Поняття і способи здійснення корпоративних прав

Здійснення суб'єктивних прав є складовою загальної проблеми реалізації норм права. Загальновизнаним у теорії пра­ва є те, що норми за характером передбачуваних ними правил поведінки поділяються на ті, які зобов'язують суб'єктів здійс­нити дії, передбачені в нормі; ті, що забороняють, приписують утримуватися від дій, які містяться в нормі права; ті, що уповно­важують, дозволяють здійснити дії, які складають зміст даної норми.

Здійснення корпоративного права не може відбуватися поза правовідношенням, адже прав без обов'язків правовідношення не існує, інша справа, що конкретні виконавці даних обов'язків не завжди точно наперед визначені.

Принциповим положенням ст. 12 ЦК є те, що особа здійс­нює своє цивільне право вільно, на власний розсуд. Це означає, що вона може на власний розсуд здійснювати суб'єктивне право, використовувати його частково або не використовувати взагалі. Під здійсненням корпоративного права потрібно розуміти реалі­зацію тих можливостей, які передбачені змістом відповідного суб'єктивного права. Здійснення суб'єктивного права може від­буватися шляхом вчинення як фактичних, так і юридичних дій.

В. П. Грибанов пропонував розрізняти такі поняття, як «зміст суб'єктивного права» і «зміст здійснення права», і зазначав: «Як­що зміст суб'єктивного цивільного права може бути охарактери­зований як загальний тип можливої поведінки уповноваженої

Здійснення корпоративних прав учасниками (засновниками)... 263

особи, санкціонований об'єктивним правом, то зміст процесу його здійснення зводиться до здійснення уповноваженою осо­бою реальних, конкретних дій, в яких знаходять своє вираження як воля самої уповноваженої особи, так і специфічні особливос­ті даного конкретного випадку»¹. Таке співвідношення цілком можна застосувати і до здійснення суб'єктивного корпоратив­ного права.

Закладена в суб'єктивному корпоративному праві можли­вість реалізується як у момент набуття корпоративного права, так і в момент його здійснення. Відповідно, для переходу можли­вості у дійсність потрібне встановлення у нормах права і внут­рішніх корпоративних актах необхідних умов, які стосуються цих двох моментів, а також їх виконання учасниками правовід­носин. Такими умовами в суб'єктивному корпоративному праві є гарантії.

Гарантію захисту майнових прав акціонерів закріплено в ч. 2 ст. 152 ЦК. Ідеться, зокрема, про обов'язок акціонерного това­риства, що проводить відкриту підписку на акції, щорічно пуб­лікувати у засобах масової інформації для загального відома річний звіт, бухгалтерський баланс, відомості про прибутки і збитки, а також іншу інформацію, передбачену законом.

В. П. Грибанов однією з найважливіших форм правових гарантій реального здійснення суб'єктивних прав називав юри­дичний обов'язок. Обов'язок — це забезпечена законом міра на­лежної поведінки зобов'язаної особи відповідно до вимог упов­новаженого.

Суб'єкт корпоративних відносин за своїм бажанням може відмовитися від реалізації наданої йому можливості, не здійс­нювати дії, передбачені законом і внутрішньокорпоративними актами, чи, навпаки, наполягати на них, якщо вони відповідають його інтересу. Тому корпоративне право слід розглядати також і в єдності з інтересами учасника (засновника), адже суб'єктив­не корпоративне право — це міра можливої поведінки уповнова­женого.

Категорія цивільного інтересу на законодавчому рівні закріп­лена у ч. 2 ст. 15 ЦК, за якою кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного

¹ Грибанов В. П. Осуществление и защита гражданских прав / В. П. Гри­банов. — М.: Статут, 2001. — С. 45.

НИНІШНІ.......

264 _________________________________________________ Розділ 9

законодавства. Офіційне тлумачення цього поняття наведене у Рі­шенні Конституційного Суду від 1 грудня 2004 р. № 18-рп/2004. Відповідно, акціонер може захищати свої права та охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх пору­шення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним това­риством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонера­ми цього товариства¹.

У сучасній літературі наводиться поділ корпоративних інте­ресів на загальні та індивідуальні. До індивідуальних корпоратив­них інтересів належать інтереси учасників, засновників, акціоне­рів; до загальнокорпоративних — інтереси самого підприємства як самостійного суб'єкта правовідносин².

Здійснення чи нездійснення можливості, яка становить зміст суб'єктивного корпоративного права, цілком залежить від воле­виявлення самого учасника (засновника). Якщо в учасника (за­сновника) немає інтересу до реалізації належного йому права, він може відмовитися від здійснення передбачених законом чи внутрішніми документами дій.

Під здійсненням корпоративних прав слід розуміти поведін­ку суб'єкта корпоративних правовідносин, спрямовану на реалі­зацію тих можливостей, які передбачені змістом корпоративно­го права, шляхом вчинення ним конкретних вольових дій.

