Повідомлення акціонерів про загальні збори

Акціонери AT та учасники ТОВ та ТДВ мають бути пові­домлені про скликання загальних зборів за ЗО днів до дати їх проведення (ч. 1 ст. 35 Закону «Про акціонерні товариства», ч. 5 ст. 61 Закону «Про господарські товариства»).

Повідомлення акціонерів про проведення загальних зборів повинно бути персональним, а в разі, якщо в AT більше 1000 ак­ціонерів, робиться також загальне повідомлення шляхом публіка­ції в офіційному друкованому органі. Публічне AT додатково надсилає повідомлення про проведення загальних зборів та їх порядок денний фондовій біржі, на якій це товариство пройшло процедуру лістингу.

Повідомлення розсилає особа, яка скликає загальні збори, або особа, яка веде облік прав власності на акції товариства у разі скликання загальних зборів акціонерами. Персональне по­відомлення або розсилається власникам іменних акцій реко­мендованою кореспонденцією, або вручається під розписку. Цей порядок визначається статутом AT.

Звичайно, що для AT, яке складається з однієї особи, зазна­чені правила взагалі не застосовуються, як і інші вимоги щодо порядку скликання та проведення загальних зборів (ч. 1 ст. 49 Закону «Про акціонерні товариства»).

У повідомленні містяться відомості, що необхідні акціоне­рам для здійснення ними свого права на участь у загальних збо­рах, а саме: крім найменування та місцезнаходження AT, дата, час і місце проведення загальних зборів із максимальною дета-

лізаціїєю останнього (із зазначенням номера кімнати, офісу або залу, куди мають прибути акціонери); час початку і закінчення реєстрації акціонерів для участі у загальних зборах; дата скла­дання переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах; перелік питань, що виносяться на голосування, а також відомості про порядок ознайомлення акціонерів з інформацією стосовно питань порядку денного; адреса, на яку будуть прийма­тися пропозиції щодо доповнень порядку денного. З огляду на особливості розгляду включеного до порядку денного питання про зміну розміру статутного капіталу AT акціонерам надають­ся додаткові повідомлення.

Важливим як для акціонерів, так і для наглядової ради, що організує загальні збори, є вирішення питання про місце його проведення, про технічне забезпечення та інші супутні питання. Загальні збори акціонерів проводяться на території України, в межах населеного пункту за місцезнаходженням товариства, крім випадків, коли на день скликання загальних зборів 100 від­сотками акцій товариства володіють іноземці, особи без грома­дянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації. Звичайно, слід виходити з кількості акціонерів, які очікуються на загальні збори, щоб зал міг їх вмістити і не треба було б пере­міщення в інше місце для цього.

Передують загальним зборам заходи щодо реєстрації акціо­нерів (їх представників), які прибули для участі у зборах. Ця реєстрація здійснюється згідно з переліком акціонерів, складе­ним у порядку, передбаченому законодавством про депозитарну систему України. Реєстрація проводиться із зазначенням кіль­кості голосів кожного з учасників загальних зборів (акціонерів або їхніх представників). Одночасно перевіряються повнова­ження представників акціонерів.

Реєстрацію здійснює реєстраційна комісія, призначена на­глядовою радою, або реєстратор чи депозитарій товариства, шляхом складання переліку акціонерів, що зареєструвалися для участі у загальних зборах, який підписує голова комісії або відповідно представник реєстратора чи депозитарія. Цей пере­лік потім додається до протоколу загальних зборів. Акціонер, який не зареєструвався, не має права брати участь у загальних зборах.

Після закінчення реєстрації акціонерів визначається наяв­ність кворуму для прийняття рішень, тобто правомочність за-

206

Розділ 7

Корпоративне управління

 

гальних зборів, про що доповідається акціонерам для їх від­криття.

Загальні збори вважаються правомочними за наявності ак­ціонерів, що мають у сукупності не менш 60% акцій з правом голосу (ч. 2 ст. 41 Закону «Про акціонерні товариства»). Визна­чення кворуму дуже важливе, оскільки позитивна відповідь на те, чи є кворум, надає можливість продовжити роботу загальних зборів, а негативна таку можливість виключає. При цьому слід враховувати викладене нижче.

