Поняття та мета заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб

В Україні останнім часом значно зросла кількість злочинів, учинених в інтересах або з використанням юридичних осіб. Поширеність цього явища дозволяє констатувати, що сьогодні сформувався новий вид кримінальної активності - злочинність юридичних осіб («злочинність корпорацій» або «корпоративна злочинність»). Цей вид злочинності є реальною загрозою основам національної безпеки України, в тому числі її економічній складовій, а також інтересам сумлінних учасників цивільно-правових і госпорсько-правових відносин та економічного обігу в цілому. Крім того, злочинність юридичних осіб сприяє підвищенню рівня криміногенності суспільства, зокрема спричиняє або створює умови для розвитку таких небезпечних соціальних явищ, як корупція (особливий її вид - корпоративна корупція, тобто незаконна корисливомотивована діяльність державних службовців в інтересах юридичних осіб), екологічна злочинність, фінансування тероризму й організованої злочинності.

Складна структура управління в державі та в юридичних особах не тільки ускладнює, але й іноді унеможливлює ідентифікацію осіб, які дійсно причетні до вчинення злочинів. Навіть у тому разі, якщо виявляється можливим визначити службову особу, відповідальну за вчинення правопорушення, доказування причетності вищого керівництва до правопорушення може виявитися неможливим. Більше того, кожне окреме правопорушення може бути результатом окремих рішень, дій або бездіяльності різних осіб, хоча вони й відповідають загальній атмосфері, створюваної керівництвом юридичної особи. У таких випадках притягнення до відповідальності окремої особи може виявитися неможливим, але навіть якщо це й удасться, відповідальність може в різному ступені поширюватися й на інших осіб. У зв'язку з цим застосування заходів державного примису до окремої особи може виявитися недостатньо ефективним для запобігання здійсненню юридичною особою правопорушень і не змусить правління юридичної особи або її членів реорганізувати систему контролю. Для подолання цих проблем законодавці в багатьох європейських країнах розробили та прийняли норми, які містять

юридичні факти для реалізації кримінальної відповідальності юридичних осіб.

Проблеми кримінальної відповідальності юридичнх осіб не є новими для кримінально-правової науки. Особливо обговорюваними вони стали сьогодні, оскільки отримали часткової легаціїї та вирішення в чинному ЗУпКВ. До дускусій щодо кримінальної відповідальності юридичнх осіб приєдналися такі вчені, як: Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. К. Грищук, Л. Д. Єрмакова, С. Г. Келіна, Т. В. Кондрашова, Н. Ф. Кузнецова, О. С. Нікіфоров, Р. І. Михєєв, А. В. Наумов, М. I. Панов, Л. К. Савюк, Є. Л. Стрельцов, В. Я. Тацій, П. Л. Фріс, І. І. Чугуников та інші.

До КК України на виконання зобов'язань, взятих на себе Україною у зв'язку з участю й ратифікацією положень Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією, а також Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції, введений Розділ XVI «Заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб». До цього розділу відразу ж були внесені зміни Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв'язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України» від 13.05.2014 № 1261-VII, збільшивши перелік злочинів, за вчинення яких можна застосувати засоби кримінально-правового впливу на юридичних осіб.

У нормах цього розділу визначений вичерпний перелік злочинів, за вчинення яких можуть бути застосовані розглядувані засоби, види засобів кримінально-правового характеру, загальні правила їхнього застосування та підстави звільнення юридичної особи від їхнього застосування. Тобто український законодавець фактично визнав юридичні особи «суб'єктом» реалізації кримінальної відповідальності за вчинення їхньою уповноваженою особою: 1) від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених ст.ст. 209, 306,

Див.: Смольянинов Е. С. Уголовно-правовые средства борьбы с преступлениями, совершаемыми с использованием организационно-правовых форм юридического лица: автореф. дис. на соискание уч. степ. канд. юрид. наук: спец.: 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право / Е. С. Смольянинов. - М., 2000. - 20 с.

² Про ратифікацію Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією: Закон
України від 18.10.2006 № 252-V // Відомості Верховної Ради України. - 2006. -
№ 50. - Ст. 497.

³ Про ратифікацію Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції:
Закон України від 18.10.2006 № 251-V // Відомості Верховної Ради України. -
2006.-№50. -Ст. 496.

⁴ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання
Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України
стосовно відповідальності юридичних осіб: Закон України від 23.05.2013 № 314-
VII // Офіційний вісник України. - 2013. - № 47. - Ст. 1686.

