Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності

Підстави спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності пов'язані з конкретними нормами Особливої частини КК або залежать від кримінально-правових ознак суб'єкта. Існування

¹ Див.: Абз. 2 п. 8 Постанови ПВСУ «Про практику застосування судами
України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»
від 23.12.2005 № 12 // Вісник Верховного Суду України. - 2006. - № 2. - С 13-16.

² Класифікації злочинів, передбачених розділом XX КК, див.: Кримінальне
право України. Особлива частина: [підруч.] / за ред. проф. В. В. Сташиса,
В. Я. Талія. - К.: Юрінком Інтер, 2007. - С. 585.

спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності обумовлено необхідністю вибіркової реакції держави на певні злочини і категорії осіб, які їх учиняють. Виходячи з такого розуміння до спеціальних видів необхідно віднести звільнення від кримінальної відповідальності за нормами Особливої частини КК (ч. 5 ст. 110, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 114, ч. З ст. 175, ч. 4 ст. 212, ч. 4 ст. 212, ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 258³, ч. 4 ст. 258⁵, ч. 6 ст. 260, ч. З ст. 263, ч. 4 ст. 289, ч. 4 ст. 307, ч. 4 ст. 309, ч. 4 ст. 311, ч. 5 ст. 321, ч. 4 ст. 321^і, ч. 5 ст. 354, ч. 5 ст. 368, ч. 5 ст. 368, ч. 5 ст. 369, ч. 4 ст. 401 КК України), а також звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх із застосуванням примусових заходів виховного характеру за ст. 106 КК.

Незважаючи на їх значну кількість, їх можна класифікувати залежно від мети, яку мають досягти норми про звільнення від кримінальної відповідальності, передбачені відповідними частинами статей Особливої частини КК. Оскільки передбачені КК підстави звільнення від кримінальної відповідальності є не механічним об'єднанням визначеної сукупності, а становлять собою певну систему, їхня системність дає змогу не лише проаналізувати інтегративні властивості, а й виділити ознаки, що дають можливість певним чином класифікувати види звільнення від кримінальної відповідальності. У межах групи норм, спрямованих на досягнення аналогічної мети, можна виокремити норми щодо підстав звільнення від кримінальної відповідальності, зміст яких відповідає механізму заподіяння шкоди об'єкту при вчиненні відповідного злочину.

До першої групи норм Особливої частини КК про звільнення від кримінальної відповідальності відносяться ч. 5 ст. 110, ч. 2 ст. 111 і ч. 2 ст. 114 КК. Ці норми застосовуються при вчиненні середньої тяжкості, тяжких та особливо тяжких посягань на особливо важливі інтереси особи, суспільства та держави. Отже, вказані норми спрямовані на запобігання наслідків, що завдяки особливій важливості об'єкта і небезпеки способу посягання можуть виявитися тяжкими і непереборними, а ймовірність їхнього настання і виходу їх з-під контролю винного досить висока. Вони встановлюють позитивні юридичні наслідки у вигляді звільнення від кримінальної відповідальності для осіб, які своєчасно припинили почате особливо

¹ Наден О. В. Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності за
злочини в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або
прекурсорів: автореф. дис. на здобуття наук ступ. канд. юрид. наук: 12.00.08
«Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» /
О. В. Наден.-X., 2003.-С 7.

² Данилюк С. А. Вопросы освобождения от уголовной ответственности /
С. А. Данилюк // Правоведение. -1987. - № 3. - С. 85-91.

³ Симиненко А. Н. О необходимости совершенствования института деятельного
раскаяния / А. Н. Симиненко // Проблемы применения современного уголовного
законодательства России: материалы теоретического семинара. - Омск: Изд-во
Ом. ВШМ МВД России, 1994. - С. 32-36.

небезпечне посягання на інтереси суспільства або держави і тим самим запобігли заподіянню шкоди, ліквідувати наслідки якої, ймовірно, було б неможливо не тільки самостійно, але й за допомогою державних органів.

