Та додатковою відповідальністю

Одним із видів господарських товариств, які наділяють­ся статусом юридичної особи приватного права, є товариства з обмеженою (ТОВ) або додатковою (ТДВ) відповідальністю. Поширеність у господарській практиці ТОВ обумовлено, зокре­ма, тим, що вони є найбільш доцільною і зручною правовою фор­мою ведення малого або середнього бізнесу одним або невели­кою групою підприємців.

Особливості правового статусу окремих видів корпорацій 115

Поняття ТОВ визначене у ч. 1 ст. 140 ЦК і ч. 1 ст. 50 Закону України «Про господарські товариства». Товариством з обме­женою відповідальністю є засноване одним або кількома особа­ми товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких установлений статутом.

Статутний капітал ТОВ складається з вартості вкладів, вне­сених його учасниками. Не допускається звільнення учасника ТОВ під його обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування його вимог до то­вариства. До моменту державної реєстрації ТОВ його учасни­ки повинні сплатити не менш як п'ятдесят відсотків суми своїх вкладів. Частина статутного капіталу, що залишилася несплаче-ною, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товари­ства (частини 1-3 ст. 144 ЦК).

Особливість правового статусу товариства з обмеженою від­повідальністю полягає у тому, що за рахунок статутного капіта­лу та іншого майна ТОВ відповідає за своїми зобов'язаннями самостійно як юридична особа. Ця відповідальність є, за загаль­ним правилом, повною (зокрема, у формі відшкодування контр­агентам заподіяних збитків), якщо тільки за даним видом зобо­в'язань не передбачено обмеженої відповідальності товариства. Як зазначено у ч. 2 ст. 140 ЦК, учасники ТОВ не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з ді­яльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів. Отже, поняття «обмежена відповідальність» означає, що при звер­ненні стягнення на майно товариства за його боргами учасник втрачає лише свій внесок, а на решту його майна'відповідаль-ність товариства не поширюється (наприклад, при банкрут­стві). Тому словосполучення «учасники товариства несуть від­повідальність в межах їх вкладів», зазначене в ч. З ст. 50 Закону України «Про господарські товариства», слід було б викласти в редакції ч. 2 ст. 140 ЦК, тобто підкреслити, що учасники несуть лише ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, в межах внесених ними вкладів у статутний капітал і не відповідають перед кредиторами товариства своїм іншим майном за борги то­вариства.

В абзаці 2 ч. 2 ст. 140 ЦК та ч. 2 ст. 50 Закону «Про госпо­дарські товариства» зазначено, що учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкла-

 

І»»"»™»"

І «III»«ЯМ ІІШІІШІММММІ

116 ________________________________________________ Розділ 5

ду кожного з учасників. Обов'язок учасника ТОВ сплатити про­тягом першого року діяльності товариства несплачену частину вкладу існує як його обов'язок перед товариством. Але кредито­рам товариства надане право пред'являти вимоги до будь-якого учасника, який не повністю вніс свій вклад, як до солідарного з товариством боржника, проте тільки на суму, що не перевищує невнесену частку його вкладу¹.

Учасниками ТОВ можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Максимальна кількість учасників такого товариства вста­новлюється законом. Відповідно до абз. 2 ст. 50 Закону «Про господарські товариства» максимальна кількість учасників ТОВ може досягти 10 осіб. Після перевищення цієї кількості ТОВ під­лягає перетворенню на акціонерне товариство протягом одного року, а зі спливом цього строку — ліквідації у судовому поряд­ку, якщо кількість його учасників не зменшиться до встановле­ної межі (ч. 1 ст. 141 ЦК). Вимога про ліквідацію ТОВ у зв'язку з перевищенням кількісного складу учасників може бути пред'яв­лена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, або за поданням інших органів, які контролюють діяльність товариства (п. «в» ч. 4 ст. 19 Закону «Про господарські товариства»). Зміни у суб'єктному складі учасників ТОВ можуть бути пов'язані з укладенням учасником правочинів щодо розпорядження вкла­дом або його частиною чи з розподілом вкладу (частки) між пра­вонаступниками (спадкоємцями) учасника. Отже, можливе пе­ревищення граничної чисельності учасників ТОВ, але воно не може бути підставою для визнання недійсним правочину про розпорядження часткою, так само, як і перешкодою для перехо­ду її в порядку успадкування або іншого правонаступництва. Відповідно, орган, що здійснює державну реєстрацію, не вправі відмовити в реєстрації змін до установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю з тих підстав, що такі зміни приз­водять до перевищення граничної кількость учасників, встанов­леної законодавством².

