Злочини та інші правопорушення

Злочин є різновидом правопорушення, однак його слід відрізняти від кримінальних проступків, введення яких передбачено КПК України, цивільно-правових деліктів, адміністративних правопорушень і дисциплінарних проступків.

Головною відмінністю злочину від інших правопорушень визнається характер протиправності, суспільної небезпечності та

¹ Про затвердження Інструкції про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі: Наказ Міністерства юстиції України від 08.02.2012 № 222/5 // Офіційний вісник України. - 2012. - № 14. - Ст. 524.

система кримінально-правових засобів впливу на особу, яка його вчинила. Злочини завжди порушують заборони, що містяться в нормах Кримінального кодексу України. Інші правопорушення виступають проти норм інших галузей українського права, не тільки законів, але й ще ггідзаконних нормативно-правових актів. Наслідком вчинення злочину є застосування самого суворого заходу державного примусу -покарання з наступною судимістю. Інші правопорушення супроводжуються менш жорсткими засобами впливу та стану судимості за собою не тягнуть.

Деякі злочини посягають на такі суспільні відносини, на які інші правопорушення посягати не можуть (життя та здоров'я людини, основи національної безпеки, мир та безпека людства). Характер суспільної небезпеки, який визначається об'єктом посягання, дає можливість віднести такі діяння лише до злочинів. Труднощів у розмежуванні злочинів та інших деліктів при цьому не виникає.

Необхідність визначення критеріїв розмежування злочинів та інших правопорушень виникає при наявності суміжних (різних, а іноді аналогічних) правопорушень, що відносяться до кримінального та інших галузей права, але посягають на один об'єкт. За своїми об'єктивними ознаками кримінальні проступки та адміністративні правопорушення зовні схоже зі злочином.

У чинному законодавстві поки що нормативно закріплене поняття «злочину», а легального визначення поняття «кримінальне правопорушення» поки що не існує. Не тільки злочин, але й кримінальний проступок буде складати поняття «кримінальне правопорушення». У березні 2012 року народним депутатом В. Д. Швецем до Верховної Ради України було внесено законопроект, яким пропонувалося ввести інститут кримінального проступку, створивши при цьому єдиний Карний кодекс. Одночасно альтернативний законопроект було внесено групою народних депутатів України. Згодом було запропоновано проект Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо введення інституту кримінальних проступків» (нова редакція), який було включено до порядку денного четвертої сесії Верховної Ради України сьомого скликання Постановою Верховної Ради № 739-VII від 06.02.2014.

З точки зору теорії кримінального права та законодавчої техніки, безумовно, простіше підготувати єдиний кодифікований акт, в якому

¹ Проект Закону «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо
введення шституту кримінальних проступків» № 10136 від 03.03.2012 /
Електронний ресурс. - Режим доступу: http://wl.cl.rada.gov.ua/
pls/zweb_n/webproc4_l?id=&pG511-=42733. Час доступу: 25 серпня 2012 року.

² Проект Закону «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо
запровадження інституту кримінальних проступків» / Електронний ресурс. -
Режим доступу: http://wl.cl.rada.gov.ua/pls/zweb_n/ webproc4_l?id=&pG511=42706.
Час доступу: 25 серпня 2012 року.

чітко розмежувати злочини та кримінальні проступки. Це пов'язано, перш за все з тим, що більшість інститутів (підстава відповідальності, суб'єкт правопорушення, стадії, співучасть, множинність і т.д.) є схожими як щодо злочинів, так і щодо кримінальних проступків, що створює передумови для виділення спільної Загальної частини. Проте будь-які зміни в законодавстві мають бути спрямовані на їх ефективне практичне застосування. У зв'язку із цим, вбачається, що з точки зору правозастосовного рівня кримінально-правової політики, слід створювати окремі законодавчі акти щодо кримінальних проступків та внесення змін до чинного Кримінального кодексу України шляхом вилучення з нього відповідних діянь, які набувають статусу кримінальних проступків. Таке розмежування значно спростить застосування вказаних нормативних актів на практиці, що зумовлюється низкою процедурних причин: різна правова процедура досудового розслідування та судового розгляду, і, зрештою, різні суб'єкти процесуальної діяльності. Крім того, стаття З КПК України також визначає законами України про кримінальну відповідальність акти законодавства України, які встановлюють кримінальну відповідальність.