По-перше, підрахування кількості голосів акціонерів, які бе­руть участь у зборах, здійснюється один раз перед початком за­гальних зборів за результатами реєстрації акціонерів для участі у них. У разі проведення зборів протягом двох днів наступного дня реєстрація не відбувається. У випадку", якщо загальні збори в процесі їх роботи залишили акціонери, це також не тягне за собою необхідність повторного встановлення наявності квору­му. Тоді виникне інша складність — чи буде набрана більшість голосів за рішення з того чи іншого питання.

По-друге, якщо в AT є акції, які ним були викуплені в акціо­нерів і не реалізовані (не розподілені) до загальних зборів, то ці акції при визначенні кворуму не враховуються, вони виключа­ються із загальної кількості акцій, що надають право голосу.

По-третє, акції, на які накладено арешт, враховуються при визначенні наявності кворуму. Такий висновок випливає зі ст. 55 Закону «Про виконавче провадження», за якою арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоря­джатися ним, а у разі потреби — в обмеженні права користуван­ня майном або вилученні у боржника та передачі на зберігання іншим особам. Арешт акцій регулюється «Порядком накладен­ня арешту на цінні папери»¹, згідно з яким такі акції підлягають обов'язковому вилученню та негайній передачі на зберігання до установ Національного банку, їх обіг обмежується шляхом бло­кування реєстроутримувачем на особовому рахунку власника, що означає припинення реєстрації переходу права власності на іменні цінні папери, обтяжені зобов'язаннями.

Отже, метою накладення арешту на акції є часткове обме­ження прав акціонера як власника акцій щодо вільного розпоря-

¹ Затв. Постановою Кабінету Міністрів України № 1744 від 22 вересня 1999 р.

дження ними, а не позбавлення його можливості реалізації прав, що надаються акцією, на участь в управлінні AT. Відтак, акціо­нер, акції якого перебувають під арештом, обмежується у своїх «правах на акцію» і не обмежується у своїх «правах з акції».

Проведення загальних зборів починається з повідомлення про наявність кворуму. Головує на загальних зборах голова на­глядової ради, член наглядової ради чи інша особа, уповноваже­на наглядовою радою, якщо інше не передбачено статутом.

Голова загальних зборів керує їх проведенням, понідомляє про питання порядку денного і надає слово тим, хто ниступає, проводить голосування і підбиває його підсумки. Секретар за­гальних зборів веде протокол.

Після закінчення розгляду кожного питания проводиться голосування за принципом «одна акція — один голос*, крім про­ведення кумулятивного голосування (ст. 42 Закону «Про акціо­нерні товариства»). Кумулятивним є голосування під час обрання органів товариства, коли загальна кількість голосів акціонера помножується на кількість членів органу акціонерного товарис­тва, що обираються, а акціонер має право віддати всі підрахова­ні таким чином голоси за одного кандидата або розподілити їх між кількома кандидатами.

Голосують акціонери-власники простих акцій. Але це право можуть мати й акціонери — власники привілейованих акцій в разі, якщо це передбачено статутом AT, або під час вирішення загальними зборами акціонерного товариства таких питань:

1) припинення AT, що передбачає конвертацію.привілейо­ваних акцій цього класу у привілейовані акції іншого класу, прос­ті акції або інші цінні папери;

2) внесення змін до статуту AT, що передбачають обмеження прав акціонерів — власників цього класу привілейованих акцій;

3) внесення змін до статуту AT, що передбачають розміщен­ня нового класу привілейованих акцій, власники яких матимуть перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат у разі ліквідації товариства, або збільшення обсягу прав акціонерів — власників розміщених класів привілейованих акцій, які мають перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат у ра­зі ліквідації товариства (ст. 26 Закону «Про акціонерні товари­ства»).

Одна привілейована акція надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання. Статутом AT може передбачатися

 

 

208

Розділ 7

Корпоративне управління

 

спеціальний порядок підрахунку голосів — разом чи окремо від голосів за простими та/або іншими класами привілейованих акцій.

