Цю точку зору підтримують практично всі вітчизняні дослідники .

Пленум Верховного Суду України у Постанові «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями» від 23 гпудня 2005 п № 13 не вніс ясності у це питання. Так, в абзаці 3 п. 1 цієї Постанови Пленум Верховного

¹ Тельное П. Ф. Ответственность за соучастие в преступлении / П. Ф. Тельнов. -
М.: Юрид. лит., 1974. - С. 112.

² Бурчак Ф. Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые
проблемы / Ф. Г. Бурчак. - К.: Вища школа, 1986. - С. 92.

³ Див.: Фріс П. Л. Кримінальне право України. Загальна частина: [навч.
посіб.] І П. Л. Фріс. - К.: «Центр навчальної літератури», 2004. - С. 174-175.

⁴ Яауково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред.
М. I. Мельника, М. I. Хавронюка. - 3-тє вид., перероб. та доповн. - К.: Атіка,
2004. - С. 80; Матишевський П. С. Кримінальне право країни. Загальна частина:
[підручник] П. С. Матишевський. - К.: А.С.К., 2001. - С. 170-171; Кримінальне
право України: навч. посібник / С. Г. Волкотруб, О. М. Омельчук, В. М. Ярін [та
ін.]; за ред. О. М. Омельчука. - К.: Наукова думка; Прецендент, 2004. - С. 34;
Александров Ю. В. Кримінальне право України. Загальна частина: [підруч. для
студ. вищ. навч. закл.] / Ю. В. Александров, В. А. Клименко. - К.: МАУП, 2004. -
С. 158-159 та ін.

Сулу Укоаїни зазначив, шо пои оозглялі багатоепізодних споав сулам слід установлювати, на якому етапі злочинної діяльності об'єднання набуло ознак стійкого і до якого саме виду воно належить, маючи на увазі, шо неоілко об'єднання зазнає таких змін після вчинення низки злочинів v ггоостих гЬоомах співучасті (гоупою осіб або гоупою осіб за попеоедньою змовою) чи тпансгЬопмується з одного виду в інший (напоиклал. декілька організованих гоуп об'єднуються в злочинну організацію, організована група озброюється і набуває ознак банди). Тобто, з цього можна зробити висновок про виділення Верховним Судом України простих форм співучасті (групою осіб або групою осіб за попередньою змовою) і видів злочинних стійких об'єднань, якими є злочинна ооганізаиія і ооганізована rovna.

Однак таке тлумачення гЬоом співучасті не відповідає науковому підходу до класифікаційних критеріїв поділу понять, оскільки будь-яка класифікація може бути побудована за єдиною загальною підставою поділу її ctdvktvohhx елементів. Дійсно, пя підстава поділу є неодмінною умовою наукової класифікації. Очевидно, шо об'єднання в одній системі таких гЬопм. як. наппиклад. співвиконавство. співучасть із оозполілом солей і опганізована ггопа неможливе, оскільки петлі дві з названих гЬоом мають в основі оозполілу об'єктивний коитегай Гхапактеп виконуваних співучасниками функцій), остання ж форма виділяється за суб'єктивною ознакою. Тому, беручи за підставу класифікації суб'єктивний критерій - ступінь взаємозв'язку спільно діючих осіб і розвиваючи погляди прихильників цього підходу, нами пропоную-ться такі форми співучасті: 1) співучасть без попередньої змови і 2) співучасть за попередньою змовою. Видами співучасті за попередньою змовою відповідно до ЗУпКВ є: а) група осіб, утворена за попередньою змовою: б) опганізована rovna: в) злочинна організація. Підставою для запропонованої класифікації є ступінь зооганізованості злочинної гпупи. шо визначає не тільки займане нею місце в системі злочинних iron, побудованої за ознакою зооганізованості. але й ступінь її суспільної небезпеки, шо повинно враховуватися пои кваліфікації спільно вчинених злочинів. Така класифікація співучасті

¹ Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені
стійкими злочинними об'єднаннями: Постанова Пленуму Верховного Суду
України від 23 грудня 2005 р. № 13 // Вісник Верховного Суду України. - 2006. -
№ 1 (65).

² Логика: [учебное пособие] / А. А. Ерышев, Н. П. Лукашевич,
Е. Ф. Сластенко; под ред. Н. П. Лукашевича. - 4-е изд., перераб. и доп. - К.:
МАУП,2003.-С. 92-93.