Застосування ч. 5 ст. 110, ч. 2 ст. 111 і ч. 2 ст. 114 КК можливе тільки до закінчення злочинного посягання (а при державній зраді взагалі особа ніяких дій не може вчиняти), оскільки при виконанні всіх дій, спрямованих на заподіяння шкоди інтересам національній безпеці, розвиток причинового зв'язку виходить з-під контролю вшшого, шкода стає невідворотною, а звільнення від кримінальної відповідальності у цьому зв'язку при настанні тяжких наслідків є неможливим. Тому, враховуючи великий ступінь суспільної небезпечності передбаченого ч. 1 ст. 111 злочину, законодавець спеціально передбачив для особи звільнення від відповідальності лише у разі, якщо вона не просто відмовилася від вчинення таких дій, а й надала відповідну інформацію органам державної влади, що може сприяти у розкритті злочинної діяльності інших осіб. У такому разі, навіть за готування до державної зради в усіх трьох формах, особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності лише на підставі ч. 2 ст. 111 КК. Однак як зазначає М. І. Хавронюк, якщо громадянин України, встановивши «зв'язок і отримавши відповідне злочинне завдання, не вчинив ніяких дій і добровільно відмовився від продовження реалізації свого наміру, то -незалежно від того, заявив він вказаним органам державної влади про вказаний зв'язок чи ні, - підстав для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 111 немає», а кримінальне провадження має бути закрито відповідно до ч. 2 ст. 17 КК та п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.

Дещо по-інщому законодавець формулює підставу для звільнення особи від кримінальної відповідальності за фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України (ст. ПО КК). У ч. 5 ст. ПО КК зазначено, що особа, крім керівника організованої групи, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені цією статтею, якщо вона до повідомлення їй про підозру у вчиненні нею злочину добровільно заявила про те, що сталося, органу, службова особа якого наділена законом правом повідомляти про підозру, про відповідну незаконну діяльність або іншим чином сприяла її припиненню або запобіганню

¹ Освобождение от уголовной ответственности по нормам Особенной части УК
РФ. Уголовно-правовые и процессуальные аспекты: [уч. пособ.] / Н. В. Григорьев,
Р. А. Сабитов. - Хабаровск: Изд-во Хабар. ВШ МВД РФ, 1993. - 67 с.

² Баулін Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності: [монографія] /
Ю. В. Баулін. - К.: Атіка, 2004. - С 213.

³ Яауюзво-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред.
М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. - 4-те вид., перероб. та доповн. - К.: Юридична
думка, 2007. - С 248.

злочину, який вона фінансувала або вчиненню якого сприяла, за умови, що в її діях немає складу іншого злочину.

У всіх розглядуваних випадках відшкодування шкоди не потрібно, оскільки з урахуванням необхідної в подібному випадку настання будь-яких наслідків виключає можливість звільнення від кримінальної відповідальності. Відповідно до ч. 2 ст. 114 КК звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка припинила діяльність, передбачену частиною першою цієї статті, та добровільно повідомила органи державної влади про вчинене, якщо внаслідок цього і вжитих заходів було відвернено заподіяння шкоди інтересам України. На перший погляд, створюється враження, що для звільнення від кримінальної відповідальності закон вимагає від винного своєчасно повідомити, а напевно, відповідним органам держави запобігти акту шпигунства, а визнає достатнім сприяння цьому, тобто прийняти всі залежні від особи заходи для запобігання шкідливих наслідків. Такий само підхід зафіксований і в ч. 5 ст. 110 КК. Постає питання про можливість звільнення від кримінальної відповідальності в тому разі, якщо, незважаючи на заходи для запобігання шкоди, вона все ж таки була заподіяна. Якщо заподіяння шкоди відвернути неможливо, заохочення у вигляді звільнення від кримінальної відповідальності застосовано бути не може, що не виключає, утім, заохочення у вигляді пом'якшення покарання, оскільки підставою для такого заохочення може бути і невдала діяльність із запобігання шкідливих наслідків посягання. Так, Ю. В. Баулін зазначає, що у разі, якщо все ж таки внаслідок вжитих заходів не вдалося відвернути заподіяння шкоди інтересам України, повідомлення іноземця або особи без громадянства вказаним органам державної влади про шпигунство має бути враховане судом під час призначення покарання за вчинений злочин як обставина, що пом'якшує покарання.