Особливості голосування мають місце у випадку, якщо одна акція належить декільком особам (які спільно її успадкували, подружжю або особам, які спільно придбали акції). Враховуючи те, що голосують «не особи, а акції», співвласники акції повинні дійти згоди в питаннях голосування. Як правило, вони уповно­важують кого-небудь одного голосувати від імені всіх або при­значають представника.

Рішення загальних зборів AT приймається простою більшіс­тю голосів акціонерів, крім випадків, коли потребується прий­няття рішення кваліфікованою більшістю голосів (3/4) від за­гальної їх кількості, а саме з питань щодо прийняття рішення стосовно: (а) внесення змін до статуту товариства; (б) анулюван­ня викуплених акцій; (в) зміни типу товариства; (г) розміщення акцій; (д) збільшення або зменшення статутного капіталу това­риства; (є) виділу та припинення товариства, його ліквідацію зі всіма її наслідками.

Статутом приватного товариства можуть бути передбачені інші питання, рішення щодо яких приймаються трьома чвертями голосів акціонерів від загальної їх кількості, крім питань, визна­чених в абз. 2 ч. З ст. 42 Закону «Про акціонерні товариства».

Статутом приватного товариства може також встановлюва­тися більша кількість голосів акціонерів, необхідних для прийнят­тя рішень з питань порядку денного, крім питань про: достроко­ве припинення повноважень посадових осіб органів товариства; звернення з позовом до посадових осіб органів товариства сто­совно відшкодування збитків, завданих товариству; звернення з позовом у разі недотримання вимог Закону при вчиненні знач­ного правочину.

Голосування здійснюється, як правило, шляхом заповнення виданих акціонерам (представникам) при реєстрації бюлетенів. Обов'язковий такий спосіб голосування: (а) в AT, що здійснило публічне розміщення акцій; (б) в AT з кількістю акціонерів — власників простих акцій товариства понад 100 осіб; (в) при го­лосуванні з питань викупу акціонерним товариством акцій в акціонера за його вимогою.

Підрахунок голосів здійснюється лічильною комісією, що фіксується в протоколі про підсумки голосування, який дода-

ється до протоколу загальних зборів. Повноваження лічильної комісії за договором можуть передаватися реєстратору або де­позитарію товариства. Про підсумки голосування повідомля­ється голові зборів, який інформує про це присутніх на загаль­них зборах.

Протокол загальних зборів. Рішення загальних зборів учас­ників корпорації — це особливий юридичний акт, що прийма­ється в процесі реалізації зазначеним органом сноеї компетенції і спрямований на формування волі корпорації¹. Послідовність (хід) загальних зборів, тобто всі обговорені на ньому питання, виступи, підсумки голосування, прийняті ним рішення оформ­люються протоколом. Ведення протоколу забезпечує секретар. Протокол підписується головою і секретарем, які несуть відпові­дальність за вірогідність даних, викладених у протоколі.

На практиці часто виникає питання, наскільки докладно ін­формація має фіксуватися у протоколі. Слід зазначити, що про­токол не є стенограмою, тобто дослівне наведення усіх виступів у ньому не є доцільним. У протоколі мають міститися відомості, встановлені в ст. 46 Закону «Про акціонерні товариства»: дата, місце проведення, вид, час реєстрації акціонерів, початку та за­кінчення зборів, відомості про кворум, хто виступав з основною доповіддю, її зміст, виступи у дебатах (обговорення питання), запитання та відповіді, результати голосування, прийняті рі­шення.

Оформлення протоколу загальних зборів і додатків до нього має бути завершене у строк не більш 10 робочих днів з моменту закриття зборів. Він підписується головою і секретарем зборів, підшивається, скріплюється печаткою товариства та підписом голови виконавчого органу товариства (у разі колегіального ви­конавчого органу) або одноособового виконавчого органу.

Законами України передбачаються й інші варіанти прове­дення загальних зборів — у формі заочного голосування (ст. 48 Закону «Про акціонерні товариства») та методом опитування (ч. 4 ст. 60 Закону «Про господарські товариства»).

