Зведений бюджет України, його характеристика та призначення.

 

106. Система доходів бюджету. Методи формування та класифікації

бюджетних доходів.

Центральне місце у системі державних доходів посідають доходи бюджетів держави - державного бюджету та місцевих бюджетів.

Формою прояву категорії доходи бюджету служать різні види платежів підприємств, організацій і населення до бюджету, а їх матеріальним втіленням є грошові кошти, що мобілізуються до бюджету.

Доходи бюджетів України формуються за рахунок різних джерел. Джерела надходжень коштів до бюджету, їх спрямування і використання в процесі розширеного відтворення визначаються системою економічних відносин, характером суспільних відносин, які становлять матеріальну основу фінансів.

При складанні проекту бюджету відбувається планування його доходів, яке покликане визначити суму коштів, що мас бути залучена до бюджету для фінансування розвитку народного господарства, соціально-культурної сфери, потреб оборони, утримання органів влади і управління.

У процесі планування доходів бюджетів усіх рівнів має бути забезпечено їх виконання за всіма джерелами їх створення.

Доходи бюджету підрозділяються залежно від різних ознак.

За соціально-економічними ознаками доходи бюджету включають доходи, що надходять від підприємств і організацій, та доходи, що надходять від населення.

За джерелами створення розрізняють надходження від державних підприємств і організацій, надходження від підприємств і організацій інших форм власності, інші надходження.

За методами вилучення доходи бюджету містять в собі податкові або неподаткові надходження.

Залежно від частоти появи у бюджеті доходи можуть бути звичайними та надзвичайними.

Доходи бюджету також підрозділяються за ознаками бюджетної класифікації. Бюджетна класифікація являє собою єдине систематизоване групування доходів і видатків бюджетів за однорідними ознаками.

107. Класифікація бюджетних доходів України. Характеристика структури

доходів Державного бюджету України, аналіз тенденцій.

108. Система видатків бюджету, їх склад і характеристика. Поточні видатки

і видатки розвитку.

109. Класифікації бюджетних видатків. Характеристика структури і

тенденції розвитку видатків Державного бюджету України.

Форми бюджетного фінансування та їх характеристика.

Мета виконання видаткової частини бюджету - це фінансування заходів, затверджених в бюджеті протягом бюджетного року.

 

Фінансування із бюджету - це перерахування коштів на поточні/реєстраційні бюджетні рахунки розпорядників коштів з єдиного казначейського рахунка або рахунка місцевого бюджету, які відкриті в банківських установах і в органах казначейства.

 

Фінансування із бюджету здійснюється на основі двох основних принципів: плановості та цільового характеру використання бюджетних коштів. Принцип плановості означає обов'язкову умову законодавчого затвердження даних видатків. Цільовий характер використання бюджетних коштів означає вимогу до розпорядників коштів використовувати виділені кошти за їхнім цільовим призначенням.

 

Організація фінансування покладена на фінансовий орган. який здійснює виконання даного бюджету. Банки здійснюють перерахування бюджетних коштів тільки на основі їхніх розпоряджень. У процесі фінансування фіноргани здійснюють контроль за економним і цільовим використанням бюджетних коштів.

 

Керівники установ та організацій, які одержують в своє розпорядження бюджетні асигнування (планові суми, в межах яких можуть проводитись видатки із бюджету) називаються розпорядниками коштів. Розрізняють три ступені розпорядників коштів:

 

Головні, другого, третього ступеня. За обсягом наданих їм прав, обов'язків і відповідальності розпорядники коштів поділяються:

 

· по державному бюджету на три ступеня - головних, другого, третього;

 

· по місцевих бюджетах - на два ступеня: головних і третього.

 

Поділ розпорядників коштів на ступені по тому чи іншому бюджету залежить від структури управління галуззю народного господарства чи соціально-культурних установ.

 

Головними розпорядниками бюджетних коштів по Державному бюджету є міністри і керівники інших центральних відомств установ), по місцевих бюджетах - керівники управлінь (відділів) обласних, міських і районних Рад народних депутатів; по міських, міст районного підпорядкування, по сільських і селищних бюджетах - голови цих Рад.

 

До розпорядників коштів другого ступеня відносяться керівники підвідомчих міністерствам і відомствам органів управління, яким в свою чергу підпорядковані окремі підприємства, організації та установи.

