ТОП 10:

Сучасний учитель. Професіограма вчителя початкових класів. Вимоги до



Вступ до спеціальності

Сучасний учитель. Професіограма вчителя початкових класів. Вимоги до

Особистості вчителя, його знань та здібностей.

Сучасні діти — народ особливо допитливий, їх цікавить усе: і польоти в космос, і проникнення в земні глибини, і дискусії в галузі політики, літератури і мистецтва, і суперечки про співвідношення науки і фантастики, і перспективи розвитку окремих наук.

Учительська діяльність має творчий характер. Навчання і виховання не може здійснюватися за готовими рецептами. Щоб визначити правильні засоби педагогічного впливу на колектив чи особистість, доводиться проводити глибокі всебічні дослідження кожної конкретної педагогічної ситуації та добирати певні педагогічні засоби. Необхідні знання для роботи з класним колективом, з окремими школярами накопичуються під час вивчення курсів педагогіки і психології, основ педагогічної майстерності, а практичний досвід педагогічних досліджень і застосування одержаних знань — у процесі проходження різних видів педагогічної практики.

У кожного вчителя, неодмінно повинна бути любов до дітей. Якщо вчитель уважний і чуйний до них, якщо він щиро розділяє всі радощі й горе поразок своїх учнів, якщо у важку хвилину він готовий допомогти кожному, чутливе серце дитини обов'язково відчує в цьому вчителеві свого друга, старшого наставника, розумного керівника. Учень поважає такого вчителя, рахується з ним, його думка буде для школяра незаперечною, а предмет, який викладає вчитель, улюбленим.

Для прикладу наведемо професіограму вчителя (за основу взяті професіограми В. О. Сластьоніна, Є. І. Антипової, М. І. Болдирєва).

Якості особистості

Суспільної спрямованості:

— науковий світогляд, потреби передової людини;

— громадянська зрілість і активність, обізнаність із подіями світового і місцевого життя;

— загальнолюдські моральні риси та якості;

— прагнення до висот своєї професії;

— загальна ерудиція, начитаність. Професійно-педагогічної спрямованості:

— компетентність;

— захопленість професією;

— висока професійна працездатність;

— любов до дітей, гуманне ставлення до них;

— уміння вести психолого-педагогічні спостереження, вивчати учнів та дитячі колективи;

— вимогливість до себе й до учнів, наполегливість, цілеспрямованість;

— справедливість;

— тактовність;

— витримка, терплячість, самовладання;

— педагогічний такт, чуйність, щирість;

— самокритичність, скромність, самооцінка;

— винахідливість, твердість і послідовність у словах і діях;

— педагогічна уява, оптимізм;

— комунікативність, виразна мова;

— зібраність, акуратність і зовнішня охайність.

Вимоги до психолого-педагогічної підготовки

Знання

— основ методології; ;

— психолого-педагогічні;

— анатомо-фізіолого-гігієнічні;

— теорії і методики виховання;

— змісту навчального предмета й методики його викладання;

— індивідуально-психологічних особливостей особи на різних вікових етапах;

— методики індивідуальної роботи та роботи з дитячими і молодіжними колективами;

— змісту і методів роботи з батьками та громадськістю;

— політики, історії, краєзнавства, літератури та мистецтва, моралі, етики, естетики, релігії, права, техніки і культури.

Уміння і навички

Конструктивні:

— планувати навчальну й виховну роботу;

— відбирати, аналізувати й синтезувати навчальний програмовий матеріал, здійснювати дидактичну переробку складного матеріалу;

— творчо й обґрунтовано будувати організаційно-педагогічну і логіко-педагогічну структуру уроку;

— планувати систему перспективних ліній у розвитку окремої особистості та колективу;

— здійснювати індивідуальну програму навчання та виховання учня.

Організаторські:

— виявляти й організовувати актив класу, керувати ним у різних умовах;

— організовувати різні види колективної та індивідуальної діяльності учнів, розвивати їхню активність;

— здійснювати контроль і допомогу в розумовому розвитку учнів;

— здійснювати контроль і допомогу у виконанні доручень учнями;

— здійснювати педагогічне керівництво учнівськими організаціями;

— організовувати роботу з батьками та громадськістю. Комунікативні:

— встановлювати педагогічно доцільні відносини з учнями, батьками, учителями;

— регулювати внутрішньо-колективні та міжколективні відносини;

— знаходити потрібні форми спілкування з учнями й батьками;

— передбачати результат педагогічної дії на відносини з учнями.