Що стосується самого поняття, а, відповідно, і встановлення переліку кримінальних проступків, то підходи у вказаних законопроектах суттєво різняться між собою. Так, згідно із законопроектом, внесеним групою народних депутатів України, кримінальний проступок - це діяння, за яке передбачено покарання у вигляді громадських робіт, або інше, більш м'яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За законопроектом В. Д. Швеця кримінальним правопорушенням є передбачене КК України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення. Кримінальними правопорушеннями є злочини та кримінальні проступки. Злочином є передбачене Книгою 1 (Про злочини) Особливої частини КК України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Кримінальним проступком є передбачене Книгою 2 (Про кримінальні проступки) Особливої частини КК України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального проступку.

Так чи інакше, але Закон України «Про кримінальні проступки» з'явиться найближчим часом і до нього будуть включені проступки за рахунок віднесення до них окремих злочинів та адміністративних деліктів. Невипадково у Концепції реформування кримінальної юстиції України зазначається, що з метою реформування законодавства про кримінальну відповідальність певну частину злочинів необхідно би було трансформувати в кримінальні проступки, обмежити сферу застосування покарань, пов'язаних із позбавленням волі, замінивши їх, наприклад штрафними санкціями. До того ж адміністративно-деліктна доктрина незалежної України залишилися з великою кількістю атавізмів радянського права, пріоритетом якого був захист виключно

інтересів держави, не враховуючи положення Конституції України, у якій зазначається, що забезпечення прав та свобод фізичних осіб є головним завданням держави. Тому слід погодитися з думкою більшості фахівців з адміністративного права, що під адміністративною відповідальністю слід розуміти відповідальність адміністрації (суб'єкта владних повноважень) перед фізичними або юридичними особами.

Необхідно враховувати також ту обставину, що переважна
більшість норм, які містяться у адміністративно-деліктному
законодавстві України, за своїм походженням, та за своєю природою є
кримінально-правовими: по-перше, виникнення інституту

адміністративної відповідальності у 20-ті роки XX століття було обумовлено ідеологічними міркуваннями радянських політологів та ідеологів, які намагались довести зверхність соціалістичної держави над капіталістичним суспільством, шляхом зниження рівня злочинності, декриміналізувавши найпоширеніші суспільно-небезпечні явища (дрібна крадіжка, дрібне хуліганства тощо); по-друге, всі інститути Загальної частини КУпАП (за винятком адміністративних стягнень) запозичені з кримінального права; по-третє, адміністративно-деліктне законодавство містить норми кримінально-правового характеру. Так, наприклад, О. А. Банчук вважає, що КУпАП містить приблизно 56 складів адміністративних правопорушень кримінально-правового характеру. Ці проступки не є адміністративними, оскільки відносини, що охороняються адміністративно-правовими нормами, не мають ніякого відношення до державного управління або місцевого самоврядування. Але це і не злочини, так як вони не несуть в собі великої суспільної небезпеки, виникає запитання, з яким видом правопорушень в цьому випадку ми маємо справу. Він пропонує звернутись до досвіду зарубіжних країн, та ввести у в українське законодавство такі види протиправних діянь, кримінальні проступки поряд з проступками адміністративними та злочинами. Це б відповідало закономірностям класифікації протиправних діянь, а також дозволило б врахувати всі особливості встановлення як матеріальних так і процесуальних правовідносин. По-четверте, адміністративно-

¹ Колпаков В. К. Теоретичні засади реформування адміністративно-деліктного
законодавства. Проблеми систематизації законодавства України про
адміністративні правопорушення / В. К. Колпаков // Проблеми систематизації
законодавства України про адміністративні правопорушення: матеріали
міжнародної наук.-практ. конф.: у 2-х ч. (7-8 грудня 2006). - Сімферополь, 2006. -
Ч. 2.-С. 31.

² Адміністративне деліктне законодавство: Зарубіжний досвід та пропозиції
реформування в Україні / автор-упорядник О. А. Банчук. - К.: Книги для бізнесу,
2007.-С 135-137.

³ Коліушко І. Б. До проблеми відмежування адміністративних проступків від
проступків, що підпадають під юрисдикцію суду / І. П. Голосніченко,
І. Б. Коліушко // Право України. - 2001. - № 3. - С 39^12.