 

Розпорядниками коштів третього ступеня є керівники установ, організацій, підприємств, які підвідомчі головним чи другого ступеня розпорядникам бюджетних коштів (призначень).

 

Наприклад, усі органи фінансової системи фінансуються за рахунок Державного бюджету, а їх керівники є розпорядниками асигнувань: міністр фінансів України - головним розпорядником коштів, начальники обласних, міських, міст Києва і Севастополя, фінансових управлінь - розпорядники коштів другого ступеня, а завідувачі районних і міських, міст обласного підпорядкування фінансовими відділами - розпорядниками коштів третього ступеня.

 

Розподіл розпорядників коштів по місцевих бюджетах на два ступеня обумовлено тим, що місцеві органи управління галуззю діляться на дві ланки. Так, наприклад, районний відділ освіти очолює керівник відділу, який є головним розпорядником бюджетних коштів, він має в своєму підпорядкуванні школи, директори яких вважаються розпорядниками коштів третього ступеня, їм надано право самостійно розпоряджатись бюджетними коштами.

 

Фінансування із бюджету може здійснюватися відповідно до двох схем 1 і 2.

 

У процесі фінансування із бюджету за схемою 1 фінансові органи пов'язані з головними розпорядниками коштів, яким в установах банків відкривається два бюджетних рахунки: один - на видатки установи, другий - для переказу підвідомчим установам і на централізовані видатки.

 

У процесі фінансування із бюджету за схемою 2 фінансові органи пов'язані з розпорядниками коштів трьох ступенів, кожному із яких відкриваються реєстраційні рахунки в фінансових органах.

Фінансування з бюджету здійснюється через банківські установи, які визначені Кабінетом Міністрів України та Національним банком України. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України «Про вдосконалення касового виконання Державного бюджету України» від 21 січня 1998 року №68 фінансування міністерств і відомств здійснюється органами казначейства через установи Національного банку України, Державного експортно-імпортного банку України, Акціонерно-комерційного агропромислового банку «Україна», Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», Українського акціонерного промислово-інвестиційного банку «Промінвестбанк», Поштово-пенсійного банку «Аваль». Рахунки з виконання місцевих бюджетів відкриваються в тих банках, з якими укладають договори відповідні Ради народних депутатів. Ці рахунки можуть знаходитися і в банках, які перелічені вище.

Виконання видаткової частини бюджету визначається чітким додержанням своїх функцій всіма трьома юридичними особами: фінансовими органами, банками і розпорядниками коштів.

Видатки бюджету на економічну діяльність держави: склад,

Призначення і роль.

Витрати бюджету на економічну діяльність держави визначаються 2 чинниками:

І) Масштабами державного сектора економіки.

2) Економічною політикою держави, яка може віддавати перевагу бюджетному фінансуванню чи податковому регулюванню.

Мають галузевий склад:

1. Промисловість та енергетика.

2. Будівництво.

3. Сільське і лісове господарство, рибальство та мисливство.

4. Транспорт, шляхове господарство, зв'язок, телекомунікації та інформатика.

5. Інші послуги з економічної діяльності держави.

За формами фінансування на економічну діяльність держави бувають:

1. Капіталовкладення держави.

2.Операційні витрати бюджету.

3. Кредити і дотації держави.

Капіталовкладення - фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності держави.

Бюджетні інвестиції - вкладення бюджетних коштів у визначені проекти з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту

Напрями капіталовкладень:- відомчий розподіл,- розподіл інвестиційних проектів.

Галузевий підхід полягає в тому, що загальна сума виділених бюджетом капіталовкладень направляється міністерствам і відомствам, які в свою чергу, розподіляють цю суму між підприємствами та організаціями. Цей підхід є основним в Україні, хоча має недолік — розпорошення коштів. Фінансування інвестиційних проектів, навпаки, дозволяє концентрувати ресурси на реалізації основних завдань.

Обсяг капіталовкладень, що фінансуються з бюджету, визначається двома чинниками: можливостями бюджету; наявністю необхідних та ефективних проектів.

Виділення з бюджету фінансування на капіталовкладення на даний час не має ніякої нормативної бази (наприклад, відповідно до Закону «Про освіту» щорічно на її фінансування повинно ВИДІЛЯТИСЬ 10% національного доходу і хоча, як правило, цього розміру не додержуються, але база для планування існує). Тобто планування капіталовкладень йде від досягнутого рівня, а не від потреб.

