Методичні підходи до оцінки вартості капіталу.

 

36. Оцінка ефективності використання власного і позикового капіталу. Ефект фінансового важеля.

Аналіз ефективності використання власного і позикового капіталу організацій є способом накопичення, трансформації і використання інформації бухгалтерського обліку і звітності, що має на меті:

оцінити поточний і перспективний фінансовий стан організації, тобто використання власного і позикового капіталу;

обгрунтувати можливі і прийнятні темпи розвитку організації з позиції забезпечення їх джерелами фінансування;

виявити доступні джерела засобів, оцінити раціональні способи їх мобілізації;

спрогнозувати положення підприємства на ринку капіталів.

Аналіз ефективності використання капіталу організацій проводиться за допомогою різного типу моделей, що дозволяють структурувати і ідентифікувати взаємозв`язки між основними показниками. При існуючому положенні найбільш прийнятними для аналізу є дескриптивні моделі. При цьому не знімаються проблеми застосування для аналізу ефективності використання власного і позикового капіталу предикативних і нормативних моделей.

Дескриптивні моделі, або моделі описового характеру, є основними як для проведення аналізу капіталу, так і для оцінки фінансового стану організації. До них відносяться: побудова системи звітних балансів; представлення бухгалтерської звітності в різних аналітичних розрізах; структурний і динамічний аналіз звітності; коефіцієнтний і факторний аналіз; аналітичні записки до звітності. Всі ці моделі засновані на використанні інформації бухгалтерської звітності.

Структурний аналіз представляє сукупність методів дослідження структури. Він заснований на представленні бухгалтерської звітності у вигляді відносних величин, що характеризують структуру, тобто розраховується частка (питома вага) приватних показників в узагальнювальних підсумкових даних про власний і позиковий капітал.

Динамічний аналіз дозволяє виявити тенденції зміни окремих статтей власного і позикового капіталу або їх груп, що входять до складу бухгалтерської звітності.

Коєфіцієнтний аналіз - провідний метод аналізу ефективності використання капіталу організації, вживаний різними групами користувачів: менеджерами, аналітиками, акціонерами, інвесторами, кредиторами і ін. Відома безліч таких коефіцієнтів, тому для зручності розділимо їх на декілька груп:

коефіцієнти оцінки руху капіталу підприємства;

коефіцієнти ділової активності;

коефіцієнти структури капіталу;

коефіцієнти рентабельності і ін.

До коефіцієнтів оцінки руху капіталу (активів) підприємства відносять коефіцієнти надходження, вибуття і використання, що розраховуються по всьому сукупному капіталу і по його складових.

Коэфіцієнт надходження всього капітала (А) показує, яку частину коштів від тих, що є на кінець звітного періоду складають нові джерела фінансування:

kпостплення капіталу (a) = Капітал, що поступив / Вартість капіталу на кінець періоду (aкг)

Коефіцієнт надходження власного капітала (ВК) показує, яку частину власного капіталу від звітного періоду, що є на кінець, складають засоби, що знов поступили в його рахунок:

kппоступлення (ВК) = (ВК), що поступив / ВК кінець періода

Коефіцієнт надходження позикового капітала (ПК) показує, яку частину позикового капіталу від звітного періоду, що є на кінець, складають довгострокові і короткострокові позикові засоби, що знов поступили:

kпоступленія ПК= Позикові засоби, що поступили (ПКпост) / ПК на кінець періода

Коефіцієнт використання власного капітала показує, яка частина власного капіталу, з яким підприємство почало діяльність в звітному періоді, була використана в процесі діяльності господарюючого суб`єкта:

kвикористання ВК= Використана частина ВК/ ВК на початок періода

Коефіцієнт вибуття позикового капітала показує, яка його частина вибула протягом звітного періоду за допомогою повернення кредитів і позик і погашення кредиторської заборгованості:

kвибитія ПК= Вибулі позикові засоби / ПК на початок періода

Коеффіцієнти ділової активності дозволяють проаналізувати, наскільки ефективне підприємство використовує свій капітал. Як правило, до цієї групи відносяться різні коефіцієнти оборотності: оборотність власного капіталу; оборотність інвестованого капіталу; оборотність кредиторської заборгованості; оборотність позикового капіталу.

