Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті

Призначення покарання за незакінчений злочин. За загальним правилом злочин, припинений на стадії готування або замаху представляє менший ступінь небезпеки порівняно із закінченим злочином, оскільки в такому разі не настають передбачені законом суспільно небезпечні наслідки. Тому у разі засудження особи за готування до злочину строк або розмір покарання не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК (ч. 2 ст. 68 КК), а у разі засудження за замах на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК. При цьому, призначаючи особі покарання згідно з частинами 2 і 3 ст. 68 КК, у вироку суд повинен наводити відповідні мотиви; посилатися на ст. 69 КК у такому разі непотрібно (ч. З ст. 68 КК).

Правила частин 2 і 3 ст. 68 КК не можуть бути застосовані при призначенні покарання особі, яка у віці 18 і більше років вчинила злочин, за який передбачено найсуворіший вид покарання - довічне позбавлення волі, оскільки цей вид покарання є безстроковим. Однак до осіб, які вчинили готування до такого злочину або вчинення замаху на злочин у віці до 18 років, і до осіб у віці понад 65 років, а також до жінок, що були у стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановления вироку, і яким не може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі, мають застосовуватися вимоги частин 2 і 3 ст. 68 КК, виходячи з максимального покарання позбавлення волі на певний строк (абз. 2 п. 6 Постанови ПВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7).

Призначаючи покарання за незакінчений злочин, суд враховує стадію, на якій був припинений злочин, а також причини, з яких

України від 26 квітня 2002 року № 4 // Практика розгляду судами кримінальних справ.-К., 2004.-С. 404.

винний не довів злочин до кінця- Дослідження зазначених обставин дає можливість скласти більш об'єктивну картину вчинення злочину та призначити сппавепливе та обґтттговане покапання.

Призначення покарання за злочин, вчинений у співучасті. Співучасть у злочині припускає спільне вчинення одного суспільно небезпечного діяння декількома особами. Не дивлячись на спільність злочинної діяльності, кожному з винних призначається самостійне покарання з урахуванням усіх фактичних обставин кримінального провадження. Цього вимагає принцип індивідуалізації покарання, відповідно до якого при його призначенні мають враховуватися особистісні якості кожної особи, яка вчинила злочин. У разі вчинення злочину у співучасті, суд призначає покарання окремо кожному зі співучасників, керуючись положеннями, викладеними у статтях 65-67 та ч. 4 ст. 68 КК, щодо характеру та ступеня їх участі у вчиненні злочину. Така участь залежить від ролі того або іншого співучасника злочину в досягненні загальної мети злочину і його безпосереднього впливу на розмір заподіяної шкоди. Вид і розмір покарання за злочин, вчинений у співучасті, залежить головним чином від тієї ролі, яку виконував кожний із співучасників злочину. За загальним правилом, організатор злочину і виконавець несуть більшу відповідальність порівняно з іншими співучасниками. Також враховується ступінь участі особи у злочині, а саме особлива активність, безпосередні функції, які виконував винний.

18.5. Пом'якшення покарання при його призначенні

Однією з основних засад вітчизняного кримінального права є принцип гуманізму, найбільш яскравим проявом якого є економія кримінальної репресії. На цій підставі, у разі встановлення особливих обставин, що значно знижують ступінь небезпеки злочину чи особи, яка його вчинила, законом передбачається можливість істотного пом'якшення призначуваного покарання. Так, відповідно до ч. 1 ст. 69 КК основне покарання більш м'яке, ніж передбачено законом, може бути призначено: 1) за вчинення будь-якого злочину (незалежно від його тяжкості), крім корупційного злочину (див. примітку до ст. 45 КК України); 2) за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину; 3) за наявності даних про особу винного, що свідчать про її відносно невелику суспільну небезпечність.

За наявності цих умов суд може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції

¹ Див.: Про внесення зміни до статті 69 Кримінального кодексу України: Закон
України від 22 грудня 2006 року № 527-V // Офіційний вісник України. - 2007. -
№1 (19.01.2007).-Ст. 13.

² Матишевсъкий П. С Указ праця. - С. 278.

статті (санкції частини статті) Особливої частини КК за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині КК України (ч. 1 ст. 69 КК), тобто меншим, ніж один рік позбавлення чи обмеження волі, шість місяців виправних робіт, один місяць арешту тощо. Суд може призначити покарання, нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, незважаючи на наявність у цій же санкції альтернативних, більш м'яких покарань. За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі НМДГ, суд з підстав, передбачених ч. 1 ст. 69 КК, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України.

У разі, якщо санкція статті (санкція частини статті) не передбачає основного покарання у виді штрафу, він може бути призначений лише в порядку переходу до більш м'якого виду покарання за наявності підстав, передбачених ст. 69 КК. У цьому разі штраф призначається в розмірах, визначених ч. 2 ст. 53 КК.

У кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч. 1 ст. 69 КК. При цьому слід враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо. Суд не вправі перейти до більш м'якого виду покарання у разі, якщо санкцією норми КК, за якою засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані.

У разі вчинення особою декількох злочинів суд може призначити більш м'яке покарання, ніж передбачене законом, окремо за кожний злочин або тільки за один із них і остаточно визначити покарання за правилами ст. 70 КК. Застосування положень ст. 69 КК щодо покарання (як основного, так і додаткового), призначеного за сукупністю злочинів чи за cvKvnHicno випоків. є негтиггустимим.

Призначення покапання за наявності обставин, що пом'якшують покарання. За наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 (з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину) та 2 (добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди) ч. 1

¹ Див.: Абз. 2 п. 8 Постанови ПВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7 (із змінами, внесеними згідно з Постановами ПВСУ № 18 від 10.12.2004, № 8 від 12.06.2009) // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / Верховний Суду України; за заг. ред. В. Т. Маляренка. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - С. 256-271.

ст. 66 КК, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України (ст. 69^і КК).

Положення статті 69 ^і КК застосовуються лише при призначенні найсуворішого виду основного покарання, яке передбачено у відповідній санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК. Якщо ж така санкція є альтернативною, то суд має право застосувати вимоги статті 69 КК стосовно максимального строку (розміру) лише найсуворішого виду основного покарання з тих декількох, які у цій санкції передбачено. Інші ж менш суворі види основних покарань, передбачені в санкції відповідної статті (санкції частини статті) як альтернативні, призначаються судом у межах тих максимальних строків (розмірів), які встановлені для них у цій санкції.