Злочин, передбачений ст. 110 КК, і злочин, передбачений ст. 114 КК, можуть мати характер таких, що продовжуються, коли їхня об'єктивна сторона включає декілька епізодів фінансування і шпигунської діяльності, видачі державної таємниці чи іншої діяльності на шкоду зовнішньої складової національної безпеки України відповідно. Тому виникає питання: чи можливо застосування ч. 5 ст. 110 і ч. 2 ст. 114 КК у тому разі, якщо така діяльність носила тривалий характер?

Отже, і в разі тривалої, багатоепізодної діяльності на шкоду національній безпеці України можливо застосування вказаних норм для запобігання подальшого заподіяння шкоди об'єкту. Доцільність звільнення від кримінальної відповідальності тут визначається тим, який із двох взаємовиключних результатів правозастосовної діяльності має пріоритет цінності. Запобігання заподіянню подальшої шкоди конституційному устрою, обороноздатності, територіальна

¹ Баулін Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності: [монографія] / Ю. В. Баулін. - К.: Атіка, 2004. - С 218.

недоторканність і цілісніть, суверенітет держави, у деяких випадках вважається важливішою, ніж необхідність притягнення винного до кримінальної відповідальності. Одним з важливих критеріїв допустимості компромісу в подібних ситуаціях є умова про те, що шкода, яка вже заподіяна національній безпеці України, повинна бути меншою, ніж шкода, яку вдалося усунути.

Наступна група норм, що передбачають компромісний шлях вирішення кримінально-правових конфліктів, - ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 258³, ч. 4 ст. 258⁵, ч. 6 ст. 260, ч. З ст. 263, ч. 4 ст. 289, ч. 4 ст. 307, ч. 4 ст. 309, ч. 4 ст. 311, ч. 5 ст. 321, ч. 4 ст. 321 - спрямована на здійснення державно-правового контролю за найбільш латентними злочинами. Особливість цих злочинів полягає в тому, що вони не заподіюють безпосередньої шкоди особі. Механізм їхнього вчинення і суспільна небезпека полягають у створенні передумов для інших злочинів, пов'язаних зі створенням злочинної організації, терористичної групи чи терористичної організації, не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань, незаконним обігом зброї, лікарських і фальсифікованих лікарських засобів, а також наркотиків. Мета інституту звільнення від кримінальної відповідальності, представленого цими нормами, виражається, в основному, у запобіганні вчиненню інших злочинних посягань.

Звільнення від кримінальної відповідальності при вчиненні злочинів, передбачених статтями 255, 258, 258 і 260 КК, здійснюється у вигляді сприяння інтересам протидії організованій злочинності і правосуддя. Відшкодування шкоди чи усунення заподіяної шкоди іншим способом непотрібно, оскільки ці злочини не пов'язані із заподіянням фізичної, майнової чи моральної шкоди. Підвищена ступінь латентності цих посягань саме і визначається відсутністю конкретного постраждалого чи іншого суб'єкта права, якому цим злочином заподіяна шкода. Так, ч. 2 ст. 255 передбачає підставу звільнення від кримінальної відповідальності особи, крім організатора або керівника злочинної організації, за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 цієї статті, якщо вона добровільно заявила про створення злочинної організації або участь у ній та активно сприяла її розкриттю. Аналогічно конструюється ч. 2 ст. 258, у якій зазначено, що звільняється від кримінальної відповідальності за діяння, передбачене ч. 1 цієї статті, особа, крім організатора і керівника терористичної групи чи терористичної організації, яка добровільно повідомила правоохоронний орган про відповідну терористичну

¹ Барков А. В. Уголовный закон и раскрытие преступлений / А. В. Барков. -
Минск: Изд-во БГУ, 1980. - С. 58.

² Див.: Ивонин В. Ю. Освобождение от уголовной ответственности по нормам
особенной части уголовного законодательства и его применение органами
внутренних дел: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук: спец.:
12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» /
В. Ю. Ивонин. - М., 1992. - 21 с.

