Засоби реалізації кримінально-правової політики

Сучасна держава у своєму розпорядженні має достатню кількість засобів реалізації своєї кримінально-правової політики: соціальна профілактика, правове стримування, кримінологічна профілактика, віктимологічна профілактика та система кримінально-правових засобів впливу на осіб, які вчинили або вчиняють кримінально карані діяння.

Система кримінально-правових (юридичних) засобів, що відіграє особливу роль при виконанні завдань кримінального права -забезпечення реального захисту життєво важливих для особи, суспільства і держави цінностей та запобігання кримінально караним діянням, є одним із найважливіших елементів кримінально-правової політики, її своєрідним інструментарієм. Юридичні (кримінально-правові) засоби є інституціональним явищем кримінально-правової сфери, що втілюють запобіжну та відновлювальну Функції кримінального права в регульовані суспільні відносини. Особливість юридичних засобів полягає в тому, що вони засновані на нормах ЗУпКВ, закріплені і регулюються його нормативними розпорядженнями. Юридичні (кримінально-правові) засоби є найважливішими дієвими елементами кримінального права, вони вміщують особливу «кримінально-правову енергію», регулятивну силу, здатність «рухати» суспільні відносини, спрямовуючи їх на досягнення мети кримінально-правового регулювання.

Коло юридичних засобів кримінально-правової політики становлять: норми кримінального права, кримінально-правові правовідносини, юридичні факти, права та обов'язки суб'єктів

кримінально-правових відносин, правозастосовні акти, заходи заохочення, засоби відповідальності, заборони та інші інститути, що відіграють роль регуляторів суспільних відносин. Кримінально-правові засоби функціонують як на рівні окремих (первинних) засобів, так і на рівні їхніх блоків, комплексів юридичних засобів (механізм реалізації кримінальної відповідальності). Юридичні (кримінально-правові) засоби класифікуються за суб'єктами (на засоби громадян (необхідна оборона, затримання особи, яка вчинила злочин, і т. д.), посадових осіб (Президент України при здійсненні помилування), відповідних органів держави і т. ін.), які їх застосовують; за характером їхнього застосування (однократного, багаторазового застосування); за часом дії (постійні, тимчасові). Юридичні засоби бувають звичайні і виняткові (наприклад, довічне позбавлення волі - виняткова міра покарання відповідно до норм чинного КК України).

Кримінально-правові засоби різноманітні за своєю правовою природою та суб'єктами їх застосування, тому втручатися у кримінальну активність з метою реалізації кримінально-правової політики можуть, на наш погляд: суд (наприклад, у разі звільнення від кримінальної відповідальності, призначення покарання, звільнення від покарання і його відбування тощо), правоохоронні органи (під час затримання особи, яка вчинила злочин), окремі громадяни (у стані необхідної оборони).

Засоби кримінально-правового впливу, передбачені ЗУпКВ, є реакцією держави на порушення встановлених ним кримінально-правових норм. Засоби кримінально-правового впливу застосовуються до особи, яка вчинила передбачене ЗУпКВ суспільно небезпечне винне діяння (дію або бездіяльність), і полягають у передбаченій цим ЗУпКВ негативній, справедливій та невідворотній оцінці (засудженні) вчиненого діяння та особи, яка його вчинила, а також: у необхідних випадках - у позбавленні або обмеженні прав і свобод цієї особи. Засоби кримінально-правового впливу застосовуються з метою зміцнення законності та правопорядку, запобігання кримінально караним діянням.

Кримінально-правові засоби впливу на осіб, які визнані винними у вчиненні кримінальних правопорушень, слід відрізняти від кримінально-правових засобів реагування на вчинення кримінально караного діяння. Це пов'язано з тим, що до КК України введений Розділ XI «Заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб». До цього розділу відразу ж були внесені зміни Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв'язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для

¹ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України стосовно відповідальності юридичних осіб: Закон України від 23.05.2013 № 314-VII // Офіційний вісник України. - 2013. - № 47. - Ст. 1686.

України», збільшивши перелік злочинів, за вчинення яких можна застосувати засоби кримінально-правового впливу на юридичних осіб.