У теорії цивільного права дії, що їх здійснює уповноважена особа, називаються способами здійснення суб'єктивного права. Здійснення тієї чи іншої дії залежить насамперед від характе­ру правової норми. Закон може надавати право уповноваженій особі вчиняти лише одну конкретну дію або вибирати серед ін­ших певний варіант поведінки. Беручи до уваги можливість локального регулювання у корпоративних відносинах, способи здійснення корпоративних прав можуть передбачатися також і

¹ Рішення Конституційного Суду від і грудня 2004 р. № 18-рп/2004 по
справі № 1-10/2004 за конституційним зверненням 50 народних депутатів
України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої
статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) [Елек­
тронний ресурс]. — Режим доступу: zakonl.rada.gov.ua

² Вінник О. М. Публічні та приватні інтереси в господарських товари­
ствах: проблеми правового забезпечення: монографія / О. М. Вінник. — К.:
Атіка, 2003. — С. 67; Воловик О. Загальнокорпоративні інтереси: зміст та ри­
зик забезпечення у корпоративних відносинах / О. Воловик // Право Украї­
ни. - 2004. - № 4.

Здійснення корпоративних прав учасниками (засновниками)... 265

внутрішніми документами товариства (статутом, установчим договором, положеннями тощо).

У деяких випадках реалізація корпоративних прав можлива лише за згодою інших учасників. Наприклад, при відчуженні корпоративних прав учасником (зокрема, ТОВ) інші учасники цього товариства можуть скористатися своїм переважним пра­вом на їх придбання. Лише при відмові учасників від цього права учасник-продавець може відчужити свою частку іншій особі.

Вибір способу здійснення корпоративних прав залежить та­кож від мети, яку ставить уповноважена особа. Зокрема, акціо­нер, який володіє понад 10% голосів, задля вирішення окремих питань має право звернутися до правління із вимогою про про­ведення позачергових зборів. Якщо правління протягом 20 днів не виконало зазначеної вимоги, акціонер управі сам скликати такі збори. Він може діяти особисто або через представника. Учасник (засновник) може реалізовувати свої корпоративні права безпосередньо — шляхом управління господарським това­риством, ведення його справ, управління діяльністю тощо; та опосередковано — шляхом участі у роботі органів управління, зокрема у загальних зборах, наглядовій раді, ревізійній комісії, правлінні тощо.

Право учасників браги участь в управлінні товариством

Право учасника брати участь в управлінні товариством поля­гає у можливості здійснення ним низки прав, які не обмежують­ся тільки участю в загальних зборах. Воно також реалізується шляхом здійснення прав щодо формування органів управління товариства, порядку прийняття ними рішень тощо. Наведені повноваження учасника залежать від порядку скликання збо­рів, форми їх проведення, порядку голосування, визначення кво­руму тощо. Вони мають свої особливості, пов'язані з певним ви­дом господарського товариства¹.

Здійснення права на одержанні частини прибутку (дивідендів) гмористм

Поняття «дивіденд» не є суто юридичним і застосовується у повсякденному житті досить часто, що вимагає чіткого розумін-

¹ Детальніше про це див. підрозділ 7.

 

ІІІІІ^МІІЧІІІМШМІІІ^ІІМ^ІІ,,,:

 

Розділ 9

ня його змісту. Воно походить від латинського dividendus — те, що підлягає розподілу. Частиною 1 ст. ЗО Закону «Про акціоне­рні товариства» поняття «дивіденд» визначається як частина чистого прибутку AT, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акція­ми одного типу та класу нараховується однаковий розмір диві­дендів.

Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розмі­щення яких зареєстровано в установленому законодавством по­рядку. Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами AT. Розмір дивіден­дів за привілейованими акціями всіх класів визначається у ста­туті акціонерного товариства.

Відповідно до ч. 4 ст. ЗО Закону України «Про акціонерні товариства» для кожної виплати дивідендів наглядова рада AT встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати. Ця дата не може передувати даті прийняття рішення про виплату дивіден­дів.

Товариство повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок та строк їх виплати. Протя­гом 10 днів після прийняття рішення про виплату дивідендів публічне товариство повідомляє про дату, розмір, порядок та строк виплати дивідендів фондову біржу (біржі), у біржовому реєстрі якої (яких) перебуває таке товариство.

У разі відчуження акціонером належних йому акцій після дати складення переліку осіб, які мають право на отримання ди­відендів, але раніше дати виплати дивідендів, право на отриман­ня дивідендів залишається в особи, зазначеної в такому переліку.

Частиною 1 ст. ЗО Закону «Про акціонерні товариства» пе­редбачено положення, що товариство виплачує дивіденди ви­ключно грошовими коштами. Виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого при­бутку в обсязі, встановленому рішенням загальних зборів AT, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року (ч. 2 ст. ЗО Закону).

У разі відсутності або недостатності чистого прибутку звіт­ного року та нерозподіленого прибутку минулих років виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за раху­нок резервного капіталу товариства.

