Бюджетні інвестиції у розвиток економіки, їх характеристика і роль.

Д інвестиції - це вкладення майнових, валютних, інтелектуальних цінностей Д підприємств, коштів бюджету Д і Д цільових фондів у прибуткові інвестиційні проекти або соц - ЕК програми. Здійснюються з метою отримання прибутку або соц ефекту.

У світовій практиці розрізняють інвестиції:

1.реальні (прямі) інвестиції – це вкладання капіталу безпосередньо в засоби виробництва, тобто в ОФ та на приріст матеріально – виробничих запасів;

2.фінансові - вкладання в цінні папери (так звані «портфельні інвестиції»), розміщення капіталу в банку;

3.інтелектуальні – вкладання в придбання патентів, ліцензій, ноу-хау, в підготовку і перепідготовку персоналу, науково – дослідні та проектно – конструкторські роботи.

Фінансування капіталовкладень може здійснюватися за двома напрямами:

1.у відомчому розрізі;

2.у розрізі інвестиційних проектів.

Особлива форма інвестицій – інноваційна діяльність, що спрямована на впровадження досягнень науково – технічного прогресу у виробництво і соц сферу.

До інноваційної діяльності належать:

1.виробництво і поширення принципово нових видів техніки і технології;

2.реалізація довготривалих науково – технічних програм з великими термінами окупності капітальних витрат;

3.фінансування фундаментальних досліджень;

4.розробка нової ресурсозберігаючої технології.

Д інвестування здійснюється органами законодавчої та виконавчої влади У, АРК та місцевого самоврядування за рахунок коштів бюджетів, цільових фондів та позичених коштів

Порядок і напрями бюджетного фінансування капітальних вкладень.

Фінансування капіталовкладень може здійснюватись за 2 напрямами:

а) у відомчому розрізі;

б) у розрізі інвестиційних проектів.

Галузевий (відомчий) підхід полягає у тому, що загальна сума виділених бюджетом капіталовкладень направляється міністерствам і відомствам, які, в свою чергу, розподіляють цю суму між під-ми та організаціями. Цей підхід є основним в Україні, хоча має недолік – розпорошення коштів.

Фінансування інвестиційних проектів навпаки, дозволяє концентрувати ресурси на реалізації основних завдань. Обсяг капіталовкладень, що фінансуються з бюджету, визначається 2 чинниками:

- можливостями бюджету;

- наявністю необхідних та ефективних проектів.

Виділення з бюджету фінансування на капіталовкладення на даний час не має жодної нормативної бази (напр., відповідно до ЗУ „Про освіту” щорічно на її фінансування повинно виділятись 10% нац.доходу і хоча, як правило, цього розміру не додержуються, але база для планування існує). Тобто планування капіталовкладень йде від досягнутого рівня, а не від потреб.

Вартість інвестиційних проектів визначається в їх кошторисах. Виділення бюджетних асигнувань на капіталовкладення при фінансуванні інвестиційних проектів здійснюється на конкурсній основі таким чином:

1. На підставі визначених критеріїв (термін окупності, рентабельність, мінімальність ризиків тощо) здійснюється конкурсний відбір проектів.

2. Проводиться тендер серед виконавців того чи іншого проекту.

Операційні видатки бюджету, їх характеристика.

Операційні витрати являють собою видатки бюджету на утримання виробничої інфраструктури:

1.фінансуваня геолого – розвідувальних робіт;

2.фінансування лісового і водного г/во;

3.фінансування проти епізоотичних заходів і заходів по боротьбі з шкідниками та хворобами с/г тварин.;

4.фінансування робіт із землевпорядкування, рекультивації, корінного поліпшення землі, захисту с/г культур від градобиття;

5.фінансування насіннєвих станцій і племінних г/в;

6.фінансування заходів по збереженню культурно – заповідного фонду;

7.фінансування цільових програм, виконання обов’язків Д за міжнародними угодами.

Фінансування геолого - розвідувальних робіт проводиться за рах-к 2 джерел:

1.бюджету;

2.коштів п-в.

З Б фінансуються роботи з пошуку нових родовищ корисних копалин, за рах-к п-в видоб-ї промисловості – роботи в межах існуючих родовищ.

Фін-я бюджетом геол-розв-х робіт забезпечується спец компенсаційним доходом – відрах-ми на геол-розв-і роботи, які вносять у Б п-ва видоб-ї пром-ті. Обсяги ф-ня і суми надходжень відрахувань між собою врівноважені, але не збаланс-і. Щороку існ-ь незначні відхилення між цими показниками. Залишок відрахувань використовуються у поточному році на фін-ня інших видатків. Якщо їх недостатньо, то ці видатки перекриваються ін дох-ми б-ту. Вартість геолого-розвід-х робіт визначається на підставі спец кошторисів, які розраховуються, виходячи з обсягів цих робіт та існуючих розцінок.