³ Галиакбаров Р. Р. Уголовное право Российской Федерации. Общая часть:
[конспекты лекций и иные материалы] / Р. Р. Галиакбаров. - Краснодар: Изд-во
Кубан. гос. аграрн. ун-та, 1999. - С. 202.

⁴ Див., наприклад: Иванов Н. Г. Групповая преступность: содержание и
вопросы законодательного регулирования / Н. Г. Иванов // Государство и право. -
М.: Наука, 1996. - № 9. - С. 75-76.

на гЬооми і вили уявляється ггоактично значимою, оскільки відбиває конкретно названі в ЗУпКВ випадки спільної злочинної діяльності.

Поняття співвиконавства як простої форми співучасті.

Вчинення злочину групою осіб, передбачене ч. 1 cm. 28 КК, має місце, якщо в ньому беруть участь декілька (два або більше) виконавше без попередньої змови між, собою. ГТпи пій гЬопмі співучасті всі виконавці Гспіввиконавпі) - два чи більше суб'єктів злочину - виконують v повному обсязі чи частково об'єктивну CTODOHV складу злочину. У цих випадках діяльність одного виконавця доповнюється діяльністю іншого (інших) ггои вчиненні злочину, коли злочин уже почався, але ше не закінчився. Пои цьому змова може бути, але не до початку злочину. а під час його виконання. Для встановлення ппостої гЬопми співучасті v злочині необхідна наявність всіх об'єктивних і суб'єктивних ознак останньої. Виконавці Гспіввиконавш) мають діяти спільно, списатися v своїх діях один на одного, між їхніми діями має бути ппичиновий зв'язок. їм належить усвідомлювати, шо спільними діями вони вчиняють злочин, і бажати чи свідомо допускати настання суспільно небезпечних наслідків. Ппоста співучасть пепедбачена в окпемих частинах статей КК як кваліфікуюча ознака злочину (наприклад, при крадіжці - ч. 2 ст. 185, контрабанді - ч. 2 ст. 201 КК, організації або утриманні місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення нагжотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів - ч. 2 ст. 317 КК Укоаїниі

Ппи співвиконавстві об'єктивну ctodohv злочину, склад якого описаний в одній зі статей 04 КК Укоаїни. безпосередньо вчинює не один виконавець, а декілька співучасників. Не можна, однак, гюзуміти співвиконавство як обов'язкове здійснення кожним співучасником vcix лій. передбачених складом злочину, як виконання кожним з них складу віл початку до кінця. Злочин v співвиконавстві нетлко відбувається так. шо дії. які входять до об'єктивної стопони. кожним співучасником цілком не охоплюються. Отже, оозглянугі ізольовано, вони не становлять об'єктивну ctodohv злочину і наслідки настають лише в результаті сукупної діяльності всіх співвиконавців. Більшість авторів, а також судово-слідча практика підтримують думку, що при співвиконавстві можливе виконання окремими співучасниками лише частини дій, що складають об'єктивну сторону злочину. Такі дії є сггіввиконавством у тому разі, якщо ними здійснюється об'єктивна сторона складу злочину, шо інкримінується співучасникам.

Виконавець один вчинює весь злочин від початку до кінця. Ппи співвиконавстві ж злочин безпосередньо вчиняють декілька осіб. Тому не виключається гюзполіл солей між ними в межах єдиної об'єктивної стопони. Таке випішення питання слід визнати віпним. тому шо ппи виконанні злочину його склад, передбачений в одній зі статей 04 КК. безпосередньо і цілком виконується однією особою. Виконавець

¹ Сергеев В. В. Уголовно-правовые меры борьбы с групповой преступностью / В. В. Сергеев. -Волгоград, 1977. -С. 31.

самостійно (V коимінально-ггоавовому змісті) виконує всю об'єктивну ctodohv злочину віл початку ло кінпя. Ооганізатоо. ггілбушовач чи пособник, безпепечно. впливають на послідовність виконання виконавцем окоемих частин дії. на швидкість його оозвитку тошо. Однак v безпосередньому вчиненні об'єктивної стооони злочину вони участі не бепуть. Поділ полей співвиконавпів має технічний хапактеп (наггоиклал. як сггіввиконавпі крадіжки особистого майна підлягають відповідальності співучасники, один із яких ггооникнув v ггоимішення і виніс звідти печі, а іншій залишився стояти на стопожі. а потім ггоийняв і відніс викоалене) і не впливає на юридичну кваліфікацію лій. У сазі вчинення сшввиконавпями вбивства також не обов'язково, щоб ушкодження, шо заподіяли смепть. були завдані кожним з них.