діяльність, сприяла її припиненню або розкриттю злочинів, вчинених у зв'язку із створенням або діяльністю такої групи чи організації, якщо в її діях немає складу іншого злочину. У ч. 2 ст. 258 юридичний факт для звільнення особи за фінансування тероризму сформульований так само, як і в ч. 5 ст. 110 КК. Різниця між вказаними нормами полягає у вказівки в останніх випадках на відсутність в діях особи, яка звільняється від кримінальної відповідальності за участь у терористичній групі чи терористичній організації, а так само матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації, складу іншого злочину.

Щодо ч. 6 ст. 260 КК слід зазначити, що відповідно до зазначеної норми звільнення особи від кримінальної відповідальності можливо лише за наявності двох умов: якщо вона добровільно вийшла з такого формування і повідомила про його існування органи державної влади чи органи місцевого самоврядування. Тут відбулася не добровільна відмова від злочину (статті 17 і 31 КК), а добровільне припинення участі в триваючому злочині. Якщо особа, яка перебувала у складі не передбаченого законом воєнізованого або збройного формування, добровільно вийшла з нього і повідомила про його існування органи державної влади чи місцевого самоврядування, але добровільно не здала органам влади зброю, вона звільняється від кримінальної відповідальності за ст. 260, але підлягає кримінальній відповідальності за ст. 263 КК¹, тобто, за його незаконне збереження. Якщо зброя згодом була добровільно здана владі, то винний звільняється від кримінальної відповідальності відповідно до ч. З ст. 263 КК.

У частині 6 ст. 260 КК не передбачено звільнення осіб, які керували не передбаченими законом воєнізованими або збройними формуваннями, займалися їх фінансуванням або постачанням зброї, боєприпасів, вибухових речовин чи військової техніки, а також брали участь у складі таких формувань у нападі на підприємства, установи, організації чи на громадян. Отже, текст ч. 6 ст. 260, як і ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 258 і ч. 4 ст. 258 КК поширюється тільки на рядових учасників злочинних організацій, терористичних груп, не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань.

Частина 3 ст. 263, ч. 4 ст. 307, ч. 4 ст. 309, ч. 4 ст. 311, ч. 5 ст. 321 і ч. 4 ст. 321 КК передбачають звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з вчиненням злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотиків, сильнодіючих і фальсифікованих лікарських засобів та зброї. Підставою застосування цих норм є позитивна активність особи щодо реалізації інтересів правосуддя.

¹ Науково-ирактшший коментар до Кримінального кодексу України [2-е вид.,
перероб. та доп.] / за заг. ред. П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренка, Є. В. Фесенка. -
К.: Дакор,2008.-С. 923.

² Яауюзво-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред.
М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. - К.: Юридична думка, 2007. - С. 743.

Наявність у діях винного добровільного здавання предметів злочину і наступного сприяння розкриттю злочину передбачається текстом зазначених норм. Відшкодування шкоди не потрібно, оскільки такі злочини не пов'язані безпосередньо з настанням реальних шкідливих наслідків.

Перелік складових для підстави застосування ч. 5 ст. 321, ч. 4 ст. 321 і ч. 4 ст. 307 КК є розширеним порівняно з ч. З ст. 263 КК, що передбачає звільнення від відповідальності за незаконні діяння зі зброєю. Сюди, крім добровільного здавання зазначених предметів, законодавець відніс активне сприяння розкриттю злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотиків, психотропних речовин або їх аналогів, отруйних чи сильнодіючих речовин, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, або отруйних чи сильнодіючих, фальсифікованих лікарських засобів, або викриття джерела їх придбання. Отже, в подібних випадках однією з підстав звільнення є сприяння розкриттю злочинів, учинених не тільки безпосередньо винним, але й інших злочинів, у тому числі вчинених іншими особами без його участі. Підтвердженням тому слугує вимога закону вказати джерело придбання предмету злочинів, пов'язаних з їх незаконним обігом.