Дослідницькі:

— вивчати індивідуальні особливості учнів та колективу;

— критично оцінювати свій досвід, результати своєї . діяльності;

— усвідомлено вдосконалювати педагогічну майстерність, самоосвіту та самовиховання;

— використовувати в роботі психолого-педагогічні дослідження, передовий педагогічний досвід;

— прогнозувати використовувані засоби і методи роботи. Прикладні:

— творчі: малювати, співати, танцювати, грати на музичному інструменті, виразно читати;— масово-витівничі;— спортивно-туристські;

— володіти технічними засобами навчання.

Педагогічна техніка — це вміння організовувати себе,посилювати внутрішнє збудження і гальмування та зацікавлювати, навіювати, надихати і стримувати учнів; володіти культурою і технікою мовлення, міміки, жестів; вираз обличчя, голос, інтонація.

Початкова школа як основне місце професійної діяльності. Правовий статус

Педагогічного працівника: права і обов’язки. Початкова школа в концепції

Середньої загальноосвітньої школи України. Видатні педагоги про початкову

Освіту.

Педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов'язки. Педагогічну діяльність у закладах освіти здійснюють педагогічні працівники, у вищих закладах освіти третього і четвертого рівнів акредитації та закладах післядипломної освіти — науково-педагогічні працівники, які приймаються на роботу на основі конкурсного відбору шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Педагогічні працівники підлягають атестації, за результатами якої визначаються відповідність працівника займаній посаді, рівень його кваліфікації, присвоюються категорії, педагогічні звання.

Педагогічні працівники мають право на:

¨ захист професійної честі, гідності;

¨ вільний вибір форм, методів, засобів навчання, виявлення педагогічної ініціативи;

¨ індивідуальну педагогічну діяльність;

¨ участь у громадському самоврядуванні;

¨ користування подовженою оплачуваною відпусткою;

¨ забезпечення житлом у першочерговому порядку, пільгові кредити для індивідуального і кооперативного будівництва;

¨ придбання для працюючих у сільській місцевості основних продуктів харчування за цінами, встановленими для працівників сільського господарства;

¨ одержання службового житла;

¨ підвищення кваліфікації, перепідготовку, вільний вибір змісту, програм, форм навчання, закладів освіти, установ та організацій, що здійснюють підвищення кваліфікації і перепідготовку.

Педагогічні працівники зобов'язані:

¨ постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру;

¨ забезпечувати умови для засвоєння особами, що навчаються, навчальних програм на рівні обов'язкових вимог щодо змісту, рівня та обсягу освіти, сприяти розвиткові їх здібностей;

¨ настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей;

¨ виховувати у молоді повагу до батьків, жінки, старших за віком, народних традицій та звичаїв, національних, історичних, культурних цінностей України, її державного і соціального устрою, дбайливе ставлення до історико-культурного та природного середовища країни;

¨ готувати студентів до свідомого життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;

¨ додержувати педагогічної етики, моралі, поважати гідність студента;

¨ захищати молодь від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігати вживанню ними алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам.

Держава забезпечує педагогічним та науково-педагогічним працівникам:

¨ належні умови праці, побуту, відпочинку, медичне обслуговування;

¨ підвищення кваліфікації не рідше одного разу на п'ять років;

¨ правовий, соціальний, професійний захист;

¨ компенсації, встановлені законодавством, у разі втрати роботи, у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці;

¨ призначення і виплату пенсії відповідно до чинного законодавства;

¨ встановлення підвищених посадових окладів (ставок заробітної плати) за наукові ступені і вчені звання;

¨ виплати педагогічним і науково-педагогічним працівникам надбавок за вислугу років щомісячно;

¨ надання педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків;

¨ виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки;

¨ встановлення середніх посадових окладів (ставок заробітної плати) науково-педагогічним працівникам вищих закладів освіти третього та четвертого рівнів акредитації на рівні подвійної середньої заробітної плати працівників промисловості.

Початкова школа є чотирирічною. До неї вступають діти, яким до 1 вересня виповнилося 6 років і які за результатами медичного й психологічного обстеження не мають протипоказань для систематичного шкільного навчання.

Кожна дитина до школи має набути відповідної підготовки за вимогами Базового компонента дошкільної освіти у дошкільних навчальних закладах, при школі чи в сім'ї.

Початкова школа, зберігаючи наступність із дошкільним періодом дитинства, забезпечує подальше становлення особистості дитини, її інтелектуальний, фізичний, соціальний розвиток. Пріоритетними в початкових класах є загально-навчальні, розвивальні, виховні й оздоровчі функції.

Освітніми результатами цього ступеня школи є повноцінні мовленнєві, читацькі, обчислювальні, фізкультурно-рухові уміння й навички, узагальнені знання про реальний світ у його зв'язках і залежностях, достатньо розвинені мислення, уява, пам'ять, сенсорні вміння, здатність до творчого самовираження, особистісно-ціннісного ставлення до праці, мистецтва, здоров'я, уміння виконувати нескладні творчі завдання.

