Методика навчання ліплення у початкових класах

Процес навчання ліплення починається з виконання у 1 класі починається з виготовлення спіралеподібної форми в об'ємі «Ліплення равлика» та виконання композиції «Серед урочища грибного», «Веселий урожай». Ліплення розпочинається з уважного вивчення і аналізу зображуваного предмета його конструкції, пропорцій, силуету, особливостей з'єднання окремих частин. Так, овочі, фрукти, гриби можна ліпити пластичним способом із заготовки необхідної форми. Потім стеками створюються характерні особливості форми і об'єму. В 2 класі діти вчаться виконувати рельєфи на картонній основі з наступним покриттям пластиліном і нанесенням випуклих зображень на теми: «Веселі восьминоги», «Рибки в акваріумі». Діти вчаться на практиці повною мірою використовувати зображувальну поверхню, узгоджувати з нею розмір зображення, заповнювати напівоб'ємну силуетну форму елементарним рельєфним оздобленням.

Ліплення об'ємних зображень птахів, тварин і людей - складніше заняття для школярів. Труднощі полягають у різноманітності форм, співвідношень, характерів. У 3 класі діти вчаться передавати елементарну будову тварин і людей: характер поз та рухів у процесі ліплення та цілісність форми. Програмою передбачено виконання завдань на теми: «Хто у лісі живе», «Помандруємо до лісу», «Запишався наш павич», «Золота рибка», «Зимові розваги дітей». Для успішного виконання роботи необхідно попередньо ознайомити дітей з особливостями форми, пропорціями, рухами, будовою тварин і птахів. Необхідно визначити з якою геометричною формою схожі тулуб, голова, лапи Так, у кота тулуб - овальної форми, голова - округлої, шия - коротка, лінія спини плавно переходить у лінію тазу; вуха короткі і гострі, лапки тоненькі, маленькі. Будова собаки і лисиці нагадує анатомічну будову кота, але у собаки шия довша і лапи, більш виражена мордочка і вуха; у лисиці пухнастий хвіст, гострий ніс і вуха. Глибоке вивчення натури допомагає створити більш повний образ, скласти план роботи, розви­ває вміння бачити узагальнено форму. Потрібно також вирішити, чи доцільно використовувати у роботі каркас.

Ліплення фігури людини вимагає знань основних пропорцій. Потрібно попередньо вивчити модель: проаналізувати співвідношення частин, характер форми. Спочатку діти тренуються ліпленням ляльки конструктивним способом. Після цього приступають до ліплення фігури людини. Важливо продумати, в якій послідовності виконувати роботу. Починають із загального, намагаючись передати будову, пропорції, рух. На цьому етапі скульптура виходить узагальненою, грубою Подальший етап - детальна розробка фігури, передача характерного і виразного у скульптурі. Вчителю корисно пояснити дітям яким способом виконується робота які прийоми використовуються, показати схематично послідовність роботи на дошці.

Виконуючи ліплення по пам'яті, за уявою важливо пригадати мінні ознаки одягу, атрибутів, руху об'єктів ліплення. Так доцільно виконати скульптуру лижника в русі чи ковзаняра художника з палітрою і пензликом у руці. Для пошуку характерних ознак рухів, одягу необхідно виконати олівцем нариси і зарисовки з натури, по пам'яті, за уявою, для того, щоб бачити кінцеву мету виконання завдання.

Під час ліплення композицій на теми з життя, літературних творів потрібно прагнути красивого поєднання форм предметів, пластичності об'ємів, гнучкості, витонченості ліній і зрозумілого змістовного зв'язку зображуваних об'єктів.

 

 

8.7. Систематизований обсяг знань, умінь та уявлень учнів 1-4 класів у галузі образотворчого мистецтва стосовно про­блеми «простір»

Таблиця 5 Систематизований обсяг знань, умінь та уявлень учнів 1-4 класів у галузі образотворчого мистецтва стосовно проблеми «простір»

 

1 клас	2 клас	3 клас	4 клас
Учні мають отримати знання
	- Просторові явища: межу зламу, ілюзорне зменшення віддалених предметів, часткове нагороджування дальніх предметів ближніми		- Просторові плани: передній, дальній
Учні повинні практично вміти
- Використовувати лінію межі зламу простору; - Рівномірно у просторі розташовувати зображувані елементи	- Передавати межу зламу відкритого простору «земля-небо» та його плановість нагороджуванням і за принципом «ближче-ближче», «ближче-більше», «далі-вище», «далі-менше»	- Передавати елементарними засобами глибину простору: межа зламу поверхонь, розміщення об’єктів вище або нижче на картинній площині, зорове зменшення віддалених предметів, нагороджування об’єктів другого плану, об’єктами першого плану	- При зображені кімнати у фронтальному положенні розташовувати предмети, що стоять на підлозі із урахуванням межі зламу поверхонь: підлога-стіна; - Виділяти у пейзажних роботах перший план тоном, кольором, деталізацією
Учням необхідно мати уявлення
			- Про ілюзорне зближення паралельних горизонтальних ліній, спрямованих у глибину відкритого простору; - Передавання плановості відкритого простору за допомогою відмінності планів за світлотою і кольором

