Економічна сутність та види дебіторської заборгованості; оцінка причин її виникнення, факторів, що впливають на її величину.

Взаємовідносини між підприємствами, організаціями, установами та населенням, що обумовлені дією ринку, носять характер грошових розрахунків. Ці взаємовідносини засновані на використанні грошей в залежності від їх функцій як коштів обертання і платежу. При цьому підприємства являються постачальниками для одних та покупцями для інших.

 

За економічним змістом розрахунки поділяються на дві основні групи: за товарними операціями (розрахунки між підприємствами і господарськими організаціями за реалізовану продукцію, виконані роботи і придбанні матеріальні цінності та послуги); за нетоварними операціями (платежі до бюджету, тобто податок на прибуток тощо, сплата страхових платежів, отримання бюджетних асигнувань, розрахунки за претензіями, недостачами і розкраданнях, інших).

 

Грошові розрахунки здійснюються або у формі безготівкових платежів або у формі платежів готівкою. Всі безготівкові розрахунки виконуються через банки, а готівкові через касу. В основному здійснюються безготівкові розрахунки та бартерні операції.

 

Безготівкові розрахунки між підприємствами виконуються за платіжними дорученнями, акредитивами, особливими рахунками, чеками, векселями тощо.

 

Під дебіторською заборгованістю розуміють заборгованість організацій, фізичних осіб донної організації (наприклад, заборгованість покупців за придбану продукцію, підзвітних осіб за видані їм під звіт грошові суми). Організації та особи, що є боржниками даної організації, називаються дебіторами.

 

Дебіторська заборгованість виникає при перерахуванні грошей за майбутні поставки цінностей і послуги, перерахування платежу зразу за кілька місяців (орендна плата тощо.), а також в зв'язку з заборгованістю окремих осіб по нестачах і розкраданням.

 

В бухгалтерському балансі дебіторську заборгованість відображають по її видам. Облік дебіторської заборгованості при розрахунках з покупцями ведеться по ціні реалізації продукції.

 

В деяких випадках (по спеціальним завданням чи при виникненні сумніву в можливості утримання боргу) необхідно визначити реальність дебіторської заборгованості. Останнє може бути реальною, спірною і безнадійною.

 

Для визначення реальності боргу необхідні підтвердження дебітора, дані про існування боржника, документальне обґрунтування боргу і доні про його тривалість.

 

Спірною називається заборгованість, по якій пред'явлені позови і претензії (спірні борги, дебітори по претензіям); безнадійною, - по якій немає перспектив отримання, через що вона буде списана у збиток. Сюди відносяться борги, утримати які відмовились судово-арбітражні органи; борги, по яким сплинув строк позовної давності, борги відповідних підприємств і безвісті пропавших чи незаможних осіб, борги, що не мають документального обґрунтування для пред'явлення позову, недостачі понад норми природного збитку при відсутності винного.

 

Дебіторська заборгованість, з точки зору її реальності, може бути проаналізована тільки шляхом використання первинних документів і даних аналітичного бухгалтерського обліку. Особливо розглядається по цим даним склад іншої дебіторської заборгованості, що може складатися із заборгованості законної (наприклад, підзвітних осіб) і незаконної (наприклад, простроченої заборгованості по квартирній оплаті).

 

Дебіторська заборгованість згідно Стандарту 10 розділяється на довгострокову і поточну.

 

Довгостроковою дебіторською заборгованістю вважається та, яка не виникає в ході нормального операційного циклу і буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

 

Поточною дебіторською заборгованістю вважається та, яка або виникає в ході нормального циклу, або буде погашена на протязі дванадцяти місяців з дати балансу.

 

Дебіторська заборгованість приводить до позапланового перерозподілу засобів між підприємствами. Дебіторська заборгованість викликає погіршення фінансового стану підприємства, так як йому стає важче маневрувати засобами через тимчасове вилучення їх з обороту. Дебіторська заборгованість послаблює господарський розрахунок. Крім того, дебіторська заборгованість створює ряд платежів, що створюються в зв'язку з розрахунковими взаємовідносинами з підприємством-платником. Навпаки, погашення заборгованості одним підприємством створює можливість ліквідації кредиторської заборгованості і для ряду інших.

 

Зниження дебіторської заборгованості показує, що підприємство приймає міри щодо утримання, а ріст - означає ослаблення фінансової роботи. Причиною дебіторської заборгованості частково являються платежі покупців.

 

Відображення інформації про отримані кредити банків на рахунках бухгалтерського обліку залежить від того, до якого виду зобов'язань підприємства може бути віднесена заборгованість, що утворилася в результаті отриманого кредиту. Згідно з Положенням бухгалтерського обліку зобов'язання підприємства поділяються на довгострокові зобов'язання і поточні зобов'язання. Відповідно до Положення (с) БО 2. Баланс [ ] під поточними зобов'язаннями розуміють зобов'язання, котрі будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або мають бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати Балансу. Всі інші зобов'язання, які не є поточними відносять до довгострокових.

 

Отже, дебіторська заборгованість є заборгованістю організацій, фізичних осіб даній організації.

 

Дебіторська заборгованість згідно Стандарту 10 поділяється на довгострокову і поточну.

 

Всі зобов'язання підприємства ділять згідно Стандарту 2[8] на довгострокові і поточні зобов'язання.