¹ Синенко А. Ю. Эмиссия корпоративных ценных бумаг: правовое ре­гулирование, теория и практика / А. Ю. Синенко. — М.: Статут, 2002. — С. 19; Пахомова Н. Н. Основы теории корпоративных отношений (правовой аспект): монография / Н. Н. Пахомова. — Екатеринбург: Изд-во «Налоги и финансовое право», 2004. — С. 139.

14 - 535

210

Розділ 7

Заочне голосування допускається за умов, якщо: (а) це пе­редбачено статутом AT; (б) кількість акціонерів такого AT не повинна перевищувати 25 осіб.

Порядок заочного голосування (опитування) такий: (а) про­ект рішення або питання для голосування надсилається акціоне­рам — власникам акцій з правом голосу; (б) останні повинні в письмовій формі сповістити щодо нього свою думку; (в) протя­гом 10 днів з дати одержання повідомлення від останнього акціо­нера всі акціонери — власники акцій з правом голосу повинні бути в письмовій формі проінформовані головою зборів про прийняте рішення; (г) рішення вважається прийнятим у разі, якщо за нього проголосували всі акціонери — власники акцій з правом голосу.

Застосування такого способу голосування надасть змогу оперативно вирішувати необхідні питання, що належать до ком­петенції загальних зборів, уникати невиправданих витрат та створення штучних ситуацій, які перешкоджають скликанню зборів. Існує багато AT, кількість акціонерів в яких досить не­значна, і в них доцільно застосувати такий спосіб ухвалення рі­шень. До речі, більш захищеними будуть і дрібні акціонери, які зможуть безпосередньо виявляти свою волю письмово, ніж при­значати представника, видаючи йому довіреність, як це склало­ся в Україні.

Метод опитування застосовується і при проведенні загаль­них зборів акціонерів корпоративного інвестиційного фонду. Порядок прийняття рішень у цьому випадку визначається нор­мативно-правовими актами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ч. З ст. 16 Закону «Про інститути спільно­го інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»).

Акціонер за наявності підстав для цього може оскаржити рі­шення загальних зборів, якщо його права та охоронювані зако­ном інтереси порушуються цим рішенням.

В Україні однією з найгостріших проблем є відсутність кон­тролю учасників за збереженням змісту тих рішень, що прийма­ються на загальних зборах. Не виключаються й такі порушення, як внесення згодом виконавчим органом самостійно чи під впли­вом контролюючих акціонерів будь-яких змін до рішення загаль­них зборів. Це стає можливим, оскільки, на відміну від змін до статуту, які підлягають державній реєстрації, після якої випра­вити текст уже неможливо, більшість інших рішень загальних

Корпоративне управління ______________________________________ 211

зборів, включаючи й ті, якими затверджені внутрішні норматив­ні акти товариства, є абсолютно відкритими для будь-яких по­дальших «корекцій», що здійснюються в інтересах виконавчого органу або осіб, що його контролюють. У такій ситуації дуже ефективним було б запозичення досвіду інших країн із запрова­дженням обов'язкового надання реєстратору іменних акцій або іншим особам (нотаріусу, депозитарію) рішень загальних зборів з питань, що становлять виключну їх компетенцію, у п'ятиден­ний строк з моменту їх ухвалення.

Наглядова рада товариства

Наглядова рада є постійно діючим органом, призначеним здійснювати контроль за діяльністю виконавчого органу AT та захист прав акціонерів.

Обов'язковість наявності ради товариства передбачена в: (a) AT з кількістю більше 10 акціонерів — власників простих акцій; (б) AT, створених у процесі корпоратизації та приватиза­ції; (в) в інвестиційних фондах (статті 14 та 25 Закону «Про інсти­тути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестицій­ні фонди»), (г) у банківських установах (статті 7 та 37 Закону «Про банки та банківську діяльність»)¹.

Одразу ж слід зазначити, що чинне законодавство України не містить єдиного визначення цього органу. Якщо в Конститу­ції України (ч. 4 ст. 103; ч. 1 ст. 120), ЦК (ст. 160) та Законі «Про акціонерні товариства» (розділ VIII) цей орган має назву «на­глядова рада», то в ГК — «рада товариства (спостережна рада)» (ч. З ст. 89), в Законі «Про банки і банківську діяльність» —спо­стережна рада (ст. 39), що створює певні незручності при засто­суванні різної термінології. Безумовно, таке становище не може бути визнане прийнятним, тому необхідно встановити в законо­давстві України єдиний термін для ради AT незалежно від сфери його функціонування (банківської, страхової, інвестиційної тощо).