Враховуючи широкий діапазон вікових особливостей молодших школярів, у структурі початкової школи необхідно розрізняти мікроетапи: 1—2-й класи, у яких навчаються діти 6-7-річного віку, і 3-4-ті класи.

Для дітей з особливими потребами може бути організована система корекційної допомоги без відриву від класного колективу. Доцільним є забезпечення в паралелях вивчення цими учнями окремих предметів у сприятливіших умовах із урахуванням типу й темпу їх психічного розвитку.

Костянтин Ушинський Основою педагогічної системи Ушинського є принцип народності, який ґрунтується на думці, що народ має право й повинен мати школу рідною мовою, побудовану на власних національних засадах. Ушинський обстоював думку, що наукові істини, психологічні прийоми, нагромаджені в різних країнах, можуть використовуватися всіма народами, але система виховання у кожного з них враховує певні національні особливості, історичні традиції та ін.

Приділяла увагу структурі початкової школи (навчання в ній має тривати 4-5 років), значенню мистецтва, емоцій у вихованні дитини. Особливе місце відводила дидактиці: визначенню сутності навчального процесу, його мети, функцій, змісту, принципів і методів навчання. Розробила класифікацію методів навчання: за характером мислення (індуктивні - аналіз, дедуктивні - синтез і генетичні); за джерелом знань (словесні, наочні й практичні); за характером роботи (робота під контролем учителя, самостійна робота

Формування особистості.

Розвиток — це специфічний процес зміни, результатом якого є виникнення якісно нового, поступальний процес сходження від нижчого до вищого, від простого до складного.

Відомий український психолог Г.С. Костюк писав: "Розвиток — безперервний процес, що виявляється у кількісних змінах людської істоти, тобто збільшення одних і зменшення інших ознак (фізичних, фізіологічних, психічних тощо). Однак він не зводиться до кількісних змін, до зростання того, що вже є, а включає "перерви безперервності", тобто якісні зміни. Кількісні зміни зумовлюють виникнення нових якостей, тобто ознак, властивостей, які утворюються в ході самого розвитку і зникнення старих".

Щодо людини виділяють три види розвитку — фізичний, психічний і соціальний.

Фізичний розвиток передбачає ріст організму, певні кількісні та якісні зміни на основі біологічних процесів.

Психічний розвиток характеризується процесами змін і становлення психіки людини.

Соціальний розвиток вирізняється процесом оволодіння людиною соціальним досвідом (мовою, моральними якостями тощо).

Формування людини — це складний процес становлення людини як особистості, який відбувається в результаті розвитку і виховання; цілеспрямований процес соціалізації особистості, що характеризується завершеністю. Хоча про завершеність цього процесу можна говорити лише умовно.

основні фактори формування особистостіта класифікують за характером їх впливу на індивіда. Це внутрішні (фізіологічні й психічні властивості організму) та зовнішні (соціальне оточення людини, активна взаємодія з іншими людьми тощо) умови розвитку індивіда як особистості.

Спочатку при народженні дитини в неї повинна сформуватись біологічна основа - індивідні задатки. Це означає, що лише на основі суто людської структури та функцій мозку можливе формування особистості. Жодна тварина не спроможна розвинутись до цього рівня через недосконалість своєї мозкової тканини. По-друге, ця мозкова тканина у індивіда повинна бути в здоровому стані. Якщо народившись, дитина має серйозні вади головного мозку, то не зможе стати особистістю (наприклад, діти з олігофренією (вродженою розумовою відсталістю) не стають повноцінними особистостями). Наявність фізичних порушень чи вад не ставить таких глобальних обмежень для формування означеної якості людини, ряд інвалідів стають відомими визнаними особистостями.

Для формування особистості потрібен також вплив соціального фактору-виховання дитини людським оточенням. Тобто для того, щоб засвоїти надбання людської цивілізації, навчитись способам використання побутових речей, щоб інтелектуально та морально розвинутись, людина повинна мати вчителів, наставників вже з дитинства. Історії з дітьми-мауглі, які з дитинства потрапляють в середовище існування тварин (вовків, ведмедів, мавп) та потім знаходяться людьми, виразно показують, що такі діти не формуються як особистості, а набувають тваринних форм поведінки та звичок.

І нарешті, для формування власних особистісних ознак людина повинна проявляти активність - як фізичну, так і психічну. Дана активність забезпечує розвиток та роботу як організму в цілому, так і психіки зокрема.

Отже, сукупність дії всіх описаних вище факторів сприяє повноцінному розвитку особистості.

Вступ до спеціальності

Сучасний учитель. Професіограма вчителя початкових класів. Вимоги до







Последнее изменение этой страницы: 2016-08-06; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.234.214.179 (0.011 с.)