Юридичні факти для звільнення від заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб

Цілком логічним слід визнати також установлення можливості звільнення юридичної особи від застосування кримінально-правового засобу впливу в зв'язку із закінченням строку давності. При цьому строки давності, передбачені ст. 96 КК України, збігаються зі строками давності виконання обвинувального вироку (ст. 80 КК України) та строками притягнення до кримінальної відповідальності (ст. 49 КК України). їх встановлення пов'язано з тим, що кримінальне провадження здійснюється з метою швидкого і повного розкриття злочинів, викриття всіх осіб, які брали участь у здійсненні злочинів, у тому числі юридичних осіб, і застосування до них кримінально-правових засобів, передбачених законом. І чим швидше розкривається злочин, тим повніше і якісніше воно розслідується, тим точніше може бути застосований ЗУпКВ і кримінальний процесуальний закон, тим справедливіше і доцільніше уявляються застосовувані до винних примусових засобів. Якщо ж кримінально-правові засоби впливу застосовуються до осіб, які причетні до вчиненого злочину, після закінчення тривалого часу, що минув від моменту його вчинення, воно значно втрачає своє як приватно-, так і загальпопереджувальне значення і може бути сприйняте як акт невиправданої помсти. Такий підхід пояснюється тим, що згодом втрачається актуальність і суспільну значущість вчиненого діяння і знижується суспільна небезпека особи винного, який після здійснення суспільно небезпечного діяння довгий час вів нормальний спосіб життя. До того ж через тривалий час після вчинення злочину дуже важко, якщо взагалі можливо, забезпечити всебічність і повноту розслідування, тому що речові докази можуть бути втрачені, факти й обставини, пов'язані зі злочином, можуть забуватися свідками.

Давність у кримінальному праві - це закінчення зазначених у ЗУпКВ строків після вчинення злочину, завдяки чому юридична особа, до якої на підставі ст. 96 КК можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру, звільняється від їх призначення: матеріально-правовими підставами застосування даного інституту слугує значне зменшення суспільної небезпеки вчиненого злочину у зв'язку із закінченням тривалого часу і втрата суспільної небезпеки особою, яка тривалою правослухняною поведінкою після вчинення злочину довела своє виправлення. Для застосування давності необхідна наявність двох передбачених ЗУпКВ умов: а) закінчення встановлених строків і б) відсутність обставин, що порушують плин цих строків.

Згідно з ч. 1 ст. 96 КК України юридична особа звільняється від застосування до неї заходів кримінально-правового характеру, якщо з дня вчинення її уповноваженою особою будь-якого злочину, зазначеного у ст. 96 КК України, і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості; 2) п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості; 3) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 4) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину. Перебіг давності застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру зупиняється, якщо її уповноважена особа, яка вчинила будь-який злочин, зазначений у ст. 96 КК України, переховується від органів досудового слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та її місцезнаходження невідоме. У таких випадках перебіг давності відновлюється з дня встановлення місцезнаходження цієї уповноваженої особи. Перебіг давності застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру переривається, якщо до закінчення передбачених у частинах першій та другій цієї статті строків її уповноважена особа повторно вчинила будь-який злочин, зазначений у статті 96 КК України. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення уповноваженою особою юридичної особи будь-якого злочину, зазначеного у статті 96 КК України. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає сутність кримінально-правового впливу на юридичну особу?

2. Охарактеризуйте мінародно-правові акти, в яких фіксується необхідність протидії кримінальній активності юридичних осіб засобами кримінального права.

3. З якою метою закріплюються засоби кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб у чинному КК України?

4. Які засоби кримінально-правового характеру застосовуються до
юридичних осіб?

5. Охарактеризуйте штраф як засіб кримінально-правового
характеру, що застосовується до юридичних осіб.

6. Що таке ліквідація як засіб кримінально-правового характеру, що застосовується до юридичних осіб?

7. Які особливості конфіскації майна встановлює КК як засобу кримінально-правового характеру, що застосовується до юридичних осіб?

8. Які юридичні факти для реалізації заходів кримінально-
правового характеру щодо юридичних осіб закріплює КК України?

9. З якими обставинами ЗУпКВ пов'язує звільнення юридичних
осіб від застосування заходів кримінально-правового характеру?

Рекомендована література

Грищук В. К. Кримінальна відповідальність юридичних осіб: de lege ferenda / В. К. Грищук, О. Ф. Пасєка // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 2012. -№4.-С. 274-291.

Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції (укр/рос) від 31.10.2003 // Офіційний вісник України. - 2010. - № 10. - № 44. -Ст. 506.

Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією від 27.01.1999 № ETS173 // Відомості Верховної Ради України. - 2007. - № 47-48. -С 2028.

Митрофанов 1.1. Засоби кримінально-правового впливу на юридичних осіб / 1.1. Митрофанов // Вісник Південного регіонального центру Національної академії правових наук України. - 2014. — № 2. — С 126-134.

Митрофанов 1.1. Проблеми визнання юридичної особи суб'єктом кримінальної відповідальності / І. І. Митрофанов // Право і суспільство. - 2010. - № 1. - С 88-94.

Михайлов О. О. Юридична особа як суб'єкт злочину: іноземний досвід та перспективи його застосування в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук: спец.: 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. О. Михайлов. - К., 2008. - 18 с.

Никифоров А. С. Современные тенденции развития уголовного законодательства в уголовно-правовой теории / А. С. Никифоров // Государство и право. - 1994. - № 6. - 44-77.

Примерный уголовный кодекс (США). Официальный проект Института американского права / под ред. Б. С. Никифорова; пер. с англ. А. С. Никифорова. - М.: Прогресс, 1969. - 303 с.

Радутний О. Е. Кримінальна відповідальність юридичної особи -крок до закріплення віртуальності життєвого простору / О. Е. Радутний // Теорія і практика правознавства. - 2011. - № 1. -С 164-170.

Уголовная ответственность юридических лиц / Б. В. Волженкин. -С.-Пб.: Изд-во С.-Петербург, юрид. ин-та Генпрокуратуры РФ, 1998. -48 с.

Шамара О. В. Кримінальна відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень / О. В. Шамара // Юридичний журнал. - 2009. - № 11. - С 79-81.