Формування складу наглядової ради У Законі «Про акціонерні товариства» не вказується на те, що вона створюється тільки з акціонерів і що вона покликана

¹ Відповідно до чинного законодавства в AT, чисельність акціонерів яких не перевищує 50, рада товариства не створюється (ч. 2 ст. 46 Закону «Про господарські товариства»).

14*

Розділ 7

Корпоративне управління 213

 

представляти їх інтереси. Натомість у ч. 1 ст. 53 цього Закону йдеться про необмеженість кількості представників акціонера в наглядовій раді, а це свідчить про те, що її члени так чи інакше, але представляють інтереси акціонерів у цьому органі AT. Від­так, її можна вважати представницьким та контролюючим орга­ном акціонерів.

Втім, це не свідчить про наявність представництва, що регу­люється гл. 17 ЦК, адже наглядова рада як орган юридичної осо­би не перебуває у правовідносинах представництва з акціонера­ми, а має свою компетенцію, яка функціонально наближена до відносин, для яких властиве представництво інтересів. Незважа­ючи на порядок формування наглядової ради, завдяки якому до її складу потрапляють представники великих акціонерів, які ма­ють кількість голосів, пропорційну належному ним пакету ак­цій, член наглядової ради не може розглядатись як представник окремого акціонера чи акціонерів. Наглядова рада має захища­ти інтереси всіх акціонерів (як групи осіб, інтереси яких часто є протилежними інтересам найманих осіб, менеджерів).

Наглядова рада обирається загальними зборами та підзвітна їм у своїй діяльності. Обрання членів наглядової ради публічно­го товариства здійснюється виключно шляхом кумулятивного голосування. Для формування складу наглядової ради приват­ного товариства існують два варіанти: або за принципом пропор­ційності представництва у її складі представників акціонерів відповідно до кількості належних акціонерам акцій з правом го­лосу, або шляхом кумулятивного голосування. Той чи інший спосіб визначається статутом AT.

Кількісний склад наглядової ради встановлюється загальни­ми зборами AT, але з урахуванням вимог Закону про те, що в разі наявності в товаристві акціонерів — власників простих ак­цій від 100 до 1000 осіб, до складу наглядової ради мають входи­ти не менше ніж п'ять осіб; з кількістю понад 1000 — не менше ніж сім осіб, а в товариствах з кількістю акціонерів — власників простих акцій понад 10 000 осіб — не менше ніж дев'ять осіб.

Члени наглядової ради акціонерного товариства обирають­ся з числа фізичних осіб, які мають повну дієздатність. З одного боку, в цьому є сенс, оскільки членство в наглядовій раді має бути функціональним, і її члени повинні здійснювати ту діяль­ність, яка становить компетенцію цього органу. Відтак, це може бути тільки фізична особа.

