Основні та додаткові покарання

Штраф. Стаття 53 КК визначає штраф як грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, установлених в Особливій частині КК, з урахуванням положень частини другої цієї статті. Штраф може застосовуватися як основне або як додаткове покарання.

За своїм змістом штраф як покарання має майновий характер. Деякі автори вважають, що називати штраф майновим покаранням не можна, тому що це «не є точним, оскільки безпосередній вплив при виконанні цього покарання здійснюється не на майно чи майнові права, а на фінансові інтереси засудженого». З такою точкою зору важко погодитися, тому що відповідно до ч. 2 ст. 181 ЦК України гроші визнаються рухомим майном. Крім того, застосування штрафу в будь-якому випадку впливає на майновий стан засудженого. Як зазначає О. Л. Цвєтинович, штраф є покаранням, що обмежує право власності засудженого, так як в цьому разі держава вилучає частину майна, що належить йому на праві власності, в грошовій формі.

Отже, штрафом є кримінально-правовий засіб примусового характеру, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає у передбаченому законом обмеженні її права власності на певну суму грошових коштів.

За загальним правилом, суд визначає розмір штрафу залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини КК України не

¹ Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред.
М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. - [4-тє вид., перероб. та доповн.]. - К.
Юридична думка, 2007. - С. 141.

² Див.: Дуюнов В. К. Проблемы уголовного наказания в теории,
законодательстве и судебной практике: [монография] / В. К. Дуюнов. - Курск:
Изд-во РОСИ, 2000. - С. 135.

³ Преступления и наказания в Российской Федерации: [популярный
комментарий к Уголовному кодексу РФ] / отв. редакторы проф. А. Л. Цвєтинович
и проф. А. С. Горелик - М.: Изд-во БЕК, 1997. - С. 95; Див. також: Российское
уголовное право. Общая часть: [учебник] / под ред. В. Н. Кудрявцева,

A. В. Наумова. - М.: СПАРК, 1997. - С. 280; Смирнова КН. Уголовное право
(Общая и Особенная части): [учебник] / Н. Н. Смирнова. - С.-Пб.: Изд-во
Михайлова В. А., 1998. - С. 249.

⁴Більш докладно див.: Попрас В. О. Штраф як вид покарання за кримінальним правом України: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук: спец.: 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» /

B. О. Попрас. - X., 2008. - 20 с.

передбачено вищого розміру штрафу. За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України. Суд, встановивши, що такий злочин вчинено у співучасті і роль виконавця (сггіввиконавця), підбурювача або пособника у його вчиненні є незначною, може призначити таким особам покарання у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України, без урахування розміру майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу.

Отже, при визначенні розміру штрафу суд враховує тяжкість вчиненого злочину та майновий стан винного. Майновий стан винного є поняттям оціночним, оскільки КК не визначений його зміст. Для оцінки майнового стану винного слід, зокрема, враховувати розмір: а) заробітної плати, пенсії або стипендії винного; б) грошових доходів від його підприємницької та іншої законної діяльності; в) доходів у вигляді відсотків за банківськими вкладами; г) доходів від цінних паперів; д) доходів від земельної ділянки; є) нерухомого та іншого майна, а також наявність на утриманні непрацездатних осіб. Сума штрафу обчислюється виходячи з офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Частиною 5 ст. 53 КК України передбачається заміна несплаченої суми штрафу. Так, у разі несплати штрафу в розмірі не більше трьох тисяч НМДГ та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку одна година громадських робіт за один установлений законодавством НМДГ або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за двадцять установлених законодавством НМДГ, але на строк не більше двох років. У разі несплати штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, призначеного як основне покарання, та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді позбавлення волі із розрахунку один день позбавлення волі за вісім неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у таких межах: 1) від одного до п'яти років позбавлення волі - у випадку призначення штрафу за вчинення злочину середньої тяжкості; 2) від п'яти до десяти років позбавлення волі - у випадку призначення штрафу за вчинення тяжкого злочину; 3) від десяти до дванадцяти років позбавлення волі - у випадку призначення штрафу за вчинення особливо тяжкого злочину.

Якщо під час розрахунку строку позбавлення волі цей строк становить більше встановлених ч. 5 ст. 53 КК меж, суд замінює покарання у виді штрафу покаранням у виді позбавлення волі на максимальний строк, передбачений для злочину відповідної тяжкості

цією частиною статті.

