Погашення судимості. Строки погашення судимості

Судимість має строковий характер. Закон визначає момент виникнення (з дня набрання законної сили обвинувальним вироком) та встановлює підстави її припинення (погашення судимості та її знятгя), що пов'язані із закінченням певних строків, протягом яких особа повинна перетерпіти негативні наслідки та своєю поведінкою довести остаточне виправлення.

До позитивних сторін КК слід віднести те, що ч. 1 ст. 88 Кодексу містить вказівку про анулювання всіх правових наслідків, пов'язаних із судимістю, після її погашення чи зняття. Це означає, що особою вважається такою, яка не має судимості і раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Особа, судимість якої погашена або знята судом в установленому законом порядку, при вступі у ті чи інші

¹ Про затвердження Інструкції про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі: Наказ Міністерства юстиції України від 08.02.2012 № 222/5 // Офіційний Вісник України. - 2012. - № 14. - Ст. 524.

правовідносини має право твердити, що не є судимою. Врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь-яких питань, у тому числі й при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості і є неприпустимим.

Погашення судимості випливає із закону і не потребує для цього прийняття якогось спеціального рішення суду або спеціального документа. У більшості випадків автоматичне погашення вимагає від засудженого, який відбув покарання або закінчився строк випробування, дотримання певних умов, основними з яких є: відбуття ним основного і додаткового покарання, закінчення строків погашення судимості; невчинення до закінчення строку погашення судимості нового злочину.

Пленум Верховного Суду України у п. З Постанови «Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості» зазначав, що під час розгляду справ про повторні злочини, в яких вирішується питання про наявність чи відсутність судимості, і справ про її зняття суди мають керуватися вимогами ст. 55 КК 1960 р. чи статей 88-91, 108 (що передбачає особливості застосування судимості до осіб, які вчинили злочини до досягнення ними вісімнадцятирічного віку) КК 2001 p., а також ст. 414 КПК, якою регламентовано порядок розгляду судом клопотань про зняття судимості. Крім того, необхідно враховувати, що згідно з п. 11 розд. II «Прикінцевих та перехідних положень» КК 2001 р. правила щодо погашення і зняття судимості, встановлені КК 1960 p., поширюються на осіб, які вчинили злочини до набрання чинності новим Кодексом, за винятком випадків, коли відповідно до його положень пом'якшується кримінальна відповідальність цих осіб. Установивши, що попередня судимість погашена, суди повинні зазначати у вироку, що особа не має судимості, з посиланням на відповідні норми КК 1960 р. чи КК 2001 р. залежно від того, за нормами якого закону вирішено це питання.

КК 2001 р. строк погашення судимості встановлює залежно не тільки від виду призначеного покарання (пункти 1-6 ст. 89 КК), а й від ступеня тяжкості вчиненого злочину (пункти 6-9 зазначеної статті), тобто незалежно від строків призначеного судом покарання у виді обмеження чи позбавлення волі та фактично відбутого покарання. Так, відповідно до статті 89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються:

1) особи, засуджені відповідно до ст. 75 КК України, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав,

¹ Науково-ирактшшии коментар до Кримінального кодексу України / відп. ред.
С. С. Яценко. - 4-те вид., перероб. та доповн.- К.: A.C.K., 2005. - С. 187.

² Яауюзво-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред.
М. I. Мельника, М. I. Хавронюка. - 3-тє вид., перероб. та доповн. - К., 2004. -
С. 191.

передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання;

2) жінки, засуджені відповідно до ст. 79 КК України, якщо
протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо
після закінчення цього строку не буде прийняте рішення про
направлення для відбування покарання, призначеного вироком суду.
Якщо засуджена не була звільнена від додаткового покарання і його
строк перевищує тривалість іспитового строку, то жінка визнається
такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового
покарання;

3) особи, які відбули покарання у виді службового обмеження для
військовослужбовців або тримання в дисциплінарному батальйоні
військовослужбовців чи достроково звільнені від цих покарань, а
також військовослужбовці, які відбули покарання на гауптвахті замість
арешту;

4) особи, засуджені до основного покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт або арешту, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

5) особи, засуджені до обмеження волі, а також засуджені за злочин невеликої тяжкості до позбавлення волі, якщо вони протягом двох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

 

6) особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за злочин середньої тяжкості, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

7) особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

8) особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.