Із суб'єктивної стооони для співвиконавства характерний умисел співучасників, усвідомлення кожним з них змісту і суспільної небезпеки своїх дій і дій інших учасників, спільності дій і спільності заподіюваного злочинного результату.

Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, коли його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення. Вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою є небезпечнішим порівняно з першим вид співвиконавства. Попередня змова забезпечує більш високий ступінь взаємодії між співучасниками. Співучасники заздалегідь, до початку здійснення злочину, домовляються про спільність своїх дій, про час і місце, про засоби (знаряддя) і способи вчинення злочину. Проте і така група ще не утворює міцних зв'язків між учасниками злочину, співорганізова-ність дій усіх співучасників забезпечується тільки на час виконання об'єктивної сторони злочину, після чого група розпадається.

У юридичній літературі можна зустріти помилкове уявлення про те, що в межах даного виду співвиконавства можуть бути розподілені ролі між співучасниками. Розподіл ролей при вчиненні злочину групою осіб за попередньою змовою може носити суто технічний характер, що не впливає на юридичну оцінку вчиненого. Наприклад, при вчиненні крадіжки один учасник групи проникає до квартири, другий приймає речі через вікно на вулиці, третій складає їх у сумки, четвертий відносить їх в автомобіль. Всі члени групи діють як співвиконавці. Розподіл ролей між співучасниками в кримінально-правовому значенні припускає наявність інших співучасників, крім виконавців.

У ЗУпКВ (ч. 2 ст. 28 КК) законодавець не вказує на сггіввіконаство, але судове тлумачення має це на увазі. Так, Пленум Верховного Суду України у абзацах 1 і 4 п. 24 Постанови «Про судову практику у справах про злочини проти власності» зазначив, що учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи

¹ Сергеев В. В. Уголовно-правовые меры борьбы с групповой преступностью / В. В. Сергеев. -Волгоград, 1977. - 127 с.

частково утворює об'єктивну сторону складу злочину. При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль у вчиненні злочину. Дії особи, яка безпосередньо не брала участі у вчиненні злочину, але порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину або предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню злочину, належить кваліфікувати як співучасть у скоєному у формі пособництва з посиланням на частину п'яту статті 27 КК. Такий підхід до роз'яснення норми підтверджується судовою практикою, коли ВССУ визнавав крадіжку, вчиненою групою осіб за попередньою змовою, якщо в ній брали участь два і більше виконавці, що заздалегідь домовилися про її спільне вчинення, і кожний з них виконував дії, що складали хоча б частина об'єктивної сторони злочину. Аналогічні рекомендації відносно понять групового вбивства чи групового зґвалтування містяться в інших постановах ПВСУ.

Таким чином, об'єктивна сторона групового злочину за попередньою змовою характеризується тільки співвиконаством. Кожний з учасників групи виконує дії, що утворюють ознаки об'єктивної сторони конкретного злочину. Спільні зусилля всіх осіб призводять до настання єдиного для них злочинного результату. З суб'єктивної сторони цей вид співучасті характеризується тільки прямим умислом. Розходження з простою формою співучасті полягає в тому, що в першому виді співвиконаства спільний намір виникає в момент здійснення злочину, а при другому - учасники групи заздалегідь домовляються про його вчинення. Мотиви можуть бути різними, але вони не впливають на юридичну оцінку дій членів групи. Попередня змова на здійснення злочину є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони не лише розглядуваного виду складної форми співучасті, але й інших - організованої групи і злочинної організації. Змова обов'язково включає згоду кожного зі співучасників на використання певних технічних засобів, знарядь, прийомів і способів вчинення злочину, а також на визначений характер і розмір суспільно небезпечних наслідків.

Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об 'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи. Ця форма є складною співучастю і відбувається тільки за попередньою змовою, інтеракції між співучас­никами носять утруднений характер, деякі з них особистої участі в здійсненні злочинів не приймають, їхні ролі розподілені в юридичному змісті на ролі: організатора, керівника, пособника чи виконавця злочину, але при цьому діючи в межах однієї організованої групи.

