Особлимсті правового статусу окремих видів корпорацій

 

в'язків, якими саме діями (бездіяльністю) учасник перешкоджає досягненню цілей товариства. Відсутність відповідних відомос­тей у рішенні про виключення учасника з товариства може бути підставою для визнання такого рішення недійсним за позовом даного учасника.

Виключення учасника з ТОВ не позбавляє його права одер­жати вартість частки майна, пропорційну його частці у статутно­му капіталі товариства, в тому порядку, що передбачений для випадків добровільного виходу учасника з товариства.

За своїми особистими боргами учасник ТОВ відповідає пе­ред кредиторами усім своїм майном, у тому числі й частиною майна товариства, пропорційною частці цього учасника у ста­тутному капіталі товариства. Відповідно до ст. 149 ЦК і ст. 57 Закону «Про господарські товариства» звернення стягнення на частину майна ТОВ, пропорційну частці учасника у статутному капіталі товариства, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволен­ня вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна това­риства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі то­вариства, або виділення відповідної частини майна для звернен­ня на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділенню, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згід­но з балансом, який складається на дату пред'явлення вимог кре­диторами.

Для того щоб звернути стягнення на частку учасника в ста­тутному капіталі товариства, кредитори мають звернутися до суду з позовами до товариства, яке є власником його статутного капіталу. Але відповідальність товариства в цьому разі буде об­меженою розміром частки учасника у статутному капіталі това­риства.

Якщо звернуто стягнення на всю частку учасника у статутно­му капіталі товариства, то такий учасник припиняє свою участь у товаристві. Це призводить до зменшення статутного капіталу товариства, і, щоб «заповнити нішу» і зберегти попередній роз­мір статутного капіталу, інші учасники можуть у встановленому порядку здійснити додаткові внески (вклади) або провести змен­шення статутного капіталу з додержанням вимог ч. 5 ст. 144 ЦК.

Товариство з обмеженою відповідальністю може бути лікві­доване за рішенням загальних зборів його учасників, у тому чис-

лі у зв'язку зі сплином сі|кжу, на який товариство було створене, а також за рішенням суду у випадках, встановлених законом (ч. І ст. 1.50 ЦК). Крім загальних підстав ліквідації юридичної особи, які поширюються і па ТОН', законом встановлені також спеціальні підстави для ліквідації цих товариств. Зокрема, ТОВ підлягає також ліквідації:

1) у разі, якщо протягом року при перевищенні максималь­ної кількості учасників товариства, яка встановлюється зако­ном (не більше 10 осіб), не відбулося перетворення в акціонер­не товариство чи у виробничий кооператив (ч. 1 ст. 141, ч. 2 ст. 150 ЦК);

2) за рішенням загальних зборів у разі несплати учасниками суми своїх вкладів та незмепшеппя статутного капіталу в поряд­ку, передбаченому законодавством, протягом першого року ді­яльності товариства (ч.,'5 ст. 144 ЦК);

3) у разі, якщо вартість чистих активів товариства стає мен­шою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу (ч. 4 ст. 144 ЦК).

При перетворенні ТОВ в AT чи виробничий кооператив від­бувається реорганізація товариства, пов'язана з правонаступни-цтвом у його правах та обов'язках.

Близьким за своїм правовим статусом до ТОВ є господарсь­ке товариство з додатковою відповідальністю. Поняття та озна­ки ТОВ наведено у частинах 1 і 2 ст. 151 ЦК і ч. 1 ст. 65 Закону «Про господарські товариства». Товариством з додатковою від­повідальністю є товариство, засноване однією чи. кількома осо­бами, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом. Учасники ТДВ солідарно несуть додатко­ву (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями своїм майном у розмірі, який встановлюється статутом товариства і є однаково кратним для всіх учасників до вартості внесеного кожним учасником вкладу. У разі визнання банкрутом одного з учасників його відповідальність за зобов'язаннями товариства розподіляється між іншими учасниками пропорційно їх часткам у статутному капіталі товариства.

Як і в ТОВ, засновники (учасники) ТДВ вносять свої вкла­ди (майно) у статутний капітал, який поділяється на частки, ви­значені статутом. За своїми зобов'язаннями ТДВ як юридична

¹ Див. підрозділ 3.3 розділу 3.

126 ______________________________________________ Розділ 5

особа відповідає передусім своїм майном. Учасники такого това­риства теж несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю това­риства, у межах вартості своїх вкладів, тобто в разі пред'явлення кредиторами вимог до товариства вони можуть втратити свої вклади. Однак при недостатності майна у ТДВ його учасники можуть притягатись до додаткової (субсидіарної) відповідаль­ності за його зобов'язаннями своїм майном у розмірі, який вста­новлюється статутом товариства і є однаково кратним для всіх учасників до вартості внесеного кожним учасником вкладу. Отже, учасники ТДВ несуть підвищену майнову відповідальність за борги товариства. У формі ТДВ можуть створюватись довірчі товариства або страхові компанії.

Найменування ТДВ має містити вказівку на його організа­ційно-правову форму, а саме — слова «товариство з додатковою відповідальністю».

Оскільки ТДВ за своїм правовим режимом, порядком ство­рення та діяльності близьке до ТОВ, закон (ч. 4 ст. 151 ЦК, ч. З ст. 65 Закону «Про господарські товариства») поширює на то­вариства з додатковою відповідальністю положення про товари­ство з обмеженою відповідальністю, якщо інше не встановлено статутом товариства і законом. Отже, на ТДВ поширюється по­ложення про ТОВ щодо установчих документів, статутного ка­піталу товариства, управління цим товариством, переходу част­ки учасника у статутному капіталі до іншої особи, виходу чи виключення учасника з товариства, порядку і підстав його лік­відації тощо.