Тема 4Визнання дебіторської заборгованості, ії оцінка та класифікація

Тема 4Визнання дебіторської заборгованості, ії оцінка та класифікація

 

Дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Дебітори – юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Дебіторська заборгованість, як і інші активи підприємства, відображається в балансі тільки при дотриманні загальної вимоги, яка пред'являється до активів національними стандартами, а саме:

· може бути достовірно визначена грошова оцінка цієї дебіторської заборгованості;

· у майбутньому очікується одержання від неї економічних вигод, тобто одержання грошових коштів, товарів, інших активів або зменшення зобов’язань.

П(С)БО №10 "Дебіторська заборгованість" визначає методи оцінки дебіторської заборгованості на етапах зарахування її на баланс підприємства, при відображенні у фінансовій звітності на дату балансу і при списанні з балансу як безнадійної.

Спочатку дебіторська заборгованість приймається на баланс за історичною (фактичною) собівартістю. Вона являє собою вартість придбаних дебітором активів (товарів, нематеріальних активів, виконаних робіт, наданих послуг, коштів, нарахованих до одержання відсотків і т.д.).

П(С)БО №10 встановлює особливий порядок оцінки дебіторської заборгованості за продукцію, роботи, товари, послуги. - вона зараховується на баланс (визнається в обліку) одночасно з визнанням доходу.Таким чином, для визнання поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги необхідно, щоб виконувалися критерії визнання доходу (П(С)БО 15, п.8):

· покупцеві передані ризики й вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

· підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

· сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

· є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов’язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Момент передачі ризиків й вигод, пов’язаних з правом власності на продукцію, товари, роботи, послуги визначається на основі вивчення угоди поставки продукції (товару, послуг), яка укладена між підприємством та покупцем, та обставин операції.

Одночасно з визнанням дебіторської заборгованості відбувається її класифікація за певними критеріями:

1) строк погашення та зв’язок з нормальним операційним циклом;

2) об’єкти щодо яких виникла дебіторська заборгованість;своєчасність погашення.

Згідно з П(С)БО 10 дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову та поточну. При цьому враховуються два критерії: строк погашення та зв’язок з нормальним операційним циклом.

Поточна дебіторська заборгованість – виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу. Тобто для віднесення дебіторської заборгованості до поточної, достатньо наявності хоча б одного з двох наведених критеріїв.

Довгострокова дебіторська заборгованість – не виникає в ході нормального операційного циклу і буде погашена після 12 місяців з дати балансу, тобто для віднесення заборгованості до довгострокової, необхідна одночасна наявність двох наведених критеріїв.

Критерієм класифікації заборгованості на поточну і довгострокову є операційний цикл. Операційний цикл - це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності і отриманням коштів від реалізації виготовленої з них продукції або товарів та послуг (П(С)БО 2, п.4)

Крім того у П(С)БО №3 "Звіт про фінансові результати" термін " операційна діяльність " визначається як основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною або фінансовою діяльністю. Довгострокова дебіторська заборгованість виникає при здійсненні інвестиційної, фінансової діяльності, а також внаслідок надзвичайних подій.

Дебіторська заборгованість також класифікується за об’єктами щодо яких вона виникла. Згідно з цим виділяють такі види дебіторської заборгованості:

· заборгованість орендаря за фінансовою орендою, яка відображається в балансі орендодавця;

· заборгованість забезпечена векселями;

· надані позики;

· дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги;

· дебіторська заборгованість за розрахунками (з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків);

· інша дебіторська заборгованість.

Залежно від своєчасності погашення дебіторська заборгованість поділяється на:

· дебіторську заборгованість, строк оплати якої не настав (строкова дебіторська заборгованість);

· дебіторська заборгованість не сплачена в строк (прострочена). В тому числі:

· сумнівна дебіторська заборгованість;

· безнадійна дебіторська заборгованість.

Сумнівний борг – поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Безнадійна дебіторська заборгованість – поточна дебіторська заборгованість щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Класифікація дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги за строками непогашення використовується при обчисленні резерву сумнівних боргів та розкривається у примітках до фінансової звітності.