Закон визначає чотири ознаки організованої групи: а) група складається з трьох і більше осіб; б) особи заздалегідь зорганізувалися в групу; в) група має стійкий характер; г) метою групи є вчинення одного чи декількох злочинів. Зазначені ознаки визначають кількісну і якісну характеристику організованої групи, включаючи спосіб взаємодії між її учасниками: це є стійка і, отже, устояна група, що створена для здійснення злочинної діяльності на тривалий час. Але зі змісту ч. З ст. 28 КК України випливають і інші ознаки організованої групи. Це пов'язано з тим, що стійкість групи визначається не тільки тривалістю її існування, але й стабільністю її складу, що, у свою чергу, забезпечується особливим порядком підбора учасників групи і встановленням жорсткої дисципліни в межах групи. Тому в організованій групі обов'язково є організатор чи керівник, що підбирає учасників та тдтримує дисципліну. Керівник планує і підготовляє вчинення злочинів, забезпечує знаряддями і засобами, необхідними для реалізації планів групи, координує дії інших учасників. У групі можливий розподіл ролей не тільки суто технічно як у групі, створеною за попередньою змовою, але й у юридичному значенні, тобто організатор чи керівник можуть доручити окремим учасникам групи тільки матеріальне забезпечення групи (виготовлення знарядь і засобів злочину, фінансове забезпечення злочинної діяльності), другим - охорону предметів злочину, третім - безпосереднє виконання злочину тощо. Аналіз судової практики свідчать про вузьку спеціалізацію організованих груп (торгівля зброєю, ігорний бізнес, наркотиками, фальсифікованими лікарськими засобами, здійснення шахрайських фінансових операцій, проституція), мають свої території (регіони) дії, а також відрізняються професіоналізмом її учасників. Одним з різновидів організованої групи є банда. Деякі учені вважають банду злочинною організацією, тобто відносять її до наступного виду співучасті. Проте ПВСУ у п. 17 Постанови «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями» від 23 грудня 2005 року № 13 під бандою розуміє озброєну організовану групу або злочинну організацію, яка попередньо створена з метою вчинення кількох нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб або одного такого нападу, який потребує ретельної, довготривалої підготовки.

Таким чином, об'єктивна сторона цього виду співучасті характеризується наявністю організованої, стійкої групи осіб (три і більше), що заздалегідь об'єдналися для вчинення одного чи декількох злочинів. Особливий спосіб взаємодії між співучасниками відрізняють більш високий рівень зорганізованості і міцніші зв'язки між членами групи. Суб'єктивна сторона характеризується наявністю прямого умислу. Мета - вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи. Тобто кожний з учасників усвідомлює свою причетність до організованої групи і суспільну небезпеку своїх дій і дій інших осіб, передбачає хоча б в загальному вигляді результати спільної злочинної діяльності і бажає

бути учасником організованої групи і діяти в її цілях. Кожний з учасників обізнаний про характер і мету вчинюваних і планованих злочинів, що не виключає розходження мотивів злочинної діяльності. Вчинення злочину організованою група є кваліфікуючою ознакою багатьох злочинів (проти власності, у сфері господарської діяльності, проти громадської безпеки і громадського порядку, проти правосуддя), а також складає ознаки самостійного злочину - бандитизму (ст. 257).

Злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він вчинений стійким ієрархічним об'єднанням декількох осіб (п'ять і більше), члени чи структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп (ч. 4 cm. 28).

Отже, злочинна організація - це організована група особливого роду, наділена законом більшим ступенем стійкості, згуртованості і рядом інших ознак, а також є складною формою співучасті, вчиненою за попередньою змовою. Як особлива форма співучасті злочинна організація передбачена в нормах Особливої частини КК: створення або участь у банді (ст. 257 КК), створення або участь у терористичній організації чи групі (ст.258 КК), створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань і участь у них (ст. 260 КК).

ЗУпКВ виділяє чотири ознаки цього види складної форми співучасті: а) група осіб (п'ять і більше), б) ієрархічна стійкість, в) зорганізованість за попередньою змовою, г) створена для вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп. ПВСУ у п. 11 Постанови «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями» від 23 грудня 2005 року № 13 зазначив, що стійкість організованої групи та злочинної організації полягає в їх здатності забезпечити стабільність і безпеку свого функціонування, тобто ефективно протидіяти факторам, що можуть їх дезорганізувати, як внутрішнім (наприклад, невизнання авторитету або наказів керівника, намагання окремих членів об'єднання відокремитись чи вийти з нього), так і зовнішнім (недотримання правил безпеки щодо дій правоохоронних органів, діяльність конкурентів по злочинному середовищу тощо). На здатність об'єднання протидіяти внутрішнім дезорганізуючим факторам указують, зокрема, такі ознаки: стабільний склад, тісні стосунки між його учасниками, їх централізоване підпорядкування, єдині для всіх правила поведінки, а також наявність плану злочинної діяльності і чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення. Ознаками зовнішньої стійкості злочинної організації можуть бути встановлення корупційних зв'язків в органах влади, наявність каналів обміну інформацією щодо діяльності конкурентів по злочинному середовищу, створення нелегальних (тіньових) страхових

