Аналіз художніх творів різних жанрів на уроці образотворчого мистецтва в початкових класах

Сприйняття художньої картини глядачем є складним процесом. Тільки в наслідок тривалого виховання естетичних почуттів у особистості формується цілісне сприймання художніх творів. Якщо учня під час розглядання художнього полотна хвилює сила образу героїні, виразність облич персонажів, події, атмосфера життя, розмах творчого задуму автора, майстерність художника якщо в нього викликає захоплення колорит картини, то такий чуттєвий акт перетворюється в усвідомлення ролі окремих елементів компонентів композиції твору, тобто стає зрозумілою специфіка художнього образу. Цього можна досягти лише за умови постійного спілкування з мистецтвом.

В практиці навчального процесу з образотворчого мистецтва сприйманню і аналізу художніх творів відводиться небагато часу. Але вдало підібрана методика аналізу художніх творів різних жанрів, цілеспрямована система бесід можуть значно наблизити шкільну аудиторію до повноцінного розуміння їх змісту. Методичні поради щодо побудови процесу аналізу художніх картин різних жанрів містяться у навчальному посібнику Л.І. Кашуби [421]. Автор дає пораду, щоб уникнути невдалих, малоефективних методичних підходів аналізу вчитель, може використати універсальний алгоритм, до якого входять:

1. короткий вступ (якщо мова йде про сюжетні полотна, слід відзначити час і місце зображених подій);

2. аналіз змісту твору (варто зосередити увагу на головних персонажах, встановити особливості їх характеру і зв'язків між ними, з'ясувати роль другорядних дійових осіб у картині та характерні риси обставин, за яких відбувається подія);

3. аналіз закономірностей композиції.

Проте, щоб навчити дитину розуміти особливості образної мови різножанрових картин, сприймати їх в єдності форми і змісту варто використовувати схеми мистецтвознавчого аналізу художньої картини, які дають змогу осягнути специфіку жанрового твору мистецтва. Наведемо приклади таких схем аналізу.

СТРУКТУРА МИСТЕЦТВОЗНАВЧОЇ РОЗПОВІДІ

Про живописний твір побутового, історичного, батального, казкового, релігійного жанру.

- Повідомлення назви картини і прізвища художника;

- Що найголовніше в картині (виділити смисловий композиційний центр)? Як воно зображено (колір, тон, будова розміщення)?

- Що зображено навколо головного героя (другорядні елементи композиції твору), як із ним з'єднано деталі?

Що красивого показав своїм твором художник? Про що думається, що згадується, коли дивишся на картину?

Про живописний твір портретного жанру

- Повідомлення назви картини і прізвища художника:

- Кого зображено на картині?

- Що можемо розповісти про цю людину (про що «розповідає» обличчя людини, очі. вуста, руки, одяг)?

- Як підсилюють виразність образу інтер'єр, пейзаж, побутові предмети, атрибути?

- Який колорит картини, її тональність (як вони підсилюють виразність образу)?

- Ваше враження від цього художнього твору.

Про живописний твір пейзажного жанру

- Повідомлення назви картини і прізвища художника;

- Що намальовано на картині? Яка пора року зображена, час доби?

- Як передано плановість: передній, середній та задній план?

- Як показав на картині художник природу (небо, дерева, воду, поле, річку)?

- Який загальний колорит картини (які кольори переважають: теплі, холодні, контрастні, пастельні)?

- Який настрій цього твору? Чи подобається Вам картина? Як би Ви її назвали?

В практиці роботи з навчання сприймання змісту мистецьких творіврізних жанрів варто використову вати різноманітні методичні прийоми.Цікавий досвід застосування прийомів контролю за рівнем розумінняучнем задуму художника і значення виразних засобів картини описаноМ.І.Пічкурем [102]. Наведемо ці методичні прийоми:

1. Словесне малювання картини (учень розповідає про одну з двох запропонованих картин, інші учні мають відгадати, про який твір іде мова).

2. Озвучування картини (придумування діалогу (монологу) героїв).

3. Добір слів-синонімів, які визначають настрій героїв (наприклад, сумний-невеселий, безрадісний; злий-сердитий, жорстокий, лютий: добрий-гарний, щиросердечний та інші).