Законодавець передбачив більш сприятливі умови для виплату штрафу, увівши до ст. 53 КК України положення, згідно з яким, ураховуючи майновий стан особи, у суду з'явилася можливість призначати штраф з розстрочкою виплати певними частинами спочатку строком до трьох років. Згодом у зв'язку з гуманізацією відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності законодавець зменшив цей строк до одного року.

Якщо санкція статті (частини статті) не передбачає основного покарання у виді штрафу, він може бути призначений лише в порядку переходу до більш м'якого виду покарання в порядку ст. 69 КК. У цьому разі штраф призначається в розмірах, визначених ч. 2 ст. 53 КК, - від ЗО до 50 000 НМДГ. Штраф може застосовуватися як додаткове покарання і при звільненні від відбування основного покарання з випробуванням (статті 75, 77 КК).

Застосовування штрафу до неповнолітніх, які вчинили злочини, регулюється статтями 98 і 100 КК.

Порядок виконання покарання у виді штрафу регламентується нормами глави 5 КВК України. Стаття 26 КВК передбачає два основні способи реалізації цього виду покарання: 1) шляхом добровільної сплати суми штрафу засудженим; 2) шляхом заміни штрафу покаранням іншого виду. Добровільна сплата штрафу полягає у внесенні засудженим до основного покарання у виді штрафу у місячний строк після набрання вироком законної сили суми штрафу в установу банку на спеціальний рахунок і надання до відповідного суду документа, який підтверджує сплату штрафу. У разі призначення основного покарання у виді штрафу з розстрочкою виплати певними частинами засуджений зобов'язаний сплачувати штраф у розмірі та строки, встановлені вироком суду. Про сплату відповідної частини штрафу засуджений повідомляє відповідний суд шляхом пред'явлення документа про сплату відповідної частини штрафу. У разі несплати засудженим штрафу, призначеного як основне покарання, штрафу у строк, передбачений ч. 1 ст. 26 КВК України, суд розглядає питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону. У разі несплати засудженим чергового платежу штрафу, призначеного як основне покарання, з розстрочкою його виплати суд через місяць після закінчення строку виплати чергового платежу замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.

¹ Відомості Верховної Ради України. - 2008. - № 24. - Ст. 236.

² Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації
відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності: Закон
України від 15.11.2011 № 4025-VI // Відомості Верховної Ради України. - 2012. -
№25.-Ст.263.

Відповідно до ч. З ст. 53 КК України штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, коли його спеціально передбачено в санкції статті (санкції частини статті) 04 КК. У такому випадку він виконується відповідно до вироку суду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Якщо засуджений ухиляється від сплати штрафу, як основного покарання, він притягується до кримінальної відповідальності відповідно ло ст. 389 КК Укоаїни.

Позбавлення ппава обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як вид покарання передбачений у ст. 55 КК. Реалізація цього покарання не дає можливості засудженому вчиняти нові злочини з^використанням певної посади чи конкретного різновиду діяльності. Його профілактичні можливості полягають у виборчому впливі на певні прояви і якості особи злочинця, що сприяли вчиненню злочину. Це особливо актуально в умовах соціально-економічних змін у країні, розвитку суспільних відносин у науково-технічній сфері, відносній поширеності необережних злочинів, що вчиняються з використанням технічних засобів, а також злочинів, що вчиняються з використанням службового становища.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може застосовуватися судом як основне, так і додаткове покарання. Відповідно до ч. 1 ст. 55 КК позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п'яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років. Позбавлення права обіймати певні посади як додаткове покарання у справах, передбачених Законом України «Про очищення влади», призначається на строк п'ять років.

Застосування цього покарання як основного можливе лише за умови, що воно передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, а також якщо суд визнає за необхідне перейти

¹ В Особливій частині КК України є лише сім складів злочину, за вчинення
яких передбачений штраф у вигляді додаткового покарання: ч. 1 ст. 144
«Насильницьке донорство», ч.ч. 1 і 2 ст. 364 «Зловживання владою або службовим
становищем», ч. 2 ст. 366 «Службове підроблення», ч. 2 ст. 367«Службова
недбалість», ч. 2 ст. 369 «Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди
службовій особі» та ч. 2 ст. 370 «Провокація підкупу» КК.

² Цей Закон визначає правові та організаційні засади проведення очищення
влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей,
верховенства права та прав людини в Україні. Ним встановлюється посади осіб, до
яких можна застосувати положення цього закону (Див.: Про очищення влади:
Закон України від 16.09.2014 № 1682-VII // Відомості Верховної Ради. - 2014. -
№44.-Ст. 2041).

