Зв'язок кримінального права з іншими галузями права

Кримінальне право нерозривно пов'язане з іншими галузями українського права (конституційним, цивільним, адміністративним), а також із міжнародним правом та використовує положення інших наук.

Найбільшою мірою кримінальне право пов'язане з конституційним правом, норми-принципи якого знайшли своє закріплення в ЗУпКВ. Про це свідчить ч. 1 ст. З КК України, в якій зазначено, що законодавство про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Конституційне право є базовим для всіх інших галузей українського права, в тому числі й для кримінального права. У ст. 8 Конституції України закріплено положення, відповідно до якого Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції та повинні

¹ Митрофанов 1.1. Кримінальне право України. Загальна частина: [навч. посібник] / 1.1. Митрофанов. - Кременчук: Видавець «ПП Щербатих О. В.», 2009.-С. 21-22.

відповідати їй. Низка положень, закріплених у Конституції України, безпосередньо стосується принципів кримінального права, тому вони деталізовані у відповідних нормах КК. Так, наприклад, принцип презумпції невинуватості, сформульований у ст. 62 Конституції України, в якій зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, вписаний у ч. 2 ст. 2 КК України.

Принцип вини реалізується не лише через суб'єктивне ставлення у вину, але й через особистий характер кримінальної відповідальності. Його суть визначають такі положення: 1) злочином є діяння, вчинене конкретною фізичною особою; 2) особа підлягає кримінальній відповідальності за те злочинне діяння, що вчинене нею особисто; 3) покарання застосовується тільки до особи, яка вчинила злочин.

Конституційним є також положення, згідно з яким ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Конституція закріплює положення про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час його вчинення не визнавалися законом як правопорушення (ст. 58 Конституції). Це положення знайшло своє відображення у ст. 5 КК України, яка має назву: «Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі». Як уже зазначалося вище, функцією кримінального права є також охорона всіх конституційних правовідносин у випадку суспільно небезпечного посягання на них.

Кримінальне право ґрунтується на нормах міжнародного права. Міжнародні договори України підлягають неухильному дотриманню Україною відповідно до принципів і норм міжнародного права. Згідно зі ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Відповідно до статей 14, 15 Закону України «Про міжнародні договори України» міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на їх обов'язковість в порядку та у строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб. Чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права. Згода на обов'язковість міжнародних договорів може бути надана у формі ратифікації або приєднання. Оскільки Україна є правонаступницею прав і обов'язків за міжнародними договорами Союзу РСР і Української РСР, то до міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, прирівнюються й інші відповідні

¹ Про міжнародні договори України: Закон України від 29 червня 2004 року № 1906-IV // Відомості Верховної Ради. - 2004. - № 50. - Ст. 540.

договори. Чинними є лише опубліковані міжнародні договори України в офіційних виданнях: газеті «Голос України», журналі «Відомості Верховної Ради України» або в «Зібранні чинних міжнародних договорів України».

Норми міжнародного права повинні бути належним чином імплементовані в національне кримінальне законодавство, тобто під час прийняття нових ЗУпКВ законодавцем мають бути враховані положення, що містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Кримінальне право нерозривно пов'язане з кримінологією. Кримінологія виникла в межах кримінального права. Такі правові поняття, як злочин, вина, мотив, вік кримінальної відповідальності за вчинення суспільно небезпечного діяння, стадії вчинення злочину, поняття групи осіб, організованої злочинної групи та інші, що були розроблені теорією кримінального права, широко використовуються кримінологією. Кримінологія вивчає злочинність як соціальне явище, з'ясовує причини, умови і динаміку злочинності в цілому та окремих груп злочинів. Крім того, кримінологія вивчає проблеми запобігання злочинам у суспільстві. Під кримінально-правовим запобіганням розуміють превентивні заходи, які здійснюються при призначення покарання та його виконання. У такому плані ідея запобігання злочинам пронизує всю систему кримінально-правових, кримінальних процесуальних і кримінально-виконавчих інститутів.

Кримінальне право є базовим щодо всіх правових галузей, які
встановлюють правові основи протидії кримінальній активності
населення країни. Цим визначається його первинність і одночасно
єдність мети, принципів і методів правового регулювання, однаковий
понятійний апарат кримінально-правових, кримінальних

процесуальних і кримінально-виконавчих інститутів. Крім того, необхідно враховувати, що формою життя матеріального права є процесуальний закон. Так, кримінальне процесуальне право містить правові норми, що закріплюють правову процедуру встановлення у кримінально караному діянні особи складу злочину і призначення покарання.

