Джерела формування майна товариства

Створення господарського товариства пов'язане з фор­муванням його статутного (складеного) капіталу за рахунок вкладів учасників.

Вклад — це майно, яке передається учасниками у власність господарського товариства і грошовий еквівалент якого стано­витиме відповідну частку в статутному (складеному) капіталі товариства. Цим майном можуть бути як речі, так і майнові та інші відчужувані права, що мають грошову оцінку (ст. 115 ЦК).

Статутний (складений) капітал складається з вартості вкладів учасників. Тобто уречевлений вираз вкладу або його ін­ша характеристика, якщо ним є майнове, право, нівелюється і набуває значення лише їх грошовий еквівалент.

Майном господарського товариства є сукупність речей, його майнових прав та майнових обов'язків. Воно формується за ра­хунок вкладів учасників (у грошовій або іншій майновій формі) та з інших джерел, зокрема, внаслідок здійснення товариством діяльності, укладення договорів тощо.

Вкладом до статутного капіталу може бути внесене будь-яке майно: гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчу­жувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встанов­лено законом (ч. 2 ст. 115 ЦК). Практично так само регулюється це питання й ГК (ч. 1 ст. 86).

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону «Про акціонерні товариства» опла­та акцій здійснюється грошовими коштами або за згодою між товариством та інвестором — майновими правами, немайновими правами, що мають грошову вартість, цінними паперами (крім боргових емісійних цінних паперів, емітентом яких є набувач, та векселів), іншим майном.

Варто звернути увагу передусім на те, що оплата акцій в ін­ший спосіб, ніж грошовими коштами, можлива лише за наявно­сті згоди між інвестором (тобто особою, яка купує акції) та AT. Отже, такі форми оплати акцій є, скоріше, винятком, ніж загаль­ним дозволом.

Крім того, важливим є також те, що в ЦК ідеться про можли­вість внесення вкладів у вигляді «інших відчужуваних прав», які мають грошову оцінку. В Законі «Про акціонерні товари­ства» ці права називаються немайновими. Втім, протиріч тут

Правовий режим майна підприємницьких товариств 253

немає, адже за ЦК існують майнові та немайнові права і якщо йдеться про інші права порівняно з майновими, то звісно, що ними є права немайнові. Єдине, що такі права не можуть бути відчужуваними, про що робиться окремий наголос у ЦК, і це згадується в Законі «Про акціонерні товариства». Між тим, це важливо, адже особисті немайнові права, які тісно пов'язані з особою — їх носієм, не можуть відчужуватися, а відтак — і вно­ситися до статутного капіталу.

Ще одна незначна розбіжність у термінології: за ЦК ідеться про немайнові права, що мають «грошову оцінку», а за Законом «Про акціонерні товариства» — про немайнові права, що мають «грошову вартість». Категорії оцінки та вартості пов'язані між собою, оскільки для визначення вартості потребується оцінка, і, навпаки, оцінка враховує критерії для формування вартості.

Втім, складнощі навіть полягають не в термінології, а в сут­ності того, які саме немайнові та майнові права можуть вноси­тись як вклад до статутного капіталу/в оплату акцій.

Особливого значення при цьому набувають об'єкти права інтелектуальної власності, які у ст. 199 ЦК називаються резуль­татами інтелектуальної творчої діяльності, — нематеріальні бла­га. Серед цих об'єктів для використання в підприємницькій ді­яльності особливо привабливими є права промислової власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок (гл. 39 ЦК). Водночас слід зауважити, що на зазначені об'єкти існують як майнові, так і немайнові права.

Майновими правами інтелектуальної власності л а винахід, корисну модель, промисловий зразок згідно з ст. 464 ЦК є право на них та виключне право дозволяти їх використання (видавати ліцензії). У главі 75 ЦК, відповідно, передбачені різні види до­говорів щодо розпорядження майновими правами інтелекту­альної власності, серед яких названі ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності, ліцензійний договір, договір про передання виключних майнових прав інтелектуаль­ної власності та інші договори (ст. 1 107 ЦК).

Отже, майновими правами інтелектуальної власності можна розпорядитись або шляхом надання дозволу на використання об'єкта права інтелектуальної власності (статті 1108, 1109 ЦК), або шляхом передання виключних майнових прав інтелектуаль­ної власності (ст. 1113 ЦК). У першому випадку, тобто якщо як вклад до статутного капіталу (в оплату акцій) вноситься право

Розділ 8

на використання об'єкта права інтелектуальної власності, учас­ник/акціонер зберігає своє майнове право інтелектуальної влас­ності. В другому ж випадку, навпаки, до корпорації переходять майнові права інтелектуальної власності, внесені як вклад/в оплату акцій.