деліктне законодавство містить непритаманні адміністративній відповідальності стягнення, які носять репресивний характер, а саме: адміністративний арешт, виправні та громадські роботи, а також конфіскація майна. Прийняття закону про кримінальні проступки дасть змогу усунути протиріччя щодо існування одночасно у двох різних галузях права, одного й того ж за сутністю та правовою природою покарання, як арешт, виправні та громадські роботи.

Вчені по-різному намагаються визначити поняття «кримінальний проступок». Так, П. Л. Фріс вважає, що словосполучення «кримінальний проступок» є недоречним і використовує термін «кримінальна провина». Під кримінальною провиною, на його думку, слід розуміти «суспільно шкідливе, протиправне, винне діяння (дія чи бездіяльність), вчинене фізичною або юридичною особою, а також організаційним утворенням, що не має статусу юридичної особи, але наділене правом діяти від свого імені, за яке цим Кодексом передбачена відповідальність». М. І. Хавронюк вказує, що криміналь­ним проступком (проступком) слід визнати передбачене Загальною частиною та Книгою 2 Особливої частини KR України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом проступку, за відсутності у цьому діянні ознак злочину.

Поки не вирішено питання про введення інституту кримінального проступку у ЗУпКВ на практиці досить спірним є питання про розмежування екологічних злочинів та адміністративних проступків, оскільки близько 60% норм екологічного права, що містяться в КК України, подібні до норм адміністративного законодавства. Об'єктивні ознаки екологічного злочину й адміністративного правопорушення виявляють схожість і полягають у порушенні тих самих правил: рибальства, полювання, заготівлі деревини, розробки надр, дотримання пожежної безпеки в лісах, збереження чистоти водяного і повітряного басейнів тощо. Тому при розслідуванні екологічних злочинів органи досудового слідства і суди найчастіше допускають юридичні помилки. Звідси, вирішення питання про розмежування екологічних злочинів і адміністративних правопорушень спрощується, коли фактори, що впливають на ступінь суспільної небезпеки правопорушень,

¹ Кашкаров О. О. Передумови реформування Кримінального кодексу України
та створення законодавства про кримінальні проступки / О. О. Кашкаров // Форум
права. - 2009. - № 1. - С 236-241.

² Фріс П. Л. Злочин і кримінальна провина: проблеми нормативного
закріплення / П. Л. Фріс // Право України. - 2011. - № 9. - С 42^19.

Там само. - С 48. ⁴ Хавронюк М. І. Концепцією визначено: адміністративні проступки, кримінальні проступки, злочини. Настав час розмежувати / М. І. Хавронюк // Основні напрями розвитку кримінального права та шляхи вдосконалення законодавства України про кримінальну відповідальність: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 11-12 жовт. 2012 р. / редкол.: В. Я. Тацій (голов, ред.), В. I. Борисов (заст. голов, ред.) [та ін.]. - X.: Право, 2012. - С. 184.

ураховуються законодавцем безпосередньо в диспозиціях кримінально-правових норм.

Тому необхідно звернути також увагу й на ту обставину, що злочини та «парні» їм адміністративні правопорушення називаються однаково. Важливим є не тільки термінологічний збіг, хоча він, сам по собі, достатньо красномовний. Набагато важливіше те, що в подібних сполученнях відповідні адміністративні правопорушення, з одного боку, і злочини - з іншого, посягають на однакові об'єкти, вчиняються в тих самих середовищах, тими ж самими суб'єктами, з однаковими формами вини. Збігаються, а нерідко повністю ідентичні способи й обставини їх вчинення, причини й умови (що особливо важливо з точки зору кримінології, теорії і практики запобігання злочинам).

Тому своєчасне усунення правоохоронними органами порушень закону, кваліфікованих за ступенем суспільної небезпечності як адміністративні правопорушення, які з кримінологічної точки зору правомірно розглядати як передзлочинну поведінку, підриває саме підґрунтя, джерела відповідних злочинів. Наприклад, на конкретному об'єкті в результаті порушення посадовою особою правоохоронного органу адміністративного переслідування відносно службових осіб припиняють такі адміністративні правопорушення, як самовільне випалювання рослинності або її залишків (ст. 77^і КУпАП). Очевидно, що ця протиправна діяльність, будучи вчасно не припиненою, при її продовженні та настанні шкідливих наслідків, передбачених ст. 245 КК України (знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, вздовж залізниць або інших таких насаджень), могли би призвести до вчинення вже не адміністративних порушень, а кримінально караних діянь.