Утрим-я ліс-го і водного госп-ва віднесене на видатки б-ту в зв'язку з тим, що на даний час ці ресурси — загальнонародна власність. У б-ті існують цільові доходи, пов'язані з фінансуванням вказаних витрат, — ліс-й дохід і плата за вик-ня прісних водних ресурсів. Проте на відміну від геолого-розвід робіт доходи і видатки за цими напрямами не врівноважені — видатки набагато вищі.

Землевпорядкувальні роботи включають заходи з підвищення і відновлення родючості грунтів (напр, протиерозійні заходи, т/т боротьба з вітр і водн ерозією грунтів).

Протиепізоотичні заходи у цілому фінансуються з б-ту в тих випадках, коли вони охоплюють певний регіон. Виділення коштів бюджету здійснюється на підставі кошторису. На кошторисній основі також фінансуються насіннєві станції і племінні господарства, які забезпечують потреби відповідного регіону.

Видатки бюджету на соціальний захист населення, їх склад,

Призначення та роль.

Законодавством України передбачається соціальний захист понад двадцяти різних видів допомоги та пільг. До них належать такі групи населення:

- ветерани праці та громадяни похилого віку;

- військовослужбовці;

- матері з дітьми;

- інваліди з дитинства і діти-інваліди;

- діти, які перебувають під опікою чи піклуванням;

- громадяни, що постраждали від Чорнобильської катастрофи;

- учасники бойових дій та ветерани Великої Вітчизняної війни;

- сім´ї з незначними доходами;

- молоді сім´ї;

- інші категорії населення.

Видатки на соціальний захист економісти класифікують за певни­ми ознаками. По-перше, за джерелами фінансування видатки на соціальний захист поділяються на ті, що забезпечуються за рахунок коштів Державного бюджету та за рахунок місцевих бюджетів. З Дер­жавного бюджету здійснюється фінансування заходів, пов´язаних з поверненням та облаштуванням депортованого кримськотатарського народу й осіб інших національностей, які повернулися в Україну, ут­римання пунктів тимчасового розміщення біженців, надання грошо­вої допомоги біженцям та інші витрати. Переважна більшість видатків на соціальний захист населення адресного характеру, як державна до­помога сім’ям з дітьми, державна допомога інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, житлові субсидії та інші, фінансуються за рахунок виділення коштів з Державного бюджету у формі субвенцій місцевим бюджетам.

По-друге, забезпечення соціального захисту певних груп населен­ня за витратами на реалізацію загальнодержавних та місцевих про­грам. До загальнодержавних відносяться програми усіх видів допомо­га і компенсацій, утримання установ та закладів соціального захисту, функціонування яких передбачено чинним законодавством та норма­тивно-правовими актами Кабінету Міністрів України. До них належать витрати, фінансування яких передбачається Законом України «Про державну допомогу сім´ям з дітьми», «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам», «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім´ям», «Про органи і служби у справах неповнолітніх» та інші.

Запровадження місцевих програм соціального захисту населення відбувається на основі рішень органів місцевого самоврядування. їх фінансування проводиться за рахунок коштів місцевих бюджетів.

По-третє, за метою використання видатки на соціальний захист населення економісти поділяють на такі групи:

а) видатки на соціальний захист у зв´язку з малозабезпеченістю.

б) видатки за метою використання, до яких належать виплати для компенсації втраченого доходу. Вони включають витрати на виплату допомоги по вагітності і пологах, допомоги по догляду за дитиною-інвалідом та допомоги по догляду за дитиною до 3-х років. Сюди мож­на віднести індексацію грошових доходів громадян;

в) виплати, зумовлені компенсацією втрати здоров´я або майна, до яких належать компенсаційні виплати реабілітованим громадянам відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних ре­пресій в Україні»;

г) витрати на соціальний захист населення за визначеною метою їх використання, зумовлені наданням допомоги в облаштуванні ор­ганізацій чи тимчасових пунктів та наданням пільг окремим кате­горіям населення. Це, наприклад, витрати на утримання притулків для неповнолітніх та пунктів тимчасового розміщення біженців, а та­кож надання пільг та привілеїв окремим категоріям громадян;

По-четверте, виплати на соціальний захист населення можуть здійснюватися у грошовій та натуральній формах. Причому грошові виплати на соціальний захист можуть відбуватися готівковими гро­шовими коштами та у безготівковій формі. Єдиною формою без­готівкових виплат є житлові субсидії. Виплати у натуральній формі здебільшого застосовуються при реалізації місцевих програм соціаль­ного захисту населення.