Натомість серед акціонерів є не лише фізичні, а й юридичні особи, а також держава та територіальні громади. Від їх імені в корпоративних відносинах діють певні фізичні особи, які й оби­раються до наглядової ради. І, з другого боку, в разі припинення зв'язку цих осіб з тією організацією, де вони працювали, неми­нуче постане питання про збереження чи втрату ними повнова­жень членів наглядової ради, адже вони туди потрапили не самі по собі, а як представники відповідної юридичної особи, держав­ного органу або органу місцевого самоврядування. Більше того, переобрання до складу наглядової ради замість них інших осіб пов'язуватиметься зі скликанням загальних зборів.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку реко­мендує при обранні членів наглядової ради враховувати інфор­мацію про кандидатів, яка повинна, зокрема, містити відомості щодо кількості акцій товариства, які йому належать; його освіти та професійної підготовки; досвіду роботи, у тому числі на ке­рівних посадах; наявності суттєвих зв'язків з товариством, його виконавчим органом або великим акціонером. Члени наглядо­вої ради повинні мати знання, кваліфікацію та досвід, необ­хідні для виконання своїх посадових обов'язків. Вони повинні мати можливість приділяти роботі у наглядовій раді достатню кількість часу. Критерії підбору кандидатів у члени ради мають визначатись у внутрішніх документах товариства. При визна­ченні критеріїв підбору та висуненні особи кандидатом у члени ради необхідно обов'язково врахувати, що до складу ради мають входити особи, які володіють необхідними знаннями, навичка­ми та досвідом для виконання своїх функцій. Зважаючи на необ­хідність здійснення радою загального керівництва та контролю за фінансово-господарською діяльністю товариства, кожна осо­ба, яка висувається на посаду члена ради, повинна мати на час обрання спеціальну освіту з питань корпоративного управління та володіти базовими навичками фінансового (економічного) аналізу або набути їх під час перебування на посаді. Крім квалі­фікації та досвіду кандидатів, при обранні членів ради доцільно враховувати й такі фактори, як репутація та вік кандидата, наяв­ність потенційного «конфлікту інтересів», можлива участь канди­дата у вирішенні питань, пов'язаних із здійсненням товариством зовнішньоекономічної діяльності, тощо.

Члени наглядової ради AT не можуть бути членами його ви­конавчого органу та ревізійної комісії.

Розділ 7

Член наглядової ради здійснює свої повноваження на підста­ві договору з товариством, що підписується від імені останнього особою, уповноваженою загальними зборами. Закон при цьому не робить застережень щодо посадових осіб державних органів та органів місцевого самоврядування в разі їх обрання до нагля­дової ради. Вказується лише на те, що виконання повноважень члена наглядової ради державними службовцями здійснюється у випадках та в порядку, визначених законом. Виконання пов­новажень члена наглядової ради особами, які перебувають на службі в органах місцевого самоврядування, здійснюється від­повідно до законодавства.

Отже, за Законом «Про акціонерні товариства» члени на­глядової ради не можуть перебувати у трудових відносинах з товариством. І це правильно, адже наявність трудових відносин означатиме, що кожний член наглядової ради підкоряється ви­конавчому органу товариства й, зокрема, його керівникові.

Натомість чинне законодавство не забороняє укладати тру­дові договори з членами наглядової ради. Так, Державний кла­сифікатор професій (ДК 003-95) передбачає наявність зазначе­них професій (1210.1 — Голова спостережної ради; 2441.2 — член спостережної ради). Про можливість укладення трудових дого­ворів з членами наглядової ради згадується у п. 7.3 Зразкового статуту AT, затвердженого Державною комісією з цінних папе­рів та фондового ринку.

До компетенції наглядової ради належать різні питання: (а) стосовно сфери формування виконавчого органу AT та кон­тролю за його діяльністю; (б) ті, що передані їй на вирішен­ня загальними зборами; (в) щодо скликання загальних зборів; (г) інші поточні питання корпоративного управління AT, зокре­ма щодо його цінних паперів.

Статтею 52 Закону «Про акціонерні товариства» передбаче­но виключну компетенцію наглядової ради, до якої, зокрема, належать прийняття рішення про проведення чергових та поза­чергових загальних зборів; про анулювання акцій чи продаж раніше викуплених товариством акцій; затвердження ринкової вартості майна у випадках, передбачених цим Законом; обран­ня та відкликання повноважень голови і членів виконавчого органу та ін.

Питання, що належать до виключної компетенції наглядової ради AT, не можуть вирішуватися іншими органами товариства,

Корпоративне управління 275

крім загальних зборів, за винятком випадків, установлених цим Законом.

Наглядова рада повинна визначати, як правило, у тісній спів­праці з виконавчим органом AT, шляхи досягнення мети товари­ства, тобто стратегію його діяльності. Вона має забезпечувати послідовність діяльності AT згідно із встановленою стратегією та здійснювати постійну перевірку її ефективності. Нарешті, на­глядова рада повинна визначати політику товариства, тобто ме­тоди управління товариством і те, яким чином його діяльність позначається на учасниках корпоративних відносин.