Аналогічно ч. 4 ст. 307 побудовані підстави звільнення від від­повідальності, передбачені ч. 4 ст. 311, ч. 5 ст. 321 і ч. 4 ст. 321 КК. Так, відповідно до ч. 4 ст. 311 КК особа, яка добровільно здала прекурсори, що призначалися для виробництва або виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин, і вказала джерело їх придбання або сприяла розкриттю злочинів, пов'язаних із незаконним обігом прекурсорів, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, звільняється від кримінальної відповідальності за незаконні їх виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання (ч. 1 цієї статті). Згідно з ч. 5 ст. 321 особа, яка добровільно здала отруйні чи сильнодіючі речовини, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, або отруйні чи сильнодіючі лікарські засоби та вказала джерело їх придбання або сприяла розкриттю злочинів, пов'язаних з їх незаконним обігом, звільняється від кримінальної відповідальності за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання отруйних чи сильнодіючих речовин, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів, а також за вчинення таких дій без спеціального на те дозволу (ч. 1 цієї статті) щодо обладнання, призначеного для виробництва чи виготовлення отруйних чи сильнодіючих речовин, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів.

Не можна не звернути увагу на особливу норму ЗУпКВ, якою встановлено, що особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання

наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту (ч. 4 ст. 309 КК).

Підставою такого звільнення є: 1) добровільний характер звернення особи до лікувального закладу (зокрема, вимагається, щоб таке звернення не було пов'язане з її викриттям у вчиненні злочину); 2) початок лікування особи від наркоманії. Щоб бути складовою частиною підстави звільнення від кримінальної відповідальності, звернення до закладу охорони здоров'я має відповідати низці чітко визначених законом чи таких, що недвозначно випливають з нього, ознак: а) суб'єкт звернення - хворий на наркоманію. При цьому закон не вимагає, щоб факт хвороби на наркоманію був підтверджений медичним діагнозом на момент звернення такої особи за допомогою: б) добровільність звернення до медичного закладу закладу охорони здоров'я - це вибір особою за власною вільною волею варіанта поведінки, який полягає у зверненні до лікувального закладу при об'єктивній наявності та суб'єктивному усвідомленні особою можливості протилежного варіанта поведінки - не звертатися до такого закладу; в) зміст добровільного звернення звернення до медичного закладу. Прохання про лікування наркоманії може бути висловлене як безпосередньо, так і в опосередкованій формі; г) суб'єкт, якому адресовано таке звернення. У ч. 4 ст. 309 КК України цей суб'єкт названий як «лікувальний заклад», під яким розуміються підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом надання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників. Основні види закладів охорони здоров'я називаються в ч. 1 ст. 16 Основ, відповідно до якої до них належать санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров'я. Слід зауважити, що в разі звернення особи до лікувального закладу у зв'язку із викриттям її участі в цьому злочині, таке звернення вважається не добровільним, а вимушеним.

Особа визнається такою, що розпочала лікування від наркоманії, як у тих випадках, коли її поміщено в стаціонарний лікувальний заклад, так і тоді, коли її почали лікувати амбулаторно, а також, коли вона поставлена на чергу для госпіталізації. Отже, наркозалежна

Наден О. В. Спеціальні види звільнення особи від кримінальної відповідальності за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів: [монографія] / О. В. Наден. - X.: Право, 2003.-C. 166-183.

² Баулін Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності: [монографія] /
Ю. В. Баулін. - К.: Атіка, 2004. - С 280.

³ Яауюзво-практичний коментар до Кримінального кодексу України / відп. ред.
С. С. Яценко. - 4-те вид., перероб. та доповн. - К.: А.С.К., 2005. - С. 718.

особа, яка звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування, вважається хворою і до неї, за певних обставин, може бути застосована спеціальна підстава звільнення від кримінальної відповідальності. А як щодо інших наркозалежних осіб, які не звернулися до лікувального закладу і не розпочали лікування? На думку законодавця, вони не є хворими, а тому в разі вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, не звільняються від кримінальної відповідальності.