Кримінальне і кримінально-виконавче право регулюють суспільні відносини, які виникають при встановленні системи, а також застосуванні покарань і звільненні від них. При цьому кримінальне право визначає поняття, мету, види, підстави відповідальності і покарання, звільнення від нього, тобто формулює «базові» правові категорії, залишаючи для кримінально-виконавчого права сферу регулювання порядку та умов виконання (відбування) всіх без винятку видів покарань.

¹ Про правонаступнидтво України: Закон України від 09.12.1991 № 1543-ХП //
Відомості Верховної Ради України. - 1991. -№46. - Ст. 617.

² Митрофанов 1.1. Кримінальне, кримінальне процесуальне і кримінально-
виконавче право: проблеми взаємозв'язку / 1.1. Митрофанов // Вісник

Кримінальне право певного мірою пов'язане з цивільним і адміністративним правом, особливо щодо відповідальності за різноманітні правопорушення. Ці три галузі права забезпечують охорону найважливіших для особи, суспільства і держави цінностей. Цивільно-правові відносини охороняються, як правило, засобами цивільного права, адміністративні - засобами адміністративного права. Водночас відповідальність за вчинення небезпечних правопорушень, які завдають значної шкоди цивільним і адміністративним правовідносинам, установлюється законом про кримінальну відповідальність. Кримінальне право відрізняється від цих двох галузей права правовідносинами, які воно охороняє, та специфічним методом їх охорони.

Наука кримінального права та законодавча діяльність при створенні його норм змушує використовувати положення таких наук, як психологія (психологія неповнолітніх), судова психіатрія (осудність, різні види розладів психічної діяльності), судова медицина (критерії розмежування різних видів тілесних ушкоджень) тощо.

Наука кримінального права

Предметом науки кримінального права є ЗУпКВ та практика його застосування, узагальнення чинного ЗУпКВ та проблем його вдосконалення. Наука кримінального права, насамперед, вивчає два основоположних інститути - злочин та покарання. Ці та інші інститути кримінального права досліджуються не догматично, а в їх розвитку та змінах, що враховують потреби практики протидії кримінальної активності населення. Наука кримінального права не може розвиватися без репрезентативних підсумків соціологічних досліджень, а також без порівняння чинних кримінально-правових норм і тих, що діяли в різні історичні періоди розвитку України, для з'ясування їх ефективності. Одним з основних завдань науки кримінального права є розробка на підставі узагальнення практики застосування норм КК України шляхів та методів удосконалення ЗУпКВ, виходячи з конкретної соціально-політичної ситуації в країні.

Соціологія кримінального права, яку протягом багатьох років намагалися відокремити як самостійну правову науку, яка б відрізнялася від науки кримінального права, в дійсності є складовою частиною його. Вона вивчає такі ж самі інститути та поняття, що становлять ЗУпКВ з позиції соціологічної обумовленості, аналізує підсумки досліджень дієвості кримінально-правових приписів. Отже, підстав для відокремлення соціології кримінального права нема. Вона може тільки бути спеціальною навчальною дисципліною. Таке рішення обґрунтоване, тому що соціологія кримінального права виступає як метод пізнання та аналізу інститутів і понять кримінального права.

Кримінологічної асоціації України № 8: збірник наукових праць [редкол. Т. А. Денисова, О. М. Джужа, В. П. Ємельянов та ін.]. - Харків: Золота миля, 2014.-С 104-118.

Соціологічні дослідження основних кримінально-правових інститутів та їх результати мають суттєве значення для встановлення їх ефективності, вдосконалення, розроблення нових ЗУпКВ на базі їх соціальної обумовленості. У числі найбільш важливих проблем кримінальної соціології, крім головної - виявлення обумовленості ЗУпКВ, можна назвати соціологічне дослідження правосвідомості у сфері кримінального права, кримінально-правове прогнозування, дослідження ефективності покарань, соціологічні проблеми конкретних видів кримінально караних діянь та застосування норм Особливої частини Кримінального кодексу України тощо.

До предмета науки кримінального права входять вивчення й аналіз не тільки чинного ЗУпКВ та практики його застосування, але й історії становлення і розвитку як законів про кримінальну відповідальність, так і самої науки. До предмета науки включаються також вивчення законодавства зарубіжних країн про кримінальну відповідальність у порівняльному плані і для використання позитивного досвіду в законотворчій діяльності та розвитку національної науки кримінального права. Кримінальне право як галузь права захищає суспільні відносини притаманним їй методом. Наука кримінального права таку роль не виконує. Вона досліджує склад суспільних відносин, що виникають у зв'язку з учиненням злочинів, і розробляє соціально обумовлені рекомендації щодо вдосконалення чинного ЗУпКВ.