фондів та визначення порядку їх наповнення й використання тощо. Набуття організованою групою крім ознак внутрішньої ще й ознак зовнішньої стійкості (за наявності ієрархічної побудови та мети вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів), як правило, свідчить про те, що ця група трансформувалась у злочинну організацію.

Злочинна організація має, порівняно зі звичайною організованою групою, складнішу внутрішню структуру. Як показує практика, обов'язково наявні організатори, керівники, рада керівників, у яку нерідко входять корумповані представники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, працівники правоохоронних органів. Ролі рядових учасників строго і більш детально розподілені і виділяються виконавці злочинів, навідники, власна служба безпеки, бойовики, служба інформації (розвідка), служба матеріального забезпечення діяльності злочинної організації. Злочинна організація може поділятися на дрібніші підрозділи (бригади, ланки, групи), але може, навпаки, представляти об'єднання декількох злочинних організацій чи об'єднання організаторів, керівників чи інших представників регіональних стійких злочинних груп, що створені злочинною організацією як структурні підрозділи для розробки планів і підготовки умов для вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів.

Таким чином, об'єктивна сторона даного виду складної форми співучасті характеризується наявністю складних, стійких організаційних форм злочинної діяльності у виді злочинної організації, її структурних підрозділів, об'єднання організаторів, керівників та інших представників регіональних груп, а також у формі організаційної діяльності, спрямованої на створення злочинної організації і керівництво нею. Суб'єктивна сторона характеризується тільки прямим умислом. Метою злочинної діяльності є вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів.

13.6. Причетність ло злочину

Вчиняючи злочин v співучасті співучасники усвідомлено і иілесппямовано поєднують свої зусилля для досягнення загального для всіх оезультату. Саме така спільна умисна діяльність, сплямована на вчинення злочинного посягання визнається співучастю. Втім непоодинокі випадки, коли суб'єкт певним чином сппияє вчиненню злочинного діяння чи ггоихованню його слідів, однак його дії завдяки відсутності обов'язкової об'єктивної чи суб'єктивної ознаки співучастю не визнаються. Така діяльність називається ппичетністю до злочину, що має якісно інші правові наслідки порівняно зі співучастю.

Причетність до злочину - це діяльність особи, що не є співучастю, і полягає у сприянні вчиненню злочинного посягання або

птіхоеанню його слідів. У сучасному кримінальному ггоаві виділяється три види ггоичетності: потупання. тгоиховування і недонесення.

ТТотупанням визнається несумлінне ставлення особи до своїх обов'язків, шо виражається в невиконанні нею лій. сплямованих на ггоипинення вчиненого злочину. Цей вил ггоичетності характеризується відсутністю спільності, як об'єктивної ознаки співучасті, а також суб'єктивної ознаки - спрямованості на досягнення загального злочинного оезупьтату. Наприклад, спостерігаючи за тим. як v кімнаті для затпиманих один з них б'є іншого, співпобітник міліції не тгоиймає ніяких заходів для ггоипинення цього злочину. У цьому сазі службова особа хоча й усвідомлює, шо вчиняється злочин, не ггоиймає в ньому участі, завдяки чому співучасть тут відсутня і вчинене визнається потуо анням.