У ч. 4 ст. 212, ч. 4 ст. 212^і, ч. 5 ст. 354, ч. 5 ст. 368³, ч. 5 ст. 368⁴, ч. 5 ст. 369 КК звільнення від кримінальної відповідальності пов'язано з наявністю ознак постзлочинної поведінки, спрямованої на забезпечення економічних інтересів держави, інтересів професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних посліг, державної служби (у тому числі в органах правосуддя). Особливістю механізму заподіяння шкоди при вчиненні злочинів, передбачених цими нормами, є те, що, незважаючи на наявність наслідків у вигляді заподіяної шкоди, конкретний потерпілий у структурі об'єкта відсутній. Подібні злочини посягають на інтереси нормальної діяльності державних організацій у цілому, не заподіюючи, як правило, серйозної матеріальної чи моральної шкоди безпосередньо конкретним громадянам. З цієї причини застосування ч. 5 ст. 369 КК не вимагає відшкодування шкоди чи усунення наслідків заподіяної шкоди іншим способом. Достатньо того, щоб особа до повідомлення їй про підозру у вчиненні нею злочину добровільно заявила про те, що сталося, органу, службова особа якого згідно із законом має право повідомляти про підозру. Крім того, обов'язковою умовою розглядуваного виду звільнення від кримінальної відповідальності є те, що стосовно особи, яка пропонувала, обіцяла чи надала неправомірну вигоду, були вчинені дії щодо вимагання неправомірної вигоди. Необхідно врахувати, що звільнення осіб, які пропонують, обіцяють або надають неправомірну вигоду, від кримінальної відповідальності з мотивів добровільного повідомлення про такі дії не означає відсутності в діях цих осіб складу злочину. Тому вони не можуть визнаватися потерпілими і не вправі претендувати на повернення їм цінностей, переданих у вигляді неправомірної вигоди.

Частина 4 ст. 212 і ч. 4 ст. 212 КК передбачають звільнення від кримінальної відповідальності при вчиненні злочинів, шкоду від яких винний може усунути самостійно і цілком. Сплативши відповідні

¹ Див.: Митрофанов 1.1. Протидія злочинності наркозалежних осіб у сфері
наркообігу: [монографія] / 1.1. Митрофанов. - Кременчук: Вид. ІШ Щербатих
О.В., 2008.-450 с.

² Яауюзво-практичний коментар до Кримінального кодексу України [2-е вид.,
перероб. та доп.] / за заг. ред. П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренка, Є. В. Фесенка. -
К.: Дакор, 2008. - С. 1238.

³ Яауково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред.
М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. - 4-те вид., перероб. та доповн. - К.: Юридична
думка, 2007. - С 976.

платежі, від сплати яких якийсь час він ухилявся. При цьому слід зазначити, що латентний характер податкових злочинів вимагає розроблення ефективних організаційних і правових засобів, спрямованих на підвищення результативності їх розкриття. Тому відсутність у ч. 4 ст. 212 КК (а також у ч. 4 ст. 212 КК) вимоги про активне сприяння особою розкриттю вчиненого нею злочину є недоліками зазначених норм. Хоча така думка не є небезперечною, оскільки головним у цій нормі є саме сплата предметів злочину.

Слід зауважити, що визначений у ч. 4 ст. 212 (ч. 4 ст. 212) КК момент, який визначає своєчасність посткримінальної поведінки - «до притягнення до кримінальної відповідальності» може тлумачитися неоднозначно. Аналізуючи кримінально-правовий та кримінально-процесуальний аспекти притягнення до кримінальної відповідальності, наукові позиції з цього питання та Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 р. № 1-15/99, А. І. Золотарьов доходить висновків, що граничний строк, у якому поведінка особи визнається підставою звільнення її від кримінальної відповідальності, вбачається таким, що містить низку недоліків як теоретичного, так і практичного характеру. Саме тому необхідно уточнити зміст заохочувальних норм у ч. 4 ст. 212 та ч. 4 ст. 212 КК шляхом заміни вказівки про «притягнення до кримінальної відповідальності» на «повідомлення особі про підозру».