У процесі контролю за фінансово-господарською діяльніс­тю товариства наглядова рада повинна здійснювати моніторинг за ходом реалізації виконавчим органом визначеної стратегії та планів товариства. З метою виконання цієї функції вона по­винна здійснювати контроль за належним виконанням виконав­чим органом своїх обов'язків та регулярно оцінювати результа­ти його діяльності. Крім того, наглядова рада має забезпечувати цілісність та ефективність наявних у товаристві систем обліку та контролю, перевіряти достовірність квартальної та річної фі­нансової звітності, яка оприлюднюється товариством.

Утім, дієвість наглядової ради залежить не від наділення її функціями зі стратегічного керівництва, а в забезпеченні дійс­ної незалежності її членів. У сучасних умовах в Україні наглядо­ва рада може реально протидіяти виконавчому органові лише у двох випадках — якщо товариство створено в процесі прива­тизації (корпоратизації) і має державну частку у статутному фонді (капіталі) чи якщо в товаристві спостерігається певний паритет сил (відсутній контролюючий акціонер чи інша особа, яка може контролювати товариство). У цих випадках до нагля­дової ради можуть потрапити незалежні особи. Проте для Укра­їни, як і для інших країн континентальної Європи, характерним є тяжіння до концентрації контролю над товариством у руках однієї особи чи групи пов'язаних осіб. Таким чином, дійсно не­залежна наглядова рада поки що не стає реальністю за наявнос­ті в товаристві контролюючого акціонера (групи акціонерів).

Критерії незалежності членів наглядової ради повинні бути визначені у внутрішніх документах товариства. Товариство мо­же встановлювати додаткові та (або) більш вибагливі вимоги до незалежності членів наглядової ради. Наглядова рада повинна щороку визначати відповідність тих чи інших членів наглядової

Розділ 7

Корпоративне управління 217

 

ради вимогам незалежності, встановленим товариством. Інфор­мація про кількість «незалежних» членів наглядової ради пови­нна розкриватись у річному звіті товариства.

Засідання наглядової ради скликаються за ініціативою голо­ви наглядової ради або на вимогу члена наглядової ради, ревізій­ної комісії, виконавчого органу чи його члена, інших осіб, ви­значених статутом AT, які беруть участь у засіданні наглядової ради.

Засідання наглядової ради проводяться в міру необхідності з періодичністю, визначеною статутом, але не рідше одного разу на квартал. Вони є правомочним, якщо у них бере участь не мен­ше ніж половина складу наглядової ради, якщо інше не перед­бачено статутом AT або положенням про його наглядову раду. Статут або положення про наглядову раду AT може визначати порядок прийняття наглядовою радою рішення шляхом прове­дення заочного голосування (опитування). Рішення наглядової ради приймається простою більшістю голосів членів наглядової ради, які беруть участь у засіданні та мають право голосу, якщо інше не встановлено статутом AT або положенням про його на­глядову раду. Голосування відбувається за принципом «один член наглядової ради — один голос», хоча статутом або положен­ням про наглядову раду AT може передбачатися право вирі­шального голосу голови наглядової ради у разі рівного розподі­лу голосів членів наглядової ради під час прийняття рішень. На засіданні наглядової ради ведеться протокол.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку на­дає також низку рекомендацій щодо організації роботи наглядо­вої ради, зазначаючи, що члени наглядової ради повинні мати доступ до повної, достовірної та своєчасної інформації для прий­няття виважених рішень. Право наглядової ради на доступ до інформації, а також обов'язок органів товариства щодо надання інформації наглядовій раді повинні бути детально обумовлені у внутрішніх документах товариства. Забезпечення необхідної ін­формаційної бази для здійснення наглядовою радою своїх функ­цій є спільним завданням виконавчого органу (щодо обов'язку збирання інформації) та наглядової ради (щодо обов'язку збору інформації). У разі ненадання виконавчим органом необхідної інформації чи надання неповної інформації члени наглядової ради зобов'язані вимагати від виконавчого органу надання такої інформації у повному обсязі. Члени наглядової ради повинні

мати можливість ставити запитання, з'ясовувати та уточнювати незрозумілі питання і отримувати відповіді на них від виконав­чого органу.

