Загальні положення щодо кримінальної відповідальності неповнолітніх

Рівень розвитку психіки неповнолітніх у достатньо повному ступені дає змогу їм усвідомлювати суспільну небезпеку і фактичний характер протиправної поведінки. Незважаючи на це, для неповнолітнього віку залишається характерним значний розрив між рівнем інтелектуального розвитку і соціальною зрілістю. Відсутність достатнього життєвого досвіду у поєднанні з індивідуальними психологічними особливостями можуть призвести до формування в окремих неповнолітніх поверхневого уявлення про моральні категорії і поняття. Особистість неповнолітніх знаходиться у великій залежності від оточення, економічного стану і морального клімату в родині. Крім того, прагнення до самоствердження, що властиве молодому поколінню, може приймати в таких осіб стихійні форми, що нерідко є причиною вчинення ситуативних злочинів.

Зазначені обставини істотно впливають на поведінку неповнолітніх, які в більшості випадків піддаються впливу з боку інших осіб, особливо дорослих. Невипадково, Верховний Суд України у Постанові «Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність» зазначив, що, відповідно до пунктів 3 і 4 ч. 1 ст. 485 КПК, під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми, крім обставин, передбачених ст. 91 КПК Украъни, також з'ясовуються умови життя та виховання неповнолітнього, що негативно впливали на нього; наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення. При дослід-женні умов життя та виховання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого належить з'ясувати: 1) склад сім'ї неповнолітнього, обстановку в ній,

¹ Див.: Егоров В. С. Общая часть уголовного права России: [курс лекций]:
учебно-методическое пособие для вузов / В. С. Егоров. - М.: Изд-во МПСИ,
МОДЭКГ, 2003. - 560 с. - (Библиотека юриста).

² Див.: Абз. 1 п. 1 Постанови ПВСУ «Про застосування судами законодавства
про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу
антигромадську діяльність» від 27.02.2004 № 2 // Вісник Верховного Суду
України. -2004. -№ 4. - С 16-19.

взаємини між дорослими членами сім'ї та дорослими і дітьми, ставлення батьків до виховання неповнолітнього, форми контролю за його поведінкою, морально-побутові умови сім'ї; 2) обстановку в школі чи іншому навчальному закладі або на виробництві, де навчається або працює неповнолітній, його ставлення до навчання чи роботи, взаємини з вихователями, учителями, однолітками, характер і ефективність виховних заходів, які раніше застосовувалися до нього; 3) зв'язки і поведінку неповнолітнього поза домом, навчальним закладом та роботою (ст. 487 КПК України).

Для неповнолітніх є характерним відсутність у них укорінених негативних установок, стійкої спрямованості на антисоціальний спосіб життя. Усе це обумовлює менший ступінь їхньої суспільної небезпеки. Слід також враховувати, що особа неповнолітнього віку в найбільшому ступені піддається виправленню порівняно з дорослими, легше сприймаючи виховний вплив, закладений у зміст примусових заходів. Це пояснюється тим, що у них, як правило, не встигає сформуватися стійка антисоціальна спрямованість, а також навички злочинної діяльності.

Водночас психологічні і фізіологічні особливості неповнолітніх припускають необхідність особливого підходу до застосування покарання, реалізація якого пов'язана зі значним обмеженням найважливіших прав та інтересів особи. Так, залучення неповнолітнього до громадських робіт нарівні з дорослими засудженими може підірвати його здоров'я, а також перешкодити отриманню якісної освіти. На цій підставі призначення деяких видів покарань здатне завдати істотної шкоди його моральному і фізичному розвитку. Окремі покарання взагалі не можуть застосовуватися до неповнолітнього через відсутність до того об'єктивної можливості. Наприклад, неповнолітнім взагалі не може бути призначене покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців, оскільки його суб'єктом є тільки військовослужбовець, яким може бути особа, яка досягла вісімнадцятирічного віку.

Це обумовлює необхідність особливого підходу до питань кримінальної відповідальності неповнолітніх, що спричинило включення у Кримінальний кодекс України окремого розділу, присвяченого питанням кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх.

Суттєвий внесок у вирішення проблем кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх зробили у своїх працях такі вчені, як В. І. Арькова, В. М. Бурдін, Г. С Гаверова,

¹ Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни (Див.: ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХП (в редакції Закону від 04.04.2006 р. № 3597-IV) // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 27. - Ст. 385; ВВР. - 2006. - № 38. - Ст. 324.

В. О. Глушкова, Т. О. Гончар, Н. I. Гуковська, А. I. Долгова,
В. С. Зелененький, І. О. Кобзар, Л. М. Кривоченко,

Г. М. Міньковський, Е. Б. Мельнікова, В. Ф. Мороз, В. О. Навроцький В. С. Орлов, А. А. Прімаченок, І. М. Сабіров, Н. К. Семернева, М. О. Скрябін, К.К. Сперанський, А. П. Тузов, О. I. Чернишов, О. П. Чугаєв, Я. М. Шевченко, А. Е. Якубов та інші.

Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх характеризуються такими обставинами: 1) обмежено коло покарань, що можуть призначатися неповнолітнім, які вчинили злочини, а також їх зміст та умови і порядок виконання-відбування суттєво відрізняються від того, що встановлено вітчизняним законодавством для дорослих осіб, які вчинили злочини (статті 98-102 КК України); 2) є можливість заміни кримінальної відповідальності і покарання примусовими заходами виховного характеру (статті 97, 105 КК України); 3) передбачено особливості звільнення від кримінальної відповідальності і покарання із закінченням строків давності (ст. 106 КК); 4) встановлено можливість умовно-дострокового звільнення від покарання незалежно від тяжкості вчиненого злочину за наявності умов, передбачених ст. 107 КК; 5) скорочено строки погашення та зняття судимості (ст. 108 КК України).

Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх передбачені не тільки в нормах Розділу XV Загальної частини КК України. Так, норми передбачають такі особливості, закріплені і в інших розділах Загальної частини КК, наприклад, норми про вік кримінальної відповідальності (ст. 22 КК України); про неможливість застосування до неповнолітніх деяких видів покарання (статті 61, 64 КК); про неповноліття як обставину, що пом'якшує покарання (п. З ч. 1 ст. 66 КК України) тощо.

Вчинення злочину неповнолітнім не потребує особливих юридичних фактів для реалізації щодо нього кримінальної відповідальності. Цей факт є загальним для всіх осудних осіб, які досягли певного віку та вчинили злочин. Питання віку кримінальної відповідальності розглядаються традиційно в межах вивчення ознак суб'єкта злочину. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Установлення віку неповно­літнього має певні особливості, що змусило Верховний Суд України дати відповідні роз'яснення з цього приводу. Це пов'язано з тим, що для правильного застосування норм про кримінальну відповідальність неповнолітніх необхідно правильно встановити вік особи. Вік неповнолітнього встановлюється за документами, в яких вказана дата

¹ Гончар Т. О. Неповнолітній як суб'єкт відповідальності за кримінальним
правом України: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук: спец.:
12.00.08 «Кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право» /
Т. О. Гончар; Одес. нац. юрид. акад. - О., 2005. - С 10.

² Див.: Частину 2 ст. 6 Сімейного кодексу України // Відомості Верховної Ради
України. - 2002. - № 21-22. - Ст. 135.

його народження, - за паспортом чи свідоцтвом про народження. У разі їх відсутності відповідні дані можна отримати із книги реєстрації актів цивільного стану, довідок органів внутрішніх справ за місцем реєстрації громадян, журналів обліку новонароджених тощо. За відсутності відповідних документів і неможливості їх одержання вік неповнолітнього встановлюється судово-медичною експертизою (п. 4 ч. 2 ст. 242 КПК). У такому разі днем народження вважається останній день того року, який названий експертом. При визначенні віку мінімальною і максимальною кількістю років суд приймає рішення виходячи із встановленого експертом мінімального віку.

Мінімальні межі віку кримінальної відповідальності в різних країнах дуже ріняться залежно від історичних і культурних особливостей. Використання сучасного підходу полягає в оцінці здібностей дитини «перетерпіти» пов'язані з кримінальною відповідальністю моральні та психологічні моменти, тобто у визначенні можливості реалізації кримінальної відповідальності з урахуванням індивідуальних особливостей неповнолітнього чи сприйняття і розуміння ним такої відповідальності.

Кримінально-значуща періодизація віку особи виглядає так:

- діти віком до 14 років перебувають поза сферою кримінально-
правового впливу і на них не можуть бути покладені заходи
кримінальної відповідальності;

- неповнолітні віком від 14 до 16 років притягуються до кримінальної відповідальності лише за вичерпний перелік злочинів, за умови підтвердження висновком експертизи відповідності фактичного рівня розвитку їхньому хронологічному віку, достатнього для винної відповідальності. За наявності даних, що свідчать про розумову відсталість неповнолітнього, відповідно до статей 242 і 486 КПК має бути призначена комплексна психолого-психіатрична і психологічна експертиза для вирішення питання про наявність у неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого психічного захворювання чи затримки психічного розвитку та його здатності повністю або частково усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними в конкретній ситуації, а також для з'ясування рівня розвитку, інших соціально-психологічних рис особи неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого, які необхідно враховувати при призначенні покарання і обранні заходу виховного характеру;

- неповнолітні віком понад 16 років є загальним суб'єктом злочину (виняток складають злочини, потерпілим від вчинення яких вказано неповнолітню особу та в яких суб'єктами можуть бути фізичні осудні особи, які досягай 18-річного віку, а також злочини, що

¹ Див.: Про практику застосування судами законодавства України у справах про злочини неповнолітніх: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 5 // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / за заг. ред. В. Т. Маляренка. - К.: Юрінком Інтер, 2005. -С 300-310.

вчиняються виключно спеціальним суб'єктом, який апріорі має бути повнолітнім (наприклад, військовослужбовці).

Вікові особливості впливають і на порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх (гл. 38 «Кримінальне провадження щодо неповнолітніх» КПК України).

Отже, розділ XV Загальної частини Кримінального кодексу, присвячений особливостям кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх, визначаючи специфічні зміст і порядок реалізації кримінально-правових засобів впливу на осіб, які не досягли до моменту вчинення злочину повнолітнього віку, не встановлює для них яких-небудь спеціальних юридичних фактів і принципів кримінальної відповідальності. Особливості, що стосуються можливості призначення більш м'яких мір покарання чи їх заміни заходами виховного характеру, однак не припускають винятків щодо юридичних фактів для початку реалізації кримінальної відповідальності.