Оборот власного капіталу, обрахована в оборотах, визначається як відношення об`єму реалізації (продажів) (N) до середньорічної вартості власного капіталу (ВК):

оборот власного капіталу (обороти) = n / Середньорічна вартість ВК

Цей показник характеризує різні аспекти діяльності: з комерційної точки зору він відображає або надлишки продажів, або їх недостатність; з фінансовою - швидкість обороту вкладеного капіталу; з економічною - активність грошових коштів, якими ризикує вкладник. Якщо він значно перевищує рівень реалізації над вкладеним капіталом, то це спричиняє за собою збільшення кредитних ресурсів і можливість досягнення тієї межі, за якою кредитори починають активніше брати участь в справі, чим власники компанії. В цьому випадку відношення зобов`язань до власного капіталу збільшується, росте також ризик кредиторів, у зв`язку з чим компанія може мати серйозні проблеми, обумовлені зменшенням доходів або загальною тенденцією до зниження цін. Навпаки, низький показник означає бездіяльність частини власних коштів. В цьому випадку показник оборотності власного капіталу указує на необхідність вкладення власних засобів в інше більш відповідне джерело прибутку.

Оборот інвестиційного капіталу (ОІК) визначається як приватне відділення об`єму реалізації на вартість власного капіталу плюс довгострокові зобов`язання.

ОІК= n / ВК+ Довгостроковізобов`язання

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховується як приватне відділення собівартості реалізованої продукції на середньорічну вартість кредиторської заборгованості (КЗ) і показує, скільки компанії потрібно зробити оборотів інвестиційного капіталу для оплати виставлених нею рахунків:

оборот кредиторської заборгованості (обороти) = Собівартість реалізованої продукції / Середньорічна вартість кредиторського боргу

коефіцієнти оборотності можна розраховувати в днях. Для цього необхідна кількість днів в році (366 або 365) розділити на розраховані вище коефіцієнти оборотності. Тоді ми дізнаємося, скільки в середньому днів потрібно для здійснення одного обороту.

Коефіцієнти структури капітала характеризують ступінь захищеності інтересів кредиторів і інвесторів. Вони відображають здатність підприємства погашати довгострокову заборгованість. Коефіцієнти цієї групи називаються також коефіцієнтами платоспроможності. Мова йде про коефіцієнті власного капіталу, коефіцієнті позикового капіталу і коефіцієнті співвідношення власного капіталу до позикового.

Коефіцієнт власного капітала характеризує частку власного капіталу в структурі капіталу (А) компанії, а отже, співвідношення інтересів власників підприємства і кредиторів. Цей коефіцієнт ще називають коефіцієнтом автономії (незалежності):

кВК = ВК/ А

В практиці вважається, що даний коефіцієнт бажано підтримувати на достатньо високому рівні, оскільки у такому разі він свідчить про стабільну фінансову структуру засобів, якою віддають перевагу кредитори. Вона виражається в невисокій питомій вазі позикового капіталу і вищому рівні засобів, забезпечених власними засобами. Це є захистом від великих втрат в періоди спаду ділової активності і гарантією отримання кредитів.

Коефіцієнтом власного капіталу, що характеризує достатньо стабільне становище за інших рівних умов в очах інвесторів і кредиторів, є відношення власного капіталу до підсумку на рівні 60%. При цьому оптимальне значення даного показника для підприємства є більше 0,5.

Можна розраховувати також коефіцієнт позикового капітала, що виражає частку позикового капіталу в загальній сумі джерел фінансування валюти балансу (ВБ). Цей коефіцієнт є зворотним коефіцієнту незалежності (автономії):

кПК= ПК/ А = ПК/ ВБ

Коефіцієнт співвідношення позикового і власного капітала характеризує ступінь залежності організації від зовнішніх позик (кредитів):

кСПВК= ПК/ВК

Він показує, скільки позикових засобів доводиться на 1 грн. власних. Чим вище цей коефіцієнт, тим більше позик у компанії і тим ризикованіша ситуація, яка може привести зрештою до банкрутства. Високий рівень коефіцієнта відображає також потенційну небезпеку виникнення в організації дефіциту грошових коштів.

Інтерпретація даного показника залежить від багатьох чинників, зокрема, таких, як: середній рівень цього коефіцієнта в інших галузях; доступ компанії до додаткових боргових джерел фінансування; стабільність господарської діяльності компанії. Вважається, що коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу в умовах ринкової економіки не повинен перевищувати одиниці. Висока залежність від зовнішніх позик може істотно погіршити становище організації у разі уповільнення темпів реалізації, оскільки витрати по виплаті відсотків на позиковий капітал зараховуються до групи умовно-постійних, тобто таких витрат, які за інших рівних умов не зменшуються пропорційно зниженню об`єму реалізації.

Крім того, високий коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу може привести до труднощів з отриманням нових кредитів по средньоринковій ставці. Цей коефіцієнт грає найважливішу роль при рішенні питання про вибір джерел фінансування.