Щодо ТОВ, створеного однією особою, законом (ч. 2 ст. 141 ЦК) передбачено, що таке товариство не може мати єдиним учас-

¹ Крупка Ю. М. Науково-практичний коментар Закону України «Про
господарські товариства» / Ю. М. Крупка. — К.: Юрінком Інтер, 2008. — С 213.

² Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2 т. / за
ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. — 2-е вид.,
перероб. і допов. - К.: Юрінком Інтер, 2006. — Т. 1. - С 215.

Особливості правового статусу окремих видів корпорацій __ 117

пиком інше господарське товариство, учасником якого є одна особа. Особа може бути учасником лише одного ТОВ, яке має одного учасника.

Якщо товариство з обмеженою відповідальністю засновуєть­ся кількома особами, ці особи в разі необхідності визначення взаємовідносин між собою щодо створення товариства уклада­ють засновницький договір у письмовій формі, в якому вста­новлюються порядок заснування товариства; умови здійснення спільної діяльності щодо створення товариства; розмір статут­ного капіталу, який повинен становити не менше суми, еквіва­лентної одній мінімальній заробітній платі, яка діє на момент створення товариства¹; частки у статутному капіталі кожного з учасників, строки та порядок внесення вкладів та інші умови. Договір про заснування ТОВ не є установчим документом, тому подання цього договору при державній реєстрації товариства не є обов'язковим (ст. 142 ЦК).

Установчим документом при створенні ТОВ є його статут, ЯКИЙ Sl всіма подальшими змінами зберігається в органі, що здійснив державну реєстрацію товариства, і є відкритим для ознайомлення.

Учасники ТОВ беруть участь в управлінні справами товари­ства та вирішенні найважливіших питань його діяльності через загальні збори, які є вищим органом управління товариством. До складу загальних зборів входять учасники товариства або обрані ними представники, які можуть бути постійними або при­значеними на певний строк. Учасник має право у б^удь-який час замінити свого представника у загальних зборах або передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або його пред­ставникові.

Відповідно до ч. 4 ст. 145 ЦК до виключної компетенції за­гальних зборів учасників ТОВ належать:

1) визначення основних напрямів діяльності товариства, за­твердження його планів та звітів про Тх виконання;

2) внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу;

3) створення та відкликання виконавчого органу товари­ства;

¹ Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» від 15 грудня 2009 p. № 1759-VI.

Розділ 5

Особливості правового статусу окремих видів корпорацій____________________ 119

 

4) визначення форми контролю за діяльністю виконавчого органу, створення і визначення повноважень відповідних конт­рольних органів;

5) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутків та збитків товариства;

6) вирішення питання про придбання товариством частки учасника;

7) виключення учасника із товариства;

8) прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначен­ня ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Статутом товариства і законом до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення й інших питань. Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників, не можуть бути передані ними до вирішення виконавчого органу товариства.

Черговість та порядок скликання загальних зборів встанов­люються статутом товариства і законом.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здій­снює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загаль­ним зборам його учасників. Виконавчий орган може бути обра­ний також і не зі складу учасників товариства. Компетенція виконавчого органу ТОВ, порядок ухвалення ними рішень і по­рядок вчинення дій від імені товариства встановлюються ЦК, іншим законом і статутом товариства.

Відповідно до ст. 62 Закону «Про господарські товариства» дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товари­ства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Дирекція (директор) підзвітна за­гальним зборам і організує виконання їх рішень. Дирекція або директор не мають права приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства. Директор не може бути одночасно голо­вою загальних зборів учасників товариства.

Контроль за діяльністю виконавчого органу ТОВ здійсню­ється у порядку, встановленому статутом та законом. Загаль­ні збори товариства можуть формувати органи, що здійснюють постійний контроль за фінансово-господарською діяльністю ви­конавчого органу. Порядок створення та повноваження контроль­ного органу встановлюються загальними зборами учасників то­вариства (частини 1 і 2 ст. 146 ЦК).

Законом «Про господарські товариства» (ст. 63) передбаче­но, що контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється ревізійною комі­сією, що утворюється загальними зборами учасників товариства з їх числа, в кількості, передбаченій установчими документами, але не менше трьох осіб. Члени дирекції (директор) не можуть бути членами ревізійної комісії. Але виникає питання: як можна виконати вимогу закону щодо кількісного складу контрольного органу (ревізійної комісії) у товаристві, створеному однією осо­бою? Мабуть, в цьому разі слід керуватися статутними поло­женнями щодо порядку створення та компетенції контрольних органів такого товариства.