Із кримінологічної точки зору, у подібних випадках, коли вна­слідок, наприклад, принесення протестів, внесення подань або письмових приписів природоохоронним прокурором про усунення порушень закону, порушення адміністративного провадження, інших заходів прокурорського реагування, відбувається переривання дії такого виду кримінологічної детермінації, як зв'язок станів: припиненням адміністративних правопорушень вдається попередній розростання їх до великих розмірів, заподіяння ними великої шкоди, настання тяжких наслідків, набуття інших ознак відповідних злочинів.

При цьому слід вказати, що Кодекс про адміністративні правопорушення як одну з попередніх умов покладення адміністративної відповідальності передбачає відсутність у вчиненому порушенні ознак складу злочину. Кодекс Української РСР про адміністративні правопорушення встановлює пріоритет кримінальної відповідальності відносно відповідальності адміністративної. Так, відповідно ч. 2 ст. 9 КУпАП адміністративна відповідальність за

¹ Див.: Митрофанов 1.1. Довкілля під охороною закону про кримінальну відповідальність: [монографія] /1.1. Митрофанов, В. В. Локтіонова. - Кременчук: Видавець «ПП Щербатих О. В.», 2011. - С. 70-81.

правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до чинного законодавства кримінальної відповідальності. Основні ознаки, що надають можливість розмежувати екологічний злочин і адміністративний проступок, наводяться, як правило, у Кримінальному кодексі України. Це - повторність вчинення екологічного правопорушення, наявність умислу, систематичність, тяжкість на­слідків, які свідчать про підвищену небезпеку, та інші. Так, порушення правил щодо боротьби з хворобами та шкідниками рослин кваліфікується як злочин (ст. 247 КК України), якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки. Якщо таких наслідків немає, діяння кваліфікується як адміністративне правопорушення (ст. 105 КУпАП). Стаття 240 КК України передбачає відповідальність за порушення встановлених правил охорони або використання надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля. Якщо вказаної небезпеки немає, порушення правил охорони надр тягне адміністративну відповідальність (статті 57, 58 КУпАП). КК має застосовуватися за найнебезпечніші правопорушення, кримінальна репресія не може бути масовою, а протидія екологічним злочинам не повинна перетворитися в кампанійщину. У спірних випадках конкуренції кримінально-правових і адміністративно-правових норм перевага повинна віддаватися адміністративно-правовій нормі. Такий висновок ґрунтується на принциповому положенні кримінального права, що всі сумніви мають тлумачитися на користь винного.

За вчинення адміністративних правопорушень до винних застосовуються передбачені КУпАП адміністративні стягнення. Основним видом адміністративного стягнення за порушення екологічних вимог на практиці є штраф. Суб'єктами застосування адміністративної відповідальності є визначене КУпАП коло органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення: місцеві суди; органи санітарно-епідеміологічної служби, органи держкомзему, органи рибохорони, органи лісового господарства, органи Міністерства охорони навколишнього природного середовища та інші, їх підвідомчість розмежована в розділі 3 КУпАП.

Отже, у КК України основою розмежування екологічного злочину та проступку найчастіше визнається розмір заподіяної шкоди, а також місце, спосіб учинення злочину, в деяких випадках - предмет злочину, форма вини та інші ознаки складу.

У теорії переважає позиція, відповідно до якої злочини й адміністративні правопорушення розмежовуються за ступенем суспільної небезпечності чи «шкідливості». Однак самі ці ступені в кількісному відношенні не визначені ні в літературі, ні в законі, і зробити це уявляється неможливим, оскільки математично точними, чітко визначеними чисельними вираженнями сутність злочину і адміністративного правопорушення виразити не можна. Саме тому І. П. Голосніченко зазначає, що поняття «шкідливість», виступає в ролі родового щодо поняття «небезпечність». Проступки мають різний

ступінь шкідливості, він (ступінь) може підвищуватись і сягати нової якості суспільної небезпечності.