ч. 1 і 2 ст. 368³, ч. 1 і 2 ст. 368⁴, ст.ст. 369, 369² КК України; 2) незабезпечення виконання покладених на її уповноважену особу законом або установчими документами юридичної особи обов'язків щодо вжиття заходів із запобігання корупції, що призвело до вчинення будь-якого із злочинів, передбачених у ст.ст. 209, 306, ч. 1 і 2 ст. 368, ч. 1 і 2 ст. 368, ст.ст. 369, 369 КК України; 3) від імені юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених ст.ст. 258-258 КК України; 4) вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених у статтях 109, ПО, 113, 146, 147, 160, 260, 262, 436, 437, 438, 442, 444, 447 КК України.

Формально юридично законодавець не вийшов за рамки Конвенції ООН проти корупції і Кримінально-правової конвенції про боротьбу з корупцією. Так, стаття 26 Конвенції ООН проти корупції встановлює правило, згідно з яким кожна Держава-учасниця вживає таких заходів, які, з урахуванням її принципів права, можуть бути необхідними для встановлення відповідальності юридичних осіб за участь у злочинах (підкуп національних публічних посадових осіб (ст. 15); підкуп іноземних публічних посадових осіб і посадових осіб публічних міжнародних організацій (ст. 16); розкрадання, неправомірне присвоєння або інше нецільове використання майна публічною посадовою особою (ст. 17); зловживання впливом з корисливою метою (ст. 18); зловживання службовим становищем (ст. 19); незаконне збагачення (ст. 20); підкуп у приватному секторі (ст. 21); розкрадання майна в приватному секторі (ст. 22); відмивання доходів від злочинів (ст. 23), визнаних такими відповідно до зазначеної Конвенції. За умови дотримання принципів права Держави-учасниці відповідальність юридичних осіб може бути кримінальною, цивільно-правовою або адміністративною. Притягнення до такої відповідальності не заперечує кримінальної відповідальності фізичних осіб, які вчинили злочини. Кожна Держава-учасниця зокрема забезпечує застосування щодо юридичних осіб, що притягуються до відповідальності відповідно до статті 26 Конвенції ООН проти корупції, ефективних, домірних і таких, що здійснюють стримувальний вплив, кримінально-правових або некаральних санкцій, включаючи грошові санкції.

Проте аналіз змін, внесених до ЗУпКВ, свідчить про те, що законодавець вводить інститут юридичної особи і не як суб'єкта кримінальної відповідальності, і не як суб'єкта злочину. Так, Б. В. Волженкін відзначає, що «доцільно розрізняти суб'єкта злочину і суб'єкта кримінальної відповідальності. Злочин як суспільно небезпечне протиправне і винне діяння може вчинити тільки фізична особа, яка наділена свідомістю і волею. Саме таке діяння, що містить всі ознаки відповідного складу злочину, є підставою кримінальної відповідальності. А нести кримінальну відповідальність за такі діяння

¹ Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції (укр/рос) від 31.10.2003 // Офіційний вісник України. - 2010. - № 10. - № 44. - Ст. 506.

могли б не тільки фізичні особи, але й за певних умов і юридичні особи».

О. С. Нікіфоров вказує на те, що інститут кримінальної відповідальності юридичної особи у його сучасному вигляді, тобто протягом останніх 100-150 років, є спробою держави посилити контроль над негативними наслідками, зокрема ділової активності великих корпорацій. Саме у цей період досить різко проявляється тенденція великого бізнесу до монополізації та ігнорування у окремих випадках інтересів споживачів і суспільства. Цивільно-правових та адміністративних санкцій виявилось недостатньо.

С. Г. Келіна зазначає, що шкода, яку спричиняють юридичні особи при вчиненні ними, наприклад, екологічних злочинів дуже часто не збігається з тими санкціями, які застосовуються до них у рамках інших видів юридичної відповідальності, а також і з розміром покарань, які можуть застосовуватися до фізичної особи за даний вид злочину. Крім того, на практиці дуже часто трапляються випадки об'єктивного інкримінування, а притягнення фізичної особи до відповідальності часто не змінює ситуацію, оскільки злочинна діяльність організації продовжує мати місце.

О. Е. Радутний вказує на віртуальний характер кримінальної відповідальності юридичних осіб, як умовного утворення, яким є юридична особа. Таку відповідальність, на його думку, слід розглядати виключно як додатковий аргумент у досягненні справедливості та відновлення стану захищеності. Вона має відбуватися тільки за умови преюдиції у вигляді кримінальної відповідальності конкретної фізичної особи (посадовця, службової особи, або іншого уповноваженого представника юридичної особи). Тобто, якщо за конкретний злочин буде притягнуто до кримінальної відповідальності конкретну фізичну особу, яка репрезентує юридичну особу, та обвинувальний вирок щодо неї набрав законної сили, тільки тоді можливо порушувати питання про притягнення певної юридичної особи до кримінальної відповідальності. Але не навпаки.