Перевірка діяльності дирекції (директора) товариства про­водиться ревізійною комісією за дорученням зборів, з власної ініціативи або на вимогу учасників товариства. Ревізійна комі­сія мас право вимагати від посадових осіб товариства подання їй усіх необхідних матеріалів, бухгалтерських чи інших доку­ментів та особистих пояснень. Результати проведених перевірок ревізійна комісія доповідає вищому органу товариства. Ревізій­на комісія складає висновок по річних звітах та балансах товари­ства. Без висновку ревізійної комісії загальні збори учасників не мають права затверджувати баланс товариства.

Ревізійна комісія мае право ставити птання про скликання
позачергових загальних зборів учасники, я^кщаншкда загроза
суттєвим інтересам товариства або ВИЯВЛСШО аДОВЖИМННЯ по­
садовими особами товариства.,*;,

Для здійснення контролю за ДІЯЛЬНІСТЮ ТОВ ЗГІДНО 3 рішен­ням його загальних зборів, а також в інших випадках,передбаче­них статутом та законом, може призначатися аудиторська пере­вірка. Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності та звітності товариства встановлюється статутом товариства, за­коном, а також умовами договору на проведення аудиту, укла­деного товариством з незалежним аудитором чи аудиторською фірмою.

На вимогу будь-кого з учасників товариства може бути про­ведено аудиторську перевірку різної фінансової звітності това­риства із залученням професійного аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками. Ви­трати, пов'язані з проведенням такої перевірки, покладаються

Розділ 5

на учасника, на вимогу якого проводиться аудиторська перевір­ка, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Публічна звітність ТОВ про результати його діяльності не вимагається, крім випадків, установлених законом.

До корпоративних майнових прав учасника ТОВ належить, зокрема, право розпорядитися своєю часткою у статутному капі­талі товариства. Відповідно до ст. 147 ЦК і ст. 53 Закону «Про господарські товариства» учасник ТОВ має право передати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному чи кільком учасникам цього товариства. Відчу­ження учасником такого товариства частки або її частини тре­тім особам допускається, якщо інше не закріплено статутом то­вариства.

Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка про­понувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товари­ства не скористаються своїм переважним правом протягом мі­сяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка може бути відчуже­на третій особі. При цьому частка учасника може бути відчуже­на до повної її сплати лише у тій частині, в якій її вже сплачено. Повідомлення про намір учасника продати свою частку має бути доведене до всіх інших учасників товариства у письмовій формі або іншим способом, який виключає помилкове або неправиль­не сприйняття ними цієї інформації.

Як роз'яснила президія Вищого господарського суду Украї­ни в рекомендаціях від 28.12.2007 р. № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» (п. 3.3), переважне право учасника ТОВ на придбання частки у статутному капіталі стосується ви­падків її оплатного відчуження і, отже, не поширюється на відно­сини дарування, іншого безоплатного відчуження частки, а та­кож обміну цієї частки на інше майно.

Право на викуп частки або її частини, що продається учасни­ком товариства, мають не лише інші учасники, а й саме ТОВ як юридична особа. Як зазначено у ч. 4 ст. 147 ЦК та абз. 5 ст. 53

Особливості правового статусу окремих видів корпорацій __________ 121

Закону «Про господарські товариства», у разі придбання частки учасника самим товариством воно зобов'язується реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку, що не пе­ревищує одного року, або зменшити статутний капітал відповід­но до ст. 144 Закону «Про господарські товариства». Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визна­чення кворуму у вищому органі проводяться без урахування част­ки, придбаної товариством.

Перехід частки учасника в статутному капіталі ТОВ тягне за собою зміни у складі учасників, які відповідно до ст. 4 Зако­ну «Про господарські товариства» потребують внесення змін до установчих документів.

Частка у статутному капіталі ТОВ переходить до спадкоєм­ців фізичної особи або правонаступника юридичної особи-учас-ника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників то­вариства (ч. 5 ст. 147 ЦК).

Законом «Про господарські товариства» (ч. 1 ст. 55) перед­бачено як загальне правило, що при реорганізації юридичної особи або у зв'язку зі смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право всту­пу до цього товариства. Однак у статуті товариства може бути передбачено, що перехід частки учасника до його правонаступ­ника допускається лише за згодою Інших учасників товариства (ч. 5 ст. 147 ЦК). Отже, відмовивши спадкоємцю або правона­ступнику учасника у прийнятті до товариства, учасники повин­ні розподілити частку учасника, що вибув, між собою або вмен­шити статутний капітал.