4. Створення узагальненої назви до картини (цей прийом доцільний тільки у тому випадку, коли учні осмислили сюжетно-композиційну структуру картини).

5. Домисел ситуації: «Що відбувається (відбувалось) з героями?» та інше, (цей прийом слід використовувати в роботі з сюжетними картинами побутового, казкового та історичного жанрів).

6. Установлення наслідків із заданої причини і встановлення причини за заданим наслідком. Наприклад: «Який був пейзаж у картині перед дощем?» за пейзажем А. Герасимова «Після дощу». «Як зміниться небо після того, як дощ пройде?» за пейзажем Ф. Васильєва «Перед дощем». «Чому хлопчик, що стоїть, має винуватий вигляд?» - за картиною Ф. Решетнікова «Знову двійка». «Який буде пейзаж, якщо художник напише його не ранньою весною, а влітку (восени)?» - за пейзажами О. Левітана і І. Саврасова «Граки прилетіли».

7. Прийом «уявної присутності». Наприклад: «Увійдемо до цієї картини, станьмо біля цієї берези, піднімімо голову і подивімося... Яке небо ви побачити над головою? Прислухаймося, які звуки ми чуємо навколо? Як ви будете поводитися в цьому лісі? Ви будете бігати, кричати чи тихо, спокійно прогулюватись лісом?» - за пейзажем І. Левітана «Березовий гай» і А. Куїнджі «Березовий гай» та інші.

З метою розвитку уяви та асоціативно-образного мислення роботу з картинами-пейзажами доцільно супроводжувати музично-поетичними аналогами, наприклад: Е.Зверков «Золота осінь», П. Чайковський «Осіння пісня» з фортепіанного циклу «Пора року»; І Бунін «Листопад» (уривок); І. Шмигін «Зима» - уривок з оповідань М. Пришвіна «Мереживні арки», Ю. Щуровського «Зима».

Комплексний вплив на свідомість школярів зорового, словесного і звукового ряду припускає співзвуччя і взаємодію зорових, літературних і музичних образів. Головний критерій у доборі таких творів - не точна відповідність змісту картини і музики, а їх образний, емоційний збіг. Учням можна також запропонувати кілька віршів, пісень чи музичних фрагментів із різним настроєм із метою вибору тих, які, на їхню думку, найбільше підходять до картини, наприклад, зіставити два контрастні музичні твори: «Ранок» Ф. Глієра та «Увечері» Н. Сильванського і визначити який з них найбільше відповідає картині А. Куїнджі «Вечір на Україні». Зіставлення даних зразків різних видів мистецтва допоможе учням перейнятися настроєм цих творів, тому що різні образні компоненти (зорові, словесні, слухові) взаємно доповнюють і збагачують одні одних.

Для того, щоб емоції та почуття, породжені в спілкуванні з образотворчим мистецтвом, націлювати школярів на аналіз власних перебивань, на формування вміння знаходити найбільш значні моменти в змісті художнього образу, що збігається за своєю оцінкою із задумом автора твору, питання вчителя потрібно спрямовувати як на аналіз його змісту і форми, так і на якість переживань учнів. («Поясни, чому художник узяв саме такі фарби?»; «Про що ти думав, коли дивишся на цю картину?»; «Чому ця картина тобі сподобалася?»; «Чи зміг би ти написати таку картину?»).

Методика проведення уроків сприймання мистецтва у

Початкових класах

Програмою з образотворчого мистецтва передбачено ознайомлення дітей з теоретичними поняттями та історією мистецтва під час уроків сприймання мистецтва, які присвячені окремим епохам, періодам, видам та жанрам образотворчого мистецтва художникам. Основна мета уроків сприймання мистецтва - навчити дітей розуміти мову образотворчого мистецтва бачити прекрасне і потворне в навколишньому житті: вміти самостійно аналізувати твори різних видів і жанрів, висловлювати свою думку, використовуючи спеціальну термінологію: удосконалювати знання та уявлення про мистецтво та його історію. В результаті навчання учні повинні знати найбільш значні художні картини, скульптури, архітектурні споруди, створені в нашій країні та за кордоном. Сприймання мистецтва необхідно поєднувати з самостійною образотворчою діяльністю учнів: малюванням на площині, декоративно-прикладною діяльністю, ліпленням, художнім конструюванням.