Кодекс про адміністративні правопорушення як одну з попередніх умов покладення адміністративної відповідальності передбачає відсутність у вчиненому порушенні ознак складу злочину. КУпАП встановлює пріоритет кримінальної відповідальності відносно відповідальності адміністративної. Так, відповідно ч. 2 ст. 9 КУпАП адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до чинного законодавства кримінальної відповідальності. Основні ознаки, що надають можливість розмежувати злочин і адміністративний проступок, наводяться, як правило, у КК України. Це - повторність вчинення правопорушення, наявність умислу, систематичність, тяжкість наслідків, які свідчать про підвищену небезпеку, та інші. Так, порушення правил щодо боротьби з хворобами та шкідниками рослин кваліфікується як злочин (ст. 247 КК України), якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки. Якщо таких наслідків немає, діяння кваліфікується як адміністративне правопорушення (ст. 105 КУпАП).

Питання для самоконтролю

1. Визначте поняття злочину.

2. Які проблеми визначення поняття злочину існують в теорії
кримінального права?

3. Які ознаки характеризують поняття злочину?

4. Охарактеризуйте суспільну небезпечність як ознаку злочину.

5. У чому полягає взаємозв'язок суспільної небезпечності та
криміналізації і декриміналізації суспільно небезпечних діянь?

6. Що означає кримінальна протиправність як ознака злочину?

7. Дайте поняття класифікації злочинів у кримінальному праві.

8. Які види злочинів за ступенем тяжкості виділяє КК України?

9. Як співвідносяться злочини та інші правопорушення?

Рекомендована література

Балобанова Д. О. Теорія криміналізації: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук: спец.: 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Д. О. Балобанова; Одес. нац. юрид. акад. - О., 2007. - 17 с

Вереша Р. В. Суб'єктивні елементи підстави кримінальної відповідальності: [підруч.] / Р. В. Вереша. - К.: Атіка, 2006. - С. 109-131.

¹ Голосніченко І. П. Попередження корисливих проступків засобами ад­
міністративного прана /1. П. Голосніченко. -К.: Вищашк., 1991. -С. 3-5.

² Митрофанов І. І. Злочини проти довкілля: [навч. посіб.] /
І. І. Митрофанов. - Кременчук: Видавець «1111 Щербатих О. В.», 2009. - С. 80.

Герцензон А. А. Понятие преступления а советском уголовном праве / А. А. Герцензон. - М.: Госюриздат, 1955. - 54 с.

Демидов Ю. А. Социальная ценность и оценка в уголовном праве / Ю. А. Демидов. - М.: Юрид. лит., 1975. - С. 63-102.

Дурманов Н. Д. Понятие преступления / Н. Д. Дурманов. - М.: Изд-во АН СССР. - 1948. - 311 с.

Кадников Н. Г. Классификация преступлений по уголовному праву России: [монография] / Н. Г. Кадников. - М.: МВД РФ, 2000. -188 с.

Кривоченко Л. Н. Классификация преступлений /

Л. Н. Кривоченко. - Харьков: Вища школа, 1983. - 129 с.

Кримінальне право України. Загальна частина: [підручник] І за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. І. Тапія. - Київ-Харків: Юрінком Інтер - Право, 2002. - С 65-77.

Матишевсъкий П. С. Кримінальне право України. Загальна частина: [підруч.] / П. С. Матишевський. - К.: A.C.K., 2001. - С. 75-81.

Митрофанов И. И. Уголовное правонарушение как юридический факт для начала реализации уголовной ответственности» / И. И. Митрофанов // Библиотека криминалиста: научный журнал. -2013.-№2(7).-С. 187-199.

Митрофанов І. І. Яким бути закону про кримінальну відповідальність? I 1.1. Митрофанов II Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна № 1028. Серія «ПРАВО». - Випуск № 12. - Харків: Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2012. - С 250-254.

Мурзинов А. И. Преступление и административное право­нарушение I А. И. Мурзинов. - М.: ВЮЗИ. - 1985. - 70 с.

Науково-практичний коментар кримінального кодексу України І за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. - 3-тє вид., переробл. та доповн. - К.: Атіка, 2004. - С 42-51.

Пионтковский А. А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву / А. А. Пионтковский. - М.: Госюриздат, 1961. -666 с.

Севастьянова Т. Є. Малозначність діяння за кримінальним законодавством України: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук: спец.: 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Т. Є. Севастьянова. - К., 2003. - 19 с.

Чубарев В. Л. Тяжесть преступного деяния / В. Л. Чубарев. - К.: Вища школа, 1992. - 171 с.

ТЕМА 6 Склад злочину

6.1. Поняття і значення складу злочину.

6.2. Ознаки та елементи складу злочину.

6.3. Види складів злочину.

6.4. Склад злочину і кваліфікація.