 

 

Методика навчання передачі простору в дитячих

Роботах

Перспектива - спосіб зображення на площині або на кривій поверхні об'ємних предметів такими, якими ми бачимо їх з певної точки зору, відтворення на малюнку уявної зміни розміру, форми об'ємних предметів викликаної різною відстанню їх від спостерігача. Перспектива включає два поняття: лінійну перспективу і повітряну. Лінійна перспектива - побудова уявних змін предметів у зв'язку з їх положенням просторі Повітряна перспектива - зміна чіткості контурів предметів зв'язку з віддаленням, зміна видимості деталей, яскравості, кольору (див. Додаток В).

Перспектива - це наука, яка допомагає зобразити предмети такими, якими ми їх сприймаємо у просторі. Для правильної перспективної побудови малюнка необхідно врахувати такі моменти: лінію горизонту (обрію), точку зору, точку сходження, поле зору, картинну площину, кут зору (спостереження).

Поле зору - це частина простору перед нашими очима в якій ми бачимо предмети найбільш чітко. Перспективні малюнки завжди виконуються однієї точки зору. Коли ми приступаємо до виконання малюнка з натури, то завжди обираємо найсприятливішу точку зору на предмети. Вона завжди знаходиться на центральному промені нашого зору, перед очима малюючого.

Для малювання з натури з урахуванням правил перспективи, має велике значення картинна площина. Картинною площиною називається вертикальна площина яка знаходиться між нашим зором і предметом, який ми малюємо. Щоб краще було спостерігати за предметами, роль картинної площини може виконувати виготовлений видошукач - вирізане у картоні віконце невеликого розміру. Через нього ми бачимо предмети так, як будемо малювати. Для кращого розміщення малюнка на форматі слід, притримуючи видошукач фронтально перед очима пересуваючи його вправо, чи вліво, вгору, вниз, відшукати в ньому найкраще розміщення предметів, які будемо малювати.

Виконуючи сюжетні малюнки та пейзажі слід враховувати лінію горизонту. Ця лінія знаходиться на рівні нашого зору. Всі предмети, які знаходяться нижче лінії горизонту, ми бачимо зверху, а предмети розміщені вище лінії горизонту бачимо знизу. Виконуючи малюнок завжди намічаємо лінію горизонту і згідно неї намічаємо предмети переднього і заднього плану.

Точка сходження - уявна точка на лінії горизонту, де сходяться при побудові малюнка всі прямі лінії, що віддаляються. Від кута зору залежить видимість частин предмета, передача його положення у просторі, розміри. Виділимо такі положення лінійної перспективи.

1. Для зображення глибини простору дальній предмет слід частково

закривати ближнім.

2. Ближній предмет зображується більшим, ніж віддалений.

3. Ближній предмет слід зображати на аркуші паперу нижче, віддаленіший - вище.

4. Лінії, котрі в натурі горизонтальні, на малюнку передаються горизонтальними.

5. Лінії котрі в натурі є вертикальні, передаються теж вертикальними лініями.

6. Всі паралельні лінії, що віддаляються від нас, сходяться на лінії горизонту в точці сходження.

Лінійна перспектива в свою чергу поділяється на фронтальну перспективу та кутову (коли предмети знаходяться під кутом). При побудові фронтальної перспективи використовується одна точка сходження, при побудові кутової перспективи - дві точки сходження.

Куб у фронтальній перспективі слід починати будувати з зображення фронтальної грані. Потім усі вершини квадрата з'єднуємо з точкою сходження. На у творених площинах будуть знаходитися бокові грані куба. Куб у кутовій перспективі потрібно починати будувати не з грані, а з ребра. А грані можна утворити, провівши з кінців ребра прямі в одну і другу точки сходження.

Для чого потрібні ці схеми і яке вони мають відношення до процесу малювання? Пряме. Щоб грамотно намалювати будь-який предмет, неможливо обійтися без знань про правила перспективних скорочень. Звичайно, малюючи куб, крісло, іншу об'єму фігуру чи натюрморт, неможливо намітити точки сходження, оскільки вона буде знаходитися далеко за межами аркуша паперу. Але потрібно уявляти, де ця точка, мати її на увазі і проводити лінії так, щоб вони йшли на сходження в цю уявну точку. А щоб знати, які лінії повинні іти на сходження, для цього потрібно знати схеми побудови фронтальної і кутової перспективи.