Мета уроків сприймання образотворчого мистецтва - систематично розвивати у дітей здатність свідомо сприймати і оцінювати явища художньої культури, розуміти значення мистецтва у житті людей, суспільства; розвивати практичні навички сприйманні форм і явищ навколишньої дійсності. Сприймання мистецтва включає в себе такі навчальні проблеми:

а) розвиток здібностей емоційного переживання у зв'язку зі змістом твору і вміння висловити своє ставлення до нього;

б) ознайомлення з образною мовою різних видів образотворчого мистецтва розвиток умінь розпізнавати засоби художнього вираження:

в) формування знань і у явлень про мистецтво.

Основними методами вивчення творів мистецтва у школі визнано бесіду і розповідь учителя при чому- бесіда є активнішою формою роботи, тому застосовується частіше, а ніж розповідь. Вона дає змогу вчителю одразу дізнатися художника, цілої епохи чи аналіз однієї або кількох картин.

Учитель повинен уміти описати, проаналізувати твір мистецтва, користуючись засобами художнього слова, образотворчою лексикою, мистецтвознавчою термінологією. Він повинен навчити дітей аналізувати художні твори різних жанрів і видів, висловлювати свою думку використовуючи спеціальну термінологію.

Образотворче мистецтво розділилось на окремі види і жанри і має свою спеціальну мову. У живопису користуються фарбами; матеріалом скульптора є мармур, метал, дерево, глина; в графіці панує лінія.

З 2 класу ознайомленню школярів з різновидами образотворчого мистецтва присвячено окремі уроки; на всіх інших уроках школярі отримують знання у тісному зв'язку з практичною роботою над конкретним навчально-творчими завданнями. Одним з найважливіших завдань уроків сприймання мистецтва є формування в учнів 1-4 класів знань про мову образотворчого мистецтва. Засвоївши її діти будуть спроможні досить вірно, творчо оцінити художній твір, його форму, образ, багатство, своєрідність, проймуться любов'ю і повагою до художніх цінностей, створених вітчизняними мистцями і народами світу.

Під час розповідей і бесід про мистецтво аналітичний розбір творів не повинен ускладнювати процес емоційного сприйняття. Школярів слід постійно підводити до розуміння специфіки мистецтва як одного з видів суспільної свідомості і відображення дійсності.

Програма і методичні посібники до неї лише основа для самостійної роботи вчителя. Він, на свій розсуд, може і повинен вносити деякі зміни в перелік робіт, програмових художніх творів для кожного класу, вибирати найбільш сприйнятну форму вкладання матеріалу, демонстрації творів мистецтва. їх аналізу, засобів активізації уваги дітей. Не слід перевантажувати уроки великою кількістю знань, розбором більше як 5-7 художніх творів. В процесі уроків сприймання мистецтва необхідно широко використовувати технічні засоби навчання. Будь-який урок потребує особливої поєднання роботи апаратури.

Мета уроків сприймання мистецтва буде досягнута тоді, коли у дітей з'явиться потяг до постійного спілкування з образотворчим мистецтвом, до подальшого його вивчення. Розв'язання такого завдання Можливе лише при умові послідовного здійснення завдань розділу "Сприймання» програми образотворчого мистецтва для 1-4 класів і "Остійного приєднання учнів до активної заінтересованої участі в учбовому процесі, до самостійного аналізу творів мистецтва.

Отже, методи і засоби розкриття понять, форма розповідей і бесід про образотворче мистецтво, про художників можуть бути різноманітними. Особливо, коли поєднувати активно ці форми роботи з використанням різноманітних технічних засобів, уроки можуть стати яскравими, що вдосконалюють і естетичні почуття і роздум школярів. Якщо навчити дитину бачити і розуміти красу, насолоджуватись нею, аналізувати, співставляти, мислити і створювати її своїми руками, вона виросте гармонійно розвиненою людиною, яка зробить такими свої стосунки з іншими людьми, свою роботу, творчість, захоплення, сім'ю. Виховати людину такою, розвинути в ній культуру естетичних почуттів, наповнити її життя радістю - важлива задача, яка стоїть перед педагогом.