Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: Археология Биология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Техника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ? Влияние общества на человека Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления	Главная Избранные Случайная статья Познавательные Новые добавления Обратная связь FAQ Ознаки та елементи складу злочину ⇐ ПредыдущаяСтр 19 из 75Следующая ⇒ Злочини відрізняються один від одного конкретними протиправними діями (бездіяльністю), наслідками, які від них настають, тощо. Наприклад, вбивство відрізняється від крадіжки. Але будь-який злочин має спільну структуру у разі, якщо його уявно можна розчленити на певні елементи. Безумовно, об'єктивно злочин розчленити неможливо, оскільки злочин - це конкретний юридичний факт реальної дійсності, суспільно небезпечний за своїм соціально-політичним змістом і кримінально протиправний за своєю юридичною природою. У законі є ознаки, спільні для всіх складів злочинів. Візьмемо, наприклад: суб'єкта злочину. Такі його ознаки, як фізична, осудна особа властиві для всіх злочинів. Чи, наприклад, об'єкт злочину - це завжди суспільні відносини, вони, безумовно, різні, але головне, що будь-який злочин завжди посягає на певні суспільні відносини. Для всіх злочинів є спільні ознаки об'єктивної та суб'єктивної сторін. Так, ознаки, що притаманні всім злочинам (їхнім складам), утворюють загальний склад злочину, який є науковою моделлю, оскільки він не закріплений в законі, він тільки описується наукою кримінального права і допомагає глибше з'ясувати на підставі «загальної моделі» ознаки конкретних складів злочинів. Загальний склад злочину розглядається наукою кримінального права при вивченні положень Загальної частини ЗУпКВ. Конкретний же склад -це склад злочину, передбачений певною статтею КК, наприклад, склад грабежу, склад умисного вбивства. Конкретні склади злочину розглядаються наукою кримінального права при вивченні положень 04 КК, оскільки вони в них закріплені. Склади конкретних злочинів виконують важливу функцію, тому що формулюють юридичний факт для початку реалізації кримінальної відповідальності і передбачають можливість призначення засобів кримінально-правового впливу особам, які вчинили злочини. Точне визначення складу злочину є однією з гарантій забезпечення прав і свобод людини і громадянина, дотримання і зміцнення законності і правопорядка в демократичній правовій державі. Іншими словами, наявність у діях чи бездіяльності особи конкретного складу злочину є підставою для міркування про наявність злочину певного виду, за вчинення якого ініціюється функціонування механізму реалізації кримінальної відповідальності. Загальний склад злочину не виконує і не може виконувати цієї ролі, оскільки не передбачається в 04 КК злочину взагалі, а закріплюються ознаки конкретного кримінально караного діяння. Тому теорією кримінального права виділяються поняття «ознака» та «елемент» складу злочину для наступного опису ознак та закріплення конкретного суспільно небезпечного діяння у відповідній нормі Особливої частини КК. Якщо ознака складу злочину визначається як конкретна законодавча характеристика найсуттєвіших властивостей злочину, то елемент - це складова структури складу злочину, що утворюється з певної групи ознак, які відповідають різним сторонам суспільно небезпечного діяння, визнаного законом про кримінальну відповідальність злочином. За змістом ознак, що утворюють елементи складу злочину, один злочин відрізняється від іншого (крадіжка від грабежу). Кожен елемент складу злочину утворюється структурними одиницями, що у кожному конкретному складі специфічні і неповторні. Саме ця обставина і є основою «моделювання» конкретного суспільно небезпечного діяння, що у законотворчості має дещо абстрактний характер і відбувається в певній послідовності. Так, перш за все, із загальної (теоретичної) структури складу злочину необхідно виділити ознаки, що мають описати вказане діяння у КК як злочин. Загальною (теоретичною) така структура є тому, що містить усі елементи та ознаки складу злочину, розроблені на цей час теорією кримінального права (див. табл. 1), не зосереджуючись на їхньому змістовному навантаженні. Більш детально див.: Кримінальне право України. Загальна частина: [підруч.] / Г. В. Андрусів, П. П. Андрушко, В. В. Беницький [та ін.]; за заг. ред. П. С. Матишевського та ін. - К.: Юрінком Інтер, 1997. - С. 96-107. Таблиця 1 Загальна (теоретична) структура складу злочину Складові частини складу злочину (його елементи) Ознаки складу злочину Об'єкт Безпосередній об'єкт злочину; предмет злочину; потерпілий від злочину Об'єктивна сторона Суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність); суспільно небезпечні наслідки; причиновий зв'язок між діянням і наслідками; спосіб вчинення злочину; час вчинення злочину; місце вчинення злочину; обстановка вчинення злочину; знаряддя злочину; засоби вчинення злочину Суб'єктивна сторона Вина; мотив; мета; емоційний стан Суб'єкт Фізична особа; осудність; вік; ознаки спеціального суб'єкта У таблиці 1 наведена вся сукупність ознак, що розглядаються теорією кримінального права при дослідженні змісту елементів конкретного складу злочину. Продовжуючи процес моделювання конкретного суспільно небезпечного діяння (наприклад, грабежу) законодавець визначає, які ознаки, що мають його описувати у диспозиції певної статті 04 КК, є обов'язковими. При цьому з'являється загальна конструкція (каркас) складу необхідного кримінально караного делікту (див. табл. 2). Таблиця 2 Загальна конструкція складу грабежу Елементи складу Ознаки складу грабежу Об'єкт Безпосередній об'єкт злочину; предмет злочину Об'єктивна сторона Суспільно небезпечне діяння; суспільно небезпечні наслідки; причиновий зв'язок між діянням і наслідками; спосіб вчинення злочину Суб'єктивна сторона Вина; мотив; мета Суб'єкт Фізична особа; вік; осудність У таблиці 2 виділено ті ознаки складу злочину (грабежу), що є обов'язковими для нього, оскільки вони передбачені в законі і потребують доказування при розгляді кримінальних проваджень про злочини певної категорії: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета його вчинення; 3) вид і розмір завданої шкоди; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття провадження (ч. 1 ст. 91 КПК України). Тобто, всі ознаки, що описують суспільно небезпечне діяння як кримінальний делікт. На останньому етапі законодавцю необхідно «наповнити» загальну конструкцію складу грабежу конкретним змістом, що дозволить правозастосовчим органам чіткіше і повніше зіставляти ознаки складу злочину у реально вчиненому діянні з описом його законодавчих ознак (див. табл. 3). Таблиця З ______ Загальна конструкція та конкретний зміст складу грабежу           Елементи складу злочину Загальна конструкції складу злочину (обов'язкові ознаки) Конкретний зміст обов'язкових ознак Об'єкт Безпосередній об'єкт злочину Економічні відносини власності Предмет злочину Майно, що належить іншій особі на праві власності або ввірене особі на законній підставі Об'єктивна сторона Суспільно небезпечне діяння Незаконне безоплатне обертання чужого майна на користь винного або інших осіб Суспільно небезпечні наслідки Пряма дійсна майнова шкода: власник позбавляється можливості володіти, розпоряджатися і користуватися майном Причиновий зв'язок Діяння є причиною настання прямої дійсної майнової шкоди Спосіб вчинення Відкритий Суб'єктивна сторона Вина Прямий умисел, за якого особа усвідомлює, що незаконно і безоплатно обертає чуже майно на свою користь або користь інших осіб, передбачає, що своїми діями спричинить пряму дійсну майнову шкоду, і бажає спричинення такої шкоди	Мотив	Корисливий - прагнення одержати матеріальну вигоду для себе або інших осіб за рахунок чужого майна
Мета	Бажання розпорядитися викраденим майном як своїм власним
Суб'єкт	Вік	14 років (ч. 2 ст. 22 КК)
Осудність	Особа здатна усвідомлювати свої дії, спрямовані на відкрите викрадення чужого майна, і керувати ними (ч. 1 ст. 19 КК)

