Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом.



3. Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру застав рухомого майна.

Договір застави вимагає письмової форми, яка може бути простою і нотаріальною. У деяких випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, транспортні засоби, космічні об'єкти, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, причому недотримання цієї вимоги тягне недійсність договору з тими ж наслідками (ст. 14 Закону України «Про заставу»), в тому числі і у разі порушення вимог Закону щодо місця нотаріального посвідчення договору.

Якщо в силу частини третьої статті 4 Закону України «Про заставу» предметом застави є майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, що підлягає нотаріальному посвідченню, то таке посвідчення на момент укладення договору практично не може бути здійснене через відсутність у заставодавця відповідних правовстановлюючих документів на це майно. Але в подальшому, після набуття заставодавцем права власності на майно, що є предметом застави, нотаріальне посвідчення договору є обов'язковим.

Якщо нотаріальне посвідчення договору застави не є обов'язковим в силу законодавства, але одна із сторін наполягає на ньому і щодо цієї умови не досягнуто згоди, то договір слід вважати не укладеним. Однак слід мати на увазі, що у тому разі, коли одна із сторін договору застави, який всупереч вимогам Закону не посвідчений нотаріально, виконала його повністю або частково, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення, то сторона, яка виконала договір, вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору дійсним. Відповідна вимога може бути заявлена цією стороною і в процесі вирішення спору, пов'язаного з виконанням договору застави.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про заставу» застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та у порядку, передбачених законом, а застава рухомого майна може бути зареєстрована у Державному реєстрі застав рухомого майна, ведення якого покладено на держателя названого реєстру - Міністерство юстиції України. Стаття 15 Закону у цій редакції набрала чинності з 1 березня 1999 р., і отже, підлягає застосуванню лише до пов'язаних із заставою правовідносин, які виникли після зазначеної дати.

Реєстрація застави рухомого майна здійснюється на підставі заяви заставодержателя або заставодавця згідно з статтею 15-1 Закону України «Про заставу» та Порядком ведення Державного реєстру застав рухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від ЗО липня 1998 р.

Юридичне значення реєстрації застави рухомого майна полягає в тому, що заставодержатель зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із заставленого майна перед заставодержателями незареєстрованих застав та заставодержателями застав, які зареєстровані пізніше (частина п'ята статті 18 Закону України «Про заставу»). Державна реєстрація застави не є елементом форми угоди про заставу майна і тому саме лише недотримання вимог нормативних актів стосовно такої реєстрації не може бути підставою для визнання відповідної угоди недійсною; але воно позбавляє заставодержателя права вимагати задоволення його вимог за рахунок заставленого майна, у тому числі і й права звернення стягнення на це майно, переважно перед іншими заставодержа-телями одного й того ж рухомого майна, зареєстрованого в реєстрі.

Стаття 578. Застава майна, що є у спільній власності

1. Майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників.

У майна, що передається в заставу, може бути декілька власників (у разі загальної власності). Загальна власність може бути частковою і спільною. Якщо майно знаходиться в загальній спільній власності, то кожен з учасників такої власності має право здійснювати угоди з передачі майна в заставу (якщо інше не передбачене угодою сторін), але зробити це він вправі за згодою всіх учасників спільної власності.

Якщо майно знаходиться в загальній частковій власності, то процес передачі його в заставу буде різним в залежності від того, чи передається все майно або тільки частка одного з співвласників. Якщо в заставу передається все майно, то для цього необхідна згода всіх співвласників, оскільки розпорядження майном, що знаходиться в загальній частковій власності, здійснюється за угодою всіх його учасників. Якщо в заставу передається тільки частка одного із співвласників, то останній може розпорядитися нею тільки після виділення її в натурі. Оскільки відповідно до ст.13 Закону договір застави повинен укладатися у письмовій формі, то згода співвласників майна, що є предметом застави, також має бути зафіксована у письмовій формі.

Якщо майно перебуває у колективній власності, то згідно зі ст. ЗО Закону «Про власність» право колективної власності здійснюють вищі органи управління власника, які відповідним рішенням можуть покласти окремі функції з управління колективним майном на створювані ними органи. Тобто у цих органів управління підприємства чи організації повинне бути документальне підтвердження повноважень стосовно розпорядження майном, яке є предметом застави.

Стаття 579. Заміна предмета застави

1. Предмет застави може бути замінений лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо не наступили незвичайні обставини, при наявності яких необхідно змінити предмет застави (тобто предмет застави не знищений та не пошкоджений), то заставодавець не вправі замінити предмет застави без згоди заставодержателя. Згода заставодержателя на заміну предмета застави при нормальних обставинах не потрібна тільки в тому випадку, якщо в договорі застави (чи в законі) була передбачена можливість заміни предмета застави без згоди заставодержателя.

Стаття 580. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави несе власник заставленого майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави заставодавець на вимогу заставодержателя зобов'язаний надати рівноцінний предмет або, якщо це можливо, відновити знищений або пошкоджений предмет застави.

Оскільки заставодателем є власник закладеного майна, тому ризик випадкової загибелі або випадкового пошкодження предмета застави несе власник заставленого майна, якщо інше не передбачено законом або договором.

Незалежно від того, у кого знаходилося, і як обумовлювалось в договорі питання про тягар тримання закладеного майна, ризик випадкової загибелі закладеного майна лежить на заставнику, якщо інше не було прямо передбачене договором про заставу. У випадку застави з передачею закладеного майна заставоутримувачу останній відповідає за повну чи часткову втрату чи ушкодження переданого йому майна. Така відповідальність є імперативною, сторони договору про заставу не вправі звільнити заставоутримувача від даної відповідальності. Єдиною підставою звільнення заставоутримувача від відповідальності за втрату чи ушкодження переданого йому закладеного майна може бути відсутність його провини в тому, що виникло і виконання зобов'язання при тім ступені турботи й обачності, яка була потрібна від нього по характеру зобов'язання й умовам господарського обороту. Однак якщо мова йде про заставоутримувача, що займається підприємницькою діяльністю (і про закладене майно, прийнятому їм відповідно до договору застави, укладеним при здійсненні підприємницької діяльності), то єдиною підставою виключення відповідальності за втрату чи ушкодження закладеного майна можуть служити обставини непереборної сили. У цьому випадку на заставоутримувача покладається тягар доказу обставин непереборної сили і причинно-наслідкового зв'язку між такими обставинами і втратою чи ушкодженням предмета застави.

У випадку втрати чи ушкодження закладеного майна ЦК передбачає можливість заміни і відновлення предмета застави.

Заміна предмета застави не є імперативним обов'язком заставника.

Однак заставник, не маючи такого обов'язку, має право відновити чи замінити предмет застави. У ряді випадків це право дається заставнику незалежно від волі заставоутримувача, якщо інше не передбачалося договором про заставу. У разі випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави заставодавець на вимогу заставоутримувача зобов'язаний надати рівноцінний предмет або відновити старий предмет застави, якщо це можливо.

Таке ж право дається заставнику й у випадку, якщо право власності чи господарського ведення на закладене майно припинено на підставах, встановлених законом.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.172.217.174 (0.027 с.)