 

Дебіторська заборгованість приводять до позапланового перерозподілу засобів між підприємствами. Згідно з П(С)БО 10 дебіторська заборгованість -- це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

 

Під дебіторами слід розуміти юридичних та фізичних осіб, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

 

З метою складання фінансової звітності дебіторська заборгованість класифікується за такими ознаками:

 

зв'язком з нормальним операційним циклом (нормальний операційний цикл -- проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отримання коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг);

 

терміном погашення;

 

об'єктами, щодо яких виникли зобов'язання дебіторів;

 

своєчасністю оплати боржником дебіторської заборгованості.

 

За першими двома ознаками виділяють довгострокову та поточну дебіторську заборгованість.

 

Довгострокова дебіторська заборгованість -- сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після 12 місяців з дати балансу.

 

Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу. Поточною дебіторською заборгованістю вважається також сума дебіторської заборгованості, яка продовжується більш як один рік, але очікується, що вона буде погашена в ході нормального операційного циклу підприємства.

 

Якщо такі випадки мають місце, необхідно, щоб підприємство розкривало для кожного активу, що поєднує суми, очікувані до отримання як до, так і після 12 місяців від дати балансу, суму, що підлягає одержанню після 12 місяців від дати балансу.

 

Дебіторська заборгованість за об'єктами, щодо яких виникають зобов'язання дебіторів, класифікується як:

 

дебіторська заборгованість, пов'язана з нормальною діяльністю підприємства з реалізації продукції, товарів, робіт, послуг;

 

дебіторська заборгованість, що не пов'язана з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, а виникає внаслідок здійснення інших операцій.

 

Дебіторську заборгованість, пов'язану з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, поділяють на;

 

дебіторську заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги;

 

векселі, одержані в забезпечення дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги.

 

Поточна дебіторська заборгованість, пов'язана з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, представлена в Балансі у складі оборотних активів окремими статтями зазначених різновидів.

 

Дебіторську заборгованість, не пов'язану з реалізацією продукції, робіт, послуг, складають:

 

дебіторська заборгованість за виданими авансами;

 

дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом;

 

дебіторська заборгованість з нарахованих. доходів;

 

дебіторська заборгованість із внутрішніх розрахунків.

 

Зазначені види поточної дебіторської заборгованості (в тому числі поточної частини довгострокової заборгованості), що не пов'язані з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, відображуються у Балансі як окремі статті.

 

Довгострокова дебіторська заборгованість представлена:

 

заборгованістю за майно, що передано у фінансову оренду;

 

заборгованістю, забезпеченою довгостроковими векселями;

 

іншою довгостроковою заборгованістю. Залежно від своєчасності оплати дебіторську заборгованість поділяють на:

 

дебіторську заборгованість, термін оплати якої не настав (нормальна);

 

дебіторську заборгованість, не оплачену в термін (прострочена);

 

дебіторську заборгованість, за якою минув строк позовної давності (безнадійна).

Аналіз викладених норм призводить до висновку, що поточна дебіторська заборгованість виникає при здійсненні господарських операцій, які складають операційну діяльність підприємства. Інакше кажучи, це дебіторська заборгованість, яка виникла при здійсненні будь-яких видів діяльності підприємства, крім інвестиційної і фінансової, а також крім такої, яка виникла внаслідок надзвичайних подій. Це, наприклад, відвантаження продукції (товару) покупцю, виконання робіт (надання послуг) для замовника, видача авансів постачальникам і підрядникам за виробничі запаси (роботи, послуги), що придбаваються, видача авансів підзвітним особам на поточні виробничі потреби та ін. Усі ці господарські операції є окремими ланками нормального операційного циклу підприємства, і за ними, незалежно від очікуваного строку погашення, виникає поточна дебіторська заборгованість.

 

Довгострокова дебіторська заборгованість виникає при здійсненні інвестиційної, фінансової діяльності, а також внаслідок надзвичайних подій. Наприклад, при передачі майна у фінансовий лізинг, при наданні фінансової допомоги іншим особам, при одержанні векселів у забезпечення довгострокової дебіторської заборгованості та ін. У всіх цих випадках, але за умови, що очікуваний строк погашення заборгованості складає більше дванадцяти місяців, виникає довгострокова дебіторська заборгованість. Якщо ж очікуваний строк погашення менше року, ця заборгованість відноситься до поточної.

 

Довгострокова дебіторська заборгованість обліковується на відповідних субрахунках однойменного балансового рахунка 16 і відображається у першому розділі активу балансу за рядком 050 "Довгострокова дебіторська заборгованість".

 

Короткострокова дебіторська заборгованість обліковується на відповідних субрахунках таких балансових рахунків:

 

34 "Короткострокові векселі одержані";

 

36 "Розрахунки з покупцями та замовниками";

 

37 "Розрахунки з різними дебіторами";

 

38 "Резерв сумнівних боргів".

 

У балансі підприємства поточна дебіторська заборгованість відображається за статтями:

 

"Векселі одержані" (рядок 150);

 

"Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги" (рядки 160,161,162);

 

"Дебіторська заборгованість за розрахунками" (рядки 170, 180,190,200);

 

"Інша поточна дебіторська заборгованість" (рядок 210).

 

Отже, дебіторська заборгованість класифікується і розподіляється за видами і обліковується на відповідних рахунках. При віднесенні (класифікації) необхідно правильно розподілити дебіторську заборгованість на довгострокову і поточну для того, щоб не виникало помилок в подальшому обліку.