Режисура уроку і робоче самопочуття вчителя.

Режисура уроку – це завершальний етап в організації психолого –педагогічного впливу на аудиторію, а успіх результату прямо залежить від робочого самопочуття вчителя. Об’єктом режисера являється аудиторія, а кінцевою метою – створення ситуації творчості вчителя і учнів. Якщо режисер приймає участь у роботі з аудиторією, то він повинен мати знання і володіти прийомами її організації:

1.Вчитель – інформатор. Він повідомляє аудиторії певні факти життя, які зв’язують інформацію по змісту, ніби вводить аудиторію в умови викладає мого матеріалу, живемо разом з героями.

2. Вчитель коментує,але не тільки викладає нові факти,а й висказує свою точку зору, чим збуджує аудиторію визначити своє власне відношення до матеріалу.

3. Вчитель, як режисер виконує функцію організатора аудиторії, його мета забезпечити послідовність процесу сприйняття матеріалу.

Використання різних прийомів і засобів дає можливість вчителю не обмежуватись лише зверненням до розуму учнів, а одночасно впливати на всі аспекти людської психіки: увагу, мислення, пам'ять, почуття, уяву і волю.

Виховання і навчання нерозривно зв’язані з вмінням вчителя впливати на учнів в ході спілкування, впливати на їх вчинки, стимулювати їх позитивну активність і стримувати негативну вміння. Орієнтуватися в великій кількості інтонацій, і різноманітності людської мови надзвичайно цінне для педагогічної практики, оскільки більша частина педагогічної праці пов’язана з вмілим володінням словом.

Інтерес педагога до словесної дії починається тоді, коли вчителя починає цікавить не тільки зміст того, що ти говориш, а й те, як ти це робиш. Ми з вами кожен день спілкуємось з людьми. В мовленні яких присутні приємні або неприємні відтінки. Манера спілкування в одних людей приваблива, у інших чомусь нудна і монотонна, що іноді навіть цікава інформація, не дає необхідного ефекту. Чи можна навчитись прийомам інтонаційного впливу на іншу людину.

Вченими А.Єршова, В.Букатов були запропоновані такі групи засобів словесного впливу:

На увагу – звати.якщо педагог потрапляє в ситуацію коли учні не схильні приділити йому уваги, він підвищує голос, стукає по столу, переходить на крик. це традиційні способи до яких учні з часом звикають і перестають реагувати. Існує багато способів привернути увагу учнів без підвищення голосу. Може хтось з вас може навести приклад?вчитель,який в своєму арсеналі має велику кількість прийомів не буде починати спілкування з впливу на увагу учнів.

На мислення – пояснювати. Людина пояснює тоді коли їй необхідно навести порядок в думках об’єкта спілкування, для того щоб продовжувати спілкування. Ми дуже часто чуємо таку фразу: «Що ж тут незрозумілого?» ця фраза показує повне небажання вчителя допомогти учням розібратись з важким питанням, що створює бар’єр спілкування. Іноді корисно впливати на мислення учнів з фразою: «Ви ж це самі знаєте». Це допомагає звільнити дітей від страху перед новою складною інформацією.

На пам'ять – узнавати, стверджувати. Впливати на пам'ять це ніби то діставати з скарбнички (узнавати – задавати запитання), або навпаки класти в неї (стверджувати). Для того, щоб узнавати треба навчитись задавати «чисті» питання. Питання буде «чистим», коли воно не має відтінків ствердження, погрози або загравання. Питання: «Ви взяли книгу?» розраховано на кивок голови, але чистим питання не є тому, що воно носить особистий характер і в залежності від наголосу може виділити на слові «ви».наприклад питання: «Котра година?» є більш чистим. Чим більше чистих питань, тим менше образ, сварок і скарг на неуважність і справедливість вчителя. Особливістю протилежного способу впливу на пам'ять – стверджувати – є своєрідною демонстрацією знань. Коли обидва спілкуючих користуються способом «стверджувати», то жоден з них не прислуховується до думки іншого. Особливо діти, які не хочуть йти на поступки, доводять ситуацію до скандалу. Цей спосіб має і педагогічну цінність, його можна використовувати коли діти цінують вашу думку, але це буває тоді коли і ви прислуховуєтесь до думки дітей.

На почуття –докоряти, схвалювати. Цими впливами ми намагаємось змінити самопочуття учнів в бік його покращення або погіршення. Докоряти можна лише в тих випадках коли інші прийоми не допомагають, треба також пам’ятати про врахування індивідуальних особливостях учнів, щоб їх не образити. Протилежний спосіб – схвалювати, стає стимулом практично для всіх дітей, а особливо він цінний для дітей, які рідко досягають високих результатів, тому завдання вчителя помічати позитивні зрушення кожного учня.

На уяву – дивувати, попереджувати. Ці способи розраховані на здогадливість співбесідника. Дію «дивувати» часто використовує вчитель, який вважає. Що нова інформація для учня приємна і довгоочікувана. «у нас сьогодні свято. Перший урок фізкультури.» такий стиль робить вчителя веселим і доброзичливим. Знання, які викладаються за допомогою дії «дивувати», є для учнів подарунком. Вчителів, які можуть дивувати учнів називають артистичними натурами. Дія попереджати треба використовувати обережно тому, що в залежності від супроводу вона може нести різну інформацію. При важкому погляді попередження стає погрозою, при легкому – до бешкетування.