Слід зазначити, шо потчгоанням може бути лише умисне непепешкоджання злочинній діяльності інших осіб. Мотивами бездіяльності можуть бути небажання пес епіко лжати вчиненню посягання, стоах за свою безпеку тошо. Зазначений вил ггоичетності завдяки відсутності ознаки спільності не утвопює співучасті, на підставі чого така особа не підлягає відповідальності як співучасник. Водночас, кримінальна відповідальність за потчгоання передбачається окпемими статтями 04 КК як самостійний злочин. Натгоиклад. ст. 364 КК України - зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Можлива і відповідальність за ст. 256 КК (заздалегідь не обіцяне сггоияння учасникам злочинних опганізаиій та укпиття їх злочинної діяльності шляхом надання ггоимішень. сховиш. тюанспоотних засобів. інгЬоомашї. документів, технічних ггоистюоїв. гтюшей. цінних папеоів. а також заздалегідь не обіцяне здійснення інших дій по ствопенню умов. які сприяють їх злочинній діяльності), а також за ст. 426 КК (умисне неприпинення злочину, що вчиняється підлеглим, або ненаправлення військовою службовою особою до органу досудового розслідування повідомлення про підлеглого, який вчинив кримінальне правопорушення, а також інше умисне невиконання військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов'язками повинна була виконати, якшо це заподіяло істотну шкоду!

Необхідно враховувати, шо кримінально каоаним є потчгоання осіб, на яких v встановленому попядку покладений обов'язок шодо недопущення вчинення злочинів. Неперешкоджання злочину іншими

¹ Більш детально див.: Митрофанов 1.1. Кримінальна відповідальність осіб, які вчинили злочин у співучасті: [монографія] /1.1. Митрофанов, Т. М. Слободяник. -Кременчук: вид. ПП Щербатих О. В., 2009. - С. 230-250.

особами, на яких такий обов'язок не лежить (наггоиклад. випадковий перехожий не ггоипиняє вчинюваного хуліганства і не сповішає ггоо пе поавоохооонні ооганиі не тягне наслідків коимінально-поавового хаоактеоу. але може одержати негативну моральну оцінку з боку суспільства.

Поиховування — ие заздалегідь не обіияне ггоиховання злочинця, слідів злочину або ггоелметів здобутих злочинним шляхом. У зазначеному випадку відсутня часова ознака співучасті, тому іпо злочин уже вчинений. З цієї поичини дії. шо утвооюють ггоиховування. не повинні бути заздалегідь обіцяними. lie. наггоиклад. випадок, коли вбивця v закривавленому одязі після вчинення злочину ггоийшов до свого знайомого і. оозповівши гто те. шо тпапилося. поппосив дати йому інший одяг, а закривавлений спалити, шо знайомий і вчинив. Пеоел нами заздалегідь не обіцяне ггоиховування як злочинця, так і слідів злочину. Такий ггоиховувач несе відповідальність за ст. 396 КК України. Ця стаття встановлює покарання за заздалегідь не обіцяне ггоиховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину. За ггоиховування злочинів сеоедньої або невеликої тяжкості КК не пеоедбачає показання. Пои цьому слід зазначити, шо ч. 2 ст. 396 КК виключає кримінальну відповідальність за ггоиховування тяжких і особливо тяжких злочинів членів сім'ї особи, яка вчинила злочин, а також її близьких родичів, коло яких визначається законом. Відповідно до п. 1 ст. З КПК ними вважаються чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно пооживають, але не пеоебувають v шлюбі.

У іншому оазі. якшо особа попеоеднє обіцяє винному сховати його чи сліди злочину, вона визнається інтелектуальним пособником вчиненого посягання і несе відповідальність як співучасник злочину.

Поиховування злочину виоажається лише в активних діях. Пои цьому суб'єкт може ускладнити пошук і встановлення особи злочинця (зміна зовнішності, надання поигупку) або поиховати сліди вчиненого посягання (шляхом знишення. видозміни, поиховування тошої Коимінальна відповідальність за поиховування злочинів настає у випадках спеціально передбачених ЗУпКВ: заздалегідь не обіцяне придбання або отримання, зберігання чи збут майна, завідомо одержаного злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів, олеожаних злочинним шляхом (ст. 198 КК Укоаїни) і заздалегідь не обіияне поиховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину (ст. 396 КК Укоаїниі Слід воаховувати. шо розглянута форма причетності має місце лише в тому разі, якщо

¹ Кримінальне право України. Загальна частина: [підручник] / за заг. ред. М.І. Бажанова. - К. -X.: Юрінком інтер - Право, 2002. - С 216-217.

суб'єкт втогілно усвідомлює ту обставину, шо він лопомагає сховати сліли вчиненого злочину. Якшо. наггоиклал. суб'єкт набуває майно, не усвідомлюючи тієї обставини, що воно здобуто злочинним шляхом, приховування виключається.