Члени наглядової ради повинні виконувати свої обов'яз­ки особисто і не можуть передавати свої повноваження іншим особам.

Залежно від кількісного складу та функцій наглядової ради у складі ради доцільно формувати комітети наглядової ради для попереднього розгляду, аналізу та підготовки проектів рішень з питань, які належать до компетенції наглядової ради; аудитор­ський комітет та комітет з питань призначень і винагород, біль­шість членів яких повинні бути незалежними.

За підсумками року наглядова рада повинна звітувати перед загальними зборами про свою діяльність та загальний стан това­риства.

Виконавчий орган товариства

Традиційно доктрина цивільного права і законодавство від­носять виконавчі органи до класичних органів корпорації, які представляють останню в цивільних правовідносинах. Якщо за­гальні збори учасників формують волю корпорації, то органом її волевиявлення незалежно від виду є виконавчий орган, який здійснює функцію з безпосереднього управління корпорацією (ч. 1 ст. 161 ЦК; ч. 2 ст. 145 ЦК України, глава IX Закону «Про акціонерні товариства», ст. 62 Закону «Про господарські това­риства»).

Відповідно до ч. 1 ст. 161 ЦК виконавчим органом AT, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирі­шує всі питання діяльності AT, крім тих, що віднесені до виключ­ної компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді AT та організовує виконання їхніх рішень. Вико­навчий орган діє від імені AT у межах, встановлених статутом AT і законом.

У частині 2 ст. 161 ЦК передбачено різні моделі побудови виконавчого органу AT. Він може бути колегіальним (правлін­ня, дирекція) чи одноосібним (директор, генеральний дирек­тор). У товаристві може бути лише один виконавчий орган. Чле­ном виконавчого органу AT може бути будь-яка фізична особа,

218

Розділ 7

Корпоративне управління 219

 

яка мас повну дієздатність і не є членом наглядової ради чи ре­візійної комісії.

Відповідно до ст. 52 Закону «Про акціонерні товариства» питання формування виконавчого органу AT віднесені до ком­петенції наглядової ради. Чинним законодавством України не передбачено вимог щодо кількості та складу виконавчого органу AT. Ці питання мають бути визначені у статуті або внутрішньо­му положенні про виконавчий орган AT. На практиці існують різні моделі формування колегіального виконавчого органу — до нього можуть обиратися представники великих акціонерів (тобто використовується принцип представництва капіталів), фахівці з певних питань (функціональний принцип), керівники структурних та відокремлених підрозділів (структурний чи те­риторіальний принцип). Ці моделі можуть змішуватися.

Закон не містить вимог щодо організації діяльності виконав­чого органу. Відповідні норми мають бути закріплені у статуті чи окремому положенні про виконавчий орган (їх зміст залежа­тиме від того, в якій формі утворений виконавчий орган).

На засіданні колегіального виконавчого органу мають право бути присутніми члени наглядової ради, а також представник профспілкового або іншого уповноваженого трудовим колекти­вом органу. На засіданні колегіального виконавчого органу ве­деться протокол, який містить відкриту для ознайомлення ін­формацію.

Законодавство дуже лаконічно визначає компетенцію вико­навчого органу. Відповідно до ч. 1 ст. 161 ЦК виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Згідно з ч. З ст. 47 Закону «Про господарські товариства» загальні збори можуть винести рішення про переда­чу частини належних їм прав до компетенції правління. Незва­жаючи на такий «залишковий» принцип закріплення компетенції виконавчого органу, в статутах акціонерних товариств питання щодо компетенції цього органу викладається зазвичай дуже до­кладно.

Важливим моментом є розмежування компетенції колегіаль­ного виконавчого органу та його голови. Голова колегіального виконавчого органу, який обирається наглядовою радою AT, як­що інше не передбачено статутом товариства, організовує робо­ту колегіального виконавчого органу, діє без довіреності від іме-

ні AT відповідно до рішень колегіального виконавчого органу. Інший член колегіального виконавчого органу в порядку, визна­ченому законодавством України, також може бути наділений ци­ми повноваженнями, якщо це передбачено статутом товариства.