Як нематеріальне благо в ст. 200 ЦК зазначається інформа­ція. Особа, яка володіє інформацією на певному праві, так само як і результатами інтелектуальної, творчої діяльності, може пе­редати її як вклад або в оплату акцій. При цьому проміжне ста­новище серед зазначених об'єктів посідає так зване ноу-хау, і цікавим є питання про можливість його внесення як вкладу. З одного боку, ноу-хау часто вважається результатом інтелекту­альної праці, тобто об'єктом права інтелектуальної власності. Натомість ст. 420 ЦК такого об'єкта не передбачає. Однак зістав­лення визначення терміна «ноу-хау» в Законі «Про інвестиційну діяльність» (сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих («ноу-хау») та в п. 1.30 ст.1 Закону «Про оподаткування прибутку підпри­ємств» (права на інформацію щодо промислового, комерцій­ного або наукового досвіду (ноу-хау) доводить, що за своєю сут­ністю під терміном «ноу-хау» розуміють певну конфіденційну (нерозкриту) інформацію, право на яку належить особі, що її створила. За своїм призначенням ця інформація може мати лише технічний, організаційний, комерційний, економічний характер, оскільки покликана сприяти підвищенню ефективності діяль­ності юридичної особи, до статутного капіталу (фонду) якої во­на вноситься. Тому ця інформація, по суті, являє собою комер­ційну цінність.

Отже, «ноу-хау» розглядається, по-перше, як нематеріальне благо; по-друге, як комерційна цінність; по-третє, як результат творчої праці; по-четверте, як певна інформація. Співвідношен­ня цих висновків із загальним правилом про те, що вклади до статутного капіталу або в оплату акцій повинні мати грошову оцінку, доводить, що така оцінка стосовно ноу-хау цілком мож­лива. Відтак, немає перешкод проти внесення ноу-хау як вкла­ду до статутного капіталу корпорації.

Щодо майнових прав, які допускаються до внесення як вкла­дів у корпорації, то ними є різні права користування майном

Правовий режим майна підприємницьких товариств 255

(наприклад, право оренди, лізингу), нрава на чужі речі (супер-фіцій, емфітевзис), право вимоги сплати боргу за договором тощо. Головне, щоб ці майнові права були оборотоздатними, тобто могли передаватися іншим особам. Так, сервітут за своєю природою не може передаватися окремо під майна, щодо якого він встановлений. Наприклад, земельний сервітут не може вно­ситися як вклад.

У Законі «Про акціонерні товариства» передбачається мож­ливість оплати акцій цінними паперами. Акції можуть оплачу­ватися акціями інших AT. Під час сертифікатної приватизації в оплату акцій вносилися й приватизаційні папери. І Іо ииключа-ється й внесення в оплату акцій казначейських зобов'язань, ко­носаментів тощо. Натомість Законом встановлені й пенні ви­ключення щодо оплати акцій цінними паперами.

Серед іншого, ці виключення та деякі інші заборони форму­ють загальну картину того, що не може вноситися в оплату ак­цій. Це:

—боргові емісійні цінні папери, емітентом яких є набувач, тобто майбутній акціонер. Наприклад, акції не можуть оплачу­ватися облігаціями, що випускаються ТОВ, яке хоче придбати акції;

—векселі, заборона внесення яких як внеску до статутного капіталу господарського товариства передбачається, крім Зако­ну «Про акціонерні товариства», й ст. 12 Закону України «Про обіг векселів в Україні»;

—акції не можуть оплачуватися шляхом взяття на себе зобо­в'язань щодо виконання для товариства робіт або надання по­слуг. Наприклад, особа не може набути акцій із зарахуванням як їх оплати вартості тих консультацій, які вона надавала для створення AT, або підготовки документації, необхідної для його державної реєстрації;

—не можуть вноситися в оплату акцій та й взагалі як вклади ті види майна, яке не допускається законом мати юридичній осо­бі на праві власності;

—AT не може надавати позику для придбання його цінних паперів або поруку за позиками, наданими третьою особою для придбання його акцій;

—у разі наявності в особи, яка виступає учасником товарис­тва, податкового боргу, коли її активи перебувають у податковій заставі, передання основних фондів до статутного капіталу юри-

Розділ 8