до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного у відповідній санкції (ст. 69 КК). Це покарання призначається в межах, установлених санкцією статті (частини статті) КК, за якою підсудний визнаний винним, а якщо воно нею не передбачене, - в межах, установлених ст. 55 КК. Та обставина, що до постановления вироку підсудний вже не обіймав посаду або не займався діяльністю, з якими було пов'язане вчинення злочину, не є перешкодою для застосування цього покарання.

Відповідно до ст. 55 КК позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише в тому разі, якщо вчинення злочину було пов'язано з посадою підсудного або із заняттям ним певною діяльністю. КК не обмежує кола посад і видів діяльності, право обіймати які або право займатися якою може бути позбавлений засуджений. Судова практика виходить з того, що позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене лише у тих випадках, коли вчинення злочину було пов'язане зі службовим становищем підсудного або із зайняттям ним певною діяльністю. Призначаючи це покарання, суд має чітко вказати у вироку ті конкретні посади, право обіймати які позбавляється засуджений, або конкретний вид діяльності, права займатися якою він позбавляється. Тимчасове незайняття певним видом діяльності або неперебування на посаді на момент постановления вироку не є перешкодою до незастосування цього покарання. Так, позбавлення права керувати транспортним засобом може бути призначене судом як додаткове покарання незалежно від того, що особа вже позбавлена такого права в порядку адміністративного стягнення. Однак суд не вправі призначити таке додаткове покарання особі, яка не має права управляти транспортним засобом. Рішення про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю має бути чітко сформульоване в резолютивній частині вироку, для того, щоб не виникло жодних сумнівів під час виконання останнього.

Воно може призначатися судом як додаткове і при звільненні від покарання з випробуванням (статті 75, 77 КК). Так, ПВСУ в своїй Постанові «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначив, що при звільненні з випробуванням від відбування основного покарання суд відповідно до ст. 77 КК може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Додаткове покарання

¹ Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред.
М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. - [4-те вид., перероб. та доповн.]. - К.
Юридична думка, 2007. - С 144-145.

² Див.: Абзаци 2 і 3 п. 17 Постанови ПВСУ «Про практику призначення судами
кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7 (Із змінами від 10 грудня
2004 року № 18) // Вісник Верховного Суду України. - 2003. - № 6. - С 14-20;
2005.-№1.-С. 13.

підлягає реальному виконанню, про що суд зазначає в резолютивній частині вироку.

Суд може не призначати позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що передбачене в санкції статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК як обов'язкове додаткове покарання, при призначенні більш м'якого покарання, ніж передбачене законом (ст. 69 КК). Засудженого може бути звільнено від додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю у разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м'яким (ч. 2 ст. 82 КК).

КК України передбачає спеціальні види позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю: позбавлення права керувати транспортними засобами (ст. 286 КК) і позбавлення права обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів (ст. 287 КК). У цьому випадку рішення про призначення додаткового покарання, наведене в резолютивній частині вироку, повинно відповідати змісту санкцій зазначених статей КК.

До неповнолітніх це покарання може застосовуватися лише як додаткове (ч. 2 ст. 98 КК).

Отже, позбавлення права обіймати певні посади це

припинення на визначений судом строк права перебування на посадах в державних органах та їх апараті, в органах місцевого самоврядування або на посадах підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, якщо надані за посадою повноваження викопистовувалися особою для вчинення злочину. Позбавлення nvaea займатися певною діяльністю — припинення на визначений судом стпок ппава на службову або ппо&есійну діяльність, або іншу діяльність, регламентовану відповідними правилами, якщо її здійснення пов 'язане із вчиненням злочину.

Порядок виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю закріплений у ст. ЗО КВК України. Так, ч. 1 цієї статті визначає, що виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, призначеного як основне покарання, а також як додаткове до основних покарань, покладається на кримінально-виконавчу інспекцію, а проведення індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання засудженого - на органи внутрішніх справ. При

¹ Див.: Абз. 5 п. 9 Постанови ПВСУ «Про практику призначення судами
кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7 // Постанови Пленуму
Верховного Суду України в кримінальних справах / за заг. ред. В. Т. Маляренка. -
К.: ЮрінкомІнтер,2005. -С. 261.