Отже, виходячи з розглянутого алгоритму, не всі ознаки теоретичної структури мають значення для грабежу, тому теорією кримінального права їх прийнято поділяти на обов'язкові (необхідні) та факультативні. Проте всі елементи і ознаки складу злочину взаємопов'язані між собою. їх поділ здійснються лише для того, щоб уможливити повний і всебічний аналіз вчиненого діяння, визначити статю (частину статті) КК України, за якою може бути реалізована кримінальна відповідальність щодо винної у його вчинені особи.

Обов'язкові ознаки визначають наявність або відсутність самого складу злочину. У разі відсутності хоча б однієї з основних ознак відсутнім визнається склад злочину в цілому. Факультативні ознаки визначають другорядні характеристики об'єктивної та суб'єктивної сторін вчиненого злочину та особи винного. Вони можуть впливати на вид та розмір покарання, але жодним чином не визначають наявність або відсутність складу злочину як такого.

У тому разі, якщо факультативні ознаки вводяться законодавцем безпосередньо в конструкцію складу конкретного злочину (наприклад, ст. 113 КК «Диверсія», в якій мета вчинення цього злочину -ослаблення держави), вони стають обов'язковими (конструктивними) ознаками, які, за загальним правилом, визначають наявність чи відсутність складу злочину як такого, і, відповідно, відсутність або наявність юридичного факту для початку фукціонування механізму реалізації кримінальної відповідальності особи за конкретною кримінально-правовою нормою.

Види складів злочину

Усі конкретні склади злочинів, передбачені 04 КК, поділяються на певні групи за якоюсь істотною ознакою. Класифікація складів злочину має своїм завданням виявити загальні закономірності їх конструювання. Існує різна класифікація залежно від того, за яким критерієм здійснюється поділ.

Склади злочинів поділяються на групи за: 1) ступенем суспільної небезпеки; 2) способом otthcv в законі: 3) особливостями конструкції.

Склади злочинів за ступенем суспільної небезпеки поділяються на такі вили:

- основні склади злочинів. Це такі склади, яким притаманні ознаки,
що виражають сутність злочину, його специфічні ознаки, які
повторюються шооазу пои вчиненні злочину пього виду:

- склади злочинів із обтяжуючими обставинами (з
кваліфікуючими ознаками). Як правило, ці обставини викладені в
частинах других статей 04 КК. Наприклад, кваліфікуючими ознаками
крадіжки є вчинення її: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою
осіб (ч. 2 ст. 185 КК). За злочини з обтяжуючими обставинами закон
передбачає cvBomine показання, ніж за злочин з основним складом:

- склади злочинів з особливо обтяжуючими обставинами (з
особливо кваліфікуючими ознаками). Наприклад, особливо
кваліфікуючі ознаки крадіжки - вчинення її: 1) з проникненням у
житло, інше приміщення чи сховище; 2) із завданням значної шкоди

потерпілому (ч. З ст. 185 КК); 3) із завданням шкоди потерпілому у великих розмірах (ч. 4 ст. 185 КК); 4) із завданням шкоди потерпілому в особливо великих розмірах; 5) організованою групою (ч. 5 ст. 185 КК). Показання за такий вил кваліжки cvBomine:

- склади злочинів з пом 'якшуючими обставинами (привілейовані
склади злочину). Наприклад, умисне вбивство у стані сильного
душевного хвилювання, умисне вбивство матір'ю своєї
новонародженої дитини, вбивство при перевищенні меж необхідної
оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання
злочинця.

Склали злочинів за способами опису в законі поділяються на:

1) прості - це ті, в яких має місце одне діяння, що посягає на один об'єкт і характеризуються однією формою вини. Наприклад, крадіжка, вбивство:

2) складні, тобто такі, що мають два об'єкти. Наприклад, розбій одночасно посягає два об'єкти, першим з яких є економічні відносини власності, а іншим - життя та здоров'я особи; обман покупців та замовників: один об'єкт - нормальна діяльність торгівлі (надання різних послуг) та інший - матеріальні інтереси покупців та замовників. До складних складів злочину належать злочини з подвійною (змішаною) формою вини. Наприклад, умисне тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого. У цьому випадку має місце умисел до факту ушкодження і необережність відносно настання смерті потерпілого.

За особливостями конструкції і моменту закінчення склади злочинів поділяються на:

- злочини з матеріальним складом - це такі, в яких закон момент
закінчення злочину пов'язує з настанням певних суспільно
небезпечних наслідків. Закінчений злочин характеризується єдністю
об'єктивних і суб'єктивних ознак, повною реалізацією об'єктивної
сторони суспільно небезпечного діяння, передбаченого диспозицією
статті (частини статті) Особливої частини КК. Йдеться про юридичну
завершеність такого діяння. Момент закінчення злочину
обумовлюється особливістю конструкції його складу. Злочин з
матеріальним складом визнається закінченим з того моменту, коли
фактично настали суспільно небезпечні наслідки, передбачені статтею
(частиною статті) Особливої частини КК як обов'язкова ознака
об'єктивної сторони злочину. Наприклад, убивство є закінченням з
моменту настання біологічної смерті іншої людини, крадіжка - з
моменту, коли винний має реальну можливість (хоча б початкову)
розпоряджатись чи користуватись викраденим майном. В умисних
злочинах з матеріальним складом можлива як стадія готування, так і
стадія замаху, однак із цього загального правила є винятки, зумовлені
особливостями конкретних складів злочинів. Так, готування
вважається несумісним з убивством у стані фізіологічного афекту,
оскільки у ст. 116 КК вказується на раптовість виникнення сильного
душевного хвилювання, а тому встановлення елементів готування до
позбавлення у подальшому життя іншої людини виключає