Враховуючи перші два пункти ст. 89 КК, не можна погодитися з П. Л. Фрісом, який під погашенням судимості розуміє автоматичне припинення дії інституту судимості відносно особи, засудженої за вироком суду до реального відбування покарання, після закінчення перебігу встановлених законом строків. Ці пункти стосуються осіб, які проходять випробування і реально не відбувають покарання, але вони

¹ Фріс П. Л. Кримінальне право України. Загальна частина: [навч. посіб.] / П. Л. Фріс. - Київ: «Центр навчальної літератури», 2004. - С 343

зазначені в переліку осіб, щодо яких судимість погашається після закінчення іспитового строку або після відбуття додаткового покарання, якщо його тривалість перевищує іспитовий строк.

Виходячи з цього, погашення судимості - це автоматичне припинення дії інституту судимості відносно особи, якій призначене покарання, що було нею відбуто або вона була звільнена від подальшого його відбування, або звільнена від відбування покарання з випробуванням, після закінчення строків, установлених cm. 89 КК, за умови невчинення нею злочинів протягом цих строків.

У зв'язку з особливостями застосування судимості до осіб, які вчинили злочини до досягнення ними вісімнадцятирічного віку, судам необхідно в кожному конкретному випадку з'ясовувати, в якому віці особою було вчинено попередній злочин. Якщо особа раніше засуджувалася за злочин, вчинений у віці до 18 років, до неї мають застосовуватися положення не тільки статей 88-91 КК, а й ст. 108 КК.

Обчислення строків погашення судимості. Погашення судимості настає автоматично (без будь-якого рішення) із закінченням визначеного в законі строку після фактично відбутого покарання, але за умови, що особа протягом такого строку не вчинить нового злочину.

У строк судимості як правило включаються такі три періоди: 1) час між днем набрання обвинувальним вироком законної сили і до дня початку виконання покарання; 2) час виконання (відбування) покарання (як основного, так і додаткового, якщо воно виконується після відбування основного покарання) чи частини цього часу (наприклад, при зарахуванні в строк покарання попереднього ув'язнення - ст. 72 КК - тривалість стану судимості відповідно скорочується). До строку погашення судимості зараховується час, протягом якого вирок не було виконано, якщо при цьому давність виконання вироку не переривалася. Якщо вирок не було виконано, судимість погашається по закінченні строків давності виконання вироку. Якщо особу було достроково звільнено від відбування покарання, то строк погашення судимості обчислюється з дня дострокового звільнення її від відбування покарання (основного та додаткового). Якщо невідбуту частину покарання було замінено більш м'яким покаранням, то строк погашення судимості обчислюється з дня відбуття більш м'якого покарання (основного та додаткового); 3) іспитовий строк (від одного року до восьми років), перебіг якого після застосування покарання як строкового, так і одноактного характеру необхідний для погашення чи зняття судимості. Саме ці періоди, вказані в ст. 89 КК, диференційовано щодо окремих видів покарань, різних за тяжкістю злочинів і строків покарання. При цьому строк погашення судимості починає текти з наступного дня після закінчення відбуття основного і додаткового покарання.

Відповідно до ст. 5 КК 2001 р. на осіб, які були засуджені за КК 1960 р. до позбавлення волі на строк більше десяти років і щодо яких відповідно до п. 8 ст. 55 цього Кодексу питання про погашення судимості вирішувалося судом, поширюється положення п. 9 ст. 89 КК 2001 р. про те, що особи, засуджені за особливо тяжкий злочин,

визнаються такими, які не мають судимості, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного і додаткового) не вчинять нового злочину. Відповідно до п. 9 розд. II «Прикінцевих та перехідних положень» КК 2001 р. погашення незнятої судимості у осіб, які раніше були визнані особливо небезпечними рецидивістами і відбули призначене їм покарання, здійснюється за правилами, передбаченими статтями 89 і 90 Кримінального кодексу.