Система кримінально-правових засобів впливу, на нашу думку, повинна включати як свої підсистеми п'ять груп засобів. Перша з них вміщує різні види заохочення в кримінальному праві. Друга група засобів включає підсистему покарань як каральну реакцію держави на вчинення кримінального правопорушення з метою виправлення засудженого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень. Третя група засобів - підсистема засобів безпеки в кримінальному праві, що вміщує медичні заходи лікування, які мають некаральну сутність і застосовуються не за вчинення кримінального правопорушення, а у зв'язку з вчиненням забороненого ЗУпКВ суспільно небезпечного діяння до осіб, які його вчинили, з метою забезпечення їх безпеки для себе й для суспільства в цілому, їх лікування, ресоціалізації тощо, а також спеціальну конфіскацію. До четвертої група засобів слід віднести судимість як кримінально-правовий засіб впливу на осіб, які вчинили злочини і відбули призначене судом покарання. П'яту групу засобів складають заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб.

Ефективне кримінально-правове регулювання вимагає правильного вибору і застосування на практиці кримінально-правових засобів впливу. Це особливо актуально в сучасній ситуації, коли правозастосовна система України не наділена повноцінними, ефективними новими інструментами впливу (насамперед юридичними), а запрограмовані (передбачені КК) є успадкованими від старої системи чи скопійованими у країнах ближнього зарубіжжя (наприклад, система покарань у Російській Федерації за винятком смертної кари). Такий підхід до вибору правового інструментарію здійснення кримінально-правової політики призводить до ускладнення вирішення питань протидії кримінальній активності, сприяє подальшому зростанню кількості вчинюваних кримінально караних діянь в Україні.

Проблема вибору кримінально-правових засобів, адекватних меті правової політики у сфері протидії кримінальній активності, є непростою і багато аспектною. У загальному вигляді завдання полягає в тому, щоб знайти оптимальну платформу, адекватний засіб кримінально-правового впливу, необхідний для реального, а не уявного (міфічного) вирішення завдань ЗУпКВ, що забезпечить доцільність та

¹ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної
антикорупційної політики у зв'язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації
Європейським Союзом візового режиму для України: Закон України від
13.05.2014 № 1261-VII // Відомості Верховної Ради України. - 2014. - № 28. - Ст.
937.

² Митрофанов И. И. Механизм реализации уголовной ответственности:
[монография] / И. И. Митрофанов. - Кременчуг: Изд. ЧП Щербатых А. В., 2011. —
С. 413-521.

ефективність слідчої і судової практики. Кримінально-правові засоби не повинні також перетворюватися в самоціль. Це пов'язано з тим, що якщо в процесі кримінально-правового регулювання мета не враховується, залишається за «кадром», то всі зусилля виявляються зосередженими на засобах, а мета в підсумку не досягається і весь процес утрачає зміст, а кримінальна активність проявляється в нових формах та методах своєї реалізації.

Адекватність чи неадекватність застосовуваних кримінально-правових засобів поставленій меті особливо чітко виявляється при аналізі механізму кримінально-правового регулювання взагалі і механізму реалізації кримінальної відповідальності зокрема (комплексів правових засобів), що представляють собою особливі порядки регулювання. Комплекс кримінально-правових засобів виражається у певному їхньому поєднанні, що сприяє досягненню бажаного суспільного стану, визначеного ступеня сприятливості або несприятливості для створення умов для найкращого задоволення інтересів та потреб суб'єктів права. Комплекси кримінально-правових засобів забезпечують стійке регулювання певної групи суспільних відносин.

Кримінальні правовідносини реалізуються переважно за допомогою норм кримінального процесуального права. Реалізація кримінальних правовідносин означає: всі обставини кримінального провадження досліджені повно і всебічно, кримінальне правопорушення розкрито, особа, яуа його вчинила, викрита і їй призначено адекватний кримінально-правовий засіб впливу; шкода, заподіяна потерпілому від кримінального правопорушення, відшкодована у повному обсязі, а суспільство убезпечене від особи, яка представляла загрозу його підвалинам. Це означає, що в цьому разі виконані завдання і кримінального права, і кримінального провадження: потерпілий і суспільство захищені, їх інтереси задоволені, а порушені права відновлені. Одночасно виконуються завдання приватної і загальної превенції.