На волю - просити, наказувати. Вчителю необхідно пам’ятати, що якщо до дієслова приєднується слово «будь ласка» це не значить,що той хто говорить просить. Будь – яка людина це відчуває. Щире прохання доповнюється жестом відкритої долоні, повними щирості очима. Пам’ятайте,що прохання повинно бути таким, щоб надавати право вибору; виконати ваше прохання чи ні. Наказ буде дієвим тоді, коли ви маєте авторитет і до вас прислухається більшість. Наказ дієвий і, навіть, необхідний коли він зводиться до виконання простої дії; встати взяти відкрити. Чим простіший наказ, тим він результативніший.

Творче самопочуття педагога відіграє велику роль в організації спілкування з учнями.

Творче самопочуття педагога в спілкуванні з дітьми – процес багатогранний, визначає мий індивідуальністю вчителя, особливостями учнівського колективу, обставинами діяльності. Самопочуття педагога визначається самопочуттям учнів як суб’єкт – суб’єктивна педагогічна взаємодія. Більше того, творче самопочуття в момент його взаємодії з класом базується саме на органічному спілкуванні з учнями, а відповідно залежить від творчого самопочуття учнівського колективу. Настроювання на творчість в безпосередньому спілкуванні з учнями складна і протікає у кожного по своєму.

Більшість педагогів систематично здійснюють психологічну настройку на наступний урок, готуються до зустрічі з дітьми. Причому в цьому процесі значна роль відводиться таким емоційно значимим моментам, мислене переживання наступного уроку, створення свого емоційного відношення до об’єктів діяльності, напрямки психологічної роботи, яку повинен здійснювати педагог для виклику творчого самопочуття, різні і охоплюють йог інтелектуальну і емоційну сфери.

Показово для творчого процесу педагога намагання об’єднати матеріал уроку з власним особистим досвідом, який допомагає емоційно збагатити матеріал, побачити в ньому нові зв’язки.

Емоційне настроювання перед уроком, як важливий компонент керування творчім самопочуттям педагога різнобічна. Можна умовно виділити і рекомендувати наступні основні напрямки роботи:

- звернення до матеріалу наступної діяльності.

- Пошук в ній необхідних «манків» для творчого самопочуття,

- Звернення до класу,

- Пошук в наступному спілкуванні творчого підйому.

Причому ці напрямки реалізуються через пошук педагогом в самому собі необхідних почуттів, направлених на наступну діяльність. Педагог повинен глибоко особисто розуміти матеріал, знову захоплюватись давно знайомим матеріалом, відчути задоволення від майбутньої роботи з класом. Не дивлячись на те, що цей процес глибоко індивідуальний, необхідно знати основні шляхи емоційного настроювання на діяльність, тобто, збудження творчого самопочуття перед уроком.

Важливу роль грає намагання заздалегідь знайти зовнішні форми вираження свого емоційного відношення до навчального матеріалу: відповідні жести, міміку, інтонацію.

У змістовній інформації необхідно виділити емоційне ядро, а не обмежуватись тільки правильною побудовою логіки викладання і доведення.

Найважчою ланкою процесу керування творчім самопочуттям є момент перед спілкуванням з класом. В цей момент необхідно зібратись і направлено визвати в собі творчій стан. Стимулом такого стану є сам педагог: він стимулює себе до наступної роботи через розуміння її мети і важливості; намічає для себе нові об’єкти; настроює себе на творчій характер наступної діяльності.

Керувати собою в спілкуванні з дітьми вкрай необхідно.

Поганий настрій вчителя миттєво впливає на творче самопочуття всього класу, знижує ефективність спільної діяльності.

Процес педагогічного спілкування ускладнюється такими умовою, як публічність. Спілкування з великою аудиторією, розраховано на увагу з боку аудиторії, це дуже важко для вчителів – початківців і неможливо без спеціальної підготовки. Тільки оволодіння спеціальними прийомами і навичками може забезпечити добре емоційне самопочуття вчителя.

Важливим елементом управління творчим самопочуттям є його мобілізація безпосередньо перед діяльністю. К.С.Станіславський стверджував, що для мобілізації творчого самопочуття, перспективно використання методу фізичних дій. Сутність цього методу – у виконанні фізичних дій, які повинні відповідати певному емоційному стану і спроможні визивати в людині емоції.

Припустимо; сьогодні у педагога немає бажання працювати в класі – поганий настрій. Як в такому випадку може допомогти метод фізичних дій. Існує така умова «якщо б». «Якщо б я був у доброму настрої, все б могло бути так: я з посмішкою увійшов в клас, доброзичливо привітався…» Такий метод дає можливість не вижимати з себе настрій, а послідовно діяти. Дія завжди піддається контролю, отже треба не розкисати коли поганий настрій, а діяти. Метод фізичних дій є ефективним засобом мобілізації творчого самопочуття, в подоланні нетворчого настрою безпосередньо перед початком діяльності.