Товариство з додатковою відповідальністю.

Згідно зі ст. 151 ЦК товариство з додатковою відповідальністю – це товариство, засноване однією або кількома особами, статутний капітал якого розділений на частки, розмір яких визначений статутом.

Учасники товариства з додатковою відповідальністю солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями своїм майном у розмірі, який встановлюється статутом товариства і є однаково кратним для всіх учасників до вартості внесеного кожним учасником вкладу.

У разі визнання банкрутом одного з учасників, його відповідальність за зобов'язаннями товариства розподіляється між іншими учасниками товариства пропорційно їх часткам у статутному капіталі товариства.

Найменування товариства з додатковою відповідальністю. Має містити найменування товариства, а також слова «товариство з додатковою відповідальністю».

До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються положення ЦК про товариство з обмеженою відповідальністю, якщо інше не встановлено статутом товариства і законом.

Правовий статус товариства з додатковою відповідальністю характеризують, в основному, ті ж риси, що і правове становище товариства з обмеженою відповідальністю. Однак на відміну від товариства з обмеженою відповідальністю, де відсутня субсидіарна майнова відповідальність учасників товариства за його зобов'язаннями, в товаристві з додатковою відповідальністю його учасники солідарно несуть субсидіарну обмежену майнову відповідальність за зобов'язаннями товариства, граничний розмір якої встановлюється установчими документами товариства в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до їх вкладами.

Таким чином, основною відмінністю товариства з додатковою відповідальністю від товариства з обмеженою відповідальністю є субсидіарний характер відповідальності учасників. Він означає, що при недостатності майна товариства, для задоволення вимог кредиторів учасники такого товариства можуть бути притягнуті до додаткової відповідальності належним їм на праві приватної власності майном в солідарному порядку. Якщо в товаристві з обмеженою відповідальністю ризик збитків учасників обмежується вартістю їх вкладів у статутний капітал, то в ТДВ відповідальність учасників поширюється на їх майно. Разом з тим це товариство дуже близько за своїм правовим статусом до товариства з обмеженою відповідальністю, оскільки тут статутний капітал також розділений на частки певних розмірів. Однак це не повинно призводити до твердження, що товариство з додатковою відповідальністю є різновидом товариства з обмеженою відповідальністю.

Найбільш поширеним у підприємницькій діяльності України товариством з додатковою відповідальністю є довірче товариство. Його діяльність регулюється Декретом Кабінету Міністрів України «Про довірчі товариства» від 17.03.93 р. Згідно з цим нормативно-правовим актом довірче товариство – це товариство з додатковою відповідальністю, яке здійснює представницьку діяльність відповідно до договору, укладеного з довірителями майна щодо реалізації їх прав власників. Учасники довірчого товариства відповідають за його зобов'язаннями своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум – додатково належним їм майном у п'ятикратному розмірі до внеску кожного учасника.

Таким чином, особливістю довірчого товариства є предмет його діяльності, а також те, що розмір додаткової відповідальності учасників товариства у вигляді визначення кратності до внеску учасника визначається безпосередньо в законодавстві.

Майном довірителя є грошові кошти, цінні папери та документи, які засвідчують право власності довірителя. Згідно зі ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України довірче товариство може здійснювати такі види операцій:

- для громадян - збереження та представницькі послуги для обслуговування майна довірителів;

- для юридичних осіб - розпорядження майном, агентські послуги, ведення рахунків для власників їх цінних паперів та управління голосуючими акціями, переданими довірчому товариству шляхом участі в загальних зборах акціонерів товариства.

Повне товариство

Повне товариство – це товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями усім своїм майном (ст. 66 Закону України «Про господарські товариства», ст. 119 ЦК, ч. 5 ст. 80 ГК). Особа може бути учасником тільки одного повного товариства.

Учасник повного товариства не має права без згоди інших учасників вчиняти від свого імені та у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб угоди, що є однорідними з тими, які становлять предмет діяльності товариства.

У разі порушення цього правила товариство має право за своїм вибором вимагати від такого учасника відшкодування завданих товариству збитків або передання товариству усієї вигоди, набутої за такими правочинами.

Найменування повного товариства має містити імена (найменування) всіх його учасників, слова «повне товариство» або містити ім'я (найменування) одного або декількох учасників з додаванням слів «і компанія», а також слова «повне товариство».

Згідно зі ст. 120 ГК повне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору, який підписується всіма його учасниками.

Засновницький договір повного товариства крім відомостей, передбачених ст.88 ЦК, повинен містити відомості про: розмір та склад складеного капіталу товариства; розмір та порядок зміни часток кожного з учасників у складеному капіталі; розмір, склад та строки внесення ними вкладів.

