Юридичні факти для реалізації заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб

Український законодавець формулює юридичний факт для реалізації заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб, використовуючи загальну конструкцію щодо підстави кримінальної відповідальності. Таким фактом є вчинення уповноженою особою юридичної особи діяння, яке містить склад вказаного у ст. 96 КК України злочину. При цьому під уповноваженими особами юридичної особи слід розуміти службових осіб юридичної особи, а також інших осіб, які відповідно до закону, установчих документів юридичної особи чи договору мають право діяти від імені юридичної особи.

Відповідно до ст. 96 КК України підставами для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру є:

1) вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених у ст.ст. 209, 306, ч. 1 і 2 ст. 368³, ч. 1 і 2 ст. 368⁴, ст.ст. 369, 369² КК України;

2) незабезпечення виконання покладених на її уповноважену особу законом або установчими документами юридичної особи обов'язків щодо вжиття заходів із запобігання корупції, що призвело до вчинення будь-якого із злочинів, передбачених у ст.ст. 209, 306, ч. 1 і 2 ст. 368³, ч. 1 і 2 ст. 368⁴, ст.ст. 369, 369² КК України;

3) вчинення її уповноваженою особою від імені юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених ст.ст. 258-258 КК України;

4) вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених у статтях 109, ПО, 113, 146, 147, 160, 260, 262, 436, 437, 438, 442, 444, 447 КК України.

У примітки 2 законодавець розкриває зміст формулювання «вчиненння певного злочину в інтересах юридичної особи». Так, злочини, передбачені ст.ст. 109, ПО, 113, 146, 147, 160, 209, 260, 262, 306, ч. 1 і 2 ст. 368³, ч. 1 і 2 ст. 368⁴, ст.ст. 369, 369², 436-438, 442, 444,

447 КК України, визнаються вчиненими в інтересах юридичної особи, якщо вони призвели до отримання нею неправомірної вигоди або створили умови для отримання такої вигоди, або були спрямовані на ухилення від передбаченої законом відповідальності.

Заходи кримінально-правового характеру можуть бути застосовані до юридичної особи у разі неналежної (навіть незлочинної) діяльності останньої у сфері протидії корупції, якщо умислом уповноваженої особи не охоплювалася можливість і факт здійснення іншими особами зазначених вище злочинів. Посилаючись на незабезпечення виконання обов'язків щодо вжиття заходів із запобігання корупції, які покладені на уповноважену особу законом або установчими документами юридичної особи, у законі не розкривається зміст відповідних обов'язків. При цьому ст. 14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» зобов'язує юридичних осіб забезпечувати «розроблення та вжиття заходів із запобігання корупції, які є необхідними та обґрунтованими для запобігання корупції у діяльності юридичної особи та заохочення її працівників діяти відповідно до закону, нормативно-правових актів та встановлених підприємством правил та процедур щодо виявлення та запобігання корупції у діяльності юридичної особи».

Певним підґрунтям для розробки юридичною особою заходів із запобігання корупції можуть бути положення законопроекту, які, проте, не ввійшли в остаточний текст прийнятого Закону. Такими заходами, зокрема можуть бути такі дії: 1) встановлення на підприємстві правил і процедур з виявлення і запобігання корупції в діяльності юридичної особи, розробка рекомендацій з їхнього застосування, установлення правил етичної поведінки працівників юридичної особи, створення умов для конфіденційних повідомлень про їх порушення; 2) визначення осіб, відповідальних за дотримання таких правил і процедур та надання періодичних звітів за результатами моніторингу власнику/власникам або визначеним ним/ними уповноваженим особам юридичної особи; 3) здійснення власником або визначеним ним особою належного нагляду і контролю за дотриманням правил і процедур щодо виявлення та запобігання корупції в діяльності юридичної особи; проведення періодичного навчання осіб, відповідальних за моніторинг дотримання правил і процедур щодо виявлення та запобігання корупції; 4) Проведення періодичної оцінки ефективності застосування правил і процедур щодо виявлення та запобігання корупції, застосування заходів дисциплінарної відповідальності до осіб, які порушують такі правила та процедури; 5) вживання заходів реагування за виявленими фактами корупційних правопорушень, зокрема, інформування уповноважених державних органів, проведення внутрішніх розслідувань, розробки

¹ 26.04.2015 набуває чинності Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII // Офіційний вісник України. - 2014. -№ 87. - Ст. 2474.

заходів, спрямованих на запобігання подібних правопорушень у майбутньому і т. д.

