Освітня галузь «Мистецтво“ (образотворча лінія)

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів.

Твори образотворчого мистецтва Мова образотворчого мистецтва, його види, жанри. Інструменти, матеріали та художні техніки	мати уявлення про мову образотворчого мистецтва, його види і жанри; взаємозв’язок з іншими видами мистецтва; художні традиції рідного краю; розуміти особливості виражальних засобів образотворчого мистецтва, його значення у житті людей, культурному середовищі
Практична художня діяльність. Взаємозв’язок образотворчого мистецтва з іншими видами мистецтва	уміти інтерпретувати зміст творів образотворчого мистецтва; висловлювати естетичне ставлення до них;
	втілювати власні почуття та думки у практичній художній діяльності застосовувати найпростіші поняття і терміни у процесі аналізу-інтерпретації та оцінювання художніх творів; основні виражальні засоби образотворчого мистецтва, специфічні інструменти, матеріали, художні техніки у практичній діяльності

Контрольні запитання

1. Який документ визначає зміст початкової загальної освіти?

2. До якої освітня галузі належить предмет «Образотворче мистецтво»?

3. Якими змістовими лініями визначається зміст освітньої галузі «Мистецтво»?

4. Які державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів?

Мета і завдання предмету образотворче мистецтво в початковій школі

Викладання образотворчого мистецтва в молодшій школі переслідує перш за все загальноосвітню мету. Основне завдання – розширення кругозору людини, виховання всебічно освіченого члена суспільства.

Не слід розглядати образотворче мистецтво в школі як спеціальний а не загальноосвітній предмет. Шкільний курс «ОМ» не має мети зробити всіх професійними художниками.

Уроки малювання повинні сформувати у дітей здібність нестандартно трактувати (відтворювати) ту чи іншу тему, розвивати творче сприйняття і самостійність мислення, навчити дитину творчо підходити до рішення будь-яких проблем. Іншими словами предмет «образотворчого мистецтва» формує індивідуальність дитини.

Головним завданням вивчення образотворчого мистецтва є:

Формування:

- особистісно-позитивного, художньо-естетичного ставлення до дійсності, здатності до неутилітарного, художнього пізнання світу та його образної оцінки, потреби у спогляданні та милуванні з метою отримання естетичної насолоді від творів мистецтва та явищ навколишнього світу;

- потреб до самореалізації через продуктивну художню творчість, художньо-естетичне наповнення навколишнього середовища у відповідності до вікових можливостей;

- елементарних н.оглядних орієнтацій та оцінних суджень, основ національної та громадянської свідомості;

- морально-естетичних та вольових якостей (працелюбності, художньо-естетичних смаків та інтересів, ініціативності, активності, самостійності, толерантності тощо);

Розвиток:

- почуттєво-емоційної сфери, здатності емоційно відгукуватися на різноманітні вияви естетичного у навколишньому світі та мистецтві;

- універсальних художньо-творчих якостей особистості (уяви, оригінального, нестереотипного, образного мислення, спостережливості, здорової пам’яті та ін..;

- сенсорних здібностей (відчуття кольору, форми, ритму, фактури та ін.);

Забезпечення засвоєння учнями елементарних знань про:

образотворче мистецтво як засіб комунікації та специфічну, художньо-образну форму пізнання й відображення навколишнього світу, історію його розвитку, роль у житті людей;

основи художньо-образної мови різних видів образотворчого мистецтва і виражальні можливості художніх технік;

Сприяння формуванню в учнів елементарних умінь та навичок:

- аналізувати та інтерпретувати відповідно до вікових можливостей твори різних видів вітчизняного та зарубіжного образотворчого мистецтва;

- висловлювати особистісне ставлення до виявів естетичного в житті та мистецтві, використовуючи термінологію, зумовлену змістом програми;

- самостійної художньо-творчої роботи з пам’яті, за уявою, на підставі вражень від побаченого, почутого та н..;

- виражати власні почуття, емоції та думки мовою художнього образу, використовуючи на рівні, відповідному віку, засоби художньої виразності, художні техніки та матеріали.

Уроки образотворчого мистецтва учать дітей спостерігати за навколишньою дійсністю, розвивати уміння бачити життя очима художника.

Отже, мета художнього виховання засобами образотворчого мистецтва є формування і розвиток в учнів комплексу ключових, міжпредметних і предметних компетентностей у процесі опанування художніх цінностей та способів художньої діяльності шляхом здобуття власного естетичного досвіду.

1. Назвіть головні завдання вивчення образотворчого мистецтва?

2. Що формує предмет Образотворче мистецтво?

3. Що розвиває предмет Образотворче мистецтво?

4. Які елементарні знання засвоюють учні вивчаючі предмет Образотворче мистецтво?

5. Які елементарні уміння та навички формує в учнів предмет Образотворче мистецтво?

Принципи навчання образотворчому мистецтву в початкових класах.

Проблемні запитання

- Назвіть загально дидактичні принципи навчання.

- Що передбачає кожен з них?

Дослідники нової доби розробили систему дидактичних принципів. Аналіз дає можливість окреслити серед основних, загальновизнаних, такі принципи:

· свідомості і активності;

· наочності;

· систематичності і послідовності;

· міцності;

· науковості;

· доступності;

· зв’язку теорії з практикою.

Ці принципи становлять систему дидактичних принципів.

Специфіка використання наочного принципу навчання на уроках образотворчого мистецтва

Наочні засоби поділяються на натуральні, зображальні, схематичні; аудіовізуальні (звуконаглядні) і словесно-образні (художні образи).

Використовувати наочність слід розумно. Переоцінка ролі наочності в навчанні може стримувати розвиток абстрактного мислення.

Відповідно до функцій наочності засоби унаочнення також дуже різноманітні: предмети та явища навколишньої дійсності; дії вчителя й учнів, що демонструють, як треба виконувати ту чи іншу операцію та як і яким обладнанням користуватися; зображення реальних предметів – різноманітні іграшки, предметні малюнки, картини, образні моделі з паперу, картону й символічні зображення – карти, таблиці, схеми, креслення тощо.

До наочних засобів належить також інформація, яку учні сприймають за допомогою технічних засобів навчання: кінофільми, звукозапис. Ці види наочності називають аудіовізуальними, оскільки інформацію вони передають через звук і зображення [2, с. 124].

У початкових класах застосовується природна, малюнкова, об’ємна, звукова і символічно-графічна наочність. Зрозуміло, що кожна з них має свої позитивні і негативні моменти, і це слід враховувати, визначаючи їх роль на уроці.

Вибір наочності для конкретного уроку зумовлюється не тільки його навчальною метою, а й іншими чинниками. Зокрема, специфікою мікросередовища школи та попереднім рівнем готовності дітей, їхнім емоційним станом, віком, резервом навчального часу.

Вчасно використана виразна наочність – це змістове й емоційне підживлення процесів сприймання, мислення, пам’яті учнів [3, с. 48].

Із засобами наочності організовується фронтальна, групова (парами) та індивідуальна діяльність школярів. Під час фронтальної роботи засіб наочності демонструється перед класом. Важливо, щоб він мав такі розміри, які дозволяли б кожному учневі добре його бачити, був добре освітлений, щоб можна було розрізняти його частини, колір, мав естетичний вигляд.

Парами або індивідуально діти працюють із роздавальним матеріалом: фотографіями, малюнками. Зображені об’єкти повинні бути чіткі і відповідних розмірів.

Засоби наочності на уроках не слід перетворювати у самоціль. Вони повинні сприяти ефективному навчанню молодших школярів, бо невміло використані засоби наочності негативно впливають і відволікають дітей від цілеспрямованої роботи.