Управління справами повного товариства здійснюється за спільною згодою всіх учасників. Засновницьким договором товариства можуть бути передбачені випадки, коли рішення приймається більшістю голосів учасників. Кожний учасник повного товариства має один голос, якщо засновницьким договором не передбачений інший порядок визначення кількості голосів.

Повне товариство відрізняється від акціонерного товариства і товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю кількома рисами:

ü Відсутністю законодавчих вимог щодо розміру та порядку формування майна, вирішення цих питань є прерогативою учасників і фіксується в установчому договорі;

ü Установчим документом є установчий договір;

ü Відсутністю органів управління товариства, оскільки управління справами товариства здійснюється його учасниками;

ü Учасники товариства солідарно несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернено стягнення;

ü Законодавчо встановленими обмеженнями для учасників конкурувати з повним товариством та забороною звернення стягнення на частку учасника товариства за його власними зобов'язаннями.

Найбільш характерною відмінною рисою повного товариства є встановлення солідарної, по суті необмеженої відповідальності учасників товариства усім їхнім майном за зобов'язаннями товариства. Така відповідальність означає, що кожен учасник повного товариства відповідає за зобов'язаннями товариства усім своїм майном незалежно від його частки у повному товаристві і від частки участі інших учасників. При неможливості стягнення за зобов'язаннями товариства з одного з учасників (наприклад, через його банкрутство), його відповідальність за зобов'язаннями товариства повинні нести інші учасники товариства пропорційно їх вкладам.

Оскільки норма про відповідальність учасників товариства має імперативний характер, не допускається укладення угоди між учасниками про обмеження відповідальності. Якщо ж таку угоду учасників товариства про зміну або зменшення відповідальності все ж буде укладено, воно не матиме юридичної сили. Ці правила поширюються не тільки на засновників товариства, але і на тих його учасників, які пізніше вступили в товариство, після його державної реєстрації.

Повне товариство зближує з товариством з додатковою відповідальністю підвищена відповідальність учасників товариства, однак все ж ця відповідальність має різний характер: якщо в товаристві з додатковою відповідальністю відповідальність стосується лише певної частини належного учасникам майна, в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до суми внесених ними вкладів, то в повному товаристві ця відповідальність не обмежена такими рамками, а стосується всього майна учасників.

Цей вид господарського товариства привабливий для його потенційних контрагентів, оскільки його перевагою є жорстка система відповідальності учасників, що є додатковою гарантією у відносинах підприємництва. Разом з тим, система відповідальності кожного з учасників повного товариства за всіх інших припускає наявність особисто-довірчих відносин між учасниками, що звужує сферу застосування цієї форми господарського товариства.

Слід пам'ятати, що деякі види підприємницької діяльності згідно встановленим законодавством вимогам можуть здійснюватися тільки господарськими товариствами у вигляді повних товариств. Наприклад, ломбардні операції поряд з державними підприємствами та організаціями мають право здійснювати тільки повні товариства.

Повне товариство – об'єднання фізичних та (або) юридичних осіб, створене для здійснення підприємницької діяльності під загальною фірмою. Незважаючи на те, що повні товариства є суб'єктами торговельного обороту, сучасне законодавство більшості держав не наділяє їх правами юридичної особи.

Загальна характеристика повного товариства

Ознаки:

1) об'єднання підприємницької діяльності учасників: учасниками повного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності (ч. 7 ст. 80 ГК);

2) учасники солідарно несуть додаткову відповідальність за зобов'язаннями товариства всім належним їм майном. Солідарна відповідальність за боргами товариства полягає в тому, що кредитори товариства вправі вимагати погашення боргу товариства як від усіх його учасників, так і від кожного від них окремо, як цілком, так і в частині боргу (ст. 543 ЦК). Учасник, який повністю сплатив борги повного товариства, має право звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до інших учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно до своїх часток у майні товариства;

3) особиста довіра учасників.

Управління:

1) проводиться за спільною згодою всіх учасників;

2) може бути покладено ведення справ товариства на одного або декількох учасників;

3) кожний учасник має один голос, якщо установчим договором не передбачений інший порядок визначення кількості голосів.

 

Командитне товариство

Згідно зі ст. 133 ЦК командитне товариство – це товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства (ст. 75 Закону України «Про господарські товариства»).

Найменування командитного товариства має містити імена (найменування) всіх повних учасників, слова «командитне товариство» або містити ім'я (найменування) хоча б одного повного учасника з доданням слів «і компанія», а також слова «командитне товариство». Якщо у найменування командитного товариства включене ім'я вкладника, такий вкладник стає повним учасником товариства.

До командитного товариства застосовуються положення про повне товариство, якщо інше не встановлено ЦК, іншим законом.

У відповідності зі ст. 134 ГК командитне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору, який підписується усіма повними учасниками.