кваліфікацію за цією статтею. Стадія замаху неможлива, якщо законодавець пов'язує кримінальну відповідальність з настанням певних суспільно небезпечних наслідків, указаних у диспозиції статті 04 КК, яких у конкретній ситуації фактично не спричинено (наприклад, ч. 4 ст. 152 КК - зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки):

- злочини з формальним складом. До них належать злочини, в яких як ознака об'єктивної сторони називається лише певна суспільно небезпечна дія або бездіяльність. Шкідливі наслідки в диспозиціях закону не вказуються. Злочин з формальним складом вважається закінченим з моменту вчинення передбаченої у диспозиції норми КК дії (бездіяльності). Фактичне настання при цьому шкідливих наслідків не впливає на кваліфікацію вчиненого і може враховуватися при призначенні покарання. Злочини з формальним складом можуть мати стадію готування, а деякі з них - і стадію замаху (наприклад, замах на контрабанду, пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі). До злочинів з формальним складом належать, наприклад, статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, порушення законодавства про працю, завідомо незаконний арешт, затримання або ггоивіл та інше.

- злочини з усіченим складом. Це такі склади, в яких законодавець переніс момент закінчення злочину на самий початок. До злочинів з таким складом належать бандитизм, розбій. Особливість усічених складів злочину полягає в тому, що момент їх закінчення пов'язується із вчиненням діяння, яке за своїм кримінально-правовим змістом є попередньою злочинною діяльністю (зокрема бандитизм, розбій, вимагання, посягання на життя державного діяча). У таких злочинах можлива стадія готування, але стадія замаху виключається, оскільки саме на етап незакінченого злочину закон переносить момент закінчення кримінально караного посягання. Так, розбій визнається закінченим з моменту нападу з метою заволодіння чужим майном, незважаючи на те, чи вдалося злочинцеві досягти цієї мети чи ні.

Умисний характер незакінченого злочину безпосередньо закріплений у статтях 14, 15 КК. Цілеспрямованість, за наявності якої можна встановити відповідність між задуманим злочином і реальним утіленням його в життя, притаманна діянням, в яких особа бажає настання передбачених нею суспільно небезпечних наслідків.

У тому разі, якщо винний усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки і свідомо припускав їх настання, тобто діяв з непрямим умислом, однак результат не настав, відповідальність за замах виключається. Дії суб'єкта кваліфікуються виходячи з фактично спричинених наслідків. Необережні злочини не мають стадій.

Не є видом незакінченого злочину виявлення умислу, під яким розуміється зовнішній прояв тим чи іншим способом (усно, письмово, за допомогою конклюдентних дій тощо) наміру особи вчинити злочин без здійснення реальних дій, спрямованих на реалізацію цього наміру. Хоча й виявлення наміру є зовнішнім виявом внутрішніх психічних

процесів, але чинне законодавство не встановлює караність такої поведінки. Вважається, що думки, бажання, наміри, ідеї не підкріплені реальним змістом, не в змозі заподіяти шкоду суспільним відносинам. Закріплений у КК підхід про безкарність виявлення наміру ґрунтується на відомих ще римському праву тезах: немає злочину без вчинення дії, думки не караються, - враховують конституційне положення про право кожного на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Від виявлення наміру потрібно відрізняти випадки кримінально караної погрози, передбаченої, наприклад, статтями 129, 195,258 КК. У таких випадках закон передбачає відповідальність не за небезпечні думки, а за закінчене суспільно небезпечне посягання на певні об'єкти кримінально-правової охорони - життя людини, економічні відносини власності, громадську безпеку тощо. Не є виявленням наміру вчинити передбачені КК діяння, формою вчинення яких є різноманітні публічні заклики (див. ч. 2 ст. 109, статті ПО, 436 КК України). Такого роду діяння утворюють самостійні посягання на об'єкти кримінально-правової охорони.