² Див.: Шиян Д. С Позбавлення права обіймати певні посади або займатися
певною діяльністю як вид кримінального покарання: автореф. дис. на здобуття
наук, ступеня канд. юрид. наук: спец.: 12.00.08 «Кримінальне право та
кримінологія; кримінально-виконавче право» / Д. С Шиян. - Д., 2008. - С. 8.

цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання у виді арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк, а при призначенні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове до інших основних покарань, а також у разі застосування ст. 77 КК України - з моменту набрання законної сили вироком.

Особи, засуджені до позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, вважаються такими, що не мають судимості, після виконання цього покарання (ч. З ст. 89 КК). У разі ухилення засудженого від відбування цього виду покарання, КВІ відповідно до вимог ч. 1 ст. 35 КВК направляє прокуророві подання та всі необхідні матеріали для вирішення питання про притягнення такого засудженого до відповідальності за ч. 1 ст. 389 КК України.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте поняття покарання за КК України.

2. Якими ознаками характеризується покарання?

3. Охарактеризуйте мету покарання за КК України.

4. Які спірні питання щодо мети покарання є предметом науки кримінального права?

5. Як співвідносяться поняття «кара» та «покарання»?

6. Які особливості кари як окремої складової мети покарання?

7. Які особливості виправлення засуджених як окремої цілі
покарання?

8. Які особливості загальної та спеціальної превенцїї як складової мети покарання?

9. Що таке система покарань?

10. Які основні ознаки системи покарань виокремлюються наукою
кримінального права України?

11. Яке кримінально-правове значення має система видів
покарання?

12. Які підсистеми покарань закріплює КК України?

13. Які покарання виконуються Державною виконавчою службою МЮ України?

14. Які покарання виконуються кримінально-виконавчими
інспекціями ДПтС?

15. Які покарання виконуються УВП ДПтС?

16. Які покарання виконуються Міністерством Оборони України?

17. Охарактеризуйте штраф як вид покарання.

18. Розкрийте особливості застосування позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

19. Охарактеризуйте позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як вид покарання.

20. У чому полягає специфіка застосування та виконання
громадських робіт та виправних робіт?

21. Вкажіть, який зміст службових обмежень для
військовослужбовців закріплений у КК України?

22. У чому полягає проблема регулювання конфіскації майна як виду покарання?

23. Охарактеризуйте арешт як вид покарання.

24. Який порядок застосування та виконання обмеження волі?

25. Охарактеризуйте тримання в дисциплінарному батальйоні
військовослужбовців як вид покарання.

26. Дайте кримінально-правову характеристику позбавленню волі
на певний строк.

27. Які особливості призначення покарання у виді довічного
позбавлення волі передбачені КК України?

Рекомендована література

Галиакбаров Р. Р. Система и виды наказаний: [лекция] / P.P. Галиакбаров. - Горький: Изд-во ГВШ МВД СССР, 1986. - 40 с.

Кримінальне право України. Загальна частина: [підручник] / за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. І. Тапія. - Київ - Харків: Юрінком Інтер - Право, 2002. - С. 306-317.

Матишевський 77. С. Кримінальне право України. Загальна частина: [підручник] / П. С Матишевський. - К.: A.C.K., 2001. -С 238-261.

Митрофанов 1.1. Актуальні проблеми системи покарань / І. І. Митрофанов // Юридична Україна. - 2011. - № 6. - С 113-118.

Митрофанов 1.1. Система покарань у механізмі реалізації кримінальної відповідальності / 1.1. Митрофанов // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету: збірник наукових праць. Серія «Юриспруденція». - Випуск 5. - Одеса, МГУ. - 2013. - С. 194— 198.

Музика А. А. Покарання за незаконний обіг наркотичних засобів: Монографія. / А. А. Музика, О. П. Горох. - Хмельницький: Вид-во Хмельницького університету управління та права, 2010. - 256 с

77ауково-практичний коментар кримінального кодексу України [3-тє вид., переробл. та доповн.] / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. - К.: Атіка, 2004. - С 130-145.

77ауково-практичний коментар до Кримінального кодексу України [2-ге вид., переробл. та доповн.] / відп. ред. С. С. Яценко. - К.: A.C.K., 2002.-С. 104-127.

Пономаренко Ю. А. Виды наказаний по уголовному праву Украины: [монография] / Ю. А. Пономаренко. - X.: Финн, 2009. -344 с.

Сыч К. А. Уголовное наказание: теоретико-методологические проблемы / К. А. Сыч. - Рязань: РИПЭ Минюста России, 2001. - 210 с.