Засновницький договір командитного товариства крім відомостей, передбачених ст. 88 ЦК, повинен містити відомості про: розмір та склад складеного капіталу товариства; розмір та порядок зміни часток кожного з повних учасників у складеному капіталі; сукупний розмір вкладів вкладників.

Правовий статус повних учасників командитного товариства та їх відповідальність за зобов'язаннями товариства встановлюються положеннями ГК про учасників повного товариства. Особа може бути повним учасником тільки в одному командитному товаристві. Повний учасник командитного товариства не може бути учасником повного товариства. Повний учасник командитного товариства не може бути вкладником цього самого товариства. Сукупний розмір вкладів вкладників не повинен перевищувати п'ятдесяти відсотків складеного капіталу повного товариства. На момент державної реєстрації командитного товариства кожний із вкладників повинен зробити вклад у розмірі, встановленому законом (ст.135 ЦК).

Згідно зі ст. 136 ГК управління діяльністю командитного товариства здійснюється повними учасниками у порядку, встановленому цим Кодексом для повного товариства. Вкладники не мають права брати участі в управлінні діяльністю командитного товариства та заперечувати проти дій повних учасників щодо управління діяльністю товариства. Вкладники командитного товариства можуть діяти від імені товариства тільки за довіреністю.

Права та обов'язки вкладника командитного товариства вказані в ст.137 ГК. Вкладник зобов'язаний зробити вклад до складеного капіталу. Внесення вкладів посвідчується свідоцтвом про участь у командитному товаристві.

Вкладник командитного товариства має право:

- Одержувати частину прибутку товариства відповідно до його частки у складеному капіталі товариства в порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом);

- Діяти від імені товариства при видачі йому довіреності та відповідно до неї;

- Переважно перед іншими особами набувати відчужувану частку (її частину) в складеному капіталі товариства відповідно до положень ст. 147 ЦК;

- Вимагати першочергового повернення вкладу у разі ліквідації товариства;

- Ознайомлюватися з річними звітами та балансами товариства;

- По закінченні фінансового року вийти з товариства та одержати свій вклад у порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом);

- Передати свою частку (її частину) в складеному капіталі іншому вкладнику або третій особі, повідомивши про це товариство.

Засновницьким договором (меморандумом) командитного товариства можуть бути передбачені також інші права вкладника.

Командитне товариство відрізняють від акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю ті ж риси, що і повне товариство. Відмінність командитного товариства від повного товариства полягає в тому, що в цьому товаристві учасники діляться на два види:

ü повні учасники, правове становище яких схоже з правовим положенням учасників повного товариства – 1) вони несуть субсидіарну майнову відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернено стягнення, 2) управляють справами товариства, 3) зобов'язані приймати майнову і персональну участь у товаристві, не можуть конкурувати з товариством;

ü вкладники, які, на відміну від повних учасників, після сплати ними своїх вкладів 1) не несуть додаткової відповідальності за зобов'язаннями товариства своїм майном, 2) не беруть участі в управлінні справами суспільства, але 1) зобов'язані приймати майнову участь в товаристві, 2) сплачувати внески; 3) мають право брати участь у розділі прибутку товариства відповідно до розмірів своїх часток; 4) мають право вимагати першочергового (перед повними учасниками) повернення вкладу у разі ліквідації товариства.

Відмінність в правовому статусі повних учасників товариства та вкладників призводить до значних правових особливостей. Найважливішою з них є та, що вкладники, хоча і мають право на отримання прибутку в залежності від величини їх внеску, однак не вправі приймати участі в управлінні справами товариства і, отже, безпосередньо у підприємницькій діяльності, а довіряють це повним учасникам згідно законодавчим вимогам.

За своїм правовим положенням командитне товариство займає проміжне положення між акціонерними товариствами, товариствами з обмеженою та додатковою відповідальністю, з одного боку, і повним товариством, з іншого. Звідси зрозуміло, хоча і умовно, вживання у відношенні командитного товариства терміну «змішане» товариство, що підкреслює можливість застосування до його учасників норм, що регулюють правовий статус учасників різних видів господарських товариств. По суті, мова йде про спеціальну юридичну конструкцію для залучення коштів вкладників у повне товариство.

Діє командитне товариство на підставі одного установчого документа – установчого договору, вимоги до якого сформульовані в законодавстві.

За законодавством більшості держав командитним товариством вважається товариство, яке здійснює підприємницьку діяльність під власною фірмою, в якій поряд з товаришами, що несуть відповідальність в межах внесеного вкладу (коммандитістів), є хоча б один товариш (повний товариш), що несе необмежену відповідальність за зобов'язаннями товариства. Так само, як і повні товариства, командитні товариства законодавством більшості держав не визнаються юридичними особами.