Наука кримінального права не може розвиватися без органічного зв'язку з практикою. Якщо теорія означає форму наукового знання про досліджувані об'єкти, раціональне осмислювання їх через взаємозалежні поняття, судження, докази і рекомендації, то практика є сама почуттєво предметна діяльність з оволодіння і вдосконалення дійсності, а також її результатом. Не можна ні змішувати їх, ні розривати, відривати одне від одного, абсолютизувати їхнє протиставлення.

Питання про поняття «юридична практика» у науковій літературі вирішується неоднозначно. Так, існує думка, що за основними характеристиками вона складається з об'єктивованого досвіду індивідуально-правової діяльності, що виявляється в результаті застосування кримінального права при вирішенні (розгляді) кримінальних проваджень. Причому при аналізі такого досвіду увага

Материалистическая диалектика: в 5-ти томах / общ. ред. Ф.В.Константинова. - М.: Мысль, 1982. - Т. 2: Субъективная диалектика. -С. 166.

² Философский энциклопедический словарь / гл. ред. Л. Ф. Ильичев,
П. Н. Федосеев и [др.]. - М.: Советская энциклопедия, 1983. - С. 522-523.

³ Сухарев А. Я. Юридический энциклопедический словарь / А. Я. Сухарев. -
М.: Сов. энциклопедия, 1984. - С. 263,269.

⁴ Энгельс Ф. Анти-Дюринг / К. Макс, Ф. Энгельс. Соч. - 2-е изд. - Т. 20. - М.:
Гос. изд-во полит, лит-ры, 1961. - С. 340-341.

акцентується головним чином на судовій практиці, що складає лише одну з цілісних ділянок правозастосування. Разом з тим це невиправдано звужує і збіднює зміст розглянутого явища, залишаючи «осторонь» багато важливих його сторін.

Юридична практика - це вся діяльність з вивчення, освоєння і удосконалення соціальної дійсності через державно-правові засоби та її юридично значущі результати. Інакше кажучи, це - уся позитивна правова діяльність з організації суспільних відносин і її результати, виражені у вигляді сукупного і об'єктивованого юридичного досвіду. Правова діяльність і її досвід, узяті у всьому їхньому різноманітті, необхідно взаємодіють у вертикальній структурі юридичної практики, яка цілком пронизує і правотворчу, і правореалізаційну, і правовиховну (правороз'яснювальну) сфери державно-правової дійсності. Відповідно правотворча, і правореалізаційна, і правовиховна практики виокремлюються й в її горизонтальній структурі, кожна з яких, у свою чергу, на іншому рівні може поділятися на певні підвиди, що мають ті чи інші особливості. Судова практика, як і слідча, прокурорська, договірна і т.д., виступає як самостійний різновид правозастосовчої практики. При цьому горизонтальна структура юридичної практики є багатоскладною.

У разі розгляду її в дещо іншому ракурсі, можна виокремлювати в ній діяльність і накопичений досвід з нормативного правового регулювання, з індивідуального правового регулювання, з правового виховання, з юридично значущої саморегуляції. У цьому випадку до уваги беруться всі різновиди позитивної правової діяльності і накопиченого в процесі її здійснення юридичного досвіду.

Своєрідне місце юридична практика посідає в соціальній практиці в цілому. В окремих сферах життєдіяльності суспільства (виробничої, соціальної, політичної і духовної) вона виступає скоріше як сторона, аспект відповідних їм видів соціальної практики. У такому разі юридична практика не має власного об'єкта, спрямована на упорядкування і розгортання в запрограмованому напрямі регульованих суспільних відносин, що входять в одну з названих сфер. Будучи стороною виробничої, соціальної, політичної чи виховної практики, вона органічно пов'язана з ними, впливає на них, одночасно піддаючись їхньому постійному впливу. Коли соціальна практика поділяється на види залежно від того, чи опосередкована вона державно-правовими засобами, юридична практика є її різновидом. У цьому відношенні сучасному суспільству відомі юридична і неюридична практики, що співіснують і взаємодіють у всіх основних сферах його життєдіяльності.

Форми зв'язку науки кримінального права з практикою різноманітні: вивчення й узагальнення практики застосування ЗУпКВ, участь фахівців-учених в узагальненнях практики, що проводиться судовими органами, в розробці проектів нових законів про кримінальну відповідальність та удосконаленні чинного законодавства, участь учених в роботі науково-консультаційних рад при Верховному Суді України, Вищому спеціалізованому суді України

з розгляду цивільних та кримінальних справ, Генеральній прокуратурі України, регіональних правоохоронних органів, у даванні висновків на проекти законів і постанов Пленумів Вищого спеціалізованого суду України з оозглялу цивільних та кримінальних справ.