Особливою формою є інвестиційна діяльність, яка спрямована на впровадження досягнень науково-технічного прогресу у соціальну сферу.

До інноваційної діяльності належать:

- виробництво та поширення нових видів техніки і технологій;

- реалізація довготривалих науково-технічних програм з великим терміном окупності;

- фінансування фундаментальних досліджень;

- розробка нових ресурсозберігаючих технологій.

Державне інвестування здійснюють:

1. Органи законодавчої і виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за рахунок коштів бюджетів цільових фондів та позичених коштів (централізовані кошти).

2. Державні та комунальні підприємства за рахунок власних і позичених коштів (децентралізовані кошти).

Вартість інвестиційних проектів визначається в їх кошторисах. Виділення бюджетних асигнувань на капіталовкладення при фінансуванні інвестиційних проектів здійснюється на конкурсній основі таким чином:

1. На підставі визначених критеріїв (термін окупності, рентабельність, мінімальність ризиків та економічна ефективність і соціальна значимість проекту) здійснюється конкурентний відбір проектів.

2. Проводиться тендер (конкурс) серед виконавців того чи ІІНШОГО проекту.

Видатки бюджету на економічну діяльність плануються і здійснюються у таких формах:

1) капіталовкладення; 2) операційні витрати; 3) кредити; 4) дотації.

Фінансування капіталовкладень може здійснюватися за 2 напрямами:

1) у відомчому розрізі; 2) у розрізі інвестиційних проектів.

Галузевий підхід полягає в тому, що загальна сума виділених бюджетних капіталовкладень направляється міністерствам і відомствам, які в свою чергу розподіляють цю суму між підприємствами і організаціями.

Фінансування інвестиційних проектів дозволяє концентрувати ресурси на реалізації основних завдань.

Обсяг капіталовкладень, що фінансуються з бюджету, визначається двома чинниками:

1) можливостями бюджету;

2) наявністю необхідних та ефективних проектів.

Вартість інвестиційних проектів визначається в кошторисах. Виділення бюджетних асигнувань на капіталовкладення при фінансуванні інвестиційних проектів здійснюється на конкурсній основі.

До операційних витрат відносять:

1) фінансування геологорозвідувальних робіт;

2) фінансування лісового і водного господарства;

3) землевпорядкувальні роботи;

4) заходи по боротьбі зі шкідниками рослин, хворобами тварин та епідеміями;

5) утримання насіннєвих станцій і племінних господарств.

Фінансування геологорозвідувальних робіт проводиться за рахунок двох джерел: бюджету і коштів підприємств. Із бюджету фінансуються роботи з пошуку нових родовищ корисних копалин, а за рахунок коштів підприємств – роботи в межах існуючих родовищ. Фінансування геологорозвідувальних робіт здійснюється за рахунок компенсаційного доходу – відрахувань на геологорозвідувальні роботи, які вносять у бюджет підприємства видобувної промисловості. Вартість геологорозвідувальних робіт визначається на підставі спеціальних кошторисів, які розраховуються виходячи з обсягів цих робіт та існуючих розцінок.

Утримання лісового і водного господарства віднесено до видатків бюджету тому, що на даний час це є загальнодержавною власністю. У бюджеті існують певні доходи, які пов’язані з фінансуванням зазначених витрат: лісовий дохід, плата за використання прісних водних ресурсів.

Землевпорядкувальні роботи включають в себе заходи з підвищення і відновлення родючості ґрунтів. Протиепідемічні заходи у цілому фінансуються із бюджету в тих випадках, коли вони охоплюють певний регіон. Виділення коштів із бюджету на ці заходи здійснюється на підставі кошторису. На підставі кошторису фінансуються насіннєві станції і племінні господарства.

Бюджетні кредити надаються підприємства державного сектора на тимчасові потреби в разі фінансових ускладнень. Вони можуть бути з невеликою процентною ставкою або безвідсотковими.

Державна дотація – це виділення з бюджетних коштів на покриття збитків суб’єктів господарювання в тому випадку, коли збитковість визначається певною фінансовою політикою держави в сфері ціноутворення.