ЗУпКВ встановлює коло юридичних осіб, які підлягають кримінально-правовому вплуву за наявності юридичних фактів, визначених 96 КК України. Згідно з ч. 1 ст. 96 КК України за вчинення уповноваженою особою юридичної особи від її імені та в її інтересах будь-якого із злочинів, передбачених у ст.ст. 209 «Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом», 306 «Використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів», ч. 1 і 2 ст. 368 «Підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми», ч. 1 і 2 ст. 368 «Підкуп особи, яка надає публічні послуги», ст.ст. 369 «Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі», 369 «Зловживання впливом» КК України, а також незабезпечення виконання покладених на її уповноважену особу законом або установчими документами юридичної особи обов'язків щодо вжиття заходів із запобігання корупції, що призвело до вчинення вказаних злочинів, заходи кримінально-правового характеру можуть бути застосовані судом до підприємства, установи чи організації, крім державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, організацій, створених ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного чи місцевого бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також міжнародних організацій.

Відповідно до ч. 2 ст. 96 КК України заходи кримінально-правового характеру при вчиненні її уповноваженою особою від імені юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених у статтях 109 «Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади», 110 «Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України», 113 «Диверсія», 146 «Незаконне позбавлення волі або викрадення людини», 147 «Захоплення заручників», 160 «Підкуп виборця, учасника референдуму», ст.ст. 258-258 «Терористичні злочини», 260 «Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань», 262 «Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем», 436 «Пропаганда війни», 437 «Планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни», 438 «Порушення законів та звичаїв війни», 442 «Геноцид», 444 «Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист», 447 «Найманство» КК України, можуть бути застосовані судом до суб'єктів приватного та публічного права резидентів та нерезидентів України, включаючи підприємства, установи чи організації, державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого

самоврядування, організації, створені ними у встановленому порядку, фонди, а також міжнародні організації, інші юридичні особи, що створені у відповідності до вимог національного чи міжнародного права. Якщо держава або суб'єкт державної власності володіє часткою більше 25 відсотків в юридичній особі або юридична особа знаходиться під ефективним контролем держави чи суб'єкта державної власності, то дана юридична особа несе цивільну відповідальність у повному обсязі за неправомірно отриману вигоду та шкоду, заподіяну злочином, що вчинений державою, суб'єктами державної власності або державного управління.

Розділ XVI «Заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб» у ст. 96 КК України передбачає загальні правила застосування до юридичних осіб засобів кримінально-правового впливу. Так, при застосуванні до юридичної особи засобів кримінально-правового впливу судом враховуються ступінь тяжкості вчиненого її уповноваженою особою злочину, ступінь здійснення злочинного наміру, розмір завданої шкоди, характер та розмір неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою, вжиті юридичною особою заходи для запобігання злочину. Отже, через абстрактність загальних умов суду надані необмежені можливості для розсуду (фактично - сваволі), що є визнаним корупціогенним фактором.

За сукупністю злочинів в межах одного провадження суд, застосувавши до юридичної особи заходи кримінально-правового характеру за кожен злочин окремо, визначає остаточний основний захід шляхом поглинення менш суворого заходу більш суворим. При застосуванні до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру за злочин за наявності невиконаного заходу за попереднім вироком (вироками) суду кожне з них виконується самостійно, крім випадків застосування судом ліквідації юридичної особи згідно з КК (ст. 96^{і !}КК України).

Засоби кримінально-правового впливу у випадках, передбачених п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 96 КК України, можуть бути застосовані судом до підприємства, установи чи організації, крім державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, організацій, створених ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного чи місцевого бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також міжнародних організацій. Засоби кримінально-правового впливу у випадках, передбачених п.п. З і 4 ч. 1 ст. 96 КК України, можуть бути застосовані судом до суб'єктів приватного та публічного права резидентів та нерезидентів України, включаючи підприємства, установи чи організації, державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, організації, створені ними у встановленому порядку, фонди, а також міжнародні організації, інші юридичні особи, що створені у відповідності до вимог національного чи міжнародного права. Якщо держава або суб'єкт

державної власності володіє часткою більше 25 відсотків в юридичній особі або юридична особа знаходиться під ефективним контролем держави чи суб'єкта державної власності, то дана юридична особа несе цивільну відповідальність у повному обсязі за неправомірно отриману вигоду та шкоду, заподіяну злочином, що вчинений державою, суб'єктами державної власності або державного управління (ст. 96 КК України).