Віртуальність характеру кримінальної відповідальності юридичних осіб повязана з абстрактністю самої юридичної особи. Згідно зі ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа

¹ Уголовная ответственность юридических лиц / Б. В. Волженкин. - С.-Пб.:
Изд-во С.-Петербург, юрид. ин-та Генпрокуратуры РФ, 1998. -С. 21.

² Никифоров А. С. Юридическое лицо как субъект преступления /
А. С. Никифоров // Государство и право. - 2000. - № 8. - С. 22.

³ Шеховцова Л. І. Про доцільність встановлення кримінальної відповідальності
юридичних осіб (досвід іноземних держав) / Я. О. Сидоров, Л. І. Шеховцова //
Право і безпека. - 2010. - № 3. - С 186-189.

⁴ Радутний О. Е. Кримінальна відповідальність юридичної особи - крок до
закріплення віртуальності життєвого простору / О. Е. Радутний // Теорія і практика
правознавства. -2011.-№1.-С. 164-170.

наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ч. 1 ст. 91 ЦК України). Тобто, юридична особа вправі від свого імені набувати і здійснювати надані їй законом права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді. Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України). У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників, (ч. 2 ст. 92 ЦК України). З цього випливає, що юридична особа без діяльнісного компонента своїх органів управління і учасників, тобто активних людей, не може вчиняти ніяких дій (у тому числі кримінально караних діянь) самостійно. Зазначена обставина необхідно враховувати при визначенні юридичної особи як суб'єкта злочину і суб'єкта кримінальної відповідальності.

Для реалізації кримінальної відповідальності відносно юридичної особи вона повинна наділятися такими юридичними властивостями, як кримінальна правоздатність і кримінальна дієздатність, що настають одночасно на відміну від фізичних осіб, у яких кримінальна право дієздатність (правосуб'єктність) настає з певного віку, установленого ст. 22 КК України. Правосуб'єктність як єдина юридична властивість юридичної особи виникає з моменту її державної реєстрації і реалізується органом, що діє відповідно до установчих документів і закону.

Враховуючи вищезгадане, за певних умов юридичну особу можна визнати суб'єктом кримінально-правового впливу. Невипадково у достатній кількості держав не тільки англо-американської (США, Великобританія, Канада), традиційної (КНР), але й континентальної правової системи (Нідерланди, Франція, Данія, Швейцарія, Бельгія, Румунія, Словенія, Молдова та ін.) передбачається можливість кримінальної відповідальності юридичних осіб. У окремих країнах (Австрія, Іспанія, Мексика) має місце і квазікримінальна відповідальність юридичних осіб. У Примірному кримінальному кодексі США, який було рекомен-довано як зразок для прийняття кримінальних кодексів окремих штатів, про відповідальність корпорацій та осіб, які діють в їхніх інтересах, йдеться про те, що корпорації можуть бути засуджені за діяння, які полягають у невиконанні покладених законом на корпорації спеціальних обов'язків щодо вчинення позитивних дій. Корпорація може нести відповідальність за діяння своїх агентів (директор, посадова особа, службовець, особа, яка працює за наймом, або інша особа, яка

¹ Примерный уголовный кодекс (США). Официальный проект Института американского права / под ред. Б. С. Никифорова; пер. с англ. А. С. Никифорова. -М.: Прогресс, 1969. -303 с.

уповноважена діяти в інтересах корпорації), що вчинені останніми в межах своєї службової компетенції та в інтересах корпорації, яка обов'язково мала отримати вигоду в результаті таких дій.

Певні види діяльності (у тому числі злочинної) фізична особа в принципі не в змозі здійснити без використання юридичної особи. Це види діяльності, що вимагають ліцензування, зовнішньо-економічна, банківська діяльність, здійснення якої можливо тільки юридичною особою і т.д. Від імені юридичної особи відкриваються рахунки в банках, здійснюються фінансові операції, переводяться кошти, а коли про злочинну діяльність стає відомо уповноваженим особам, то відповідальність несе тільки фізична особа, у той час як юридична особа продовжує існування і свою негативну діяльність. Відсутність же засобів кримінально-правового впливу відносно юридичної особи, причетної до здійснення злочину, також не дозволяє повноцінно протидіяти кримінальній активності.

Отже, можна констатувати, що через засоби кримінально-правового характеру має реалізовуватися кримінальна відповіда­льність щодо юридичних осіб задля впливу на діяльність таких осіб, щоб змусити їх виконувати безпосередні приписи закону, що встановлюють обов'язок або заборону на здійснення певних дій. Застосування вказаних засобів має унеможливити здійснення діяльності, що не відповідає установчим документам або оголошеним цілям юридичної особи, та діянь, які заподіюють шкоду або створюють загрозу заподіяння шкоди особі, суспільству або державі, що вчиняються від імені або в інтересах даної юридичної особи або дозволяються, санкціонуються, схвалюються чи використовуються органом або особою, яка виконує функції управління юридичною особою.