З роками дитина прагне передати свої просторові враження від баченої натури і поверхню паперу сприймає як поверхню землі, на якій розміщує все, що бачить. Тут слід звернути увагу дітей на вертикальне положення будівель, древ, посилаючись при цьому на натуру.

Діти 6 - 8 років починають реальніше зображувати пейзаж у перспективі. У цей період особливо важливо розвивати в дітей спостережливість простору і предметів, свідоме ставлення до форми їх, уміння переносити бачене на площину аркуша.

Особливе значення у розвитку просторової уяви учнів мас правильне розуміння вчителем складного процесу дитячого сприймання простору. Форма, розміри та розміщення предметів сприймаються у певних межах константно: предмети фіксуються в уяві такими, якими вони є насправді, а не такими, як їх сприймає зір у просторі, тобто, як вони відбиваються на сітківці того, хто малює. Так, обручку; ґудзик чи сковорідку діти сприймають як круглі предмети, хоч вони перебувають у перспективному положенні щодо ока і дають на сітківці відбитки у формі еліпсів.

Константність сприймання форми, розмірів і взаєморозміщення предметів позначається на зображенні їх. Учитель має враховувати це і розвивати в учнів спостережливість, уміння вивчати навколишнє життя і передавати побачене в зображеннях.

Неправильне визначення пропорцій у зображуваних предметах властиве малюнкам дітей будь-якого віку. Це пояснюється низьким рівнем знань у дитини, мало розвиненим окоміром. Подібні помилки в дитячих малюнках зникають з нагромадженням свідомих спостережень і зображень, а також із загальним та розумовим розвитком дітей. Тільки при наполегливій і систематичній праці можна досягти значного успіху в передачі правильних пропорцій зображуваних предметів у просторі.

Правильне зображення предмета в просторі досягається в процесі всебічного вивчення справжнього і перспективного вигляду предметів, за допомогою різних систематичних вправ, передбачених шкільною програмою з малювання, з метою навчити дітей графічно передавати свою думку. Слід навчати дітей правильно бачити форму, розуміти і зображувати її на площині такою, якою вона їм здається. Для цього треба розвивати в дітей спостережливість, уміння порівнювати частини предмета і самі предмети один з одним, знаходити характерні особливості їх.

Діти 7-8 років сприймають плоскі форми (квадрат, прямокутник, трикутник, коло, еліпс), вчаться визначати пропорції. У 7-8 років дитина дедалі більше захоплюється просторовим зображенням, коли для неї розкриваються такі поняття, як «вгорі - знизу», «праворуч -ліворуч», «ближче - далі» та ін.

На розвиток спостережливості, окоміру, вміння порівнювати, композиційне правильно розміщувати предмети на малюнку і послідовно вести роботу вчитель звертає увагу вже з перших уроків. Він навчає учнів оволодівати прямою лінією і її напрямом (горизонтальним, вертикальним. похилим), знаходити середину лінії, правильно тримати альбом під час малювання і користуватися олівцем і гумкою, розміщувати зображення на аркуші і методично правильно вести і закінчувати малюнок. Зображуючи плоскі й умовно-плоскі предмети, що мають незначну товщину, у фронтальному положенні, учні молодших класів повинні навчитися зображувати двовимірні предмети з їхніми характерними особливостями і вміти порівнювати предмети один з одним.

Для спостереження і зображення потрібно вибирати прості знайомі і зрозумілі дітям предмети. Завдання з малювання слід пропонувати методично правильно, за принципом послідовного ускладнення об'єктів зображення і поступового підвищення вимог до завершення й точності зображення.

Одночасно з малюванням у мовно-плоских тіл у фронтальному положенні з натури в 1-2 класах треба привчати учнів спостерігати й визначати різницю у розмірах предметів, а також розташування їх у просторі («ближче» і «далі»), правильно сприймати навколишнє життя, розуміти його і вміти зображувати побачене, а також передавати в малюнках нескладний сюжет казки, оповідання чи розповіді вчителя, свої враження від побаченого під час відпочинку влітку, екскурсії.

Слід пам'ятати, що поняття простору розвивається у дітей дуже повільно й індивідуально, тому треба допомагати учням зрозуміти значення предметної площини на папері, навчитися свідомо розміщувати предмети на цій площині (основи ближчих предметів розміщувати на предметній площині нижче, а віддалених - вище; більш віддалені предмети зображувати не лише меншими, а й не дуже чіткими, іншими в кольорі). Ці закони лінійної та повітряної перспектив учитель пояснює учням протягом усього часу навчання малювання, розглядаючи репродукції картин художників, як от: С.Шишка («Пейзаж», «Фонтан»), С.Григор'єва («Воротар») (див. Додаток В)