Можна виділити ще два особливі види дебіторської заборгованості:

-відстрочені податкові активи – сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню у наступних періодах і виникає у випадку, коли обліковий прибуток менший за податковий прибуток. Відстрочені податкові активи відображаються у рядку 060 Балансу у складі довгострокової дебіторської заборгованості. Методологічні засади відображення в обліку відстрочених податкових активів регламентуються П(С)БО 17 “Податок на прибуток”

- витрати майбутніх періодів – витрати, здійснені у звітному періоді, але які будуть визнані витратами у Звіті про фінансові результати у майбутніх звітних періодах згідно з принципом відповідності доходів та витрат. Такі витрати тимчасово відображаються в окремому розділі Балансу. До витрат майбутніх періодів відносяться витрати, пов’язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості; з освоєнням нових виробництв та агрегатів; сплачені авансом орендні платежі; оплата страхового поліса;

Для накопичення інформації про дебіторську заборгованість та відображення операцій по ній у Плані рахунків передбачені рахунки класу 1 “Необоротні активи” та класу 3 “Кошти, розрахункові та інші активи”. Ці рахунки об’єднуються у відповідні статті, які відображаються у Балансі за встановленою П(С)БО 2 формою.

Крім того, для обліку дебіторської заборгованості використовується позабалансовий рахунок 071 “Списана дебіторська заборгованість ”. На цьому рахунку обліковується списана дебіторська заборгованість протягом не менше трьох років з дати списання для спостереження за можливістю її стягнення у разі зміни майнового становища боржника.

Дебіторська заборгованість остаточно списується з позабалансового рахунку 071 після вирішення питання щодо визнання винних осіб або у зв’язку із закінченням строку обліку такої заборгованості.

Виділяють такі види поточної дебіторської заборгованості:

· дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги (забезпечена та не забезпечена векселями);

· дебіторська заборгованість за розрахунками (з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків);

· інша дебіторська заборгованість.

Оцінка поточної дебіторської заборгованості ґрунтується на первісній вартості, яка залежить від виду дебіторської заборгованості та особливостей її визнання.

Тема 5 Облік запасів на підприємстві

Первісна оцінка запасів

Запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю (собівартістю), яка визначається залежно від шляхів надходження запасів.

Запаси на підприємство можуть надходити в результаті:

· придбання за плату;

· виготовлення власними силами підприємства;

· внесення до статутного капіталу підприємства;

· безоплатного одержання;

· придбання в результаті обміну на подібні активи;

· придбання в результаті обміну (часткового обміну) на неподібні активи.

Придбання запасів за плату

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість, яка складається з таких фактичних витрат:

· сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

· суми ввізного мита;

· суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

· затрат на заготівлю, оплату тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів, оплату послуг сторонніх підприємств та організацій з навантаження-розвантаження запасів (транспортно-заготівельні витрати);

· інших витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання у запланованих цілях, як, наприклад, прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

На розмір сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику і включаються до собівартості запасів, впливає знижка за дострокову оплату. Цю знижку підприємство отримує від постачальника за умови, якщо оплатить вартість придбаних товарів протягом зазначеного постачальником періоду.

Для відображення знижок в обліку використовують два методи: метод ціни "брутто" і метод ціни "нетто".

При використанні методу ціни "нетто" в обліку реєструється "чиста" вартість придбаних запасів відповідно до рахунка-фактури за вирахуванням знижки за дострокову оплату.

Метод ціни "брутто" передбачає відображення вартості придбаних запасів у повному обсязі, без знижки, незалежно від того, використана вона чи ні. Торговельні знижки, інші знижки та подібні їм статті вираховуються при визначенні собівартості придбаних запасів.

 

Короткострокові

Зобов’язання - це заборгованість підприємства іншим підприємствам, організаціям та особам, яка виникає внаслідок здійснення фірмою різних угод.

Заборгованість передбачає сплату в майбутньому грошима, товарами або іншими послугами. Заборгованість зветься ще пасивами підприємства (кредиторська заборгованість). Це залучені засоби, які формують частину активів.

