зумовлюються сукупністю внутрішньоособистісних процесів і функцій таких, як: спрямованість особистості до самоактуалізації, інтернальність, здатність до рефлексії, інтелект, креативність. Вони забезпечують функціонування складових психологічного механізму мотиваційно-смислової культури, необхідні для вирішення типових проблемних ситуацій психологічної діяльності і передбачають культивування цінностей самоактуалізованої самодіяльно-творчої особистості як важливих мотиваційних властивостей психологів-практиків, необхідних для творчої професійної самодіяльності.

Інтегрована сукупність цих властивостей, тобто мотиваційно-смислова культура особистості є провідною структурою в системі регуляційних механізмів, яка містить латентні причини творчих професійних самодій практичних психологів, приховані за іншими особистісними структурами, і пояснює їх значення, особистісний смисл, дозволяє усвідомлювати і розвивати власні мотиви, формувати цінності, реалізовувати їх у житті, набувати відповідний досвід, інтегровано використовувати і, водночас, створювати його у професійних і життєвих ситуаціях. Формування інтегрованої сукупності особистісних властивостей являє собою не що інше, як формування мотиваційно-смислової ієрархії особистості - домінуючого мотиву, що, підпорядковуючи собі всі інші мотивації, виступає в ролі чинника даної регуляційної системи, реорганізує інші особистісні властивості та виявляється у особливостях самосвідомості. Тобто, розвиток мотиваційної культури особистості психологів пов'язаний із розумінням та усвідомленням себе у новій якості, з розвитком і саморозвитком особистісних властивостей.

За результатами дослідження особистісних властивостей практичних психологів нами була виявлена ціла низка факторів гальмування чи блокування розвитку їхньої мотиваційно-смислової культури. До них відносяться такі, як: міжособистісні та внутрішньоособистісні бар‘єри спілкування; нерозвинута спрямованість особистості до самоактуалізації, розмитість сенсу професійної діяльності і творчої професійної самодіяльності; локалізація суб’єктивного контролю в глибокій інтернальній, чи глибокій екстернальній зонах, неадекватність самооцінки; низький рівень розвитку інтелекту, стереотипність,консервативність, конвергентність мислення, надмірна репродуктивність уяви, неадекватний вимогам професійної діяльності індивідуальний стиль мислення.Водночас, наявність у практичних психологів таких особистісних категорій, як: орієнтація у часі, цінності, погляд на природу людини, потреба в пізнанні, креативність, саморозуміння, аутосимпатія, контактність, гнучкість в спілкуванні, свідчить про можливість розвитку мотиваційних властивостей - ініціативності, цілеспрямованості, планомірності та рішучості, які необхідні самоактуалізованим у творчій професійній самодіяльності особистостям.

Так, орієнтація у часі властива для тих психологів, що добре розуміють екзістенційну цінність власного життя, здатні насолоджуватися актуальним моментом, не порівнюючи його з минулими радощами і не знецінюючи передчуттям майбутніх успіхів. Нездатність орієнтуватися у часі показують особистості, що занурені в минулі переживання, або із завищеним прагненням до досягнень, недовірливі і невпевнені в собі.

Категорія цінності свідчить, що психологи розділяють цінності особистості, що самоактуалізується у творчій професійній самодіяльності, до числа яких відносяться такі, як свобода, творчість, добро, краса, цілеспрямованість, самодостатність, цілісність, унікальність, ініціативність, досконалість, планомірність, рішучість. Перевага цих цінностей вказує на прагнення особистості до гармонійного буття і здорових відносин з оточенням, далеке від бажання маніпулювати іншими в своїх інтересах.

Погляд на природу людини може бути позитивним або негативним. Ця категорія описує віру в людей, в могутність можливостей людини як такої. Природна симпатія і довіра до людей, чесність, доброзичливість можуть інтерпретуватися як стійка основа для щирих і гармонійних міжособистісних відносин, особистісного зростання, професійної творчості.

Потреба в пізнанні характерна для тих психологів, що завжди відкриті новим враженням. Ця категорія описує здібність до пізнання і самопізнання, безкорисливе прагнення нового, інтерес до об'єктів, не пов'язаних прямо із задоволенням будь-яких потреб. Таке пізнання більш ефективне, оскільки його процес не спотворюється бажаннями і потягами. Особистість при цьому не схилена судити, оцінювати і порівнювати, просто бачить те, що є, і цінить це.