При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до ТОВ або відмови товариства у прийнятті до нього правонаступ­ника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідо­ваній юридичній особі чи фізичній особі-спадкодавцю 1 вартість якої визначається на день реорганізації (ліквідації) юридичної особи або смерті фізичної особи-учасника.

Однак, якщо спадкоємцю або правонаступнику не було нада­но згоди на вступ до товариства, а частка учасника, що вибув, була придбана самим товариством і протягом строку, який не перевищує одного року, реалізована третім особам без пропози­ції спадкоємцю чи правонаступнику придбати її, спадкоємець

122

Розділ 5

Особливості правового статусу окремих видів ко рпорацій ____________________ 123

 

(правонаступник) має право вимагати переведення на нього прав покупця (набувача) частки у статутному капіталі товари­ства (п. 3.2.5 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. «Про практику застосування законо­давства у розгляді справ, що виникають з корпоративних від­носин»).

Добровільність і свобода заснування ТО В та вступу до нього фізичних та юридичних осіб — учасників доповнюється свобо­дою виходу учасника з цього товариства. Однак, щоб не пору­шувати стабільності у діяльності товариства, учасник має пові­домити про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений у статуті.

Учасник, який виходить із ТОВ, має право одержати вар­тість частки майна, пропорційну його частці у статутному капі­талі товариства. За домовленістю між учасником і товариством виплата вартості частини майна може бути змінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійсне­ний шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без винагороди. Порядок і спо­сіб визначення вартості частини майна, що сплачується учасни­кові при його виході із товариства, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом (частини 1 і 2 ст. 148 ЦК). Закон «Про господарські товариства» (ст. 54) пе­редбачає, що виплата вартості частки проводиться після затвер­дження звіту за рік, в якому учасник вийшов із товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Закон не конкретизує моменту, з якого учасник ТОВ вважа­ється таким, що вийшов із товариства. В рекомендаціях прези­дії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що ви­никають з корпоративних відносин» (п. 3.5) роз'яснюється, що подання заяви про вихід із товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків учасника товари­ства. Право учасника на вихід із товариства не залежить від зго­ди товариства чи інших його учасників. Враховуючи викладене, учасник вважається таким, що вийшов з ТОВ, з моменту прий­няття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства на підставі його заяви про вихід, а в разі відсутності такого рішення — з дати закінчення строку, встановленого зако­ном або статутом для повідомлення про вихід із товариства.

Па момент ниходу учасника із товариства визначається і вар­тість частини майна, що с пропорційною частці учасника у ста­тутному капіталі товариства. І Іри цьому загальна вартість майна встановлюється на рінні сумарної вартості активів товариства за вирахуванням його зобов'язань, тобто включає вартість вироб­ничих і невиробничих фондів, інших цінностей, що відобража­ється в самостійному балансі товариства, суми прибутку, одер­жаного товариством в даному році до моменту виходу учасника з товариства, а також майнові права та обов'язки товариства. Таке поняття майна закріплене у ст. 190 ЦК і ст. 66 ГК.

Спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із ТОВ, у тому числі щодо порядку визначення частки у статутному ка­піталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Крім добровільного виходу з товариства за вільним волеви­явленням (заявою), учасник ТОВ може бути виключений зі складу товариства. Відповідно до ст. 64 Закону «Про господар­ські товариства» учасника ТОВ, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виклю­чено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учас­ники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загаль­ної кількості голосів учасників товариства. При вирішенні цього питання цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.

Звичайно, рішення про виключення з товариства учасник може оскаржити в суді. Президія Вищого господарського суду України в рекомендаціях (листі) від 28.12.2007 № 04-5/14 роз'яс­нює, що у вирішенні господарським судом спорів, пов'язаних з виключенням учасника з ТОВ, слід ураховувати, що прийняття рішення про виключення учасника з господарського товариства законом віднесено до компетенції учасників цього товариства, а не господарського суду. Суд лише перевіряє обґрунтованість та законність прийняття рішення про виключення учасника у разі подання останнім позову про визнання такого рішення не­дійсним.

У рішенні про виключення учасника з господарського това­риства (ТОВ) повинно бути обґрунтовано причини такого ви­ключення і зазначено, які саме факти невиконання статутних обов'язків стали підставою для виключення учасника з товари­ства, в чому полягає систематичність невиконання ним його обо-

124

Розділ 5