Близько до розглядуваної групи заохочувальних норм приєднується ч. З ст. 175 КК, в якій передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності нею здійснено виплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом виплати громадянам. Таке звільнення від кримінальної відповідальності пов'язано з наявністю ознак постзлочинної поведінки, спрямованої на забезпечення конституційних прав громадян. Особливістю механізму заподіяння шкоди при вчиненні злочину, передбаченого ст. 175 КК (на відміну від статей 212, 212 КК), є те, що конкретні потерпілі у структурі об'єкта є. Так, потерпілими від злочину є фізичні особи, як носії конституційного права на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, і на своєчасне її отримання, а також права на соціальний захист, у т. ч. права на отримання пенсій та інших видів соціальних виплат.

За змістом ч. З ст. 175 КК особа, яка вчинила безпідставну невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць, у тому числі й унаслідок нецільового використання коштів, призначених для таких

¹ Золотарьов А. І. Звільнення від кримінальної відповідальності, від покарання
та його відбування за злочини у сфері господарської діяльності: автореф. дис. на
здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук: спец.: 12.00.08 «Кримінальне право та
кримінологія; кримінально-виконавче право» / А. І. Золотарьов. - К., 2008. - С. 12.

² Золотарьов А. І. Вказ. праця. - С. 13.

виплат (частини 1 і 2 ст. 175), звільняється від кримінальної відповідальності, якщо: 1) нею здійснена виплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам; 2) це зроблено до притягнення її до кримінальної відповідальності.

Недоліком цієї кримінально-правової норми є те, що законодавець як складову підстави звільнення від кримінальної відповідальності за ч. З ст. 175 КК визначає строк сплати - «до притягнення особи до кримінальної відповідальності». У зв'язку з дискусійністю цього питання в науці кримінального права і невизначеністю моменту притягнення особи до кримінальної відповідальності у законодавстві України про кримінальну відповідальність слід у всіх нормах Особливої частини КК (ч. 4 ст. 212, ч. 4 ст. 212, ч. З ст. 175 КК) вказати, що «до повідомлення особі про підозру» вона має зробити необхідні виплати.

До цієї групи також дуже близька норма, що передбачена ч. 4 ст. 289 КК, згідно з якою звільняється від кримінальної відповідальності судом особа, яка вперше вчинила дії, передбачені цією статтею (за винятком випадків незаконного заволодіння транспортним засобом із застосуванням насильства до потерпілого чи погрозою застосування такого насильства), але добровільно заявила про це правоохоронним органам, повернула транспортний засіб власнику і повністю відшкодувала завдані збитки.

Ця норма є практичним втіленням дійового каяття, передбаченого ст. 45 КК. Однак на відміну від положення, що міститься в останній, від особи, яка вперше вчинила злочин, передбачений ст. 289 КК, законодавець не вимагає щиро покаятися. Крім того, ст. 45 КК застосовується лише за вчинення вперше злочину невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, а злочин, передбачений ч. 1 ст. 289 КК, є умисним злочином середньої тяжкості, ч. 2 ст. 289 КК -умисним тяжким, а ч. З ст. 289 КК - навіть особливо тяжким. Спільною ж є вимога щодо повного відшкодування завданих збитків. При вирішенні питання про те, чи були збитки реальними, необхідно виходити з положень п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, де зазначено, що такими збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, що вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Окремою групою норм, що передбачають спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності, є заохочувальні норми ЗУпКВ, метою яких є вибіркова реакція держави на певні категорії

¹ Кримінальне право України. Особлива частина: [підручник] / за ред.
М. І. Мельника, В. А. Клименка. - К.: Юридична думка, 2004. - С. 138.

² Див.: Абз. 2 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про
практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини
проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про
адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 р. № 14 //
Вісник Верховного Суду України. - 2006. - № 1. - С. 6-11.

осіб, які вчиняють злочини. Такими категоріями осіб є неповнолітні та військовослужбовці.

Частина 4 ст. 401 КК передбачає положення, відповідно до якого особа, яка вчинила злочин, передбачений статтями розділу XIX Особливої частини КК, може бути звільнена від кримінальної відповідальності згідно зі ст. 44 цього Кодексу із застосуванням до неї заходів, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Тобто ч. 4 ст. 401 КК відсилає до ст. 44 КК, яка встановлює загальні правила щодо того, що будь-яка особа, в тому числі і військовослужбовець, який вчинив злочин, у тому числі й військовий, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК, а також на підставі Закону України про амністію.