Короткострокові зобов’язання (або кредиторська заборгованість) включає в себе борги, які мають бути погашені впродовж року або одного господарського циклу незалежно від його тривалості.

Кредиторська заборгованість (зобов’язання) оцінюються сумою грошей, необхідних для сплати боргу, або вартістю товарів і послуг, які необхідно надати для погашення боргу.

Для більшості зобов’язань сума боргу відома, крім тих випадків, коли вона має бути розрахована (наприклад, зобов’язання щодо гарантійного обслуговування запасними частинами).

Залежно від порядку визначення сум заборгованості всі зобов’язання поділяються на:

· Фактичні зобов’язання включають у себе заборгованість по рахунках постачальників, виданих векселях, дивідендах до сплати, податку з продажу, акцизних зборах, нарахованій зарплаті, по одержаних авансах, по поточній частині довгострокових зобов’язань. Характерною рисою фактичних зобов’язань є знання фактичної суми заборгованості. Фактичні зобов’язання виникають на основі, договору, контракту або законодавства.

· Оціночні - це такі зобов’язання, точна сума яких не може бути визначена до настання певної дати. До них належать: заборгованість по податку на прибутки, на майно, гарантійні зобов’язання, заборгованість по оплаті відпусток. Сюди можуть бути віднесені так звані умовні зобов’язання (наприклад, зобов’язання по судовому позиву до фірми) тощо.

Якщо умовні зобов’язання обґрунтовані (доведено їх можливість), а також обґрунтована (оцінена) їх сума, то вони повинні відображатися в обліку. Коли ж обґрунтована тільки їх можливість, але сума не відома, про них зазначають тільки в "Пояснювальній записці до фінансового звіту".

Короткострокові зобов'язання — це зобов'язання, що покриваються за допомогоювикористання поточних активів, або створення інших короткострокових зобов'язань,які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або протягом 12 мі-сяців з дати балансу.

Короткострокові кредити банків — це сума поточних зобов'язань підприємстваперед банками за отриманими від них позиками.

12.1. Облік короткострокових кредитів банків

Короткострокові кредити банків — це сума поточних зобов'язань підприємстваперед банками за отриманими від них позиками.

Короткострокові кредити надаються банками у разі тимчасових фінансових труд-нощів на підприємствах, що виникають у зв'язку з витратами виробництва та обігу іне забезпечені надходженням коштів у відповідному періоді.

Тема 10

Фінансова (бухгалтерська) звітність – документи, що містять інформацію про фінансовий стан, результати діяльності, про рух грошових коштів підприємства за звітний період та іншу. Слід звернути увагу на те, що в Україні фінансова звітність – система взаємозв’язаних узагальнених показників, що характеризує фінансовий стан підприємства на визначену дату і результати його діяльності за звітний період і базуються на бухгалтерському обліку підприємства (Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність»). Така звітність єдина для всіх суб’єктів господарювання і з нею працюють керівники, замовники, постачальники, банки і інші.

Податкова звітність – звітність, в якій наведено показники: валовий доход, валові витрати, амортизація та прибуток (збиток) діяльності підприємства. Податкова звітність представлена в вигляді документа «Декларації на прибуток», яка надається до податкової служби.

Статистична звітність – документи, які вміщують сукупність статистичних даних о роботі підприємства та здаються в затверджені терміни до статистичних організацій. Документи складаються за спеціальними формами, які розробляє та затверджує Державний комітет з статистики.

вітність підприємства дозволяє ефективно управляти виробництвом, прогнозувати напрямки розвитку бізнесу, оцінити стосунки з покупцями та постачальниками. Крім того, звітність дозволяє державі планувати розвиток країни в цілому та кожної галузі або регіону. Роль держави в складанні та використанні звітності є складною. З одного боку держава затверджує види, форми звітності, терміни представлення. З другого, звітність це основне джерело надходження економічної інформації держави.

Тема 4Визнання дебіторської заборгованості, ії оцінка та класифікація