Прагнення до творчості або креативність – це неодмінний атрибут самоактуалізації у творчій професійній самодіяльності, який просто можна назвати творчим відношенням до психологічної діяльності і основою особистісного зростання.

Саморозуміння свідчить про чутливість, сензитивність особистості до своїх бажань, потреб, цілей саморозвитку у творчій професійній самодіяльності. Психологи, що розуміють себе, вільні від психологічного захисту. Вони не схильні підміняти власні особистісні властивості і оцінки зовнішніми соціальними стандартами.

Аутосимпатія – це природна основа психічного здоров'я і цілісність особистості, що зовсім не означає обмеженого самовдоволення або некритичного самосприймання, це просто позитивна Я-концепція, що добре усвідомлюється, що служить джерелом стійкої адекватної самооцінки і визнання себе суб’єктом саморозвитку і самоактуалізації психологічної культури в творчій професійній самодіяльності.

Контактність відображає товариськість особистості, її здібність до встановлення міцних і доброзичливих відносин з навколишніми. У нашому випадку ця категорія розуміється не як рівень комунікативних здібностей особистості або навички ефективного спілкування, а як загальна схильність до взаємно корисних і приємних контактів з іншими, необхідна основа синергічної установки особистості.

Гнучкість у спілкуванніспіввідноситься з наявністю або відсутністю соціальних стереотипів, здібністю до адекватного самовираження в спілкуванні. Висока вираженість цієї властивості свідчить про аутентичну взаємодію з навколишніми, здатність до саморозкриття у творчій професійній самодіяльності. Відсутність гнучкості у спілкуванні характерна для ригідних психологів, неупевнених у своїй професійній самодіяльності.

У ході аналізу особливостей мотиваційно-смислової культури психологів-практиків було виявлено, що необхідною, але недостатньо реалізованою умовою для досягнення ними цілей професійної діяльності є наявність усвідомленого образу результату відповідного етапу чи циклу творчої професійної самодіяльності. Крім свідомих репрезентацій цілей професійної діяльності у творчій професійній самодіяльності потрібна ще і спеціальна потреба в здійсненні цих цілей, інтерес, який формується власне у процесі розвитку мотиваційних властивостей особистості психологів. У результаті чого інтерес стає стійким і виступає в ролі стимулу, актуалізує потенційні можливості особистості. Мотиваційна культура зумовлюється пізнавальними інтересами у 32% психологів. Однак, у значної частини - 19%, немає інтересу до змістовної сторони творчої професійної самодіяльності. Часто інтерес набуває прагматичного характеру -28% - об'єм знань відповідає необхідним посадовим обов’язкам і не більш того. Теоретичні пізнавальні інтереси як самоціль творчої професійної самодіяльності і саморозвитку спостерігаються у 21% психологів.

Отже, визначені особистісні властивості мають важливе значення у творчій професійній самодіяльності психологів-практиків. Їх специфіка полягає в тому, що вони можуть набувати самостійної цінності для особистості і ставати предметом вищих потреб, які являють собою опосередковані за структурою суб’єктні утворення, специфічні для індивідуальної мотиваційно-смислової культури. Індивідуальна мотиваційно-смислова культура є складовою частиною спільної, яка, у свою чергу, виступає умовою і результатом розвитку першої. Опосередкованість і сформованість інтегрованої сукупності мотиваційних властивостей особистості психологів є фундаментальною характеристикою, що зумовлює відповідний рівень розвитку і тип індивідуальної мотиваційно-смислової культури. Тип індивідуальної мотиваційно-смислової культури визначає співвідношення її відповідних складових - потребових, мотиваційних, рефлексивно-ціннісних, когнітивно-інтелектуальних, творчих та емоційних аспектів самосвідомості, самооцінки та самовідношення.

За результатами вивчення особливостей мотиваційно-смислової культури особистості психологів виявлені три основні її типи – емоційний, когнітивний і рефлексивно-ціннісний. Отримані результати свідчать про те, що усвідомлення власної життєвої позиції, відношення до важливих морально-етичних категорій, професійні цінності, професійна мотивація, а також зазначені раніше аспекти самосвідомості, самооцінки і самовідношення у вищому своєму прояві властиві 38,73% психологів, що мають рефлексивно-ціннісний тип мотиваційно-смислової культури. Емоційний тип притаманний - 41,13%, когнітивний тип - 20,14 %. (табл.1.)

Таблиця 1.