Недонесенням визнається неповідомлення особою

ппавоохопонним опганам ппо достовіпно відомі підготовлювані або вчинені злочини. У КК УРСР 1960 ооку відповідальність за недонесення наставала за ст. 187 цього кодексу.

Сьогодні КК України відповідальності за ией вид пгшчетності до злочину не пеоелбачає. На пій підставі самостійного юзимінально-ггоавового значення нелонесення немає. Лише v сазі, якшо в діях такої особи містяться ознаки іншого самостійного складу злочину, вона підлягає за нього юзимінальній відповідальності. Так. наггоиклал. якшо така особа незаконно зберігала вогнепальну збгюю. вона підлягає відповідальності за ст. 263 КК. за недонесення ж ппо злочин, вчинений інтими особами, вона ні за яких умов не відповідає (ч. 7 ст. 27 КК України).

Питання для самоконтролю

1. Що таке співучасть у кримінальному праві?

2. Яке значення має кримінально-правовий інститут співучасті у злочині?

3. Якими ознаками характеризується співучасть?

4. Які види співучасників визначає Кримінальний кодекс України?

5. Які форми співучасті ви знаєте?

6. Хто такий організатор злочину?

7. Якими ознаками характеризується виконавець злочину?

8. Хто є пособником злочину?

9. За якими рисами виділяють підбурювача злочину серед інших співучасників злочину?

10. Визначте поняття співвиконавства у злочині. Які ознаки
характеризують сггіввиконавство у злочині?

11. Чим відрізняється організована група від злочинної
організації?

12. Що є підставою кримінальної відповідальності співучасників злочину?

13. В яких межах несуть відповідальність співучасники злочину?

14. Що в кримінальному праві розглядається як невдала співучасть у злочині?

15. Які умови добровільної відмови співучасників злочину?

16. Що таке ексцес виконавця?

17. Як вирішуються питання кримінальної відповідальності
співучасників злочину при ексцесі виконавця?

18. Що таке причетність до злочину?

Рекомендована література

Бурчак Ф. Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые проблемы / Ф. Г. Бурчак. - К.: Вища школа, 1986. - 206 с.

Бурчак Ф. Г. Учение о соучастии по советскому уголовному праву / Ф. Г. Бурчак. - К.: Наук, думка, 1969. - 213 с.

Кваша О. О. Організатор злочину: кримінально-правове та кримінологічне дослідження / О. О. Кваша. - К.: НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, 2003. - 214 с

Кваша О. О. Співучасть у злочині: сутність, структура та відповідальність: автореф. дис на здобуття наук. ступ, д-ра юрид. Наук: спец.: 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. О. Кваша. - К., 2013. - 36 с

Кваша О. О. Співучасть у злочині: структура та відповідальність:
[монографія] / О. О. Кваша. - Луганськ РВВ ЛДУВС ім.

Е. О. Дідоренка, 2013. - 560 с

Ковітіді О. Ф. Інститут співучасті у кримінальному праві України: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук: спец.: 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. Ф. Ковітіді. - X., 1999. - 16 с

Жаровсъка Г. П. Співучасть у злочині за кримінальним правом України: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук: спец.: 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Г. П. Жаровська. - К., 2004. - 19 с.

Кваша О. Організатор злочину (кримінально-правове та кри­мінологічне дослідження): монографія / О. Кваша. - К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, 2003. - 216 с

Митрофанов 1.1. Кримінальна відповідальність осіб, які вчинили злочин у співучасті: [монографія] /1.1. Митрофанов, Т. М. Слободяник. -Кременчук: вид. ПП Щербатих О. В., 2009. - 280 с.

Митрофанов 1.1. Співучасть у злочині: навчальний посібник / І. І. Митрофанов, А. М. Пригула. - Одеса: Вид-во «Фенікс», 2012. -208 с.

Новщъкий Г. В. Поняття і форми співучасті у злочині за кримінальним правом України: [наук.-практ. посібник] / Г. В. Новицький. - К.: Вища пік., 2001. - 96 с

Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 13 // Вісник Верховного Суду України. - 2006. - № 1 (65). - С 2-6.

Тельное П. Ф. Ответственность за соучастие в преступлении / П. Ф. Тельнов. - М.: Юрид. лит., 1974. - 208 с.

Ус О. В. Кримінальна відповідальність за підбурювання до злочину / О. В. Ус. - X.: ФОП Вапнярчук Н. М., 2007. - 264 с.