Аналіз законодавчих актів, кримінальної і судової статистики, інших джерел, у яких тією чи тією мірою віддзеркалюється діяльність правоохоронних органів, дає можливість стверджувати, що кримінально-правова політика України цілком витиснула зі сфери своєї уваги й інтересів жертву кримінального правопорушення, закцентувавши всю увагу на правах і законних інтересах підозрюваного та обвинувачуваного в його вчиненні. У цих матеріалах словосполучення «жертва кримінального правопорушення» практично не трапляється. Потерпілий (це поняття охоплює лише частину поняття «жертва кримінального правопорушення») є фігурою ще більш незначною і жалюгідною, ніж обвинувачуваний. Ті норми національного законодавства, що стосуються прав потерпілих, складають крихітний сегмент від повного кола міжнародних норм, що регулюють захист та відновлення прав і законних інтересів жертв кримінальних правопорушень і зловживань владою, а також вступають у протиріччя з відповідними конституційними нормами.

Висловлення деяких учених і практиків на кшталт: потерпілого захищає вся система кримінальної юстиції і державний обвинувач зокрема, - виглядають у сучасній Україні більш ніж сумнівно. Крім того, наводиться досвід законодавства інших країн, у якому потерпілому якщо і приділяється увага, то як цивільного позивача, здатного забезпечити свої інтереси через пред'явлення позову в цивільному судочинстві. Однак латентний рівень кримінальної активності в сучасних умовах значно вищий, ніж той, що офіційно реєструється, тому жертв кримінальних правопорушень набагато більше, ніж осіб, офіційно визнаних потерпілими. При розгляді кримінальних проваджень у судах України інтереси потерпілого виявляються, як правило, на останньому місці.

У Кримінальному кодексі України 2001 року права потерпілого захищені ще менше, ніж у КК Української РСР 1960 року. Наприклад, виключений такий вид покарання, як покладання на обвинувачуваного обов'язку усунути заподіяну потерпілому шкоду. Отже, кримінальна відповідальність як засіб реалізації кримінально-правової політики держави повинна мати на меті повноцінний захист прав і інтересів потерпілого від кримінального правопорушення, включаючи відшкодування йому заподіяної шкоди в повному обсязі, а стимулювання активності потерпілого у кримінальному провадженні -це не тільки шлях забезпечення справедливості, але й спосіб оптимізації умов протидії кримінальній активності.

Тому, необхідно вказати на те, що «реалізація кримінальної
відповідальності - це особлива форма впливу на криміногенні фактори
особистісного характеру». Умовою ефективності реалізації
кримінальної відповідальності є чіткість правової регламентації
суспільних відносин. Ці явища перебувають у прямому взаємозв'язку і
взаємозалежності. Ступінь визначеності кримінальної

відповідальності, а отже, її ефективність значною мірою залежать від законодавця. Так, М. І. Загородников, М. О. Стручков указують на те, що в рамках кримінально-правової політики формуються вихідні вимоги запобігання кримінально караним діянням за допомогою розробки і здійснення широкого кола правових заходів, створення і застосування юридичних засобів матеріального, процесуального і виконавчого кримінального права, що встановлюють криміналізацію, пеналізацію (як і декриміналізацію, депеналізапію) діянь, а також за допомогою визначення кола припустимих у сфері протидії кримінальній активності засобів державного примусу.

Кримінально-правова політика, направляючи діяльність Верховної Ради України щодо розробки системи кримінально-правових засобів, за

¹ Алексеев А. И. Российская уголовная политика: преодоление кризиса /
А. И. Алексеев, В. С. Овчинский, Э. Ф. Побегайло. - М.: Норма, 2006. - С. 31-32.

² Загородников Н. И. Направления изучения советского уголовного права /
Н. И. Загородников, Н. А. Стручков // Сов. государство и право. - 1981. - № 7. -
С. 49.

допомогою яких реалізується кримінальна відповідальність, виходить з того, що вона (кримінальна відповідальність) повинна забезпечити досягнення мети виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень з боку засудженого та інших членів сустльства, відновлення соціальної справедливості. Та обставина, що в чинному законодавстві прямо не говориться про відновлення соціальної справедливості як мету кримінальної відповідальності, не змінює суті справи. М. І. Загородников, досліджуючи питання кримінально-правової політики, вказував на те, що в соціальному плані метою покарання (і кримінальної відповідальності відповідно) є забезпечення справедливості при розв'язанні конкретного соціального конфлікту, що виразився у вчиненні кримінального правопорушенння.