Здійсненн я корпорат ивних прав учас никам и (засновниками)... 2Ф7

Відповідно до Положення про депозитарну діяльнії тії та І Іо-ложення про порядок ведення реєстрів власників іменних цін­них паперів, з метою визначення переліку акціонерів, які мають право на отримання дивідендів, акціонерне товариство на поча­ток виплати дивідендів повинне забезпечити складання: а) при документарній формі випуску іменних акцій — реєстру власни­ків іменних акцій, складеному реєстроутримувачем на дату по­чатку виплати дивідендів; б) при бездокументарній формі ви­пуску акцій — зведеного облікового реєстру рахунків власників цінних паперів, складеного депозитарієм на дату початку випла­ти дивідендів.

За рішенням загальних зборів виплата дивідендів може здій­снюватися шляхом: виплати грошових коштів через касу товари­ства; відкриття поточного рахунку в банку; внесення грошових коштів на депозит тощо. Якщо виплата здійснюється через касу товариства, то перед початком виплати дивідендів виконавчим органом має бути подана платіжна відомість із зазначенням ак­ціонерів, які мають право на отримання дивідендів. Відповідно до п. 6.7 Інструкції про відкриття, використання та закриття ра­хунків у національній та іноземній валютах, затвердженої поста­новою НБУ №492 від 12.11.2003 р., для здійснення виплат на користь фізичних осіб, у тому числі дивідендів, юридичні особи можуть відкривати поточні рахунки фізичним особам, уклавши з банком договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб. І, відповідно, після відкриття рахунків товариство повинно належним чином повідомити акціонерів і роз'яснити їм порядок отримання дивідендів у банку.

Щодо внесення грошової суми на депозит нотаріуса, то ця форма застосовується, коли акціонер не з'являється за дивідеядв.- ми. Згідно з Інструкцією про порядок обліку депозитних ompt* цій у державних нотаріальних конторах та в приватних ИНЦу* сів, затвердженої наказом Міністерства юстиції ВІД іММЯФр. № 13/5, внесення в депозит приватного нотаріус* МИННММЯ шляхом перерахування готівкових коштів ЧЄ{М><#ВНМІМДЯ* приємства поштового зв'язку чи безготівкомОГ|ИрфірНВМШ з рахунку особи, яка вносить кошти у яеповтШШШЩЯШЛшОВОН' ний рахунок приватного нотаріуса. ДляЯбфМфЮптрашових коштів, прийнятих державними нотаріальЮШН ММГГОрвМН, В ор­ганах Державного казначейства відкриваються ВІДПОВІДНІ рахун­ки для зберігання депозитних сум.

268 ________________________________________________ Розділ 9

Обмеження на виплату дивідендів передбачені ст. 31 Закону «Про акціонені товариства». Так, акціонерне товариство немає права приймати рішення про виплату дивідендів за простими акціями у разі, якщо:

1) звіт про результати розміщення акцій не зареєстровано в установленому законодавством порядку;

2) власний капітал товариства менший, ніж сума його статут­ного капіталу, резервного капіталу та розміру перевищення лік­відаційної вартості привілейованих акцій над їх номінальною вартістю.

Акціонерне товариство не має права здійснювати виплату дивідендів за простими акціями у разі, якщо:

1) товариство має зобов'язання про викуп акцій відповідно до ст. 68 цього Закону;

2) поточні дивіденди за привілейованими акціями не випла­чено повністю.

Акціонерне товариство не має права приймати рішення про виплату дивідендів та здійснювати виплату дивідендів за приві­лейованими акціями у разі, якщо:

1) звіт про результати розміщення акцій не зареєстровано в установленому законодавством порядку;

2) власний капітал товариства менший, ніж сума його статут­ного капіталу, резервного капіталу та розміру перевищення лік­відаційної вартості привілейованих акцій над їх номінальною вартістю, власники яких мають переваги щодо черговості отри­мання виплат у разі ліквідації.

Товариство не має права здійснювати виплату дивідендів за привілейованими акціями певного класу до виплати поточних дивідендів за привілейованими акціями, власники яких мають перевагу щодо черговості отримання дивідендів.

Прийняття рішення про розподіл прибутку ТОВ, ТДВ та AT належить до виключної компетенції загальних зборів учасників. Законодавство достатньою мірою не регламентує право на одер­жання прибутку учасниками ТОВ, ТДВ, ПТ і КТ. Загалом ці питання законодавець відносить до локального регулювання. Рішення про розподіл прибутку повного та командитного това­риства ухвалюється за наявності у товариства прибутку та у ви­падку ухвалення повними учасниками товариства відповідного рішення.

Здійснення корпоративних прав учасниками (засновниками)... 269

У разі відчуження корпоративних прав до набувача перехо­дить право на одержання частини прибутку, який ще не випла­чено, якщо інше не передбачено договором. Поряд із цим, право на одержання частини прибутку, пропорційне до розміру част­ки, саме по собі може бути предметом договору.