Система науки кримінального права. В основу системи науки кримінального права покладена система Кримінального кодексу України. Однак у теоретичному плані система науки кримінального права охоплює більш широке коло питань. Тому у підручники з кримінального права включаються окремі теми, які містять найбільш суттєві інституції цієї галузі українського права. Наприклад, у підручники із Загальної частини Кримінального права входять теми: «Загальні положення кримінального права»; «Кримінально-правові відносини»; «Кримінально-правова політика»; «Кримінальна відповідальність та механізм її реалізації»; «Склад злочину»; «Об'єкт злочину»; «Об'єктивна сторона складу злочину»; «Суб'єктивна сторона складу злочину»; «Суб'єкт злочину» тощо.

Система Кримінального права України як навчальної дисципліни дається в робочій навчальній програмі, розробленій відповідним навчальним закладом на підставі навчального плану підготовки бакалаврів у галузі знань - 0304 «Право».

Питання для самоконтролю

1. Дайте поняття кримінального права.

2. Вкажіть основні риси і значення кримінального права України.

3. Що є джерелом кримінального права України?

4. Які особливості предмета правового регулювання у
кримінальному праві України?

5. Дайте поняття методу кримінального права.

6. Які методи використовує сучасне кримінальне право України?

7. Які завдання вирішує сучасне кримінальне право України?

8. Дайте поняття принципів у кримінальному праві, вкажіть їх
основний зміст.

9. У чому полягає економія кримінально-правової репресії?

10. У чому полягає зв'язок кримінального права України з іншими
галузями права?

11. Яке співвідношення науки кримінального права з
кримінальним правом як галуззю права?

12. Вкажіть предмет і метод науки кримінального права.

13. Які завдання вирішує наука кримінального права?

14. Дайте поняття кримінально-правового інституту.

15. У чому полягає значення кримінально-правового інституту?

Рекомендована література

Гацелюк В. А. Реализация принципов уголовного права Украины: проблемы и перспективы / В. А. Гацелюк. - Луганск: РИО ЛАВД, 2003.-152 с.

Грищук В. К. Кодифікація кримінального законодавства України: проблеми історії і методології / В. К. Грищук. - Львів: Світ, 1992. -168 с.

Грищук В. К. Кримінальне право України. Загальна частина: [навч. посіб.] / В. К. Грищук. - К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2007. -С. 17-51.

Грищук В. К. Поняття, предмет, методи, завдання, функції, система, джерела та принципи українського кримінального права: [навч. посіб.] / В. К. Грищук. - Л.: Львівський держ. ун-т внутрішніх справ, 2009.-112 с.

Келина С. Г. Принципы советского уголовного права / С. Г. Келина, В. Н. Кудрявцев. - М.: Наука, 1988. - 176 с.

Кримінальне право України. Загальна частина: підручник / за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. І. Тапія. - Київ - Харків: Юрінком Інтер. - Право, 2002. - С 3-25.

Махінчук В. Конституційні принципи кримінального права: проблема формування системи законодавчих гарантій адекватності покарання / В. Махінчук // Підприємництво, господарство і право. -2001.-№4. -С. 23-27.

Митрофанов 1.1. Кримінальне, кримінальне процесуальне і кримінально-виконавче право: проблеми взаємозв'язку / І. І. Митрофанов // Вісник Кримінологічної асоціації України № 8: збірник наукових праць [редкол. Т. А. Денисова, О. М. Джужа, В. П. Ємельянов та ін.]. - Харків: Золота миля, 2014. - С. 104-118.

Митрофанов 1.1. Кримінальне право України. Загальна частина: навчальний посібник / 1.1. Митрофанов. - Кременчук: Видавець «ПП Щербатих О. В.», 2009. - 632 с.

Митрофанов 1.1. Кримінальне право України. Загальна частина: підручник / В. К. Гіжевський, М. О. Ліненко, 1.1. Митрофанов. - К.: Атіка, 2012.-708 с.

Матишевський 77. С. Кримінальне право України. Загальна частина: [підручник] / П. С. Матишевський. - К.: A.C.K., 2001. - С 5-38.

77ауково-практичний коментар кримінального кодексу України. / за ред. М. І. Мельника, М.І. Хавронюка. - 3-тє вид., перероб. та доповн. - К.: Атіка, 2004. - С 9-11.

Фефелев 77. А. Принципы советского уголовного права / П. А. Фефелев // Правоведение. - 1989. - № 2. - С. 36-43

Филимонов В. Д. Принципы уголовного права: [монография] / В. Д. Филимонов. - М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2002. - 138 с.