Таким чином, проблеми кримінально-правової політики, звичайно ж, не можна вирішити лише постановкою необхідних завдань і визначенням адекватних їм кримінально-правових засобів. Необхідні також правильне застосування юридичного інструментарію на практиці, здійснення доцільної правозастосовної діяльності. В іншому випадку кримінально-правовий засіб, як би вдало він не був закріплений ЗУпКВ, не буде сприяти досягненню результативної протидії кримінальній активності. Так, у сучасних умовах, безперечно, важливим і дієвим кримінально-правовим засобом захисту прав громадян є покарання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. Однак найчастіше низька якість його виконання не дає змоги ресоціалізувати засуджених, що призводить до вчинення ними повторних злочинів.

Питання для самоконтролю

1. Дайте поняття політики держави у сфері протидії кримінальній активності.

2. Які елементи політики держави у сфері протидії кримінальній активності?

3. Що таке кримінально-правова політика України?

4. Що становить зміст кримінально-правової політики?

5. Дайте поняття принципів кримінально-правової політики.

6. Якими принципами характеризується кримінально-правова
політика?

7. Розкрийте зміст принципів кримінально-правової політики.

8. У яких формах реалізується кримінально-правова політика?

9. За допомогою яких засобів реалізується кримінально-правова
політика?

¹ Загородников Н. И. Советская уголовная политика и деятельность органов внутренних дел: [учебное пособие] / Н. И. Загородников. - М.: Изд-во МВШМ МВД СССР, 1979.-С. 61.

Рекомендована література

Бабаев М. М. О соотношении уголовной и криминологической политики / М. М. Бабаев // Проблемы социологии уголовного права: сб. науч. тр. ВИП. МЮ Лит. ССР. НИИСЭ. - М, 1982. - С. 5-16.

Беляев 77. А. Уголовно-правовая политика и пути ее реализации: [монография] / Н. А. Беляев. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1986. - 176 с.

Босхолов С. С. Основы уголовной политики: Конституционный, криминологический, уголовно-правовой и информационный аспекты / С. С. Босхолов. - М.: Учебно-консультационный центр «ЮрИнфоР», 1999. - 293 с.

Загородников 77. И. Советская уголовная политика и деятельность органов внутренних дел: [учеб. пос] / Н. И. Загородников. - М.: Изд-во МВШМ МВД СССР, 1979. - 100 с.

Коробеев А. И. Советская уголовно-правовая политика: проблемы криминализации и пенализации / А. И. Коробеев. - Владивосток: Изд-во Дальневосточного ун-та, 1987. - 270 с.

Митрофанов А. А. Основні напрямки кримінально-правової політики в Україні: формування та реалізація / А. А. Митрофанов. -Одеса: Вид-во Одеського юридичного інституту НУВС, 2004. - 132 с

Митрофанов 1.1. Роздуми щодо сучасної кримінально-правової політики /1.1. Митрофанов // Політика в сфері боротьби зі злочинністю: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Івано-Франківськ, 1-2 березня 2013 року). - Івано-Франківськ: Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 2013.-С 129-133.

Митрофанов 1.1. Засоби реалізації кримінальної політики / І. І. Митрофанов // Право і суспільство. - 2011. - № 5. - С. 145-150.

Панов М. Правова політика як універсальний феномен соціального буття / Л. Герасіна, М. Панов // Право України. - 2001. - № 8. - С 36-40.

Фріс 77. Л. Кримінально-правова політика Української держави: теоретичні, історичні та правові проблеми: [монографія] / П. Л. Фріс. -К.: Атіка, 2005.-332 с

Фріс 77. Л. Нарис історії кримінально-правової політики України: [монографія] / П. Л. Фріс. - К.: Атіка, 2005. - 124 с

Фріс 77. Л. Політика у сфері боротьби зі злочинністю і права людини: [монографія] / П. Л. Фріс. - Надвірна: Вид-во ЗАТ «Надвірнянська друкарня», 2009. - 168 с