При призначенні штрафу днем, коли починається текти строк погашення судимості слід вважати день, наступний після сплати його повної суми. Якщо особі було призначене додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, то строк погашення судимості починає текти після спливу останнього дня відбування цього виду покарання.

Частина 5 статті 90 КК містить вимогу щодо поведінки особи. Так, якщо особа, яка відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить злочин, перебіг строку погашення судимості переривається і обчислюється заново. У такому разі строки погашення судимості обчислюються окремо за кожний злочин після фактичного відбуття покарання (основного та додаткового) за останній злочин. Це означає, що раніше відбута частина строку погашення судимості анулюється і не береться до уваги, цей строк починає текти заново в повному обсязі. На відміну від положень, що містяться у ч. 4 ст. 55 КК 1960 р., при перериванні строку погашення судимості після фактичного відбуття покарання за останній злочин строки погашення судимості обчислюються окремо за кожний злочин (а не за обидва злочини до закінчення строку погашення судимості за найбільш тяжкий з них).

Отже, законодавець обґрунтовано закріпив положення стосовно того, що вчинення нового злочину до закінчення строку погашення судимості перериває такий строк. Це положення покликано посилити профілактичну роль судимості як кримінально-правового засобу впливу на осіб, які вчинили злочини. Законодавець тим самим створює правові підстави для ефективної протидії рецидивній злочинності шляхом установлення більш суворого покарання за рецидив злочинів і більш суворого режиму УВП, а також інших додаткових перепон для застосування заохочувальних норм кримінального права.

Зняття судимості

Судимість є останнім структурним елементом кримінальної відповідальності і покликана закріпити результати соціально-

¹ Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. - 3-тє вид., перерол. та доповн. - К., 2004. -С 192.

Див.: Там само. -С. 193.

³ Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / відп. ред. С. С. Яценко. - 4-те вид., перероб. та доповн. - К: А.С.К., 2005. - С. 189.

виховного впливу на засудженого в ході виконання покарання, переконатися, що відбулося його виправлення. Однак засуджений своєю поведінкою може довести, що завдання, які стоять перед судимістю, досягнуті і до погашення її строку, встановленого в ст. 89 КК. З огляду на це, закон передбачає можливість дострокового зняття судимості, що є не лише проявом гуманізму та індивідуального підходу до реалізації кримінальної відповідальності, а й сприяє прискоренню остаточного виправлення засудженого, запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Зняття судимості - той же юридичний факт, що і її погашення. При цьому, зняття судимості здійснюється судом достроково, у той час як її погашення відбувається автоматично після закінчення визначеного законом строку. Зняття судимості є правом, а не обов'язком суду. Тому, якщо з урахуванням обставин справи суд дійде висновку, що особа не довела свого виправлення, він вправі відмовити у достроковому знятті судимості. У випадках, передбачених ЗУпКВ, можливе зняття лише непогашеної судимості. Якщо буде встановлено, що вона вже погашена, то клопотання про її зняття залишається без розгляду, про що суддя виносить мотивовану постанову. У разі набрання законної сили ухвалою суду про відмову в задоволенні клопотання щодо зняття судимості розгляд повторного клопотання з цього ж питання може мати місце не раніше як через рік з дня винесення ухвали суду про відмову (Абз. 2 ч. 6 ст. 539 КПК України).

З метою забезпечення правильного вирішення клопотання про дострокове зняття судимості суди вправі витребувати необхідні документи. Ними, зокрема, можуть бути: характеристики з місця проживання, роботи чи з органів, що здійснюють нагляд за особою, яка має судимість; копії вироків, судимість за якими не знята і не погашена; документи, що свідчать про підстави і час фактичного звільнення від покарання; дані про відшкодування заподіяної злочином шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 539 КПК питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Дострокове зняття судимості відповідно до ст. 91 чи ч. З ст. 108 КК з повнолітньої особи, яка відбула покарання у виді обмеження або позбавлення волі, та з особи, яка вчинила тяжкий або особливо тяжкий злочин у віці до 18 років і відбула за нього покарання у виді позбавлення волі, можливе тільки після закінчення не менше ніж половини строку погашення судимості, передбаченого ст. 89 КК, і лише за умови, що судом буде встановлено, що ця особа зразковою

¹ Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості: Постанова Пленум Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 16 // Вісник Верховного Суду України. - 2004. - № 2. - С. 9-11.

поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення. Це і є підставою для дострокового зняття судом судимості. У такому разі суддя виносить мотивовану ухвалу про дострокове зняття судимості з дотриманням вимог ст. 539 КПК.

З урахуванням вищезгаданого зазначимо, що судимість може бути знята лише за таких умов: 1) особа відбула покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі; 2) спливло не менше 1/2 строку погашення судимості, зазначеного у ст. 89 КК; 3) зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці особа довела своє виправлення.

Зняття судимості, як і її погашення, припиняє дію всіх її правових наслідків як загальноправового, так і кримінально-правового, але, як показало дослідження, не кримінально-виконавчого характеру. Крім того, гострою і не до кінця вирішеною залишається проблема співвідношення судимості з кримінальною реєстрацією. З погашенням або зняттям судимості особа, яка засуджувалася до певного покарання за вироком суду, повинна зніматися з офіційного обліку та реєстрації, і не повинно відбуватися нагадування про колишню її судимість.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте поняття судимості.

2. Які часові межі судимості розглядаються в теорії кримінального права?

3. Які обставини зумовлюють визнання особи такою, що не має судимості?

4. Які кримінально-правові наслідки судимості передбачає КК
України?

5. Охарактеризуйте загально правові наслідки судимості.

6. Які кримінально-виконавчі наслідки судимості передбачені
законодавством України?

7. Дайте поняття погашення судимості.

8. Охарактеризуйте загальні умови та строки погашення
судимості.

9. Охарактеризуйте умови та підстави зняття судимості, що
передбачені КК України.

Рекомендована література

Голіна В. В. Судимість: [монографія] / В. В. Голіна. - X.: Харків юридичний, 2006. - 384 с

Кримінальне право України. Загальна частина: [підруч.] / за ред. М. І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.І. Тапія. - Київ - Харків: Юрінком Інтер - Право, 2002. - С 364-368.

¹ Див.: Науково-иряктичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. - 3-тє вид., перероб. та доповн. - К., 2004. -С 194.

Матишевсъкий П. С. Кримінальне право України. Загальна частина: [підручник для студентів юрид. вузів і фак.] / П. С Матишевський.- К.: A.C.K., 2001. - С 311-315.

Митрофанов 1.1. Кримінально-виконавчі наслідки судимості / І. І. Митрофанов // Форум права. - 2010. - № 1. - С 258-264.

Митрофанов 1.1. Судимість як кримінально-правовий засіб впливу на наркозалежних осіб, які вчинили злочини / 1.1. Митрофанов // Науковий вісник Дніпропетровського національного університету внутрішніх справ: зб. наук, праць. - 2009. - № 1. - С 213-222.

//оуково-практичний коментар кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. - 3-тє вид., переробл. та доповн.- К.: Атіка, 2004. - С 186-195.

//оуково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / відп. ред. С. С. Яценко. - 2-ге вид., перероб. та доповн. - К.: А.С.К., 2002. - С. 193-199.

Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі: Закон України від 1 грудня 1994 року № 264/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 52. - Ст. 455.

Про затвердження Інструкції про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, Положення про Регіональну комісію з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, Положення про Апеляційну комісію Державної пенітенціарної служби України з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі: Наказ Міністерства юстиції України від 08.02.2012 № 222/5 // Офіційний Вісник України. - 2012. - № 14. -Ст. 524.

Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 16 // Вісник Верховного Суду України. - 2004. - № 2. - С 9-11.

Сучасне кримінальне право України: [курс лекцій] / В. В. Кузнецов, А. В. Савченко, О. Ф. Штанько. - К. Вид-во «ПАЛИВОДА А. В.», 2006. - С. 229-240.

Филимонов В. Д. Судимость и ее погашение по советскому уголовному праву / В. Д.Филимонов // Пятая научная конференция Томского государственного университета им. В. В. Куйбышева. -[Т. 137]. - Томск: Изд-во Том. ун-та, 1957. - С. 99-112.