Що ж до особливостей звільнення особи від кримінальної відповідальності за вчинення військових злочинів із застосуванням до неї заходів, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України (ч. 4 ст. 401), слід зауважити, що застосування цієї норми неможливе через технічну помилку, допущену під час прийняття КК. Ю. В. Баулін зазначає, що під час розглядупроекту КК України у третьому читанні ст. 44 проекту передбачала звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з її дійовим каяттям. Частина 4 ст. 401 також відсилала до ст. 44. При цьому бралося до уваги те, що особа, яка вчинила військовий злочин невеликої тяжкості (це, як правило, військовослужбовець), у своїй посткримінальній поведінці проявить дійове каяття, передбачене ст. 44, то вона підлягає обов'язковому і безумовному звільненню від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, але до військовослужбовця у цьому разі застосовуються заходи, передбачені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте поняття звільнення від кримінальної
відповідальності.

2. Який кримінально-правовий зміст звільнення від кримінальної
відповідальності як окремого інституту сучасного кримінального права
України?

3. За якими підставами систематизуються окремі різновиди
звільнення від кримінальної відповідальності в теорії кримінального
права?

4. Які особливості звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям передбачає КК України?

5. Які особливості звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим передбачає КК України?

6. Які особливості звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки передбачає КК України?

Див.: Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності [монографія] / Ю. В. Баулін. - К.: Атіка, 2004. - С 296.

7. Які особливості звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки передбачає КК України?

8. Які особливості звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності передбачає КК України?

9. Охарактеризуйте спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності.

10. Які особливості звільнення від кримінальної відповідальності
неповнолітніх?

Рекомендована література

Баулін Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності: [монографія] / Ю. В. Баулін. - К.: Атіка, 2004. - 296 с

Григор'єва М. Є. Звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з її дійовим каяттям: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук: спец.: 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / М. Є. Григор'єва. -X, 2007. - 20 с

Грошевой Ю. М. Освобождение от уголовной ответственности в стадии судебного разбирательства: [учеб. пособ.] / Ю. М. Грошевой. -X.: Изд-во Харьк. юрид. ин-та, 1979. - 82 с.

Данилюк С. А. Вопросы освобождения от уголовной ответственности / С. А. Данилюк // Правоведение. -1987. - № 3. -С. 85-91.

Житний О. О. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук: спец.: 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. О. Житний. - X., 2003. - 20 с

Золотаръов А. I. Звільнення від кримінальної відповідальності, від покарання та його відбування за злочини у сфері господарської діяльності: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук: спец.: 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / А. І. Золотарьов. - К., 2008. - 23 с

Ивонин В. Ю. Освобождение от уголовной ответственности по нормам особенной части уголовного законодательства и его применение органами внутренних дел: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук: спец.: 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / В. Ю. Ивонин. - М., 1992.-21с.

Кримінальне право України. Загальна частина: [підручник] / за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. І. Тапія. - Київ - Харків: Юрінком Інтер - Право, 2002. - С 296-305.

Матишевсъкий П. С. Кримінальне право України. Загальна частина: [підручник] / П. С. Матишевський. - К.: А.С.К., 2001. -С. 233-237.

Меркулова В. О. Жінка як суб'єкт кримінальної відповідальності: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня докт. юрид. наук: спец.: 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В. О. Меркулова. - К., 2003. - 33 с.

Митрофанов И. И. Институт освобождения от уголовной ответственности и права потерпевшего / И. И. Митрофанов // Право і держава в дослідженнях молодих науковців: матеріали VI-Ї всеукраїнської наук.-практ. конф., 22-23 березня 2013 року: зб. матеріалів конференції. - Одеса: Вид-во ПП «Фенікс», 2013. - С. 154— 158.

Митрофанов І. І. Правова природа та проблеми інституту звільнення від кримінальної відповідальності / 1.1. Митрофанов // Державна політика у сфері захисту прав потерпілих від кримінальних правопорушень в Україні: матеріали «круглого столу». - X.: Право, 2013.-С 145-148.